На сайті Главред відбувся чат із політологом, директором аналітичного центру "Третій сектор" Андрієм Золотарьовим. Спілкуючись із читачами, він розповів, як Путін грає на почуттях Трампа і добивається своїх цілей, до якого складного вибору штовхають Україну, чому Трамп своїми діями почав нагадувати Горбачова, чиї благі наміри призвели до краху СРСР, чому від Трампа втік Маск, а серед республіканців назріває конфлікт, чи загрожує Росії розвал, а також що поховає режим Путіна.
Подаємо першу частину стенограми чату з Андрієм Золотарьовим.
MirRa: Підготовкою до літнього наступу і стягуванням російських військ, зокрема до Харківщини та Сумщини, Путін наочно продемонстрував, що ніякого перемир'я не буде. Чому тоді Трамп забув свої обіцянки запровадити жорсткі санкції, якщо РФ не піде на припинення вогню, чому Європа так мляво реалізовує свої погрози через невиконання ультиматуму Кремлем? Що далі, погрози остаточно підуть у слова, а Росія безкарно попре захоплювати чергові українські міста?
Андрій Золотарьов: На жаль, стратегічний баланс для нас зводиться до того, що ми ризикуємо опинитися сам-на-сам із Росією за умови недостатньої підтримки з боку європейських партнерів, насамперед великої європейської трійки. Зрозуміло, що такі країни, як Данія, допомагають нам: Данія віддала нам усю свою артилерію – цілий артилерійський полк Caesar, і все, більше в неї самохідної артилерії немає. Це всі можливості Данії, маленька країна.
Якщо говорити про Британію, Німеччину та Францію, то, на жаль, комфортні та безпечні часи народжують дуже слабких лідерів. Щодня ми чуємо гучні заяви, де слово радикально розходиться зі справою. Це політика, яка не забезпечена ресурсами, яка не спирається на реальні можливості. Наприклад, багато говорилося про миротворців, а потім з'ясувалося, що без американців нічого не вийде, і вільних військ у Європи практично немає. У Франції це всього лише Іноземний легіон – це всього 10 тисяч військовослужбовців. У Британії всі сухопутні сили – це трохи більше 70 тисяч осіб. Які миротворці? Але, тим не менш, гучні заяви були.
Дивіться відео, в якому Андрій Золотарьов розповів про те, як Путін грає на почуттях Трампа, до якого вибору США підштовхують Україну, та чи можливий крах Росії:
Точно так само і зараз. Європейська трійка, тобто Німеччина, Франція і Британія, здатна заткнути дірку в бюджеті на утримання державного апарату, але тягнути фінансування війни ці країни не в змозі, з огляду на те, що вони перебувають у найжорстокішій бюджетній кризі. А війна – це щонайменше 4 мільярди доларів щомісяця. Звідки взяти такі гроші? Доходи українського бюджету не дозволяють виділяти такі суми. Зараз ми "доїдаємо" останні пакети допомоги, які були підписані Байденом. А що далі? Війна – це завжди гроші, гроші і ще раз гроші. Будь-який військовий скаже, що перемогу не можна купити за гроші, але й без грошей вести війну нереально.
Тому, судячи з усього, нас штовхають до важкого вибору: або підписання миру на принизливих для України умовах, що спричинить політичну турбулентність у нашій країні, або залишитися сам на сам із Росією і воювати з нею далі, не маючи достатніх для цього ресурсів. До цього зводиться політика Трампа.
Трамп – бізнесмен, гешефтмахер: якщо він бачить гешефт, то все інше (геополітика, реноме країни та інше) відходить на другий план. А Трамп бачить гешефт.
Зверніть увагу на те, що пригальмували банкрутство Північних потоків. Водночас із російської "дочки" компанії Chevron, яка вела бізнес на Тенгізькому родовищі, знімають санкції. До чого б це? Подивіться на нашу ресурсну угоду – вона стосується не тільки рідкісноземельних металів, які схожі на "золото Полуботка", а й цілком конкретних активів на кшталт нашої газотранспортної системи. І я не здивуюся, якщо через рік ГТС опиниться у власності американців, які куплять її за ціною металобрухту. Але ж ГТС – це не тільки труба, а й колосальні промислові газосховища на західній Україні, найбільші у світі.
Можливо, така арифметика Трампа: купуєш газ у Путіна за 200 доларів за тисячу кубометрів, а продаєш Європі за 500 доларів. Шикарний бізнес, шикарний гешефт, адже це трильйони доларів! А всі інші "проблеми індіанців" шерифа-Трампа не хвилюють.
У Трампа в понеділок одне, у вівторок – друге, у середу – третє. Але в сухому залишку він "з'їжджає з теми".
Главред: Що ж таке Путін зміг запропонувати Трампу, що Трамп готовий пожертвувати чим завгодно і забути про реноме своєї країни?
Андрій Золотарьов: Путін як виходець із КДБ прекрасно знає, що для спілкування з людиною потрібно розуміти її психотип. Психотип Трампа в Кремлі вивчили досконально і прекрасно знають, на чому грати.
Путін прекрасно грає на почуттях Трампа: і про онуків згадав у телефонній розмові з ним, і про дружину, а головне – не каже Трампу "ні" і не заперечує в тому, що війну потрібно закінчувати. Путін застосовує таку технологію – "так, але ні". І завжди потрібно дивитися, що після коми. А "після коми" у Росії все: виведення українських військ із чотирьох областей, відмова від отримання допомоги, закриття військової промисловості, скорочення ЗСУ до 80 тисяч військовослужбовців, зміна законодавства, а все, що було після 2014 року, – піддати анафемі. Іншими словами, Росія висуває цілу низку таких умов, які Зеленський не може виконати, навіть якби хотів.
Загалом, візантійська дипломатія Кремля.
Путін крок за кроком домагається своїх стратегічних цілей. Нам це чути неприємно, але давайте дивитися на факти: дипломатична ізоляція Росії розірвана, єдність колективного Заходу зруйнована (погляньте на зовнішню політику Трампа), Трамп "злив" інструменти м'якої сили, які десятиліттями США використовували, зокрема, і як засіб тиску на РФ (припинення фінансування Радіо Свобода, Голосу Америки, USAID; у Росії путінським режимом усе це сприймалося як ворожа діяльність). Але – натомість поки що Трамп не отримав нічого.
Трамп дуже нагадує Горбачова, у якого теж були благі наміри, але все це закінчилося крахом Радянського Союзу. А Трамп руйнує те, що створювалося до нього, а от із творенням у нього не виходить зовсім.
І тут дуже показовий один момент – відхід Ілона Маска без зайвого шуму. Причому залишилося незрозумілим: невже Маск – геніальний бізнесмен і візіонер – так банально сів у калюжу і не зміг передбачити, що політика дуже погано відіб'ється на бізнесі, що і сталося з Tesla, акції якої впали в ціні на 70% і яка зазнала колосальних збитків. А про "департамент ефективності", через який спочатку було багато галасу, практично нічого не чути. Маск першим зрозумів, що щось пішло не так.
Для мене як для політтехнолога був показовим приклад виборів судді у Вісконсині, де протеже Маска з тріском пролетів. Хоча було вкладено близько 20 мільйонів доларів, що для периферійних виборів у США є дуже серйозною сумою.
У Трампа поки немає жодних активів і жодних значущих перемог, окрім замирення Руанди і Конго, але світ цього не бачить. Світ бачить безпорадність Трампа на Близькому Сході, тому що там війна триває – операція "Колісниці Гідеона", яку проводить Армія оборони Ізраїлю, зараз у розпалі. Це зовсім не той мир, про який говорив Віткофф, коли підписував 40-денне перемир'я. І з Україною в Трампа не виходить, адже все виявилося набагато складніше.
Якщо не вдасться отримати Нобелівську премію миру, Трамп розраховує отримати хоча б такі бізнес-проекти, які можна буде показати американському виборцю.
Загалом американці мало цікавляться зовнішньою політикою – вони дивляться на те, скільки коштує галон бензину на найближчій заправці і, виходячи з цього, роблять висновки, хороша чи погана влада. Але є одне "але": кількість зовнішніх невдач може перерости в якість, і рейтинг Трампа почне сипатися, оскільки його критикуватимуть і його екзистенційні супротивники – демократи, і самі ж республіканці, не MAGA, не трампісти, а класичні старі республіканці, які дедалі частіше висловлюють здивування, дивлячись на те, що робить Трамп. Адже Трамп ховає ті геополітичні конструкції, на яких десятиліттями трималася зовнішня політика США.
Як приклад – історія з літаком за 400 мільйонів доларів, який емір Катару подарував Трампу під час його поїздки на Близький Схід. У нинішнього еміра Катару дуже мудра мати. Катар завжди був спонсором ісламського тероризму, того ж ХАМАС. На відміну від оксамитових Еміратів, Катар підтримує джихад. Але мати еміра Катару вважає, що потрібно домагатися свого не військовими методами щодо невірних, а іншими шляхами: через інфільтрацію, спільні проекти, інвестиції. Те, що в Америці сприйняли як хабар, було досить ефективним ходом.
Однак після цього пішли розмови про те, що предметом торгу стає створення Палестинської держави, що для Ізраїлю є абсолютно неприйнятним. Стосунки Нетаньягу з Трампом були значно кращими, ніж із Байденом. Але раз у такому питанні виникла фігура президента США, Нетаньяху відразу заявив, що Ізраїль відмовився від економічної допомоги Штатів, а тепер настав час подумати про відмову від військової допомоги. Це все руйнує конструкцію, яка існувала півстоліття. Півстоліття для США на Близькому Сході були дві опорні країни – Саудівська Аравія та Ізраїль. Тепер ця конструкція внаслідок дипломатії Трампа в посудній лавці починає сипатися.
Главред: Ви провели паралель між Трампом і Горбачовим, зокрема, згадали про те, що Горбачов призвів до розвалу СРСР. Чи не могли б ви пояснити або доповнити свою думку – ви вважаєте, що Трамп може розвалити США?
Андрій Золотарьов: Згадайте фільм "Падіння імперії", який наробив багато галасу. Там усе починається з того, що президент США вирішив залишитися на третій термін, розігнав ФБР тощо. Дуже часто сценаристи Голлівуду виступають провидцями. Згадайте фільм "Пані секретар" 2014 року, в якому згадується штурм російськими військами Маріуполя, лідер українських повстанців Зелінський. У 2014 році, незважаючи на те, що на той час відбулося на Донбасі, це виглядало фантастикою. Проте творці фільму виявилися провидцями.
От і з Трампом не зрозуміло, що буде через півроку-рік. Можливо, він вийде на якісь радикальні форми протистояння. Трамп любить рубати з плеча. Він відсунув усіх старих республіканців і зробив ставку на лоялістів. Трамп – борець із глибинною державою, вважає, що його представників шкідниками. Він вважає, що, незважаючи на досвід, професіоналізм, компетентність глибинної держави, потрібно підтягувати лояльних до себе людей. Результат ми бачимо: уже пішов помічник із національної безпеки, уже пішов Маск, тобто команда потихеньку почала сипатися, тому що в Трампа не виходить.
Чому я порівнюю Трампа з Горбачовим? У Горбачова теж усе починалося з десакралізації каральної машини і спецслужб: злочини НКВС, Діти Арбата, Рой Медведєв. У 1986-1987 рр. багато хто чухав потилицю – мовляв, що це таке.
Тоді теж звучала фраза "досить годувати нахлібників". Тоді звучали питання про те, навіщо утримувати режими в країнах Азії та Африки, навіщо допомагаємо Кубі, якщо самим грошей не вистачає. У 1987 році через падіння цінової кон'юнктури, коли нафта просіла до 9 доларів за барель, жити стало набагато важче, і це відчули всі. Такого грандіозного зливу, коли зливають усіх разом, як зараз за Трампа, з часів Горбачова пригадати складно.
USAID – це інструмент глобального впливу США, це м'яка сила, але це інфраструктура впливу. Припинення фінансування USAID Трампом – це відмова від усього, що було нормою і було стандартом протягом десятиліть.
Тому, коли я говорю про руйнування, йдеться про ті факти, які вже очевидні. Так, повернути реіндустріалізацію США – гарна ідея. Але диявол завжди криється в дрібницях. Щоб реіндустріалізувати США, потрібно цю промисловість забрати. Але ж промисловість, будь-яке виробництво – це колосальні витрати електроенергії. Навіть штучний інтелект – це вельми енерговитратна технологія. Відновлюваними джерелами електроенергії не відбутися – тут потрібні атомні та теплові електростанції, які дають велику генерацію, а в Америці з усім цим погано. Загалом, у Трампа поки нічого не виходить. Ідея правильна, але поки результату немає.
Главред: Чи є ймовірність того, що Трамп просто не досидить до кінця свого президентського терміну?
Андрій Золотарьов: Є ймовірність того, що історія з імпічментом може повторитися. США – це все-таки федерація, не імперія, і закони в кожному штаті можуть дуже суттєво відрізнятися. Але президентські вибори чітко показали розкол: є республіканські і є демократичні штати. І демократи поки що не відійшли від нокауту, який вони отримали на виборах. Лиха біда початок. У всякому разі, темпи падіння рейтингу Трампа – це червона лампочка, яка вже блимає. І якраз проміжні вибори в Конгрес можуть стати для Трампа вододілом, після якого він може перетворитися на "кульгаву качку", може повторитися історія з імпічментом, якщо все буде йти так, як зараз. Трампу потрібні результати. Поки що, крім боротьби з нелегалами і безмежної депортації, у Трампа нічого немає, але цьому американський обиватель аплодує. Все решта – вкрай погано.
Главред: Повертаюся до того питання, від якого ми перейшли до перспектив Трампа, – про взаємини Трампа і Путіна. Виходить, поки що Трамп не отримує від Путіна нічого, крім компліментів і красивих слів?
Андрій Золотарьов: Нічого того, що коштує грошей. Тільки красиві жести, наприклад, обмін полоненими. А в іншому, як казав Валерій Лобановський, баланс на табло. І у Трампа він нульовий.
скептик: Як ви вважаєте, чи є підстави говорити про те, що Трамп злив Україну, отримавши від неї все, що хотів, тобто сировинну угоду?
Андрій Золотарьов: Ця сировинна угода – не перша для США. До цього була сировинна угода з Іраком, і тоді все "накрилося мідним тазом" через грандіозний корупційний скандал. У 2017 році ресурсна угода була підписана з президентом Афганістану Гані, але американці водночас дуже серйозно вкладалися в Афганістан – закачали туди практично трильйон доларів, що набагато більше, ніж було витрачено на Україну та її підтримку. І чим усе закінчилося? В Афганістані таліби, а про ресурсну угоду ніхто не згадує.
Щоб запрацювала ресурсна угода, потрібно, щоб тут збереглася держава, і щоб вона була дієздатною. У найближчий рік жодних дивідендів від цієї угоди американці не побачать. Можливо, під цю ресурсну угоду Україна отримуватиме зброю, але, по суті, це буде купівля, тобто за це розраховуватимуться українськими надрами, корисними копалинами, інфраструктурою, але це справа не швидка.
По суті, це кардинальна зміна політики США. Адже Байден говорив, що Штати допомагатимуть Україні стільки, скільки потрібно за часом, і в тих обсягах, які будуть потрібні. Я завжди ставився до цього скептично і намагався пояснити, що чутки про політичну смерть Трампа передчасні, що він може повернутися. Але 2022 року про це ніхто слухати не бажав, мені відповідали, що це все нісенітниця, що Захід із нами. А думати на рік-два вперед люди не хотіли. Тепер ми опинилися в неприємній ситуації.
Зовсім США Україну не кинуть, але ми не отримаємо достатніх ресурсів для того, щоб можна було себе захистити.
wrangler: За вашими спостереженнями, яку гру веде Рубіо і чи може піднести приємні для України сюрпризи? Адже останнім часом він говорить те, що йде врозріз позиції Трампа, наприклад, про санкції Грема він сказав, що ці санкції можуть бути прийняті в обхід Трампа.
Андрій Золотарьов: Так. І старі республіканці критично ставляться до дій Трампа. До речі, це стало однією з причин, чому Келлога відсунули. Оскільки Келлог справедливо вважав, що не можна йти на односторонні поступки, тобто, якщо не видно взаємності, потрібно продемонструвати свої козирі та можливості.
Однак затію Грема з митами в розмірі 500% економічно не витягнути. США не потягнули тарифи в розмірі 145% з Китаєм, що тоді говорити про 500%.
Тож поки що це гучна політична декларація.
Однак конфлікт між старими республіканцями і трампістами на таких питаннях може дуже скоро проявитися. У команді Трампа є "яструби" і реалісти. Радник із нацбезпеки, якого відправили в ООН, був "яструбом". Рубіо і Віткофф – не "голуби миру", але реалісти, які вважають, що потрібно вести збалансовану політику, не стукаючи кулаком по столу і не розмахуючи дубиною.
Лана: Що і коли здатне покласти край режиму Путіна?
Андрій Золотарьов: Поки що, крім боротьби "веж", нічого. В історії Росії так бувало не раз: боротьба за владу ставала фатальною для внутрішньополітичної стабільності. Але у нас є чимала група експертів, які всерйоз фантазують на тему розпаду Росії. Охочих інвестувати серед західних філантропів вистачає. Але поки що таких передумов немає. Поки що Путін є тією фігурою, яка об'єднує інтереси кількох груп, тобто "веж Кремля". А от що буде після Путіна – це інше питання. Може бути щось подібне до того, як після смерті Сталіна, здавалося б, непорушний і найжорстокіший режим почав поступово здуватися. У результаті боротьби за владу одних тоді відправляли у відставку, а інших, як Берію – до стінки. Проте в Росії боротьба за владу дуже часто виступала генератором смути.
Tymur: Чому раптом Путін уперше заговорив про свого наступника (у пропагандистському фільмі "Россия. Кремль. Путин. 25 лет")? Хто може ним стати?
Андрій Золотарьов: Зазвичай про такі речі не говорять всує. Багато хто в цьому контексті говорить про Дюміна, але не факт. Адже син є у Патрушева, і за віком із "кремлівських принців" він підходить. Колись Іванову пророкували велике майбутнє, але з ним сталося нещастя, і він зійшов із політичного небосхилу. Поки що про наступників Путіна говорити передчасно.
Взагалі, заява про наступників дуже часто є провокуванням, щоб подивитися, хто висунеться.
Главред: Щоб усунути того, хто висунеться?
Андрій Золотарьов: Когось – усунути, когось – приструнити. Якщо хтось висунеться невпопад, його можна просто відсунути на задній план. Ось і з Дюміним поспішили, оскільки заявлялося, що Курська операція буде для нього перевіркою як потенційного наступника. Але великих успіхів із видавлювання ЗСУ з Курської області в перші місяці операції ми не спостерігали. А останнім часом про нього дуже мало чути.
Зрештою останнє слово буде за Путіним. Система влади в Росії така, що там абсолютного самодержавства немає, а є компроміс інтересів цілої низки груп. Та фігура, яка видаватиметься найбільш прийнятною, на ній і зупиняться. Але це не так, як уявляють дехто, тобто що буде ледь не спадковий принц.
У будь-якому разі, в найближчі рік-два ця тема абсолютно неактуальна. Що там буде до кінця нинішнього президентського терміну Путіна – подивимося. Можливо, стан здоров'я не дозволить тягнути. А так, він цілком може до 2036 року залишатися при владі, якщо дозволять фізичні кондиції.
До речі, я не належу до фан-клубу професора Солов'я, який вважає, що Путін у холодильнику, а ми бачимо двійника. Хоча час від часу ракурс зйомки викликає подив, але я все-таки думаю, що ми маємо справу з Путіним. І йти поки що він нікуди не поспішає.
А політтехнологічно заява про наступників була провокуванням руху серед людей з амбіціями, щоб подивитися на їхню поведінку.
Igor (Дніпро): На ваш погляд, чи можливий розпад Російської Федерації в найближче десятиліття з економічних причин? За вашими спостереженнями, чи відчувають уже російські регіони (не Пітер і Москва), а більш віддалені області, що гроші вже зжирає війна, а російському народу Кремль залишає один варіант – "смоктати лапу"?
Андрій Золотарьов: У нас досить спотворене уявлення про Росію. Адже нафтогазовий сектор – це всього лише 20% російської економіки. Так, технологічно вона відстає і потребує західних технологій (наприклад, нафтогазова галузь – компресорів Siemens). Але з'явився фактор Глобального Півдня і Китай з його колосальним виробничим потенціалом, який закриває дуже багато дірок. Унаслідок санкцій європейські автовиробники практично пішли з Росії, але вулиці російських міст заполонили китайські машини.
Поки що, незважаючи на колосальну різницю рівня життя в Москві, Пітері та російській глибинці, немає передумов для економічного краху Росії, подібного до того, що був у Радянському Союзі у 80-ті роки, коли США і саудівці обвалили ціни на нафту. Саме тоді виявилося, що війна в Афганістані була не по кишені, і підтримка союзних режимів, і рівень життя в СРСР. Поки що передумов для такого краху я не бачу.
Треба віддати належне, військове кейнсіанство Білоусова – економічно правильний шлях. Так, коли державні ресурси і гроші йдуть у військово-промисловий комплекс, це перегріває економіку, і зупинити це потім буде важко. Але ВПК запрацював. Глава центробанку Набіулліна підготувалася до санкційного тиску досить професійно. У підсумку в Росії не сталося краху, хоча багато аналітиків у 2022 році вважали, що санкції змусять Москву змінити політику. Але виявилося, що до санкцій готувалися і підготувалися якісно добре. Тож запас стійкості російської економіки було недооцінено.
У нинішньому світопорядку цінність мають реальні ресурси, і вони у Росії є. Тому я не вірю в сценарій, за яким ішов СРСР, який передбачає, що в якийсь момент впадуть ціни на нафту, і в Росії настане економічний крах, і все посиплеться.
sonita: Чому і навіщо Кадиров заговорив про свою відставку? І що буде з Чечнею, якщо Кадиров піде, чи не спробує вона вирушити у вільне плавання?
Андрій Золотарьов: По-перше, у Кадирова є певні проблеми зі здоров'ям. По-друге, можливо, він, як і Путін, намагається провокувати потенційних претендентів. Адже Кадиров нікуди йти не збирається. Найімовірніше, це було вкидання, щоб просто поспостерігати.
Як лояльність тубільних царьків часто оплачувалася грошима царської скарбниці, так і лояльність Кадирова й Чечні щедро оплачується Москвою. Тому зі зруйнованого в 90-ті Грозного зробили вітрину. Однак ця "вітрина" живе виключно за своїми законами, які важко стикуються із законами РФ. Як приклад – дівчину, яка втекла з чеченської сім'ї, російські поліцейські затримали в Пітері і видали родичам. Інший приклад – як пороли блогера. Це якесь середньовіччя, але Кремль на це закриває очі в обмін на лояльність. Плюс кадирівці готові брати участь у військових авантюрах Москви. Але – поки за це платять.
ponomar: Як ви вважаєте, чи наважиться Росія атакувати одну з країн Балтії або Фінляндію найближчими роками? За яких умов вона на це піде?
Андрій Золотарьов: Поки що до такого повороту подій Кремль не готовий. Але, судячи з усього, якщо Кремль зуміє продати російському обивателю цю війну як переможну, а ідеологічно вона посяде місце "СВО", то тоді цілком допускаю, що ми зіткнемося з таким фактом, як "Нарвська народна республіка". Імовірність того, що буде прорубано Сувалкський коридор, менша. Але ось у Естонії та Латвії можуть виникнути проблеми.
Крім того, Путін цілком здатний перевірити НАТО на слабкість. Він ставиться до лідерів Альянсу не те що з презирством, а вважає їх нездатними реагувати. А раз вони нездатні реагувати, Росія цілком може спробувати показати, що 5 стаття Статуту НАТО – це фікція.
Однак усе це можливо через два-три роки, не раніше.
Главред: Чи буде подібна операція Росії проти Естонії або Латвії залежати від того, закінчиться чи триватиме війна в Україні? Тобто це стане можливим тільки після завершення війни у нас?
Андрій Золотарьов: Так. Можливості та ресурси Росії не безмежні. Поки що безпека країн Балтії залежить від стійкості ЗСУ. Поки українська армія тримається, Кремль не буде грати на двох дошках одразу. Далі, якщо Кремль вважатиме, що він вийшов переможцем із війни з Україною, в якийсь момент він помацає НАТО на слабину і продемонструє, що готовий "захищати росіян".
ginger: На Петербурзькому міжнародному юридичному форумі 19-21 травня пролунало дуже багато цікавої дичини від російських діячів: про те, що СРСР досі існує, про те, що Росія воює з матрицею і змієм, та інше. У які дії Росії може вилитися це безумство в словах і головах її діячів?
Андрій Золотарьов: Існує така категорія радників, з якими вже давно ніхто не радиться. Можливо, це було вкидання, щоб подивитися на реакцію. Адже який там попит із цього радника. Але загалом сигнальчик, звісно, нехороший. Я думаю, що в інших колишніх республіках Радянського Союзу занервували, наприклад, у Казахстані, де є північні регіони, заселені переважно російськомовними, і вони цілком можуть виявитися гарячою больовою точкою.
А сам форум, на мій погляд, був таким собі крінж-форумом, оскільки юриспруденція – це все-таки не філософствування, а найбільш точна з гуманітарних наук. Але те, що ми там почули, зокрема й виступ представника талібів, – це був чистий крінж.
Главред: Про інопланетян, які в Росії теж можуть бути визнані іноагентами, теж добре прозвучало.
Андрій Золотарьов: Так, складається враження, що навмисно підібрали кринжатину, але інформаційно це полетіло зі свистом. Але не варто сприймати все це занадто серйозно. Адже той самий Модест Колеров говорив: "Який Радянський Союз 2.0? Ви хочете отримати 15 мільйонів бандерівців, 60 мільйонів середньоазіатських гастарбайтерів, 10 мільйонів кавказьких етнічних націоналістів? Від нас же нічого не залишиться". А він, до речі, один із близьких до Кремля політтехнологів.
Якщо, як стверджує радник Путіна Антон Кобяков, "юридично СРСР досі існує", то, вибачте, а на яких правах тоді Росія – правонаступник Радянського Союзу?
Взагалі, як бачимо, у Кремлі виходять з того, що у пострадянських республік суверенітет має простягатися рівно до тієї міри, поки він не суперечить інтересам Москви.
Однак у ХХІ столітті світ рухається до такого світоустрою, де або взагалі не буде жодних правил, або кожен буде городити-писати ці правила по-своєму.
Хто такий Андрій Золотарьов
Андрій Володимирович Золотарьов (нар. 15 травня 1965, Дніпропетровськ) – український політолог, керівник Центру "Третій сектор". Політконсультант Олександра Рябченка (1994), Володимира Литвина (1994), Юлії Тимошенко (1996-97), повідомляє Вікіпедія.
Наші стандарти: Редакційна політика сайту Главред
Читати Главред в Telegram
Главред на YouTube
