Дебати Байдена і Трампа: Кулик поставив діагноз політичній системі США

28 червня в американській Атланті відбулися перші дебати між кандидатами у президенти, чинним очільником США Джо Байденом та колишнім президентом Дональдом Трампом. Низка аналітиків, зокрема й від демократів, дійшли висновку, що Байден мав непереконливий вигляд і більшість учасників опитування CNN заявили про перемогу на дебатах Трампа.

В інтервʼю Главреду політичний експерт, директор Центру досліджень проблем громадянського суспільства Віталій Кулик розповів, чому дебати Байдена і Трампа відкрили кризу політичної системи у США, чи здатні демократи виграти президентські вибори в разі заміни Байдена та як реагуватимуть Росія та Китай.

Яке ваше загальне враження від дебатів Байдена і Трампа?

Усе виглядало дуже сумно. Навіть депресивно, оскільки жоден із кандидатів не досяг своїх установок на ці дебати. Вони мали бути програмними, адже ці дебати відкривали серію дебатів. Тобто кожен мав відпрацювати своє домашнє завдання плюс зробити заділ на розширення.

І Байден, і Трамп мали зробити дві прості речі – бути собою, щоб переконати базовий електорат, і показати, що вони здатні виправдати довіру тих, хто сумнівається. Байден фактично нічого не зробив – він мав бути впевненим, живим, послідовним, бадьорим, щоб показати, що він не дряблий стариган, з якого пісок сиплеться і що саме йому потрібно вручити президентську посаду у час великої турбулентності для Америки. Тобто продемонструвати, що він – не ризикована інвестиція. А натомість він показав просто жахливий стан – він не виглядав як повний сил і здатний до перемоги лідер, забував фрази, не договорював речення. Байден виглядав сумно – не так, як мав би виглядати лідер перегонів і майбутній переможець.

Він не переконав не лише свій базовий електорат, але й тих, хто вагається – навпаки, останні зараз ще більше вагаються. Так, в лівому середовищі зараз почали алярмічну атаку – кричати, що поразка на дебатах виводить Трампа в лідери і з цим треба щось робити. Мовляв, треба відкинути всі ваші занепокоєння і застереження щодо пенсіонера та голосувати за нього, бо інакше прийде Трамп і буде диктатура і фашизм. З одного боку, це, можливо, і призведе до часткової мобілізації електорату, але загалом картинка небажана і неочікувана для демократів. Вони хотіли іншого – Байден мав показати, що в ньому ще повно живих сил, і це буде не стагнуюче правління чи "правління постійної хвороби", а новий ривок, спроба залишитись в історії, певна місія. Цього немає.

З іншого боку, Трамп був у своєму амплуа – як завжди брехав, кричав, виривав фрази з контексту, був непослідовним, але він виглядав живим. Він теж не переконав тих, хто вагається, тому що вони б хотіли бачити Трампа більш поміркованим і таким, який має уявлення і стратегічно мислить. Цього він не показав взагалі. Більше того, він впадав в істерику, що насторожувало навіть його ядерний електорат – ті, хто раніше ностальгував по ньому, тепер бачать, що цей Трамп може бути ще гіршим за того, який був у 2016 році.

Але загалом Трамп переміг по очках. І очевидно ті цифри, які публікує СNN, це сприйняття того, що Трамп виглядав лідером, який має енергію щось робити і принаймні тим, хто доживе до кінця каденції.

А як ви розцінили б заяви обох кандидатів стосовно України?

Щодо змісту, то нічого катастрофічного у їхніх заявах для України немає. Навпаки, ми побачили багато цікавого – зокрема, Трамп заявив, що він відкидає план Путіна і не підтримує його. Якби Трамп робив би, а потім би послідовно нанизував би на них стратегічні програми, проекти, і не відмовлявся від цієї позиції в подальшому, то це можна було б вважати серйозною заявку на те, що перемога Трампа може бути для України не викликом, а більше можливістю.

Але ми розуміємо, що Трамп має специфічний електорат, який може пробачати йому будь-які кульбіти і зміни позиції на 180 градусів. Тому сьогодні Трамп каже, що не визнає план Путіна, а вже завтра або на наступних дебатах скаже, що готовий розмовляти з Путіним і розглядати його план, а на третій буде говорити, що взагалі треба все в Європі поділити "великим мазком", а потім знову говоритиме про підтримку України і надання Україні зброї. Тобто Це абсолютно непослідовна, непрогнозована політика, тому будувати завищені очікування від цієї заяви недоцільно.

З іншого боку, Байден був прогнозованим у своїх заявах на підтримку України, але того, чого від нього обережно очікували, не прозвучало. Ми памʼятаємо, як за останній час було багато публікацій про зміну позиції Білого дому, який дає можливість стріляти вглиб російської території та розглядає питання про можливість роботи в Україні приватних військових підрядників або можливе розміщення в Україні військових тренувальних місій, від яких США раніше намагалися триматися подалі, особливо напередодні виборів.

Саме такі заяви, якби вони прозвучали на дебатах, могли б ознаменувати різкий розворот Білого дому і його готовність безпосередньо увійти в Україну в тій чи іншій якості. Але цього не трапилося і навряд чи трапиться – навіть у заготовках, які озвучив Байден, є надмірна обережність, яка в першу чергу повʼязана з тим, щоб не втратити лівий електорат і тих, хто виступає за швидке закінчення війни та дипломатичні способи її розвʼязання.

Це – криза лідерства у Сполучених Штатах та криза їхньої політичної системи. А це означає, що ця криза даватиметься взнаки у світі. Зараз можна робити ставку на те, що deep state у Сполучених Штатів витримає чергового Трампа чи Байдена зі всіма його. Але у глибинної держави теж є втома металу, і перенапруга, яка буде перебувати в ситуації загостреного протистояння чи конфлікту може дати збій. Це позначиться і на підтримці України, і на готовності США оперативно реагувати на виклики та загрози. А це буде стосуватися європейців, які також будуть нервувати, тому що тоді вони ризикують опинитися сам на сам з загрозою вторгнення чи гібридної агресії з боку РФ. Такі речі тільки мультиплікують цей страх.

Хаотизація світу починається великими темпами і вибори у Сполучених Штатах не дають відповіді на те, що буде зі світом далі. Криза лідерства пронизує увесь світопорядок, і ці дебати – симптом хвороби політичної системи Заходу.

І якщо у політичних сил США, флагманів вільного світу, не знаходиться кандидатів молодшого віку, здатних бути лідерами, а вони вимушені об'єднуватися навколо геронтократії, то з їхньою системою щось не так.

Вже зараз, на тлі результатів дебатів, демократичні видання починають писати про можливу заміну Байдена як кандидата від демократів. Наскільки це вірогідно на даному етапі передвиборчої кампанії, і як би ви оцінили шанси Мішель Обами та Ґевіна Ньюсома, яких називають ймовірними кандидатами на заміну?

Увесь наративний блок, вся продукція ідейного змісту будувалася під Байдена. Досить довго демократи відкидали ідею заміни кандидата. Ставки на праймеріз були зроблені – політичне керівництво і більшість груп у Демпартії США, які її фінансують, мають консенсус стосовно Байдена. Зараз цей консенсус, звичайно, буде розмиватися – вони теж будуть хаотично реагувати та, можливо, намагатися цей консенсус переглянути, але загалом кампанія запущена під Байдена. Якщо станеться зміна кандидата, то доведеться переглядати багато висхідних позицій, які вже сподобалися виборцю і були ним сприйняті. А це означає, що частина в цьому процесі може відколотися.

Не всім подобається губернатор та його політика в штаті Каліфорнія, не всім до вподоби темношкіра жінка Мішель Обама. Навколо них немає консенсусу. На відміну від Барака Обами, який тоді консолідував Демократичну партію США, Мішель Обама не проявляла себе у великій політиці як гравець та не створила навколо себе політичних центрів. Тому заміна може розколоти Демпартію та ще більше послабити її позиції.

З політтехнологічної точки зору краще дотягнути напівмертвого коня до фінішу, ніж намагатися замінити фаворита. З іншого боку, прогресисти вважають, що креативний підхід може дати результат, і що основне – не фігура президента, а його кабінет. Мовляв, якщо наповнити його яскравими особами не тільки з Демпартії, але із середовища тих, хто вагаюється, можна вивести в лідери несподіваного кандидата. І цим показати, що людина, яка не має досвіду у великій політиці, але має такий кабінет, буде здатна стати лідером, і що це питання командної гри та консолідації нації.

Крім того, кажуть про необхідність виходу з логіки напруги між альт-райтами (альтернативними правими), реднеками, традиційними цінностями, боротьбою з тоталітарною толерантністю тощо в ключі того, що є речі, які не є пріоритетними. Тобто є штучні дискусії, які можуть бути відкладеними, а на перший план виходять питання соціального захисту, справедливості, економічних прав, робочих місць, кластерів, засилля іноземних компаній, питання міграції тощо. Тобто важливих питань для тих, хто вагається (зокрема і тих, хто обирає між Трампом і тим, щоб не голосувати). Зараз ці ідеї посилися і ми бачимо, як їх намагається консолідувати частина демократів.

У демократів є два тижні на те, щоб вирішити питання з заміною, але мені здається, що у Демпартії не вистачить політичної волі, і вони будуть тягнути Байдена до останнього.

Рекомендуємо:

В США заговорили про зміну Байдену на виборах президента: хто може зайняти його місце

А як щодо Трампа – чи вплинуть на його шанси судові справи, які відкриті проти нього?

Як на мене, це грає йому лише на користь, оскільки його безпосередній виборець не є раціональним – він не вірить у справедливість звинувачень. Вони вважають, що це фальсифікація, судові переслідування політично інспіровані, і жодного сухого залишку для голосування ці справи не залишають. Ті, хто вагаються, роблять це не через суди, а тому, що не знають, що робитиме Трамп.

І це дає аргументи демократам, але лише для їхньої інформаційної бульбашки, політтехнологічно це не працює.

Як далі, на вашу думку, розвиватиметься ситуація? Адже ще попереду два раунди дебатів.

Так, ще два раунди основних і потім неопосередковані дебати. Камала Харіс та інші чинні демократи кажуть, що ці дебати – тільки початок, але це самозаспокоєння, бо другий раунд може нічого не дати. Перші очікування сформували уявлення позиції і це може бути фатальним для кампанії Байдена.

Чи можлива якась реакція на дебати від союзників США по НАТО, а також від РФ та Китаю?

Росія спробує скористатися ситуацією і підлити масла у вогонь. Хоча РФ знову наступає на ті самі граблі, бо очікування Трампа може бути не таким, на яке розраховує Путін. Він думає, що Трамп повернеться до тактики великих мазків – ключових домовленостей, після яких будуть додаткові узгодження. Але Трамп непередбачуваний.

Те саме стосуватиметься і частково антиамериканськи налаштованих країн Глобального Півдня, яким РФ буде говорити, що криза у США не може диктувати стандарти демократії для всього світу. Мовляв, дивіться, що відбувається з їхньою демократією, ці зразки для наслідування себе не виправдовують. А Китай буде вичікувати, тому що для них Трамп – не найкращий кандидат, адже за Трампа тільки посиляться протистояння між США та Китаєм. Для них кращим кандидатом був би Байден, навіть за всіх його умовностей, з яким Китай намагається відновити елементи відносин.

Але інструмент у зовнішніх гравців в американських виборах на такий великий. І думка умовного Папи Римського, Путіна чи Сі Цзіньпіна американському виборцю десь у Техасі взагалі не цікаво.

Наші стандарти: Редакційна політика сайту Главред