Переосмислення української історії: чому українська історія це шлях героїв, а не жертв

Про що ви дізнаєтесь:

• Чому українців сприймають як "народ-жертву"
• Чому вшановують програні битви

В історичних дискусіях досить часто можна натрапити на міф про "народ-жертву", який начебто визначає українців. Саме цей наратив подає українську історію як безперервну низку трагедій та поразок. Проте ця точка зору нав’язана ззовні та є деструктивною, адже програмує націю на поразку. Варто дивитися на українське минуле не як на історію мучеників, а як на історію переможців, котрі творили свою державу попри всі перешкоди. Замість того, щоб оплакувати поразки, слід аналізувати справжні досягнення та мужність, проявлені протягом століть. У цьому допоможе розібратися Главред.

Міф про "народ-жертву" та його наслідки

За словами відомого історика Олександра Алфьорова, уявлення про українців як про жертв — найбільша перешкода на шляху до перемоги у війні. Цей міф культивувався десятиліттями і саме він підриває віру народу у власні сили. Адже "жертва" за визначенням не може перемагати. Замість того, щоб сприймати себе як націю, яка лише зазнавала втрат, Україна повинна усвідомити свою справжню велич — державу, котра є однією з найбільших у Європі (за територією) та має багату історію здобутків.

Від "миролюбності" до державотворення

Однією з негативних рис, яку розвінчує історик, є так звана "миролюбність" українців. За його словами, це уявлення приховує справжню сутність народу, здатного до рішучих і навіть силових дій заради побудови власної держави. Алфьоров пояснює, що об’єднання українських земель, яке лежить в основі державотворення, відбувалося не лише завдяки дипломатії, а й силою. Йдеться про підкорення древлян, сіверян та інших племен київськими князями, що демонструє здатність українців до військової експансії.

Рекомендуємо:

Українські імена, яким 1000 років: як колись називались наші предки

Культ поразок: чому вшановують програні битви

Історик критикує меморіалізацію програних битв, адже це ще один прояв культу жертви. Для прикладу — дві ключові події:

1. Битва під Берестечком. Попри те, що у Богдана Хмельницького було багато переможних кампаній, саме поразка під Берестечком, де козацьке військо зазнало нищівної поразки, найбільше закарбувалася в народній пам’яті.
2. Полтавська битва. Існує навіть музей, присвячений цій події, яку програв Іван Мазепа. Таке вшанування лише підсилює міф про незмінну трагічність української історії.

Відео про найгірший міф про українців можна переглянути тут:

Література як джерело "права на помсту"

Роль літератури XIX століття була надзвичайно важливою для українського народу. Вона, хоч і часто зображувала українців як жертв, водночас давала їм "право на помсту". Прикладом є поема Тараса Шевченка "Гайдамаки". Історик зазначає, що ця література є своєрідним кодом, який дає зрозуміти: після довгих страждань настає час відплати.

Герої Крут: жертовність замість жертви

Ще один важливий акцент — заклик сприймати загиблих під Крутами не як жертв, а як героїв, що виявили жертовність. Алфьоров пояснює: "жертва" — це той, хто просто страждає, тоді як "герой" — це той, хто свідомо приносить себе в жертву заради великої мети.

Вас може зацікавити:

• Чи маєте ви німецьке коріння: прізвище розповість, ким були предки
• Від них мороз йде поза шкірою - які українські прізвища пов'язані з містикою
• Прихована сторінка історії: хто був останнім диктатором в Україні

Наші стандарти: Редакційна політика сайту Главред