Спроба окупації Донбасу стала однією з головних проблем для Кремля за роки російсько-української війни. Агресорка Росія зробила регіон своїм головним пропагандистським символом, але завдяки героїчному спротиву Сил оборони України показала неспроможність його захопити. Росіяни готують посилення своїх наступальних дій, щоб спробувати вийти на адміністративні кордони Донецької області, та паралельно завдавати ударів на інших напрямках фронту.
В інтерв'ю Главреду військово-політичний аналітик, співголова громадської ініціативи Права справа Дмитро Снєгирьов розповів, що відбувається на фронті у Донецькій області, пояснив, чому росіяни прагнуть окупувати Покровськ, Костянтинівку та Слов'янськ, проаналізував ситуацію в районі Куп'янська та зробив прогноз щодо можливих дій окупантів у Запорізькій та Херсонській областях.
Днями в Інституті вивчення війни заявили, що Росія готується до осіннього наступу. За даними аналітиків, росіяни перекинули "елітні" підрозділі із захоплених районів Сумщини та Херсонщини до Донеччині. Мета – окупація всієї Донецької області. Як ви оцінюєте цю інформацію? Чи є загроза великих ворожих наступальних операцій у напрямку Слов`янська та Краматорська?
Російський наступ продовжується постійно. Наступ не закінчувався, тому називати його весняним, літнім чи осіннім, буде некоректно. Територіальні втрати Україні в серпні склали приблизно 400 квадратних кілометрів. Це вдвічі менше, ніж в момент найбільшої інтенсифікації наступу в листопаді минулого року, але кампанія продовжується.
Що стосується резервів, не з Сумського, а з Курського напрямку до Донеччини росіяни перекинули підрозділ 155-ї окремої бригади морської піхоти. До початку українського наступу на Курщині підрозділ був на Покровському напрямку. Але після відносних тактичних успіхів у Курській області і початку свого наступу на Сумщині, окупанти вирішили повернути найбільш боєздатні сили саме на Покровський напрямок.
Також зазначу, що Росія перекидає оперативні резерви і на Запорізький напрямок. Зокрема це 76-та дивізія Повітряно-десантних військ РФ. У Запорізькій області окупанти хочуть покращити тактичне становище та вийти на відстань, яка дозволить установити вогневий контроль над обласним центром.
Втім, пріоритетним завданням для росіян є захоплення всієї Донецької області. Варто звернути увагу, як росіяни намагаються вирішити питання Донеччини військово-політичним шантажем. Спочатку вони активізували бойові дії на півночі Сумської та Харківської областей, які, згідно з указом російського диктатора, не були "включені до складу" Російської Федерації. А коли цей сценарій провалився — посилили політичний тиск на Сполучені Штати та Україну, намагаючись примусити українців вивести Сили оборони з Донеччини.
Тепер поясню, чому в пріоритеті саме Донецька область. Ворога цікавлять не територія регіону чи примарний "русский мир" з російськомовним населенням, а виключно контроль над корисними копалинами. Запеклі бої в Покровському районі були пов'язані, в першу чергу, з намаганнями росіян взяти під контроль родовища корисних копалин. У населеному пункті Шевченко – найбільші поклади літію в Європі, а у Котлиному – найбільше серед європейських країн родовище коксівного вугілля. Без цих ресурсів українська металургія зіткнеться із серйозними проблемами. За оцінками спеціалістів, якщо росіяни окупають Покровськ, виробництво сталі в Україні може впасти з 6,5 млн до 2,5 млн тон на рік. А це загроза соціальної напруги передусім на підконтрольних територіях Запорізької та Дніпропетровської областей.
Чому вони рвуться до Слов'янська? Тому що там одні з найбільших покладів сланцевого газу. Запаси настільки серйозні, що у випадку їх розробки з'являться підстави говорити про енергетичну незалежність України. Росіянам потрібно політично заблокувати потенційний видобуток газу, бо українська енергетична незалежність – фактично крапка у впливі Росії на Україну. До початку російсько-української війни на Донбасі їм уже вдалося заблокувати спробу компанії Shell організувати розробку цих родовищ. Тоді питання закрили на політичному рівні.
Загони Гіркіна недарма в 2014 році увійшли саме до Слов'янська. У Слов'янсько-Краматорській агломерації розташовані найбільші промислові міста Донецької області, які росіяни хочуть захопити. Важливо нагадати, що до часів АТО/ООС та повномасштабного вторгнення, там були зосереджені підприємства важкої металургії, хімічної та переробної промисловості. І саме тому наразі ми бачимо посилений тиск у напрямку Костянтинівки, який включає наступальні дії ворога на Торецькому, Часовоярському та Покровському напрямках.
Тепер коротко проаналізуємо ситуацію по кожному напрямку.
На Торецькому напрямку окупанти взяли під контроль панівні висоти та мають тактичні успіхи в районі Дилієвок (у Торецькому районі дві Диліївки – село та селище, - ред.). Це створює передумови для подальшого просування окупантів у напрямку Костянтинівки на відстань приблизно до 7 кілометрів.
На Часовоярському напрямку склалася аналогічна ситуація з панівними висотами, як і на Торецькому. Наразі окупанти намагаються вирішити питання встановлення повного контролю над Часовим Яром. Причому Часів Яр – ключі не лише до Костянтинівки та Дружківки, а й усієї агломерації.
Фіксується різка активізація на Лиманському напрямку. Сіверськ – це фактично східний фланг Слов'янсько-Краматорської агломерації. Просування в бік Сіверська (окупантам до міста вже максимум 1,5 кілометри) створює загрозу флангового охоплення Сил оборони України.
Що стосується Куп'янського напрямку (Харківська область), там окупанти у районі Дворічної мають уже не плацдарм, а зону присутності. Тепер вони намагаються створити ударне угруповання, яке потім буде просуватися у напрямку Слов'янсько-Краматорської агломерації.
Окремо варто зупинитися на обстановці на Покровському та Костянтинівському напрямках, тому що вони, як показує аналіз, у росіян в пріоритеті. Покровський напрямок важливий для росіян навіть не з військової, а з політичної складової. Вихід до адміністративних кордонів з Дніпропетровською областю буде використаний як елемент військово-політичного тиску на українське керівництво у вигляді погрози масштабування театру бойових дій.
Після того як окупанти встановили контроль над трасою Покровськ-Константинівка, саме Костянтинівка стала одним з основних їхніх напрямків наступу. Ситуація погіршується тим, що в напрямку міста росіяни контролюють панівні висоти, адже Костянтинівка знаходиться в низині. Це створює серйозні проблеми як для місцевих мешканців, так і для Сил оборони. Тому що ворог, на жаль, має можливості тримати під вогневим контролем тилові локації української армії та все місто. Росіяни там можуть використовувати навіть ствольну артилерію. І удар по Костянтинівці 3 вересня, який призвів до жертв серед цивільного населення, підтверджує використання ворогом такої артилерії.
Саме на Покровському і Костянтинівському напрямках росіяни намагаються створити оперативне оточення Сил оборони України. Тому що Покровськ та Костянтинівка – великі промислові міста. Якщо їх штурмувати в лоб, це призведе до чисельних втрат особового складу. Це показав окупантам досвід боїв за Бахмут, який вони штурмували 9 місяців і втратили там більше 100 тисяч своїх військових. Навіть Часів Яр – невелике десятитисячне місто, порівняно з Покровськом чи Костянтинівкою – окупанти безуспішно штурмують вже 1,5 роки.
Донецька область – стратегічна мета окупантів. Вони не виконали навіть задачу проміжних етапів так званої СВО, яка полягала в окупації регіону. Виникає політична проблема, тому що провал "спеціальної військової операції" загрожує соціальною напругою всередині самої Росії. Кремлю буде важко пояснити росіянам, чому за чотири роки війни і понад мільйон втрат Донецька область досі під контролем Сил оборони України.
Ви згадали і про Куп'янський напрямок. Бої у районі Куп'янська точаться тривалий час. Росіяни уже давно підійшли дуже близько до міста. На вашу думку, чи є ризики суттєвих проривів окупантів до Куп'янська?
Росіяни фактично на околицях Куп'янська і такі ризики дійсно існують. Окупанти зрозуміли, що їм не вдасться створити широкий фронт – так звану буферну зону від населеного пункту Мілове до міст Куп'янська і Вовчанська. Це неможливо. Плани росіян, серед яких так званий обмін територій, зазнали поразки. І вони змінюють пріоритети. Але головне для окупантів на цьому напрямку – не Куп'янськ.
Їм потрібен Куп'янськ-Вузловий.
Точно. Окупанти зацікавлені у логістиці. Куп'янськ-Вузловий – найбільший транспортний вузол, ключова залізнична станція. Контроль над цією станцією дасть можливість створити коротке плече логістики та розвивати подальший наступ в напрямку Слов'янсько-Краматорської агломерації. Для цього вони намагатимуться відтворити ситуацію, яка була в 2022 році, коли їхнє ізюмське угруповання вважалося одним з найбільш боєздатних – як за оснащеністю, так і за чисельністю. Угруповання створювалося з метою подальшого оточення українських підрозділів у Донецькій області. Тоді вони практикували загальні та широкі "котли". Зрозумівши, що так воно не працює, перейшли до тактики малих "котлів".
І от зараз саме в районі Куп'янська росіяни намагаються просуватися, використовуючи цю тактику. Куп'янськ уже в напівоточенні. Низка нещодавніх успішних контраступальних дій наших Сил оборони покращила тактичне становище, але окупанти відповідають так званими малими штурмовими групами і присутні на околицях міста. Сіра зона ніким не контролюється, але говорити про те, що в міській забудові Куп'янська немає активних бойових дій, це відверто брехати.
Таким чином, великих колон російської бронетехніки ми не побачимо?
Ні, не побачимо. Нещодавно росіяни спробували повернутися до своєї попередньої тактики і використати бронетехніку під Добропіллям. Вони потрапили у цейтнот – в умовах, коли мало часу, їм потрібні були певні результати до моменту зустрічі Путіна з Трампом на Алясці.
Коли пояснюють, що в районі Добропілля росіяни просунулися малими штурмовими групами через ситуацію зі складним ландшафтом, це трохи не відповідає дійсності. Окупанти змінили тактику і задіяли бронетехніку, чого не було вже давно. Про це свідчать і повідомлення Генштабу ЗСУ щодо знищення 12 танків і близько сотні одиниць ворожої автомобільної та мототехніки.
Але я не думаю, що під Куп'янськом росіяни спробують задіяти бронетехніку. Навряд чи вони почнуть палити, умовно кажучи, Кантемірівську або Таманську дивізії, які зосереджені на цьому напрямку, у вуличних боях високої інтенсивності. Це було б як мінімум недоречно. Росіяни не настільки ідіоти, вони навчилися воювати, а ми уже неодноразово палили їхні танкові колони.
На брифінгу голови Генштабу РФ Валерія Герасимова журналісти помітили карту з окупованими Одеською та Миколаївською областями. Як ви думаєте, Росія, таким чином, показала свої стратегічні плани чи це був певний маневр?
Це просто елемент активних операцій в інформаційному просторі. Росіяни засвітили карту, а журналісти її побачили і, на жаль, навіть і в українських ЗМІ, підхопили хвилю зради: мовляв, дивіться, у планах Росії окупація Миколаївської та Одеської областей. А росіяни лише провели інформаційну операцію, які зазвичай втілюють з метою формування громадської думки. Карту засвітили невипадково, це не випадок недбалості чи помилки з боку Генштабу. Це комплексна спецоперація з метою інформаційного військово-політичного тиску на керівництво України.
Зазначу, що пресконференція Герасимова викликала багато питань навіть з боку росіян. Так звані воєнкори поставили під сумнів заяву начальника Генштабу РФ про те, що окупанти начебто контролюють уже третину Куп'янська, та інші його слова щодо "територіальних здобутків". Герасимов навіть сказав, що росіяни, мовляв, захопили уже 79% Донецької області, тоді як на карті DeepState можна помітити, що Сили оборони контролюють більше 33% території регіону.
Ще один ляп із Росії – повідомлення РИА Новости 30 серпня, в якому йшлося, що окупаційні війська контролюють, мовляв, 99,7% території Луганської області. Нюанс у тому, що ще 30 червня те саме РИА Новости повідомило про начебто 100% контроль над Луганщиною. Здавалося б, 0,3% - звичайна помилка, але все дещо складніше: або інформація не відповідає дійсності, або росіяни визнали успішні контрнаступальні дії Сил оборони України. Думаю, що наразі росіяни Луганську область усе-таки повністю не контролюють.
Російські війська цієї осені зосередяться лише на спробах захопити Донецьку область? Чи вони паралельно намагатимуться вести бойові дії й на інших напрямках фронту?
Росіяни незалежно від сезону використовують так звану тактику тисячі порізів. Паралельно з наступальними діями в Донецькій області вони намагатимуться розтягувати наші оперативні резерві й на інших напрямках. Чому не акцентують увагу на тому, що за останній рік протяжність фронту збільшилася на 200 км? А це якраз показник намірів окупантів відтягнути наші оперативні резерви з Донецького напрямку.
Окупанти не будуть зосереджувати всі свої резерви виключно в Донецькій області. Вони також намагатимуться військовим шляхом встановити повний контроль над Запорізькою областю, і я не виключаю сценарію дестабілізації на Херсонському напрямку, а саме імітації проведення широкомасштабної десантної операції. Інформаційна активність з приводу можливості реалізації десантної операції на Херсонщині вже була.
Російські війська намагатимуться проробляти різні сценарії. Тому що розуміють: розв'язати питання контролю над Донецькою областю досить проблематично навіть військовим шляхом.
Про персону: Дмитро Снєгирьов
Дмитро Снєгирьов (11 жовтня 1971, Луганськ) – експерт з військових питань, блогер. Історик та юрист. Співголова громадської ініціативи "Права справа".
Виступає на радіо, телебаченні та Інтернет-ресурсах у якості експерта з військової та політичної тематики.
Наші стандарти: Редакційна політика сайту Главред
Читати Главред в Telegram
Читати Главред в Facebook
