Немита Європа — правда чи міф? Історія гігієни без прикрас

Про що ви дізнається:

• Чи справді Європа була брудною
• Як релігія та культура впливали на гігієну

Чи справді середньовічна Європа була брудною, немитою та смердючою? Часто такий стереотип з’являється в мемах, фільмах та навіть у шкільних підручниках. Проте історична правда значно складніша. Главред дасть відповіді на ці запитання.

Міф про "немиту Європу"

На ютуб-каналі "WAS: Популярна історія", масовій уяві Середньовічна Європа постає як місце бруду, смороду та повної відсутності гігієни. Часто цей стереотип використовують, щоб протиставити "дику" Європу "цивілізованій" Київській Русі чи ісламському Сходу. Але чи дійсно це правда?

Середньовічна Європа: купання і лазні

Попри існування міфу, у XII–XIV століттях у великих містах Європи працювали громадські лазні. У Парижі, Лондоні, Римі та інших мегаполісах мешканці мали можливість купатися, і така практика була досить поширеною. Воду нагрівали, а лазні обслуговували відвідувачів різних соціальних верств. Багато монастирів та міст практикували регулярне купання.

Рекомендуємо:

Сміх крізь кров: найдурніші причини воєн, які стали реальністю

Вплив релігії та моральних уявлень

Згодом релігія почала суттєво впливати на уявлення про гігієну. Церква трактувала тілесну чистоту як другорядну, що поступалася духовній. Аскетичні практики монастирів сприяли уявленню, що часте миття — це велика розкіш або навіть гріх. Багато ченців милися лише кілька разів на рік, і то — тільки з дозволу.

Гігієна у різних класів населення

Бідне населення мало обмежені можливості для гігієни, проте вони все ж існували. Селяни милися в річках, особливо влітку. Аристократія поступово відмовлялася від лазень, особливо з XV століття, коли поширився страх перед заразними хворобами. Вважалося, що миття шкідливе, адже вода нібито відкривала пори та сприяла проникненню інфекцій.

Відео про розвиток гігієни у Європі можна переглянути тут:

Епоха бруду: XVI–XVIII століття

Найгіршим періодом у гігієнічному сенсі був ранній Новий час, коли багато лазень закривали через епідемії, моральну паніку та негативні медичні уявлення. Замість того, щоб митися, аристократія прикривала запахи парфумами. Люди часто носили одну й ту саму білизну тижнями. Іронічно, але бідняки часто були чистішими, ніж багачі.

Гігієна в інших культурах

В ісламському світі, на відміну від Європи, гігієна залишалася на високому рівні. Щоденне обмивання було частиною релігійної практики. В Іспанії за часів маврів працювали складні системи водопостачання та громадські купальні. Авіценна ще в XI столітті наголошував на важливості чистоти для здоров’я.

Повернення гігієни в Європу

Лише в XIX столітті, коли почала розвиватися медицина й було відкрито мікроби, ситуація змінилася. Вчені довели зв’язок між брудом і хворобами. Почалося будівництво каналізації, водогонів і ванн у домівках. Гігієна знову стала ознакою культури, а купання — звичним явищем.

Міф про "немиту Європу" — це перебільшення. У різні періоди гігієна змінювалася. На побут та чистоту впливали не лише технічні можливості, а й релігійні, культурні та медичні уявлення.

Вас може зацікавити:

• Буква Ґ — заборонена та повернена: символ незламності мови
• Історія українських грошей: від бартеру до цифрової гривні
• Як українська мова сформувала російську: мовна правда поза імперськими міфами

Наші стандарти: Редакційна політика сайту Главред