Путін чекатиме безвладдя у США, щоб наприкінці 2024-го напасти на Литву – Бульба

Росія вкотре намагається погрожувати світу ядерною дубинкою. Зокрема, видання The Wall Street Journal нещодавно повідомило про те, що Росія нібито завершила розміщення тактичної ядерної зброї на території Білорусі у 40 кілометрах від кордону з Литвою.

В інтервʼю Главреду колишній військовий офіцер, політик і громадський діяч, засновник "Білого легіону" та ініціативи "Білорусь 2.0. Робім разам" Сергій Бульба розповів, чому Росія блефує з передачею ядерної зброї до Білорусі, коли Білорусь може напасти на Литву та чи є загроза повторного наступу на Київ з півночі.

Як ви гадаєте, чи відповідають дійсності заяви щодо перенесення Росією ядерної зброї на територію Білорусі?

Фактичного підтвердження ми не маємо – ми бачимо лише ІПСО з боку Путіна. У них з Лукашенком, ймовірно, є певний план, деталі якого за необхідності оголошують. Наприклад, коли Путін оголошував про передачу ядерної зброї до Білорусі, він навмисно дочекався 25 березня. Для нас, білорусів, це знакова дата, адже цього дня у 1918 році було оголошено про створення Білоруської народної республіки. Тобто Путін навмисно дочекався державотворчої для нас дати, і саме в цей день заявив про передачу ядерної зброї, у черговий раз підкреслюючи, що, мовляв, немає в Білорусі незалежності.

Після цього було багато різної інформації. Наші друзі зсередини Білорусі повідомляли про підготовку ракетних баз у різних частинах Білорусі. Зокрема, були розмови про підготовку старої радянської бази між Слуцьком та Старими Дорогами, де раніше знаходилися ракети шахтного базування. Спробували навіть закинути інформацію не лише про переміщення до Білорусі тактичної, а й стратегічних комплексів "Тополь-М". Але, звичайно, ця інформація не підтвердилася, тому ми досі не маємо підтвердження базування ядерної зброї РФ у Білорусі.

Мій висновок базується на тому, що під час укладання цієї домовленості, Путін остерігався можливої поведінки Лукашенка. Ми чули про позицію Патрушева, який вважає, що такій людині, як Лукашенко не можна віддавати керування ядерною зброєю.

Тому юридично одразу було обумовлено, що це не повернення ядерної зброї, яку Білорусь та Україна разом віддали після розвалу СРСР, а саме переміщення російської ядерної зброї. В угоді зазначається, що ракети йдуть у комплекті з солдатами. Відповідно, російський військовий контингент мав бути розміщений у місці розташування тактичної ядерної зброї. За наявною інформацією, нові російські підрозділи не зʼявилися, тому ми можемо зробити висновок, що переміщення ядерної зброї – це більше російське ІПСО, ніж реальний факт.

Що могло б свідчити про переміщення ядерної зброї? Наприклад, було організовано новий полк протиповітряної оборони, який, якщо подумати, міг би прикривати певний важливий для Росії та Білорусі об'єкт, однак ми не бачимо для цього жодних симптомів.

Після цього Білорусь отримала від Росії комплекс С-400. На подив Лукашенка, його розмістили якраз неподалік бази Колосово – радянської військової бази, де базувалися стратегічні ракети. І за минулий рік офіцери служби РАО (ракетно-артилерійського озброєння) декілька разів їздили до Росії на курси підготовки. І це давало б підстави думати, що С-400 пов'язаний з прикриттям ядерної бази, але на цій не базі так і не зʼявився російський контингент.

Пізніше, з посиланням на деякі західні джерела, зʼявлялися дані, що нібито ядерне озброєння розмістили на аеродромі у Ліді. Але ця інформація нічим не підтверджена – вона просто виходить з того, що білоруські Су-25, які були модернізовані для використання ракети з ядерною бойовою частиною якраз знаходяться у Ліді.

Яка, на вашу думку, мета цих чуток, які поширюють Росія і Білорусь – на що вони спрямовані?

Спочатку Лукашенко як дитина радів, що отримає ядерну зброю, і це дасть йому змогу царювати до скону днів. Коли дала зрозуміти, що ніхто не збирається передавати цю зброю під його керування, а це буде просто переміщення російської ядерної зброї (яку сама РФ і контролюватиме), Лукашенко абсолютно втратив до цього інтерес. А це в моєму розумінні свідчить про те, що він упевнений, що якщо щось і буде, то все одно він не зможе дотягнутися до цього своїми руками.

З точки зору Путіна це також перевірка реакції Заходу. Росіяни знайшли аргументацію для своїх дій у тому, що і Америка розміщує ядерну зброю у п'яти-шести європейських країнах. Мовляв, це жодним чином не суперечить міжнародним домовленостям, тому що ми робимо так само, як американці. Тобто для Росії це, в першу чергу, ствердження їхньої імперськості, і не більше того.

Тобто реальної загрози ні для України, ні для Європи, такі заяви (навіть якщо така зброя гіпотетично з'явиться в Білорусі) поки що не становлять, я правильно вас розумію?

Я б шукав загрозу трохи в іншому. Коли ми говоримо, що Путін тиснув на Лукашенко, аби той відправив війська Білорусі в Україну, але Лукашенко не погодився, це не зовсім так. Насправді Путін досі має інформацію від агентури на всіх рівнях білоруських силових структур. І він зрозумів, що задіяння білоруських силовиків у війні проти України може обернутися ще більшими проблемами. Тобто в РФ реально зрозуміли, що білоруси критично не готові воювати загалом, а тим більше – з Україною. Путін зрозумів, що крім загороджувальних загонів є ризик того, що сама Білорусь може перейти на бік України разом зі своєю технікою. Тобто вводити у війну такого союзника він не ризикнув.

А лише за цей час росіяни підготували (невідомо, чому Лукашенко на це не зважає), сьогоднішнього командуючого внутрішніх військ, заступника міністра внутрішніх справ, і його найближчим часом планують призначити на посаду керівника міністерства внутрішніх справ – Миколу Карпенкова. І він за цей час створив уже сім підрозділів з так званих колишніх ветеранів спецпризначення внутрішніх військ (але ці ветерани надто перемішані з "вагнерівцями"), і ще два планують створити у Білорусі на початку цього року. Тобто фактично під носом Лукашенка, не знаю, куди дивляться його КДБ та усі інші служби, створюється російський ударний кулак. Тому що Карпенков і секретар Ради безпеки Білорусі Олександр Вольфович – два найбільш затятих адепти Росії, на яких Лукашенко вже ніяк не може впливати. Це знають усі, і навіть білоруські офіцери вже кажуть про те, що Лукашенко не здатен зняти Вольфовича з посади.

Здавалося б, для спецпризначенців внутрішніх військ, які раніше займалися розгоном демонстрацій, це – цілком нормальна логіка. Але оскільки їх змішали з "вагнерівцями", то тепер вони – штурмовики. І, ймовірно, їх готують, бо Путін має певний план, який поступово реалізує.

Чи використають цих штурмовиків у ньому, наразі невідомо. Рік тому ми ще говорили про те, що Путін дуже зацікавлений організувати локальний конфлікт, не пряме зіткнення Росії з НАТО, а саме Білорусі з країною-членом НАТО. І схоже, що загони Карпенкова готують саме для цього. 2024 рік небезпечний тим, що у США заплановані президентські вибори, тобто там буде період безвладдя, поки колишній президент передасть владу новому. Та й у Європі Орбан може очолити європейські структури. Тому для Росії відкривається вікно можливостей, і не здивуюся, якщо ці загони з білоруською пропискою використають для проведення серйозної провокації проти однієї з балтійських країн. Напасти на Польщу навряд чи ризикнуть, а от Литва, наскільки я розумію, може опинитися під ударом.

Тобто таким чином, якщо Путін відправить білоруські війська на територію країни НАТО, він зможе втягнути у війну і Білорусь. І в Лукашенка він при цьому навряд чи питатиме дозволу.

Фактично, Лукашенко 30 років готував Білорусь до кримського сценарію – він виконував все, що йому говорила Москва (і за це йому платили кошти). Москві він був вигідним, тому що мав 25-27 відсотків підтримки електорату, який за нього голосував. Я скептично ставлюся до думки частини білоруських офіцерів, які вважають, що Карпенков ледь не особисто спробує ліквідувати Лукашенка та зайняти його трон. Цей варіант видається мені малоймовірним, тому що коли Лукашенко мав свої 27 відсотків, Росія була спокійна, але коли його рейтинг опускався нижче 25 відсотків, тоді РФ починала хвилюватися. А уявіть собі ситуацію, коли до влади будь-яким способом приводять того, хто має максимум 2-3 відсотки підтримки. То що, знову у десять разів пропорційно підвищувати градус невдоволення? Тобто Лукашенко все-таки вигідний Росії.

Всередині Білорусі є кандидатури, якими Путін міг би замінити Лукашенка за потреби?

У 2020 році багато хто голосував за Віктора Бабарика, саме тому Лукашенко так жорстко розправляється з усіма тодішними кандидатами. Усі вони наразі сидять у тюрмах, і ніхто не знає їхньої долі. Кілька місяців тому була інформація, що до тюремної лікарні привезли Бабарику, але він був у такому стані, що лікарі його не впізнали і лише за документами дізналися, що він.

Лукашенко планує керувати і надалі, тому послідовно знищує усіх своїх опонентів. І на виборах 2025 року, якщо до них доживе, прагне висуватися сам, але він усе одно остерігається, що Москва може висунути іншого кандидата. За поточних умов, білоруси готові проголосувати не лише за Тихановську, а навіть за стілець замість Лукашенка.

Ви раніше сказали, що чутки про розміщення ядерної зброї в Білорусі можуть бути вигідні Путіну, щоб подивитися на реакцію Заходу. Як на це варто реагувати Заходу, і як можна розцінювати її відсутність?

Захід так само не знаходить підтвердження. Уся та інформація, що зʼявлялася щодо ядерної зброї, була на рівні міркувань. Можливо, її привезли, а, можливо, ні. Тому Захід і не реагує, бо на що реагувати?

А загалом сценарій ядерної війни між Росією і НАТО наразі можливий?

Один з варіантів, чому Росії цікавий конфлікт Білорусі з країною НАТО, полягає у тому, щоб у разі потрапляння загонів Карпенкова на територію Литви, вони можуть захопити там декілька обʼєктів. Звичайно, ніхто не стане прорубати той Сувалкський коридор, адже і його довжина складає 70 кілометрів, тому потрібно буде тримати лінію фронту з обох боків. Тому довготерміново такий проєкт не існуватиме. Скоріше за все, росіяни руками білорусів спробують захопити на території Литви кілька обʼєктів, які потім почнуть охороняти ті самі штурмовики. Далі до них можуть приєднатися білоруські сили спецоперацій, які доведені до повного штату. Це стосується і 38-ї Брестської, і 103-ї Вітебської десантно-штурмових бригад, які разом становлять близько 5,5-6 тисяч осіб.

Сьогодні логіка війни така, що НАТО буде змушене завдати удару логістиці, тобто по території Білорусі. І це якраз той момент, який цікавить Росію – які протоколи будуть задіяні, чи застосують тут 5 статтю Статуту НАТО. Нагадаю, що дія 5 статті поширюється і на використання ядерної зброї. Тобто все виглядає так, що Путін хоче змусити Європу першою зробити цей крок. Однак ми точно не знаємо, який саме план міститься у хворій голові Путіна.

Чи варто загалом Україні та Білорусі якимось чином відновлювати свої ядерні програми?

Наскільки я розумію, що після розвалу СРСР ми здали ядерну зброю лише тому, що не знали, як дати ради її керуванню. На території України заходилися науково-дослідні інститути, які розробляли ядерні програми, але подейкують, що тоді Україна так і не підібрала кодів. Від тактичної ядерної зброї з малим тротиловим еквівалентом може бути користь, але коли супротивник потужно наступає, бо ця зброя не дає стратегічної переваги. А після застосування ядерної зброї, навіть тактичної, країна стає субʼєктом, по якому можна працювати усім можливим потенціалом.

Але чи могла б така зброя стати для України засобом стримування Росії від її майбутніх нападів?

Так, якби Україна мала б таку зброю, то Росію можна було б стримувати самою лише погрозою застосування. Нагадаю, що РФ у 2014 році, під час знищення Луганського аеропорту, намагалася звинуватити Україну в тому, що нібито злітна смуга аеропорту була зруйнована через застосування тактичного ядерного заряду, але тоді ця інформація не отримала розвитку.

Якщо повертатися до ідеї можливого нападу білоруських сил на Литву, то для чого РФ потрібна ця провокація?

Тільки для того, щоб подивитися, які алгоритми застосує НАТО. Цю ситуацію відслідковують усі. По-перше, Литва, передчуваючи можливі події, взялася за чистку громадян Білорусі і Росії (особливо тих, хто має офіцерську освіту), які знаходяться на території Литви і мають тимчасову посвідку на проживання. Цих людей перевіряють і максимально намагаються видавити з Литви. По-друге, нагадаю, концепція НАТО щодо країн Балтії була: "Раптом що – ми вас потім визволимо". Тобто ніхто не збирався одразу їх захищати. І коли у Німеччині ухвалили рішення про переміщення однієї зі своїх бригад на територію Литви, це теж було схоже на застереження того, що Путін наважиться на подібний експеримент.

У складі німецької бригади буде 22 танкових батальйони, але це небагато порівняно з тим, що собі уявляють литовське міністерство оборони. Також треба розуміти, що переміщення почнеться тільки ближче до літа 2024 року і завершиться аж у 2027 році. Саме тому я вважаю, що Росія спробує провести цю провокацію у другій половині 2024 року. Це потрібно Путіну, щоб побачити, як відреагує Європа, НАТО та увесь світ. Адже Росія, як ми бачимо, не збирається зупинятися – вона вже перевела свою економіку на військові рейки. Це і організація нових підприємств ВПК, модернізація старих, причому старі зараз намагаються перевести на цілодобовий режим роботи. А також Росія збирається третину свого бюджету витратити на міністерство нападу (бо не хочеться називати його міністерством оборони).

І як тоді, на вашу думку, може відреагувати НАТО, якщо дійсно Путін на це наважиться? Як це потім позначиться на Україні? Зараз в Україні починає встановлюватися більш-менш жорстка межа – з обох боків триває позиційна війна. Росіяни починають активно переходити у контрнаступ на всій лінії фронту. Невідомо, що робитимуть ЗСУ – просування у напрямку Криму залежатиме від ресурсів, який вони накопичать. Бо ми розуміємо, що руками України наразі триває Третя світова війна. І це вже на сумлінні Європи, яка відкупається від цієї війни зброєю та усім, чим можливо. Мовляв, ви там воюйте, а ми тут посидимо, нам тут тепло і добре. Росія, ймовірно, хоче зруйнувати цей стереотип і довести усім, що без визвольного походу усіх разом на Москву замість Берліна, тобто об'єднаної коаліції, як це було у 1945 році, нічого не буде.

Якщо дати Росії ще 8 років, щоб за чей час вони підготувала собі нових офіцерів, озброїлася важкою технікою та усім іншим, вона все одно нападе. І це не лише путінська паранойя, а колективного Путіна в РФ, адже росіяни хочуть увійти в історію "збирачами земель".

Вони ж не можуть займатися своїми внутрішніми питаннями, тому що розуміють, що тоді вони почнуть воювати між собою. Адже Росія сьогодні не повʼязана жодною ідеологією, окрім грошей та імперських амбіцій Росії. Тому влада РФ увесь час шукатиме привід для війни, аби росіяни не ставили питань, чому їхня влада стільки краде.

Зважаючи на те, що Україна останнім часом почала укріплювати свій північний кордон, чи є загроза, що замість європейської країни ті самі підготовлені війська Білорусі підуть в новий наступ з півночі на Київ?

Для цього немає ударного потенціалу. Зараз зима буде завершуватися, і ми знаємо, як Горинь розливається. Це ж Полісся, тому там, наскільки я розумію, більшість доріг заміновані, а усі дороги України пристріляні. Не кажучи вже про те, що Україна тримає на білоруському напрямку не менше 15 тисяч військових. Як я вже говорив, 5,5 тисяч осіб у штурмових бригадах – це не так і мало, але вони настільки неповороткі і непрофесійні, тому я не бачу, аби білоруси становили загрозу для українців. Тим паче, що усі склади зі зброєю вивезені. Наприклад, у Гомельській області, найближчій до України, ці склади випотрошені росіянами, і на них, за моєю інформацією, залишилися хіба що патрони та мінометні міни. Усе інше росіяни давно звідти забрали і використали.

Тобто ударного кулака на території Білорусі практично немає. Усі російські війська в Білорусі зараз знаходяться на станціях РЛС в Івацевичах та Вілейці, традиційних ще з радянських часів. А також росіяни віджали з початком цього етапу війни Зябровку та аеропорт під Биховом. Але там контингенти, які не дозволяють йти в серйозний похід. Це не ДРГ, не професійно підготовлені люди, тому з російського боку я не бачу підготовки до цього.

З іншого боку, росіяни ще рік тому давали наказ білорусам підготувати автомагістралі, рокадні дороги. І якщо все підготовлено, то за тиждень-два туди можна перекинути значне угруповання російських військ, але озброєння для цього немає. І якщо ми раптово почуємо про початок перекидання зброї на білоруську територію з РФ, це і буде сигналом до того, що треба бути насторожі.

Наші стандарти: Редакційна політика сайту Главред