На сайті Главред відбувся чат із Заслуженим економістом України, екс-міністром економіки України Віктором Сусловим. Спілкуючись із читачами, він розповів, яким буде курс гривні в нинішньому році, якого удару по українській економіці завдала пандемія коронавірусу, чи може наша держава вижити без кредитів МВФ, в чому полягають інтереси Заходу, зокрема, США, щодо України, чому Росія не тільки не була розчавлена санкціями за Крим і Донбас, але й виграла від них, яка ймовірність відключення РФ від системи SWIFT, а також якою стане Україна років через десять, якщо продовжить рухатися тим самим курсом, і чому вона ризикує перетворитися на пустелю.
Представляємо стенограму чату з Віктором Сусловим.
Boris: Чи зуміють наші економічні генії у владі за підсумками року залишитися в рамках тих основних показників, які були закладені в бюджет-2021? Які антирекорди в цьому сенсі ми цілком можемо встановити?
Віктор Суслов: Витримати параметри, закладені в закон Про бюджет на 2021 рік, уряду навряд чи вдасться.
Основна проблема, яка стала помітною з початку року – це зростання цін. Темп інфляції уже зараз перевищив 8,5% і, очевидно, зростатиме, тоді як до бюджету уряд заклав темп інфляції на рівні 7,5% до кінця року, а Національний банк взагалі прогнозував 5%. Швидше за все, до кінця року інфляція може перевищити 10%.
Темп зростання ВВП також, імовірно, не буде витриманий. Замість наміченого зростання в першому кварталі 2021 року ВВП впав на 2% у порівнянні з першим кварталом 2020 року. Уряду так і не вдалося подолати падіння обсягів виробництва в промисловості, а, крім того, досить складна ситуація в сільському господарстві. Торік падіння виробництва в сільському господарстві перевищило 11%, що для України дуже багато (основним чинником, що призвів до цього, були несприятливі погодні умови).
В цілому, очевидно, 4,6% зростання ВВП, які закладалися в розрахунки на цей рік, досягнуті не будуть.
Хоча є не тільки негативні фактори для України, а й позитивні. Зокрема, на світових ринках протягом останніх місяців досить суттєво зростають ціни на традиційні продукти українського сировинного експорту: залізну руду, деревину, метали – все це підвищується в ціні, що, звичайно ж, полегшує життя нашим експортерам і дає додаткові показники зростання ВВП.
Однак головна проблема полягає в тому, що наша економічна політика розбалансована, що зростають ціни на енергоносії, підвищуються тарифи на житлово-комунальні послуги, але при цьому зберігаються низькі темпи зростання доходів населення. Величезна частина населення потрапляє у "кліщі", тобто розрив між маленьким зростанням доходів і сильним зростанням цін, і їхнє становище лише погіршується. Уряду вже час зрозуміти, що його економічна політика помилкова і потребує докорінних змін.
Rada: Які курсові коливання (гривня-долар) можливі цього року? Наскільки може обвалитися гривня?
Віктор Суслов: Всупереч очікуванням і всупереч тому, що за прогнозом, закладеним у розрахунках бюджету, до кінця року курс гривні досягне 29 гривень за долар, раптом почався відкат, і на сьогодні всі наші валютники (і банківські, і ті, що працюють у бізнесі) здивовані тим, що реально відбувається.
По-перше, в України важка ситуація з бюджетом. Аби забезпечити наповнення бюджету, збільшується запозичення грошей, в тому числі й у нерезидентів. За рік (з квітня минулого року і до квітня нинішнього року) приріст обсягу випущених цінних паперів уряду для фінансування дефіциту бюджету в перерахунку на долари становить близько 5 млрд доларів. А загальний обсяг випущених ОВДП досягнув майже 36 млрд доларів. Це – величезна сума! Це більше, ніж ми отримуємо від МВФ або ще від когось. У ці цінні папери вкладаються приватні інвестори, в тому числі іноземці, і їм потім ще й доводиться виплачувати за рахунок українського бюджету високі відсотки, одні з найвищих у світі.
читайте такожРозкуркулення України XXI століття: МВФ хоче 3 гривні за кіловатПотенційно тут закладена величезна загроза для української економіки. Але поки іноземці купують ОВДП, йде значний приплив валюти в країну, який стримує падіння курсу гривні. Крім того, в будівництво фінансової піраміди з боргових зобов'язань уряду активно включилися і українські банки, для яких вигідніше купувати високоприбуткові і безризикові боргові зобов'язання уряду, ніж кредитувати реальний сектор економіки. Сьогодні помилковою політикою уряду закладається майбутній практично неминучий обвал фінансової піраміди з боргових зобов'язань уряду, який відбудеться, коли нерезиденти припинять купувати нові ОВДП, а українські банки, передчуваючи цей обвал, теж почнуть позбавлятися від ОВДП. Ось тоді буде і незабезпечена емісія гривні, і її глибока девальвація, і стрибок інфляції, і важка бюджетна криза. А слідом за цим – і важка соціально-політична криза.
Поки що падіння курсу гривні також стримується зростанням цін на світових ринках на українські сировинні товари. Але це – питання кон'юнктури. Цикл зростання цін на сировину майже завжди змінюється циклами їх зниження.
До речі, частково зростання цін на ту ж соняшникову олію всередині країни пов'язане зі зростанням цін на соняшникову олію на світових ринках. Якщо продукція дорожче купується за кордоном, є попит, виробники, звісно ж, підвищують ціни і всередині країни.
В цілому, основні проблеми будуть чекати на Україну, на мою думку, вже наступного року. Поки що ж курс 29 гривень за долар до кінця року в цій ситуації я вважаю цілком реальним.
Лалі: Ваш прогноз: чим для України закінчиться зустріч Байдена і Путіна, яка нібито повинна відбутися вже в червні?
Віктор Суслов: Можу висловити лише припущення, тому що остаточний порядок денний зустрічі Путіна і Байдена не опублікований, та й далеко не все, що буде винесено на переговори, буде оприлюднюватися.
Втім, цілком очевидно, що на цій зустрічі буде обговорюватися не тільки питання України. Може йтися і про "велику угоду", про яку свого часу почав говорити Трамп. Трамп хотів укласти з Путіним "велику угоду", тобто нову угоду між наддержавами про перерозподіл світу і зон впливу.
Як відомо, США офіційно оголосили своїм основним ворогом Китай. Це зрозуміло: Китай швидко розвивається, дуже технологічний, а в сфері матеріального виробництва він вже давно перевершив Сполучені Штати і буде домінувати на ринках. Для США важливо перешкодити утворенню союзу між Росією і Китаєм. Тому що, якщо такий союз виникне, тим більше, військово-політичний, і якщо Росія при цьому передасть Китаю деякі дуже важливі військові технології, наприклад, виробництво гіперзвукових ракет, яких немає у США, то становище Штатів може стати дуже серйозним. Тому США можуть піти на поступки Росії, щоб вбити клин між Москвою і Пекіном.
читайте такожЧому Байден навряд чи приїде в УкраїнуСвої інтереси є і у Росії. Як відомо, до 2014 року Україна входила в зону геополітичного впливу РФ, але Захід зумів її вирвати і перехопити контроль над нашою країною. Поза всяким сумнівом, Путін претендуватиме на обговорення цього питання.
Вже зараз наші військово-політичні експерти і дипломати побоюються, що в результаті цієї угоди Захід може здати Україну назад під контроль Росії. Виключати цього дійсно не можна.
Крім України, є ціла низка інших важливих стратегічних питань для США, наприклад, контроль над нафтовидобувними країнами Близького і Середнього Сходу, питання Сирії та Лівії, Північної Кореї, ситуація навколо Ірану, руйнування ядерної угоди по Ірану. Для Штатів було дуже важливим продовження Договору про обмеження стратегічних наступальних озброєнь, і Байден цього домігся. У західній пресі йдеться про те, що США хотіли б домовитися з Путіним про зняття з озброєння або обмеження виробництва нових російських страшних видів озброєння на зразок ядерних систем "Авангард", "Посейдон" тощо, які для США смертельно небезпечні і від яких поки що немає захисту. І це можливо – якщо росіяни погодяться піти на поступки, Штати теж у чомусь поступляться.
Тож зараз дуже багато глобальних світових проблем, важливих для Росії і США, які Байден і Путін будуть обговорювати і домовлятися. Чи укладуть вони угоду, де всі ці питання вдасться пов'язати в один комплекс і вирішити, складно сказати, тому що протиріччя вкрай гострі.
Joker: Вже давно Росію лякають відключенням її від системи SWIFT, а вона, в свою чергу, давно каже, що готується до цього. Яка ймовірність, що це станеться? Що може послужити останньою краплею для Заходу? Чим самому Заходу невигідний такий крок, чому він зволікає? Які наслідки це матиме для Росії?
Віктор Суслов: В Україні і в світі багато хто підходить до цієї теми з популістських позицій, в тому числі і шанований мною колишній президент України Леонід Кравчук, який увесь час вимагає відключити Росію від SWIFT.
SWIFT – це міжнародна система міжбанківських розрахунків, за якою проходять всі міжнародні платежі. Давайте уявимо, що ми домоглися свого – Росію відключили від SWIFT. Але ж у підсумку РФ перестане платити і нам, наприклад, за транзит газу через територію України – припиняться ж міжбанківські перекази. Який тоді вибір в України? Або відключити, в свою чергу, Європу від газу, закривши засувки, або качати російський газ безкоштовно, раз ми самі наполягли на тому, щоб Росію відключили від системи платежів. Якщо ми дійсно хочемо втратити доходи від транзиту, ми можемо з тим самим успіхом просто відмовитися від російських платежів за транзит газу.
Те саме стосується і решти країн. Якщо Росію відключать від SWIFT, це означає, що Європа і весь світ перестануть купувати російські нафту, газ, титан, алюміній, величезну кількість видів сировини. А це, в свою чергу, означає, що на Заході зупиняться тисячі підприємств, і почнеться багатомільйонне безробіття через брак сировини.
читайте такожУ Росії через Україну може вибухнути катастрофаЗахід може не морочити голову і не відключати Росію від SWIFT – він може просто запровадити повну торговельно-економічну блокаду Росії, відмовитися будь-що у неї купувати і будь-що їй продавати. Це простіше, зрозуміліше і ефективніше. Але – це зруйнує не тільки російську економіку, але й західну. Або призведе до глобальної ядерної війни.
Тому Захід і не здійснює подібних кроків. І нашою реакцією на всі ці безглузді популістські заяви про відключення Росії від SWIFT має бути лише роздратування.
Ігор, Дніпро: Чи може Україна послати під три чорти МВФ? Мається на увазі і те, чи зможе вона вижити без цих кредитів, і те, чи відпустить МВФ країну, що так міцно сидить на його голці?
Віктор Суслов: Україна може вийти з-під контролю МВФ, тому що цей контроль вже перевищує все мислиме, зокрема, через умови надання кредитів вирішуються питання управління українською судовою системою. МВФ вимагає то переформатування Вищої ради правосуддя і говорить, якою вона повинна бути, то змін у процесі декларування чиновниками своїх доходів і відповідальності за недостовірне декларування і тощо, тобто багато в чому втручається в суто внутрішні питання нашої країни. Далі з'ясовується, що МВФ, як і Захід, намагається контролювати кадрові призначення, тому періодично звучать вказівки на кшталт того, що "Ситника на чолі НАБУ не чіпати – він наша людина", "як ви Коболєва могли звільнити без нашої згоди, що це за ганебна поведінка" і т. д.
Хто керує Україною? Явно, не український президент і не український уряд. Україною керує Захід. Тому українське керівництво не має права будь-що робити на свій розсуд і без узгодження із Заходом, а якщо буде так чинити, то Україні просто не дадуть грошей і доведуть до дефолту.
А нам пора згадати про Конституцію України. Головна норма першої статті свідчить про те, що Україна – це суверенна держава. Тому, перш за все, потрібно відновити суверенітет України. А, щоб його відновити, потрібно відмовитися від виконання вимог МВФ.
Це можливо за однієї умови – потрібно радикально змінити економічну модель розвитку України. А це означає, що потрібно відмовитися від ідеї побудови такої економіки, яка нічого толком не виробляє і живе за рахунок кредитів, що надаються міжнародними фінансовими організаціями та іншими країнами. Це також означає, що потрібно проводити політику протекціонізму, підтримувати власне виробництво, обмежити надходження іноземних товарів, провести політику імпортозаміщення, забезпечити повну зайнятість (все-таки у нас близько 10% безробітних, плюс мільйони людей постійно працюють за кордоном, поповнюючи бюджети інших країн – цих людей потрібно повернути, забезпечивши робочими місцями).
Враховуючи багатства України, в тому числі природні багатства, кліматичні умови, землю, наявність освіченої і кваліфікованої робочої сили, наша країна здатна проводити ефективну політику без МВФ.
Полковник: Як ви оцінюєте розміри і якість тієї військової допомоги, яку Штати надають Україні? Чи порівнянна вона з сумами, які США витрачають на інші країни, навіть той же Єгипет?
Віктор Суслов: У Сенаті США в квітні цього року був схвалений законопроект, який передбачає військову допомогу США Україні в найближчі роки в обсязі 300 млн доларів на рік. Це – нікчемні суми, які абсолютно недостатні для переозброєння армії України на сучасній військово-технічній основі. Звичайно, ніхто не забороняє Україні купувати на світовому ринку, в тому числі в тих же США, найсучасніше озброєння, але в бюджеті грошей на ці цілі немає. Доводиться користуватися залишками в основному безнадійно застарілого радянського озброєння з минулого століття і задовольнятися заявами українських політиків про те, що українська армія є однією з найсильніших у світі.
Звичайно, окремі види сучасної іноземної техніки поставлялися в Україну. Найбільш відомі з них – протитанкові "Джавеліни", які так любив колишній президент України Порошенко, але Україна не може їх використовувати без дозволу США. В цілому ж військово-технічна допомога від західних країн Україні досить обмежена і не особливо ефективна.
Водночас Україна має величезний досвід і власний потенціал для розробки сучасної військової техніки і озброєнь. Наприклад, завод ім. Малишева – танковий завод у Харкові, один із найбільших у світі, що володіє кращими кадрами. Але він давно вже майже не виробляє танки – лише трохи здійснює ремонт, і зараз він на межі банкрутства. Його фактично довели до збитковості. Українська влада замість того, щоб підтримати цей завод, шукає щось десь, в тому числі закуповує застарілу радянську техніку в країнах Балтії, Чехії та східноєвропейських країнах. А треба було б створювати нові зразки і на своїх продуктивних потужностях їх виробляти.
читайте такожВійськова допомога від США: що реально дадуть Україні і чим відповість РосіяМайже весь надводний військово-морський флот Радянського Союзу був створений на українських суднобудівних заводах, включаючи авіаносці. Чому ми нічого не будуємо і не замовляємо? Адже це одночасно дало б найпотужніший стимул для розвитку української економіки.
А вже повною ганьбою є те, що, втративши єдиний патронний завод, який знаходився в Луганську і зараз перебуває в руках сепаратистів, Україна так і не спромоглася побудувати жодного патронного заводу і не створила промисловість із виробництва сучасних боєприпасів, і це при гострій нестачі патронів і снарядів. Адже ми використовуємо на фронті боєприпаси, яким десятки років, які давно відлежали свої терміни придатності і вельми неефективні.
Таким чином, маючи величезний потенціал, Україна з провини української влади не розвиває власне військове виробництво, не реалізовуючи повною мірою і експортні можливості військової промисловості. Це потрібно робити, а не розраховувати, що нам хтось продасть черговий списаний човен.
gf_43: Захід відводив Україні роль аграрної супердержави, але чому вона не зуміла навіть наблизитися до цього статусу і підтвердити його на справі?
Віктор Суслов: "Аграрна супердержава" – це відома цитата: колишній посол США Пайєтт, виїжджаючи з України і відповідаючи на питання про те, яким він бачить майбутнє нашої країни, сказав, що Штати бачать Україну як велику аграрну державу. Це "втішний приз", який покликаний пояснити, чому Захід взагалі не підтримує наш промисловий і науково-технічний розвиток, чому наші підприємства на кшталт тієї ж "Мотор Січі" не допущені на європейські ринки.
Я знаю цю тему глибоко, і мені відомо, що Євросоюз відмовив у сертифікації авіаційних двигунів українського виробництва, за якими числиться безліч світових рекордів, особливо двигунів для вертольотів. ЄС відмовився впустити їх для реалізації на своїй території. Чому? Тому що в Євросоюзі є власний французький виробник вертолітних двигунів, у якого двигуни гірші, але він не хоче впускати українського конкурента. Це – економіка і жорстка конкуренція, де інші держави відстоюють власні інтереси.
Ну, а наш "Південмаш" – найбільше в світі ракетобудівне підприємство. Але там немає замовлень із Заходу. Є лише окремі випадки покупки двигунів певних типів. Однак в цілому "Південмаш" теж на межі вмирання. І це теж питання до українського уряду.
Інший приклад – "Антонов", який може робити унікальні вантажні літаки, які могли б завоювати світ. Українська влада протягом багатьох років намагалася запрошувати західних інвесторів. Незважаючи на те, що "Мрія" – літак 1988 року побудови, він досі найбільший і найунікальніший вантажний літак у світі. А "Руслани" досі літають по всьому світу, перевозячи навіть війська і техніку НАТО, але після здобуття незалежності ми і самі ці літаки не виробляємо, а разом із нами їх не побажали виробляти ні США, ні ЄС. Навіщо "Боїнгу" та "Ейрбасу" конкуренція? Українська влада не повинна чекати милості від конкурентів, це помилка, треба правильно визначати пріоритети і навчитися перемагати в конкурентній боротьбі.
читайте такожЧому суперечка про Мотор Січі – це питання життя і смерті для УкраїниТому, проводячи політику деіндустріалізації України, наші західні "друзі" і "партнери" роблять все, щоб ліквідувати ці підприємства. Останній скандал із моторобудівним підприємством "Мотор Січ": туди зайшли китайські інвестори, але США змусили Україну ввести проти них санкції і відібрати у них підприємство, яке китайці вже фактично викупили. Тепер очікуваний контракт на постачання авіадвигунів для Китаю на багато сотень мільйонів доларів, швидше за все, буде втрачений.
А що стосується аграрної сфери, то Україна таки є найбільшою аграрною державою, і у неї є унікальні показники по ряду напрямків. Наприклад, Україна посідає перше місце у світі з вирощування соняшнику та виробництва соняшникової олії, а це – ознака аграрної супердержави. Також у нас хороші показники з вирощування зернових: Україна займає одне з провідних місць у світі. Те саме стосується і технічних культур на зразок ріпаку. Птахівництво в Україні також розвивається досить успішно, представникам цієї галузі з України вдалося навіть прорватися на європейські ринки, постачаючи туди яйця і м'ясо птиці.
На сьогодні аграрний сектор сьогодні дає більше надходжень валюти, ніж уся промисловість, разом узята. Вже точно більше, ніж метал або хімічна промисловість, або інші галузі, які раніше у нас домінували в плані експорту.
Нерозумно було б відмовлятися від реалізації унікальних природно-кліматичних умов України для розвитку аграрного виробництва. Але вдвічи нерозумно орієнтуватися на побудову тільки "аграрної супердержави" і відмовитися від потенціалу України як великої наукової та індустріальної держави.
Dorris: Наскільки самостійною державою є Україна, з вашої точки зору? І якщо ви дотримуєтеся думки, що Україна знаходиться під зовнішнім управлінням, то не могли б ви пояснити, в якості кого Україну розглядають її "патрони", чим вона цікава їм, для чого потрібна?
Віктор Суслов: Захід повністю контролює Україну, яка більше не є самостійною і суверенною державою.
По-перше, Україна цікава Заходу як джерело сировини. Наприклад, постійно зростає вивезення залізної руди, активно йде вирубка лісів – у тих же Карпатах вже дійшли до екологічної катастрофи. Євросоюз потребує української деревини, а наша влада ставиться з розумінням до того, що країни ЄС не хочуть рубати свої ліси – у них це ресурс, який особливо охороняється і є важливим для екології, і допускає вирубку українських лісів.
По-друге, Україна важлива своїм геополітичним становищем. Перший ворог Заходу – це Китай, другий ворог – Росія. Військово-політичний контроль над Україною для Заходу вкрай важливий для постійної боротьби з Росією. По суті, Україні нав'язали роль списа, націленого на Росію, з перспективою створення на її території баз НАТО, розміщення військових аеродромів, ракетних установок тощо. Таким чином, НАТО наближається на таку дистанцію до серця Росії – до Москви та інших міст, при якій у разі військового зіткнення Росія, швидше за все, понесе величезні і непоправні втрати.
Втім, українці мають подумати: чи добре бути передовою лінією фронту, особливо на чужій війні, адже очевидно, що війна йтиме не лише в один бік, а й у зворотний. І в українців з'являється можливість загинути за інтереси Заходу. Чи всі цього хочуть, не знаю. Я б, наприклад, цього не хотів.
Так чи інакше Україна стає форпостом військово-політичної боротьби. Погоджуючись на таку роль, вона стає непривабливою для інвестицій. Зокрема, в Україні ніхто не буде будувати складних підприємств, оскільки вона стала зоною постійного тліючого конфлікту, і є перспектива великого конфлікту. Нагадаю, що буквально пару тижнів тому всі і в світі, і в Україні були в напрузі через те, що ось-ось почнеться велика війна, і постійно розкручувалася теза про те, що ми стоїмо напередодні величезного військового зіткнення з Росією. Який ідіот буде інвестувати в таку країну? Тим більше, що ця ситуація хронічна, і вона буде продовжуватися.
В результаті ті українці, хто більш розумний, освічений та далекоглядний, їдуть з України, особливо молодь – так Україна позбавляється свого майбутнього, перетворюючись на дивний військово-політичний форпост Заходу і погоджуючись на те, що ми ніколи не будемо розвиватися.
Tianna: Які надії ви покладаєте на Кримську платформу, чи є шанс, що вона доб'ється повернення Криму?
Віктор Суслов: На Кримську платформу не варто покладати жодних надій. Я розглядаю ідею Кримської платформи як піар-акцію і бажання Зеленського заявити, що він щось робить для повернення Криму.
Який сенс у цій платформі, якщо в ній не братиме участь Росія? При цьому ніхто не сумнівається в тому, що саме РФ сьогодні повністю контролює Крим. Анексія Росією півострова – це факт.
Тому не вести переговорів з РФ і створювати платформи без її участі – це, щонайменше, смішно.
читайте такожНові можливості та ризики: що дасть Україні Кримська платформаПереконаний, у серпні на перших зборах Кримської платформи лідерів великих держав, світових лідерів, не буде. Не приїде на цю зустріч і Джозеф Байден – у кращому випадку США будуть представлені Вікторією Нуланд, яка курує український напрямок у Держдепі США, або навіть просто американським послом. Приїхати можуть хіба що керівники таких країн як Латвія, Литва та Естонія, можливо, навіть Польща. Однак це – максимум, тому що ніхто з лідерів провідних держав не захоче виглядати дивно і безглуздо, коли немає з ким обговорювати питання Криму. Є ризик того, що багато світових лідерів не приїдуть навіть на святкування 30-річчя незалежності України, щоб не бути втягнутими в цю саму Кримську платформу.
Отже, все це – відволікання уваги і піар. Але вони не тільки не допоможуть Зеленському повернути Крим, а й нашкодять йому і його репутації. Особливо після того, як пройде 30-а річниця незалежності, коли лічені люди посидять на цій платформі і нічого не вирішать.
Economist: У скільки Росії обходиться Крим і Донбас – і якщо брати виключно соціально-економічні витрати та інше утримання цих територій, і якщо говорити про вливання на війну, зброю, пропаганду, і якщо враховувати всі міжнародні санкції, введені за це? Чи була справа варта заходу?
Віктор Суслов: Витрати Росії, безумовно, дуже великі. Але офіційних даних про те, скільки РФ на ці цілі витрачає, ще жодного разу не публікувалося. Гроші на підтримку цих територій йдуть за статтями витрат на фінансування різних міністерств і відомств, зокрема, по лінії Міноборони, а також по лінії гуманітарної допомоги (згадайте, як у 2014 році Росія показувала ці нескінченні білі конвої, які везли на ці території продовольство, будматеріали і різні товари).
Що стосується військового оснащення, то значна кількість техніки Росією передавалася в ОРДЛО під приводом того, що все це було захоплено сепаратистами на українських військових складах і базах. Утім, багато що дійсно було захоплено, тому що на Донбасі були розміщені потужні арсенали, військові частини, системи ППО та ін.
Великих втрат Росія зазнала в результаті санкцій. Хоча, з іншого боку, вона отримала з цієї ситуації і величезні вигоди, оскільки в результаті відповідних санкцій Росія перейшла до проведення протекціоністської політики, за яку я агітую для України. У Росії стрімко стало розвиватися сільське господарство, і вона стала світовим лідером з виробництва зерна (понад 100 млн тонн на рік вона виробляє і продає). У РФ всі галузі аграрного комплексу пішли на підйом: виробництво сирів, вина і т. д.
По ряду галузей росіяни провели ефективне імпортозаміщення, позбувшись залежності в тому числі і від багатьох українських підприємств. Вони налагодили виробництво авіаційних двигунів, в тому числі для гелікоптерів, крилатих ракет, які вони раніше отримували від "Мотор Січ"; вони завершили створення нових космічних ракет, що раніше робилося разом із "Південмашем"; вони створили цілу галузь двигунів для суднобудування, а раніше вони отримували ці двигуни з нашого підприємства "Зоря-Машпроект"; вони налагодили виробництво всієї техніки для видобутку і транспортування газу, що раніше робилося на "Сумському машинобудівному науково-виробничому об'єднанні імені Фрунзе" і т. д.
Таким чином, витративши додатково десятки мільярдів доларів, Росія зуміла створити цілі галузі, і зараз там велика нестача робочої сили. Тому Росія залучає працівників з інших країн, у тому числі з України (йдеться про мільйони людей). Наприклад, багато українців працюють на півночі в нафтогазовидобувному комплексі. Величезна кількість робочої сили Росією залучається з республік Середньої Азії.
Не можна не відзначити, що у Росії постійно зберігається велике позитивне сальдо торгового і платіжного балансу, тобто вона більше продає за кордон товарів, ніж купує. Також вона накопичує валютні резерви: у РФ у даний момент накопичено близько 600 млрд доларів валютних резервів у розпорядженні Банку Росії, причому це власні гроші, а не запозичені у МВФ, плюс Фонд національного добробуту майже на дві сотні мільярдів доларів у розпорядженні мінфіну. Плюс сотні мільярдів доларів у "Газпрому", інших державних монополій і приватного бізнесу. Росія здатна миттєво погасити всі свої зовнішні борги, як державні, так і приватного сектора. За опублікованими оцінками Світового банку, дефіцит російського держбюджету в 2021 році не перевищить 2% ВВП, а в 2022 році бюджет стане профіцитним, тобто з перевищенням доходів над витратами.
читайте такожПутін хоче роздобути не тільки Лівобережну Україну, а й Київ, і Правобережжя до Збруча-Андрій ІлларіоновОтже, Росія в результаті санкцій, в умовах падіння цін на нафту, в результаті витрат на Крим і Донбас, війну в Сирії, величезні витрати на створення нової військової техніки і переозброєння армії, не була розчавлена економічно і не буде розчавлена. Росія з цим впоралася. Санкції виявилися абсолютно неефективним методом боротьби з Росією. Треба шукати щось більш ефективне. Ймовірно, це міг би бути шлях переговорів.
Михайленко л.: Чому Росія так вчепилася в Україну? Їй що, своїх неосяжних просторів мало, яким вона і так не може дати ради?
Віктор Суслов: Україна до 2014 року була для Росії зоною військово-політичного і геополітичного впливу. Вона ще могла погодитися на існування України як буферної зони між Заходом і Росією. Свого часу президент Кучма намагався проводити саме таку політику багатовекторності, підтримуючи відносини і з Заходом, і зі Сходом, забезпечуючи самостійність нашої держави і не займаючи чітко виражену позицію проти будь-кого.
Однак після повалення Януковича у нас була прийнята, на мій погляд, помилкова концепція. Українське керівництво оголосило, що ми переходимо на бік НАТО і в якості своєї мети ставимо членство в НАТО, а для Росії це "червона лінія". Вона розглядає НАТО як військовий союз країн, які домагаються військової перемоги над Росією. І, як багаторазово писали в той час і продовжують писати і говорити зараз російські пропагандисти та експерти, Якщо Україна переходить на бік НАТО, то, значить, Севастополь став би базою флоту НАТО, на військових аеродромах розмістилися б бомбардувальники НАТО, а ракетні установки НАТО були б звідси націлені впритул на Москву.
Тож російське керівництво пояснює той факт, що воно, за вашими словами, "вчепилося в Україну", міркуваннями забезпечення безпеки своєї країни.
Навіть зараз, коли намічається зустріч Байдена і Путіна, для її проведення розглядаються нейтральні країни, не члени НАТО. Наприклад, Швейцарія, яка не хоче бути членом Альянсу, а її б прийняли. Але навіщо – Швейцарія вже сотні років не воювала і не хоче в жодні військові блоки, вона себе почуває добре, будучи нейтральною. Також може бути Австрія або Фінляндія – нейтральні країни, що добре розвиваються.
На мою думку, приклад цих країн має бути привабливим для України. Набагато вигідніше бути "мостом" між Заходом і Росією, ніж передовим бастіоном у можливій війні за перерозподіл світу між НАТО і Росією.
Hunter: Чи потягне економічно Росія повномасштабну війну проти України, чи потрібна така війна їй? А також для чого було це брязкання зброєю вздовж українських кордонів?
Віктор Суслов: У нас часто помилково дивляться на можливу війну в традиціях Другої світової війни: з військовою комендатурою, патрулями, обов'язковими роботами, партизанами та іншим. Але сучасна війна зовсім інша.
Для Росії військово-політичний контроль над Україною був важливий і залишається важливим. Або ж, можливо, її б влаштувала нейтральна позиція нашої країни.
Але захоплювати, встановлювати окупаційні гарнізони, нести величезні втрати внаслідок ведення партизанської війни, нести відповідальність за харчування та медичне обслуговування громадян окупованої території – все це сьогодні позбавлене сенсу. Сучасна війна зовсім інша: вона високотехнологічна. І, не дай бог, щоб така у нас почалася. Не буде походу піших колон, як за часів Наполеона – буде ракетний удар по всіх стратегічно важливих пунктах за кілька хвилин. І країна перестане існувати. Я досить багато читав на цю тему, але навіть не хочу коментувати готовність української армії до ведення сучасної високотехнологічної війни.
читайте такожМіж США і Росією офіційно почалася нова холодна війнаВ українській армії, безперечно, служать мужні і безстрашні люди, але дайте їм найсучаснішу зброю!
Згадайте, як американці воювали на Близькому Сході, як вони розтерзали той же Ірак Саддама Хуссейна і Лівію Каддафі: ніхто не ходив у штикову – діяла авіація і високоточна зброя. Вони розгромили мільйонну армію, а їхні власні втрати не перевищили кількох десятків людей.
Тому Україні потрібно дбати про свій науково-технічний розвиток і створення ефективної системи ППО, сучасної авіації, засобів радіоелектронної боротьби, інших сучасних озброєнь.
Україна готова до війни минулого, але навряд чи готова до війни майбутнього. Це наша основна проблема.
Misterx: В якому образі може постати Україна років через 10, враховуючи практично зруйновану промисловість, інфраструктуру ще радянських часів, що доживає свій вік, масовий виїзд українського населення на заробітки за кордон і приголомшливо низький рівень професіоналізму наших правителів? За таких умов до чого ми прийдемо?
Віктор Суслов: Якщо ми будемо рухатися тим самим темпом і в тому ж напрямку, то однією з головних проблем України стане втрата молодих людей і кваліфікованих працівників. В умовах пандемії ми втратили кілька десятків тисяч лікарів і медсестер – у нас виникла гостра нестача медперсоналу. Те ж саме можна сказати про наукових працівників і викладачів. У нас різко деградує рівень підготовки фахівців із вищою освітою. У нас деградує наука, тому що в науці величезна корупція. Коли ви щодня читаєте, скільки десятків депутатів захистили кандидатські та докторські дисертації, ви розумієте, що вони захищають те, чого не писали. Та й дисертацій, швидше за все, там ніяких немає, якщо судити по їх рівню.
Таким чином, ми йдемо шляхом деградації країни і скорочення населення. Смертність більш ніж удвічі перевищує народжуваність. У фізичному сенсі Україна вмирає. При збереженні такої політики розумні поїдуть, а залишаться ті, хто можуть виконувати прості роботи. Пенсіонери залишаться тут і тут помруть, і це буде важкий камінь на шиї українського бюджету. Продамо землю, продамо ліси, у нас є великі запаси родовищ корисних копалин (титану, урану, марганцю і т.д.) – ми і їх продамо, завдяки цьому якийсь час зможемо годувати пенсіонерів.
У нас руйнується інфраструктура, про це ми знаємо навіть на прикладі Києва: будуються красиві нові будинки, але всі вони вішаються на старі зношені комунікації (водопровідні мережі, електромережі, каналізацію). У нас і так постійно трапляються якісь аварії, але далі їх буде все більше і більше, тому що все зношено.
Ми стали виробляти в два рази менше електроенергії, ніж виробляли на момент придбання незалежності. Тому що у нас зношуються потужності електростанцій, в тому числі й атомних. Мине кілька років, і, очевидно, більшість атомних блоків припинять своє існування, бо ми їх не оновлюємо, не будуємо, а лише злегка модернізуємо. Вони поки ще працюють, але це не нескінченно.
Тому, найімовірніше, Україна перетвориться на слабо розвинену відсталу країну з досить ефективним сільським господарством. Сільське господарство буде таким за рахунок того, що у нас все ж багаті землі. Якщо, звичайно, дискусія про дозвіл вивезення чорнозему з України не вирішиться на користь тих, хто вважає, що можна дозволити знімати родючий шар і продавати куди-небудь в Арабські Емірати. Якщо переможуть такі люди, то тоді Україна перетвориться на пустелю. В АЕ будуть родючі землі, а пустеля "переїде" до нас.
Фото В'ячеслава Ратинського, УНІАН
Наші стандарти: Редакційна політика сайту Главред
Читати Главред в Telegram
Читати Главред в Viber
