Невідомий лайфхак СРСР: навіщо емальованому посуду робили чорний обідок

Про що ви дізнаєтесь:

• Чому на посуді, виготовленому в СРСР є чорний обідок
• Як захищали посуд в СРСР

Склянки, каструлі, миски — емальований посуд був невід’ємною частиною радянської кухні.Яскравий, практичний і майже завжди обрамлений таємничою чорною смужкою. Чому ж виробники посуду в СРСР наполегливо залишали цей темний обідок, коли решта виробу сяяла білизною або кольоровими візерунками? Це було не дизайнерським ходом і не економією, а суто технологічною необхідністю, яка забезпечувала довговічність та міцність улюбленого посуду. Главред розповість більш детально.

Роль чорної ґрунтовки

Секрет чорного обідка прихований у технології нанесення емалі на сталеву основу.Емалювання — це покриття металу склоподібною сумішшю, яку спікають за високих температур. Вона надає виробу хімічної стійкості та захисту від корозії.

Ключовим тут є перший шар — ґрунтовка. Щоб емаль не відколювалася від гладкого металу, необхідне дуже міцне зчеплення — адгезія. Для цього до ґрунтувального шару додавали спеціальні оксиди:оксиди кобальту, марганцю та нікелю. Саме ці елементи забезпечували максимальну адгезію та пластичність. Їхня присутність неминуче надавала першому шару насичений темний — часто чорний або темно-синій — відтінок.

Таким чином, чорний колір — це природний відтінок клейкої та міцної технічної ґрунтовки.

Рекомендуємо:

Чому в СРСР переучували шульг: блогер здивував правдою

Як захистити найбільш вразливі ділянки посуду

Виробники чудово розуміли, що найбільше навантаження та ризик сколів емалі припадають на краї та вигини посуду — ручки, обідки й місця з’єднань.Під час штампування та подальшого використання саме обідок є найбільш механічно навантаженою частиною, схильною до ударів і деформацій.На ці критичні ділянки тому й наносили виключно чорну ґрунтовку, яка має найвищі показники міцності, еластичності та зчеплення з металом.

Відео про те, чому на посуді в СРСР робили чорний обідок можна переглянути тут:

Чому посуд не покривали кольоровою емаллю

Після нанесення ґрунтовки на основну поверхню посуду — дно та стінки — накладали другий шар: покривну, кольорову емаль — білу, жовту або з малюнками.Другий, кольоровий шар емалі був естетичним, проте менш пластичним і більш схильним до сколів, ніж ґрунтовка.Якби кольорову емаль наносили й на обідок, вона створила б додаткову товщину й точку напруги, де скол виник би значно швидше, "оголюючи" метал і спричиняючи корозію.

Чорний обідок — це фактично відкрита, непокрита кольором, проте посилена технологічна ґрунтовка.Залишаючи цей обідок чорним, виробники не економили, а навпаки — гарантували максимальний термін служби виробу, запобігаючи швидкому руйнуванню країв.Це був своєрідний радянський "секрет якості", вбудований безпосередньо у технологію виробництва.

Вас може зацікавити:

• Не всім жилося добре: 6 речей, які були під забороною в СРСР
• У СРСР сода була на вагу золота: як її використовували економні господині
• Чим заміняли всім відомий йогурт у СРСР та як він називався

Наші стандарти: Редакційна політика сайту Главред