На сайтіГлавред відбувся чат із пластичним хірургом, заслуженим лікарем України Дмитром Слоссером. Спілкуючись із читачами, він розповів, що найчастіше в собі хочуть змінити українські жінки, з якими дивними проханнями часом звертаються до пластичних хірургів українські та російські депутати, до яких послуг пластичних хірургів вдавався президент Російської Федерації Володимир Путін, за якою ознакою можна відрізнити справжнього Путіна від його двійників, чи робили пластичні операції перші леді України – Олена Зеленська і Марина Порошенко, а також наскільки вдалою була пластика Валерія Леонтьєва, Людмили Гурченко і низки інших зірок.
Представляємо стенограму чату з Дмитром Слоссером.
Demchenko_d.: Які пластичні операції сьогодні найбільш затребувані серед українок? І чи відрізняються ці запити від запитів жінок в інших країнах?
Дмитро Слоссер: Операції, що користуються найбільшим попитом, відрізняються в залежності від країни. Це обумовлено культурними відмінностями народів. Так, наприклад, у Бразилії існує культ красивих форм, в першу чергу, пишних сідниць, і там регулярно проводяться конкурси найкрасивіших сідниць.
Крім того, з деякими народами у нас не культурні, а генетичні відмінності. Наприклад, у японок груди традиційно менш розвинені, ніж у українок. В українських дівчат генетично груди хороші, тому у нас, напевно, навіть більше, ніж в інших країнах, затребувані операції по зменшенню і підтяжці грудей. Також у японців специфічна форма носа, а тому в Японії затребувана операція з підняття спинки носа і активно використовуються імпланти.
Традиційно в Україні популярні серед жінок три операції:
- пластика грудей – причому і збільшення, і зменшення, найчастіше груди збільшують;
- блефаропластика, тобто пластика повік;
- ринопластика, тобто пластика носа.
Микита, Київ: Що в собі найчастіше хочуть підправити наші жінки, що – чоловіки?
Дмитро Слоссер: Жінки, як ми говорили вище, найчастіше хочуть вдосконалити груди, ніс і повіки. Також зараз усе частіше підправляють животи і проводять ліпосакцію, але цих операцій у процентному співвідношенні менше.
Чоловіки – народ цікавий. Вони цікаві тим, що довго думають, наважуються. Однак відсоток чоловічої пластичної хірургії зростає, і ми все частіше бачимо чоловіків у наших кабінетах. Якщо раніше їх було 5% від усіх пацієнтів, то зараз всі 10%. Чоловіки більш обережні і боязкі, ніж жінки. Їх психологічною особливістю є боязнь болю. Але при хорошому наркозі вони сплять і нічого вже не бояться.
Серед чоловіків найбільш популярні пластика носа (ринопластика), пластика вух, абдомінопластика і ліпосакція. Рідше зустрічаються операції з підтяжки обличчя, пластика підборіддя (щоб зробити більш мужнє, висунуте підборіддя).
Viktoria: Люди якого віку найчастіше звертаються до пластичних хірургів? Чи є вік обмеженням?
Дмитро Слоссер: Велику роль відіграє не вік, а фінансові можливості пацієнта. Деякі люди наважуються на пластичну операцію дуже пізно – близько 60 років. Останнім часом аудиторія, яка звертається до пластичних хірургів в Україні, значно омолодилася.
Верхнього вікового порогу немає, все залежить від стану здоров'я людини. Втім, часом і молоді люди мають захворювання, з якими виконати пластичну операцію важко або неможливо. Тому більша увага приділяється не віку, а стану здоров'я.
Втім, пластичні операції робляться і дітям. Йдеться про реконструктивні операції, які проводяться для усунення проблем, що заважають дітям розвиватися, наприклад, про вроджені патології в області губи або піднебення. Такі операції робляться в дуже ранньому віці – коли дитині буквально кілька місяців-рік.
З естетичних операцій, які робляться дітям, найпопулярніша – пластика вух. Цю операцію роблять при відстовбурченості вух, лаповухості. У багатьох країнах така операція вважається реконструктивною, тому що діти з такою особливістю часто мають психологічний дисбаланс у колективі, їм буває важко. Тому така операція – це не примха, а необхідність.
Тому, якщо є показання, то пластична операція робиться навіть у віці декількох місяців. Але це – реконструктивна хірургія.
Слід зазначити, що пластична хірургія складається з двох основних напрямків – реконструктивна і естетична хірургія. Естетична хірургія – це відома всім пластика грудей, носа, повік, коригування вікових змін тощо. Реконструктивна хірургія – це усунення вроджених патологій, наслідків опіків, травм, а також відновлення правильної роботи функцій і зовнішнього вигляду тіла. Ця область набагато ширша і більш необхідна нашому суспільству. Тому не варто розцінювати пластичного хірурга виключно як людину, яка збільшує груди, коле губи та інше, оскільки це далеко не так.
Олег: Яке найдивніше прохання прооперувати було у вашій практиці?
Дмитро Слоссер: Років 15 тому до мене звернулася людина з проханням зробити їй шрами на голові та обличчі, нібито її порізали. Цей чоловік забрехався, і йому потрібно було виправдати себе і зробити ці шрами.
Я цього не зробив.
Юля: Яку найбільш незвичайну операцію вам доводилося робити?
Дмитро Слоссер: Завдання проведення величезної кількості незвичайних операцій поставило телебачення, коли знімалися передачі "Я соромлюсь свого тіла" або "Поверніть мені красу". Творці цих проектів проводили кастинг і намагалися підібрати щось незвичайне, шокуюче.
Наприклад, у мене був пацієнт, якому ми видаляли доброякісну пухлину обличчя, яка була розташована в області щоки і мала такий самий розмір, як і голова. Ця пухлина важила близько 5 кг.
Також ми видаляли велику пухлину в області сідниць вагою 18 кг. Наша операція тривала 12 годин. Технічно вона була дуже складною.
читайте такожОксана Байрак виклала архівні кадри до пластики
Тетяна: За яку операцію ви ніколи не візьметеся, які капризи клієнта для вас – табу?
Дмитро Слоссер: Для мене табу – на прохання пацієнта робити те, що виглядатиме неприродно, наприклад, роздвоєння язика. Технічно все це можна зробити, але для мене неприйнятно створювати якісь каліцтва – це не відповідає моїм культурним цінностям. Якщо пацієнтка попросить великі груди, я спробую зрозуміти, для чого це потрібно, і чи буде їй це підходити. Якщо жінці це не буде підходити, і, якщо це не буде відповідати моїм естетичним нормам, я, напевно, відмовлюся робити операцію. Хоча, допускаю, хтось із пластичних хірургів погодиться.
Наприклад, існує діва, яка поставила величезні імпланти в області вилиць, що виглядає просто жахливо. На такі операції наважуються якісь фрики, які, безумовно, мають свою аудиторію. Сьогодні кількість таких фріків зростає. Але я, швидше за все, подібні операції робити не буду.
Неллі: Як, за вашими спостереженнями, стали змінюватися стандарти і поняття краси тіла? Які форми собі намагалися створити жінки 10-20 років тому, які – зараз? Чи завжди незмінний попит на неосяжний бюст, бразильську п'яту точку і губи-вареники?
Дмитро Слоссер: Якщо поєднати разом великі сідниці, губи-вареники і неосяжний бюст, вийде малопривабливий образ. Хоча в деяких середземноморських країнах такий образ, можливо, визнали б красивим. Наприклад, тим самим японцям і туркам подобаються повні жінки, тобто все обумовлено культурною різницею.
Образи ідеалу в основному нам нав'язують ЗМІ, причому не завжди справедливо. Тому кінцевий споживач бачить рафінований образ, уже відфотошоплений. Адже жодна зірка не оприлюднить свої реальні фотографії. На цих кадрах все продумано: світло, макіяж, фотошоп. Тобто в реальному житті люди так не виглядають. Але, тим не менш, образи нав'язуються, і люди, визнавши це красивим, починають до них прагнути.
Однак мене лякає не те, що люди прагнуть поліпшити пропорції тіла, а те, що вони роблять це "під одну гребінку". Іноді заходиш в ресторан, а там сидять всі однакові, немов клони: однакові носи, однакові губи і т.д. Варіанти два – або всі намагалися відтворити один образ, або працював один лікар.
На щастя, українські дівчата розуміють, що потрібно, щоб лікар був передусім художником, повинен мати смак і повинен бути здатним підібрати індивідуальний образ, який буде підходити до рис обличчя. Наприклад, якщо широкі вилиці або широко розташовані очі, то не можна робити зовсім маленький і вузький ніс, тому що це буде непропорційно. Окремо носик буде виглядати ідеально, але потрібно ж дивитися на загальну картину.
За останні роки люди стали прагнути до більш спортивних фігур, що не може не тішити. Попит на дуже великі груди знизився. Більше уваги жінки стали приділяти сідницям. А головне – намітився тренд і попит на природність. Тобто люди хочуть, щоб завдяки пластичній хірургії пропорції покращилися, але не змінювалися кардинально.
Для мене найкращий комплімент, коли пацієнтка каже, що бачить зміни і психологічно краще себе почуває, але люди, які її знають, не помічають, що була зроблена пластична операція, а запитують, де вона так добре відпочила, посвіжішала і покращала.
Якщо помітний слід пластичної операції – це мінус. Потрібно робити так, щоб людина виглядала молодшою і красивішою, але ніхто не помічав, що була пластична операція.
Лалі: Українки найчастіше звертаються до пластичного хірурга, щоб "удосконалити природу" чи дійсно за потребою?
Дмитро Слоссер: Найчастіше це обґрунтовано. Рідко можна зустріти жінку, якій в собі подобається все. І хірурги вже навчилися виправляти нюанси.
Наприклад, у жінки не було грудей, а завдяки пластичній операції вони з'явилися – це примха або необхідність? Це була психологічна необхідність для жінки, яка комплексує і не може не тільки роздягнутися на пляжі, але й створити сім'ю. В результаті після збільшення грудей ця жінка стане більш впевненою в собі, знайде супутника і народить дитину. Якщо в результаті операції все складеться саме так, це буде добре.
Тому, на мій погляд, у більшості випадків пластична хірургія виправдана. І лише в 20% випадків побажання пацієнтів можна віднести до дурощів, коли вони просять щось змістити або підняти на міліметр, від чого особливо нічого не зміниться.
Катерина К.: Чи робляться в Україні операції зі зміни статі, чи повинні вони у нас бути, на ваш погляд? Взагалі, яка ваша думка про це явище, чи не є воно вже протиприродним втручанням у природу?
Дмитро Слоссер: Це дуже тонке філософське питання. В Україні операції зі зміни статі проводяться, проте кожен хірург сам вирішує залежно від свого світогляду, буде він займатися такими операціями чи ні. Я такі операції не виконую.
Людей, які наважуються на операцію по зміні статі, можна зрозуміти: вони мають такі зміни в організмі, які більшою мірою відносять їх до протилежної статі. Така поломка в організмі…
І не наша справа – засуджувати таких людей або приймати. Нехай вищі сили дають цьому оцінку. Особисто я це не засуджую, але й не приймаю. Технічно я можу провести таку операцію, але у мене є інші операції, якими я можу зайняти свій операційний графік.
Люсі: Як ви ставитеся до дівчат, які ліплять з себе Барбі? Ви погодилися б працювати з пацієнткою, яка прагне зробити з себе ляльку – видаляти ребра, збільшити до неприродних розмірів груди, перекроювати обличчя і т. д.?
Дмитро Слоссер: Мені жодного разу не доводилося здійснювати "барбізацію". Буває, приходять на консультацію дівчата і просять "зробити їм носик". Уточнюю: "Носик – інста-чіка?". Відповідають: "Так-так, саме такий!".
От і дівчата, які прагнуть бути схожими на ляльку Барбі, – це якраз та категорія дівчат, які хочуть бути інста-чіками.
Як правило, такі дівчата знаходять своїх хірургів, які погоджуються проводити такі операції. Моя аудиторія – це все-таки інтелектуальні, жінки, які логічно мислять і ухвалюють зважені рішення.
Terentij: Чи не вважаєте ви, що деякі люди, які постійно прагнуть за допомогою пластичної хірургії виправити себе, уподібнюються наркоманам? Чи доводилося вам перенаправляти пацієнта до психолога, а не виконувати його неадекватні капризи?
Дмитро Слоссер: Так, безумовно. Пацієнтів, у яких є психічні порушення, чималий відсоток. Однак доктору доводиться дуже акуратно спілкуватися з такою людиною і перенаправляти до психолога, тому що пацієнт може сприйняти це вороже: "Ви що, мене вважаєте неадекватним і божевільним!".
Пластичний хірург, у першу чергу, повинен бути психологом. Він повинен розуміти основу бажання людини виправити зовнішність. Тоді не доведеться пацієнтів відправляти до психолога – сам пластичний хірург зможе відрадити їх від операції, знайти аргументи, які переконають їх.
Раніше я відправляв пацієнтів до психолога частіше, а зараз цього практично не роблю, тому що з роками навчився розуміти пацієнта.
Тарас: Кого з відомих людей (і у нас, і за кордоном) ви щиро можете назвати жертвами пластичної хірургії? Просто цікаво, де персонально для вас грань між красиво і занадто?
Дмитро Слоссер: Термін "жертва пластичної хірургії" введений "жовтою пресою", як і термін "лягати під ніж". Звучить яскраво, але від цих слів коробить.
Найчастіше, говорячи про "жертв пластичної хірургії", маються на увазі будь-які естетичні ускладнення після пластичної операції. І у голлівудських зірок, і у наших траплялися такі естетичні ускладнення після операцій.
У тієї ж Людмили Гурченко не було явних каліцтв. Але, коли людина робить занадто багато пластичних операцій, це виглядає неприродно.
Для мене межа між "красиво" і "занадто" починається з того моменту, коли людина починає виглядати неприродно. Неприродним виглядає перетягнуте обличчя, коли починають розширюватися губи.
Артисти більше до цього схильні, оскільки хочуть бачити себе вічно молодими. Але, на жаль, так не буває. Молодий зовнішній вигляд більше залежить від генетики. Йти наперекір природі можна один-два рази, щось виправляючи. Однак, коли кількість операцій доходить до десятка, нічого красивого в результаті ми не отримаємо.
Tiffani: Здається, увесь Голлівуд, всі жінки-зірки пройшли через руки пластичного хірурга. Назвіть ваш особистий топ-3 найвдаліших змін обличчя і топ-3 провальних?
Дмитро Слоссер: Хтось оцінює зміни в зовнішності як дуже невдалі, а хтось, навпаки, вважатиме їх природними. Це – оціночні судження. Тому я не зможу назвати свій топ.
Мабуть, Майкл Джексон – це один із невдалих прикладів, коли людина в гонитві за відбілюванням обличчя і зменшенням носа, в результаті практично позбулася носа.
Тому в пластичній хірургії так важлива міра: людина щось поліпшила в собі і повинна зуміти зупинитися. Якщо ж виникає залежність від пластичних операцій, це вже неправильно. А так буває: людина бачить поліпшення, і їй хочеться все більше і більше себе вдосконалити. У такій ситуації пластичний хірург, який є і психотерапевтом, і психологом, повинен вчасно зупинитися і сказати: "Цього робити вже не треба. Достатньо".
А вдала пластична операція – це та, коли, дивлячись на людину, ви не підозрюєте, що операція була, і впевнені, що людина такою народилася, просто посвіжішала або зробила вдалий макіяж.
Мерилін Монро – це приклад однієї з перших пластичних операцій. Якщо порівняти її фотографії до операції і після, ви побачите чудову роботу. До операції вона була поганулькою.
Monika: Алентова і Проклова, Донателла Версаче, Леонтьєв... На ваш погляд, як виглядають ці далеко не бідні люди після того, як над ними поворожили пластичні хірурги, це нормально? Що пішло не так, чому операції не зробили їх красивішими, а понівечили?
Дмитро Слоссер: У роботі пластичного хірурга важливі дві речі: естетичний смак і відчуття міри. Адже часто буває так, що люди прагнуть в ході пластичної операції натягнути шкіру якомога більше, на 20 або 30 років вперед, але цього робити не слід.
Леонтьєва оперували в США. Йому зробили пластику повік так, що він не міг закрити очі. У підсумку це призвело до того, що він надовго зник зі сцени, поки не відновився.
Тобто часто причиною невдалого результату стає відсутність почуття міри, а не непрофесіоналізм хірурга. Адже такі операції часто роблять далеко не пересічні пластичні хірурги. Я навіть знаю тих докторів, які оперували деяких із перерахованих зірок. Але щось пішло не так. Можливо, лікарі пішли на поводу у пацієнтів, які хотіли натягнути все більше, ніж це можна було робити.
Тому міра – це наше все. Краще трохи недотягнути, і особа буде виглядати природно, ніж перетягнути, і буде жахливий зовнішній вигляд.
Леонтьєв більш-менш зумів повернутися до нормального стану. Однак зміни, які відбулися внаслідок пластичних операцій у Донателли Версаче, вже незворотні.
Omega: Які пластичні операції робив Путін, на ваш погляд? Що вам, як пластичному хірургу, очевидно? І наскільки вдала його пластика?
Дмитро Слоссер: Керівник такої великої держави, як Росія, має необмежені фінансові можливості для того, щоб не тільки виглядати свіжим, але й для того, щоб продовжувати своє життя абсолютно новими способами. Якщо у Януковича була окрема плантація, на якій вирощувалися продукти конкретно до його "імператорського столу", то у Путіна подібні речі мають грандіозний масштаб. Думаю, що на Путіна працюють цілі науково-дослідні інститути, які регулярно проводять обстеження, стежать за станом його здоров'я і постійно організовують масажі, фітнес тощо.
Але, безумовно, тільки цим все не обмежується, і йому однозначно робили пластичні операції. По-перше, змінилася форма щелепи Путіна – безвольне підборіддя стало більш пропорційним. По-друге, естетично змінилася форма носа. По-третє, була проведена пластика повіка.
Згадайте, як колись на Красній площі у Путіна сльозилися очі: це були не сльози розчулення – така надмірна сльозотеча буває після операції блефаропластики.
Плюс однозначно Путіну вводили і вводять величезні обсяги філерів і препарати гіалуронової кислоти в області скул і щік. Це помітно хоча б по тому, що обсяги обличчя разюче відрізняються від тих, що ми бачили тоді, коли Путін тільки "зійшов на престол".
Тобто зміни, що відбулися, очевидні. Правда, все це намагаються виробляти малоінвазивними техніками, крім повік.
Відомо навіть, у якій країні Путін робить пластичні операції. Його друг Берлусконі першим подав йому приклад, як потрібно виглядати керівнику держави.
читайте такожДружина Усика здивувала зовнішнім виглядом після пластики
Nik: Путін – це такий перекроєний вашими колегами персонаж, або у нього насправді маса двійників? Чому різниця в зовнішності часом вражає? А якщо порівняти знімки 90-х, 00-х років і сучасні – це взагалі різні люди.
Дмитро Слоссер: Швидше за все, це одна людина. Хоча і в тому, що у Путіна є двійники, немає сумнівів. Найчастіше ми бачимо саме трансформованого президента РФ, яким активно займаються косметологи і пластичні хірурги.
Крім того, вже лунали заяви про те, що вже винайдені генетичні засоби по збільшенню тривалості життя. Вже можна втручатися в геном людини, трансформувати його. Тому зовні Путін виглядає досить молодо. Але всі ці методи хоч і інноваційні, але вони недостатньо досліджені, і у багатьох людей їх використання призводило до онкології.
Тож, по суті, ліки довголіття винайдено, але закрито за сімома печатками. Про це відкрито не говорять, тому що в широкому їх використанні ніхто з правлячого класу не зацікавлений. Адже, якщо буде велика тривалість життя, то і кількість населення на планеті збільшиться. А мета – протилежна: щоб люди на планеті жили менше, і щоб кількість населення скоротилася.
Що стосується двійників Путіна, то їх відправляють лише на якісь зустрічі в регіони і т.д. Найчастіше можна помітити різницю в якихось нюансах зовнішності, тому простіше справжнього Путіна підігнати під стандарти двійника. І це може бути однією з причин пластичних операцій, тобто вони робляться не тільки з метою омолодження, але й для того, щоб зробити Путіна більш схожим на двійників.
Зараз складно сказати, як впізнати справжнього Путіна. Зазначу лише одне: дуже складно змінити форму вушної раковини. Ніс, очі і все інше набагато простіше переробити, ніж вуха.
Smilik: Чи придумала щось пластична хірургія для збільшення зросту? Може, щось порадите кремлівському карлику?
Дмитро Слоссер: Це загальновідомі методи. Зокрема, той самий апарат Єлізарова та інші менш травматичні методики, завдяки яким можна подовжувати кістки. Однак я не буду нічого рекомендувати – у Путіна є своя армія лікарів. Поки він обходиться іншими методами, щоб компенсувати невисокий зріст: каблуки, спеціальні стільці і тощо.
Розумію, що Путін дуже комплексує через зріс. Але всі люди маленького зросту дуже амбітні. Згадайте того ж Наполеона.
Олесь: Які пластичні операції найбільш затребувані серед українських політиків – і жінок, і чоловіків? Що найчастіше вони намагаються поліпшити в собі? Прибрати депутатське черевце?
Дмитро Слоссер: Політики багато "працюють обличчям", тому найбільш затребувані операції на обличчі: підтяжка обличчя, філери, губи, вилиці. Можливо, вони роблять і незвичайні операції, але ми цього не бачимо.
Знаю, що в Росії деякі високопоставлені політики, в тому числі депутати, роблять дивні операції. Наприклад, російські політики-чоловіки прибирають целюліт на сідницях і роблять операції з відбілювання ануса. Я точно знаю, що російські політики роблять такі операції, наприклад, вводять стовбурові клітини, в тому числі в сідниці. Можливо, це присутнє і серед українських політиків, але це тільки мої здогадки.
mister x: На ваш погляд, чи робили пластичні операції перші леді – Марина Порошенко та Олена Зеленська? Якщо так, то сліди яких маніпуляцій ви помічаєте?
Дмитро Слоссер: Не помічав, що Марині Порошенко і Олені Зеленській робилася якась пластична операція. Якщо ж операція була, то, значить, вона була зроблена досить майстерно без зовнішніх слідів.
Однак до пластичної хірургії відносяться і "уколи краси", тобто ботокс і філери. На даний момент жінок, які взагалі нічого собі не колють, практично не існує, кожна все одно щось робить. Найчастіше колють гіалуронку. Так от, якщо говорити про "уколи краси", то, швидше за все, вони все робили.
gf_42: Як ви вважаєте, чи робила Юлія Тимошенко якісь операції, які і наскільки вдало?
Дмитро Слоссер: Політику завжди потрібно бути на виду, на людях і виглядати свіжими. До того ж, мова йде про жінку, а жінки завжди хочуть виглядати молодо і красиво.
Юлія Тимошенко – приклад прекрасно зробленої роботи: вона виглядає привабливо і добре.
Якщо взяти нашу Верховну Раду, то там незайманих голкою і скальпелем депутатів дуже мало. Всі публічні люди, які повинні постійно десь виступати і бути на виду, змушені вдаватися, як мінімум, до "уколів краси", а часто і до пластичних операцій.
Тоня: Ірина Білик – це приклад вдалої роботи пластичного хірурга чи навпаки? Що б ви виправили?
Дмитро Слоссер: Я б нічого не виправляв, оскільки виправлення – це невдячна справа. Найкраще, щоб виправляла та людина, яка робила операцію, тому що вона знає, що було зроблено, де яка нитка. Адже ні в одному протоколі операцій неможливо прописати абсолютно всі нюанси.
А взагалі, наші зірки ховаються під таким величезним шаром макіяжу і під такою кількістю фільтрів фотошопу, що, коли ми їх бачимо не наживо або на відстані, нам все здається ідеальним. А якщо спробувати копнути, відмити, відіграти фільтри, то ми можемо побачити щось інше.
У тому, що Ірина Білик робила пластичні операції, сумнівів немає.
Олексій: Як коронавірус вплинув на роботу пластичних хірургів?
Дмитро Слоссер: Коронавірус прекрасно вплинув на роботу пластичних хірургів, на відміну від працівників інших сфер.
По-перше, коли всі сиділи в ізоляції два місяці, у хірургів був період, коли вони мали можливість підучитися.
По-друге, за ці два місяці відбулися дивовижні трансформації в головах жителів планети, коли вони активно стали спілкуватися за допомогою месенджерів, онлайн. У західних країнах навіть вийшли наукові роботи, які говорять про те, що все це призвело до того, що люди стали себе інакше сприймати, бачачи себе часто в режимі зворотного зв'язку, і стали до себе більш критично ставитися. У людей з'явився час, щоб обмінятися думками, підшукати інформацію про подібні операції. Все це в підсумку призвело до збільшення кількості пластичних операцій.
Якщо щорічно кількість пластичних операцій до пандемії зростала приблизно на 10%, то зараз ринок пластичної хірургії став просто процвітати.
Корнієнко А.: Як ви оцінюєте якість пластичних операцій, які робляться у нас у порівнянні з іншими країнами?
Дмитро Слоссер: Дуже позитивно оцінюю все те, що відбувається з пластичною хірургією в Україні протягом останніх трьох років. Існують внутрішні групи пластичних хірургів, де традиційно кожен хвалиться результатами своєї роботи – дуже цікаво спостерігати. Можу сказати, що, якщо теоретична підготовка хірургів у нас страждає не в останню чергу через те, що у нас не було такої спеціальності, то майстерність і практичні навички не просто на одному рівні з Європою, деякі операції в Україні робляться красивіше і краще, ніж в європейських країнах.
Це помітили і пацієнти. Збільшився потік людей, які приїжджають в Україну робити пластичні операції. Причому мова йде не тільки про експатів, а й про корінних іноземців, які приїжджають до нас за пластичною хірургією. А все тому що у нас дешевше і якісніше.
Які операції робляться краще в Україні, ніж в Європі? Наприклад, пластика грудей, підтяжка живота та інші, тобто естетична хірургія у нас краще. Так, є проблеми з реконструктивною хірургією, коли потрібно щось відновлювати, тому що всі в основному займаються естетикою.
Віолетта: Чи закріплена на законодавчому рівні діяльність пластичного хірурга? Що б ви хотіли вдосконалити у своїй сфері?
Дмитро Слоссер: На щастя, вже намітився прогрес, і вже запроваджена спеціальність. Тобто вже є і освіта, а в реєстрі спеціальнрстей з'явився такий напрямок як пластична хірургія. Ми просто чекаємо, коли все це остаточно запрацює.
Пластична хірургія в Україні, на жаль, розцінюється тільки як естетична хірургія. За кордоном у шестирічній підготовці пластичного хірурга менше року відводиться на естетичну хірургію, весь інший час він вивчає опіки, мікрохірургію, реконструктивну хірургію, а також різні суміжні спеціальності, де потрібно допомагати людям і щось відновлювати.
Тому прагнення стати тільки естетичним хірургом – це неправильний підхід. В Україні не потрібні 500 естетичних хірургів, але потрібні 500 пластичних хірургів, які знають, як допомогти дитині, яка народилася з вродженою патологією, як допомогти бійцю, який прийшов з війни з пораненням і якому потрібно відновити естетику обличчя, як допомогти опіковому хворому. У тих країнах, в яких я бував, пластична хірургія – це елемент національної безпеки. Зокрема, в Ізраїлі будь-якого пластичного хірурга мобілізують в армію, і він стає людиною, яка може врятувати від опіків, зшити судини і нерви. Естетична хірургія – лише бонус.
Тому пластичний хірург повинен, перш за все, знати, як відновити, а вже потім – як зробити красивим пацієнта. У нас же часто порушується причинно-наслідковий зв'язок, і багато молодих хірургів, зіткнувшись з якоюсь проблемою або ускладненнями, не знають, як впоратися з цим.
Фото Віктора Ковальчука, УНІАН
Наші стандарти: Редакційна політика сайту Главред
Читати Главред в Telegram
Главред на YouTube
