Якщо Росія проведе нову мобілізацію, то може спалити запаси економіки за 6-12 місяців - Шапран

Росія дедалі частіше стикається не лише з ударами по військових об’єктах, а й із системним руйнуванням логістики. Українські атаки на склади боєприпасів, паливні бази, залізничні вузли, транспортні коридори та логістичні хаби змушують Кремль витрачати дедалі більше ресурсів на відновлення.

Наскільки болючими для російської економіки є такі удари, чи можна говорити про накопичувальний ефект цих атак і як це позначатиметься на економіці РФ, в першій частині інтервʼю Главреду розповів економіст, член Українського товариства фінансових аналітиків, ексчлен Ради Національного банку України Віталій Шапран.

Чому, на вашу думку, ЗСУ зараз активно взялися саме за удари по найбільших логістичних складах російських ритейлерів? Чи можна говорити, що такі удари можуть стати одним із ключових інструментів економічного виснаження Росії?

По-перше, росіяни використовують ці логістичні хаби для імпорту, у тому числі з Китаю, дронів, компонентів до них тощо. Тому умовно вони є законними військовими цілями. Росіяни, в принципі, не приховують, що там зберігалося щось пов’язане з військовою продукцією або товарами так званого подвійного призначення. Адже до дрона можна причепити бомбу, а можна відправити ним поштову посилку - усе залежить від того, як ним керує людина.

По-друге, якщо ви помітили, російське суспільство дуже сильно реагує на масові незручності. Пам’ятаєте, як рейтинг Путіна відчутно знизився, коли почали відключати мобільний інтернет? Росіянам це дуже не сподобалося. Зараз ми бачимо, що вони так само гостро реагують на черги на заправках.

Те, що має масовий характер, дуже сильно збиває рейтинг Путіна. Wildberries - це приблизний аналог наших "Розетки", "Алло" та інших подібних сервісів. В Росії це майже монополія. Виходить, що удар завдано по сервісах, якими користується дуже багато росіян. Напевно, це робиться для того, щоб вони відчули війну. Є ще один фактор, який мало хто обговорює, але він відомий фахівцям. Не так давно ВТБ, один із найбільших російських банків, розпочав нову емісію акцій, тому що йому потрібно закрити діру в капіталі обсягом близько 600 млрд рублів. Для цього вони об’єднали свої бізнеси саме з групою Wildberries.

Такі удари по Wildberries можуть зірвати ці плани. Це важливо, тому що ВТБ і особисто його голова Андрій Костін є одними з фундаторів фінансування виробництва "Шахедів" в Алабузі. Вони цього навіть не приховують. На складах, де ця продукція виробляється і зберігається, розміщено логотип ВТБ, який видно навіть із космосу.

Тепер їхніх партнерів, скажімо так, трохи підсмажили. Думаю, це всі причини, які можна назвати публічно.

Дивіться відео інтервʼю Віталія Шапрана Главреду про наслідки ударів по складах в Росії:

Після попередніх ударів по складах Wildberries в Електросталі та Котовську Тамбовської області з’являлася інформація, що компанія втратила до 9% складських потужностей. Forbes оцінював можливі збитки у 33 млрд рублів. Якщо такі атаки триватимуть, наскільки серйозно російська економіка це відчує у грошовому еквіваленті?

Я ставлюся до збитків Wildberries так: вони не можуть суттєво вплинути на макроекономіку. У Росії на все, що менше трильйона рублів, можна особливо не дивитися. Але це може вплинути на свідомість громадян і їхнюзайнятість. Є міста, які фактично живуть завдяки таким складам. Думаю, якщо пошукати в місцевих Telegram-каналах, можна знайти багато відео, де люди дивляться на пожежу, хіхікають і кажуть: "О, горить моя робота". І це справді так. Такі склади дають багато робочих місць людям, які не мають вищої освіти тощо.

Що ж стосується нафтової галузі, то там збитки величезні. Якщо раніше, у лютому чи березні, удари завдавали переважно по НПЗ і росіяни поступово їх ремонтували - щось самостійно, щось закуповували в Китаї, - то тепер ми бачимо удари по логістиці, терміналах, нафтосховищах і сховищах палива.

Наприклад, зараз вони намагаються завезти з Індії близько 400 тисяч тонн пального. Танкер із Індії до Новоросійська йде приблизно 25 днів. Але не можна просто підігнати танкер із дизельним пальним і розвантажити його. Потрібні відповідні хаби, щоб спорожнити танкер і прийняти пальне. А цих хабів уже немає або їхніх потужностей недостатньо. Це видно і по Криму. На відео горять не самі танкери, а сховища, куди зливають пальне. Руйнування цієї логістики призводить до дуже серйозних проблем у нафтовій галузі.

Коли світові ціни на нафту зросли до більше 85 доларів за барель, російська нафта на початку липня продавалася приблизно по 40 доларів. Зараз ціна, наскільки я розумію, не перевищує 50 доларів, тому що дисконт збільшився до 27-30 доларів на барелі.

Це відбувається через те, що росіянам потрібно терміново кудись дівати нафту, яку вони видобувають. Їхні сховища ще до війни могли забезпечити потреби лише приблизно на 10-15 днів.

Якщо на пів місяця зупинити експорт російської нафти, їм доведеться або консервувати свердловини, або фактично виливати нафту просто неба. НПЗ не здатні переробити весь обсяг, тому що частину потужностей знищено. Через це Росія збільшує експорт сирої нафти і продає її за будь-яку ціну, аби не перевантажувати наявні сховища.

Ще за Радянського Союзу вважалося, що сховища не потрібні, бо вся нафта нібито й так зберігається в землі. Тому їх особливо не будували. Після початку війни в Україні росіяни запустили кілька невеликих сховищ, і на цьому все.

Крім того, вони обклали підвищеним податком на прибуток (близько 40%) державну компанію "Транснафта". Через це під ніж пішла фактично вся інвестиційна програма єдиної логістичної компанії нафтової галузі. Наскільки я знаю, зараз вони майже нічого не будують. Це дуже слабке місце нафтової галузі РФ. Стратегія, яка охоплює не лише НПЗ, а й сховища, транспортні хаби, трубопроводи, морські термінали, призводить до колосальних збитків.

Давайте порахуємо. Росія була змушена скасувати 5-відсоткове мито на імпорт пального. Вона вдвічі знизила виробництво пального всередині країни. Фактично припинила експорт нафтопродуктів своїм сусідам. Через це цілий регіон - Монголія, країни Середньої Азії - шукають, де купити пальне, тому що з Росії воно вже не надходить. Росія перестала бути надійним постачальником пального. А це все додана вартість. Вони продають сиру нафту, ще й із великим дисконтом, тоді як компанії, які раніше заробляли мільярди доларів на експорті пального, більше цього не роблять.

Відповідно, і до бюджету надходить менше коштів, тому що додана вартість фактично зникла. Думаю, приблизно на 90% це сталося саме завдяки ударам по інфраструктурі нафтогазової галузі.

Якщо говорити про ремонти та відновлення, наскільки це серйозно на тлі того, що українські удари є систематичними? Скільки часу і грошей Росії потрібно на відновлювальні роботи та наскільки болісно це по ній б’є?

Детальніше про це можуть розповісти експерти нафтогазової галузі, які глибоко знають виробничі процеси. Я ж як економіст можу сказати: якщо протягом місяця у вас тричі вибили якусь важливу частину НПЗ, яку потрібно імпортувати, фактично у вас немає шансів швидко її замінити. Запаси такого обладнання у виробників поступово вичерпуються. Тим більше, що в Росії, здається, є лише один-два заводи, які виробляють таке устаткування, і вони перевантажені замовленнями.

Тому інформація Reuters про те, що вибито до 40% потужностей, цілком може відповідати дійсності. Саме тому росіяни намагаються наситити ринок низькоякісним пальним, від якого псуються двигуни. Нам таке пальне знайоме ще з 1990-х років. У нас теж був бензин АІ-76, до якого різні "мольфари" додавали присадки, і він начебто перетворювався на АІ-95. Але після цього все одно ламалися двигуни, навіть у радянських автомобілях. Для населення це створює додаткові незручності та непрямі збитки через необхідність ремонту двигунів. Ідеться не лише про приватний, а й про громадський транспорт.

Цікаво, що паливна криза оголила ставлення федерального центру до регіонів. Ми бачимо, що в РФ почали стягувати весь бензин і дизельне пальне до Москви, а регіонам залишати або низькоякісне пальне, або фактично пропонувати мовчати й не коментувати ситуацію. Такий федеральний егоїзм дуже сильно дратує регіони. Раніше це роздратування існувало переважно на рівні регіональних міністерств фінансів та окремих чиновників, які бачили, що в них просто забирають гроші. Тепер воно вже перейшло на рівень населення. Для Росії це дуже небезпечна річ, тому що серйозні бунти в регіонах зараз фактично нічим придушувати. Усі ресурси віддано на війну. Є Росгвардія, поліція, але у разі масштабних протестів у стилі заколоту Пригожина цих ресурсів може просто не вистачити.

Як ви вважаєте, чи можуть на тлі постійних незручностей протестні настрої серед росіян зрости настільки, що федеральному центру справді доведеться щось із ними робити?

У бунт у Москві я не вірю. Кремль боїться такого сценарію, тому щойно ситуація загострюється, він починає відбирати все в регіонів і спрямовувати до столиці. Я б навіть навів аналогію з Радянським Союзом і Голодомором в Україні, коли їжу навмисно забирали, щоб забезпечувати центр. Приблизно так само зараз чинять із ресурсами російських регіонів.

А от у регіонах, особливо у віддалених, протести можливі. Час від часу з’являється інформація про недопостачання пального саме у віддалені райони. Наприклад, якщо на початку листопада закривається морська навігація Північним морським шляхом і туди, крім літаків, більше нічим не можна щось доставити, виникають величезні ризики. Є ціла низка регіонів, де видобувають скраплений газ, золото, платину, нафту. Вони розташовані за Полярним колом або в зоні вічної мерзлоти й живуть завдяки завезенню. Якщо буде зірвана навігація, ці регіони матимуть усі можливості для того, щоб, за наявності політичного бажання, навіть заявити про відокремлення від Російської Федерації.

Я колись жартував, коли ми бачили атаки наших БПЛА на Татарстан, а місцева влада щось заперечувала проти цих ударів: виходьте зі складу Російської Федерації - і вас ніхто не бомбитиме.

Протиріччя між федеральним центром і регіонами - один із головних потенційних сценаріїв розпаду Російської Федерації. Кремль нічого не робить, щоб їх подолати. Навпаки, що гірше стає ситуація, то більше ресурсів він відбирає у регіонів і вкладає в Москву, Санкт-Петербург та ще кілька великих міст. Усе інше живе своїм життям, причому дуже поганим.

Їхню психологію краще досліджувати психологам. Але коли люди опиняються на межі виживання, вони, як правило, стають сміливішими, тому що їм уже немає чого втрачати.

Цей сценарій особливо цікавий для віддалених регіонів, тому що придушувати там протести дуже складно. Ми звикли, що в Україні навіть без авіасполучення можна доїхати з Донбасу до Ужгорода потягом або автомобілем. А спробуйте дістатися з Норильська до Москви чи Петербурга взимку. Багато міст у цьому регіоні не мають іншого сполучення, крім повітряного.

Навіть відправити туди Росгвардію - уже проблема. Це можна зробити лише літаками, а авіаційний ресурс обмежений. Крім того, там дуже важкі кліматичні умови, до яких їхні спецслужби також не пристосовані. Вони граються з реальним ризиком розпаду Російської Федерації або зміни договору між регіонами та федеральним центром - як суспільного, так і формального. Це один зі сценаріїв, які їм загрожують і на які Україна певною мірою може натиснути.

Рекомендуємо:

Найстрашніше для РФ сталося, як вона доживе до осені, неясно – Загородній

З огляду на нафтову кризу, проблеми з НПЗ і пальним, уже з’являлася інформація з деяких регіонів про зрив посівної та інших процесів, пов’язаних із логістикою. Якщо така ситуація зберігатиметься до осені, наскільки серйозно росіяни відчують ці проблеми на своєму холодильнику?

Я це підтверджую. Один із державних банків уже повідомив про 5-відсоткове падіння кредитування аграріїв.Вони, звичайно, кажуть, що нібито все це відбувається за планом. Але продукти харчування в Росії подорожчали приблизно на 15%, а від цього залежать і обігові кошти підприємств.

Якщо потреба в обігових коштах зросла на 15%, а кредитування цих потреб впало на 5%, це вказує на те, що в сільському господарстві може бути падіння виробництва приблизно на 10-20%. Для них це дуже серйозно. Водночас у Росії є певний профіцит зерна та м’яса, тому голоду там, на жаль для нас, найімовірніше, не буде. Але буде сильне зростання цін на продовольство.

Це знову призведе до невдоволення росіян. В офіційній статистиці вони часто показують, що в них усе зростає і все добре. Але це відбувається за рахунок маніпуляцій із показниками інфляції.

Наприклад, за опитуваннями самого Центрального банку Росії, інфляція, яку відчуває населення, становить приблизно 14,5-15,5%. Водночас Росстат показує близько 5,5-6%. Тобто офіційний показник занижується майже втричі.

Ще один індикатор, на який можна подивитися, - зростання грошового агрегату М1. За останні 12 місяців він збільшився приблизно на 17%. Це означає, що зросла кількість грошей в обігу поза банками та на банківських рахунках до запитання, тобто коштів, якими можна розраховуватися.

Отже, зростає грошова маса, зростає інфляція, а індексація соціальних виплат і зарплат бюджетникам відбувається відповідно до офіційного, заниженого темпу інфляції.

Це інфляційне шапіто, за моїми спостереженнями, триває вже четвертий рік. У результаті реальний прожитковий мінімум зростає швидше, ніж зарплати. Різниця між ними різко скорочується, і це призводить до аномальних ситуацій. Наприклад, приблизно два тижні тому з’ясувалося, що північнокорейські двірники, які працювали в окремих віддалених регіонах РФ, відмовляються від роботи та повертаються до Північної Кореї, тому що їх не влаштовує рівень зарплати в Росії.

А чому так відбувається? Заробітчанину потрібно щось заробити. Якщо він витрачатиме всі отримані гроші на продукти харчування та проживання, то сенсу працювати немає. Через маніпуляції з показниками доходів та інфляції в Росії виникла аномальна ситуація, коли вони вже не можуть закривати вакансії навіть за допомогою трудових мігрантів.

Те, що вони пропонують таджикам, узбекам і навіть північним корейцям, цим людям уже нецікаво. Високий рівень витрат на проживання всередині Росії порівняно з якістю цього життя відштовхує трудових мігрантів. І це ще одна суто економічна проблема - дефіцит кадрів. Раніше вони заповнювали його за рахунок іноземців, а зараз уже не можуть цього зробити. Росіяни хизуються низьким безробіттям - нібито 2-3%. Насправді для них це трагедія, тому що багато галузей не можуть зростати просто через відсутність робочих рук.

Цих людей або забрали на війну, або поховали в Україні. Приблизно 1,5 млн осіб, які вибули з економіки, - це загиблі та люди з інвалідністю, які більше не можуть повноцінно працювати. Принаймні такі цифри дає наша статистика.

Для Росії це серйозний удар. Вони розповідають, що населення становить близько 140 млн осіб, але, за традицією, могли домалювати собі щонайменше 20 млн. Із цього населення приблизно 50-60 млн - це люди працездатного віку, які можуть працювати. Тобто близько половини населення - або люди похилого віку, або діти. Тому навіть втрата 1-2 млн працездатних людей є для них серйозним ударом по забезпеченості трудовими ресурсами.

Звичайно, у Міністерстві промисловості й торгівлі РФ багато говорять: "А давайте ми замінимо людей роботами". Але це вже такий сценарій, коли вони не здатні щось реально зробити й починають малювати фантастичні плани розвитку. Вони абсолютно не виконуються.

Рекомендуємо:

2026-й стане переломним: Шапран - про межу, за якою економіка РФ почне ламатися

Ви сказали, що близько 1,5 млн людей уже вибули з економіки та складу працездатного населення. Водночас активно обговорюється можливість нової хвилі мобілізації в Росії восени - нібито ще на 500 тисяч осіб. Якщо Кремль справді на це зважиться, наскільки це позначиться на економіці та загальній ситуації всередині країни?

Ми з вами давно обговорюємо Росію і неодноразово наголошували, що вона увійшла в стадію затяжної кризи.Терміни, які ми називали щодо дефіциту ресурсів, уже підтверджуються. Ми бачимо зростання дефіциту бюджету. Бачимо, якщо вилучити з економіки військово-промисловий комплекс і суміжні галузі, то цивільний сектор не зростає. Точок зростання там фактично лише три: IT, фармацевтика та виробництво добрив. Усе інше знижується або закривається.

Це видно, наприклад, за попитом на торговельні площі у великих містах. Економіка просто стискається.Відверто кажучи, Китай безпосередньо грошей Росії не дає. Він щось купує, наприклад золото, але поводиться приблизно як людина, яка скуповує щось у неблагополучних продавців за безцінь.

Такий сценарій зараз і реалізується у відносинах Росії з Китаєм. Китай не дає позик. Хочете продати золото дешевше - будь ласка. Хочете продати нафту - будь ласка. Хочете постачати газ новим газопроводом за 50 доларів за тисячу кубометрів, тобто фактично за внутрішньоросійською ціною, - теж будь ласка.

Можна побудувати "Силу Сибіру - 2", але Китай запропонує зафіксувати таку ціну на 25 років. Для нас це, в принципі, непогано. Але для Росії проблема полягає в тому, що цивільний сектор уже не здатний забезпечувати військову машину.

Ви назвали цифру 500 тисяч мобілізованих. Їх потрібно забезпечити амуніцією, зброєю, організувати їхню службу. Не можна сьогодні бути слюсарем на "АвтоВАЗі", а завтра без підготовки запускати по Україні "Шахеди" чи ракети. Для цього потрібні перенавчання та час.

Тому мені здається, що розмови про 500 тисяч - це певною мірою психологічна атака на Захід: мовляв, ми все одно вас закидаємо шапками, не потрібно допомагати Україні тощо. На такі заяви не варто надто зважати, тому що Росія перебуває на межі економічної катастрофи, яка може бути серйознішою за Велику депресію у США на початку XX століття.

Вони перевантажили економіку військовими витратами. Щоб виграти війну так, як вони хочуть, і нав’язати мир на своїх умовах, їм потрібно ще вдвічі більше ресурсів, ніж вони вже викачали з економіки. А викачувати більше вже майже немає звідки. У резервах у них фактично залишилося тільки золото. Від початку 2026 року росіяни, за моїми оцінками, продали близько 44 тонн золота. Імовірно, його купили Китай та Індія. Раніше це золото постачалося на міжнародні ринки через Вірменію, зараз - через Узбекистан. Тому видно, що вони роблять.

Того запасу міцності в цивільних галузях, який у них був навіть на початку 2024 року, зараз уже немає. Вони проїли обігові кошти.

Коли ми обговорюємо це українською мовою - українська ведуча й український аналітик, - це, звичайно, може викликати недовіру. Хтось може сказати: "Ви просто видаєте свої бажання за дійсність".

Але я б порадив пошукати на YouTube репортажі з Петербурзького міжнародного економічного форуму 2026 року і порівняти його, наприклад, із форумом 2023 року. Навіть Ельвіра Набіулліна, голова Центрального банку Росії, не захотіла туди приїжджати, тому що, м’яко кажучи, хизуватися нічим.

Практично всі цивільні галузі перебувають у великому мінусі. Крім того, вже 18 тижнів поспіль падає індекс Московської біржі. Там представлені акції найбільших компаній та банків: "Сбер", ВТБ, "Газпром", "Роснефть" та інші. Якщо подивитися навіть на американський ринок з 1970-х років або на німецький індекс DAX, то подібних випадків майже не знайдеться.

Це аномальне явище, яке свідчить про глибоку стагнацію. Кремль може малювати статистику, додавати до неї виробництво ВПК і розповідати, що ВВП зростає та все добре. Але в них уже не просто рецесія, а сегментована депресія. Ринкові індикатори це дуже яскраво показують. Насправді Росія не готова до тривалого протистояння, розширення війни та масштабування конфлікту.

Багато хто розповідав, що росіяни можуть зайти з території Білорусі. Але для того, щоб розгорнутися і продовжити лінію фронту, потрібні гроші. Я не військовий фінансист, але часто спілкуюся зі своїми колегами у ЗСУ, які займаються фінансовим забезпеченням.

Ви просто не уявляєте, скільки ресурсів потрібно, щоб одного бійця відправити на передову. Для цього в тилу мають працювати приблизно від шести до восьми людей. Ідеться не про цивільних, а лише про тих, хто працює на Міністерство оборони та у військово-промисловому комплексі.

Це дуже серйозні витрати. За фінансовими показниками я бачу, що росіяни не готові до такого масштабування. У них ще залишається певний запас. Але якщо вони одномоментно витратять його на велику мобілізацію, то можуть повністю вигоріти за шість, максимум 12 місяців. Вони просто спалять усе, що ще мають.

Наші стандарти: Редакційна політика сайту Главред