У вівторок, 7 березня, в Грузії спалахнули масові протести на тлі підтримки парламентом у першому читанні скандального законопроекту про "іноагентів". Цей закон, за аналогією з російським, оголошує неурядові організації і частину ЗМІ в Грузії "агентами іноземного впливу". Правляча партія "Грузинська мрія", яка просуває цей закон, вимагає від будь-яких організацій, які отримують більше 20% фінансування з-за кордону, зареєструватися в якості іноземних агентів, щоб уникнути штрафів.
На знак протесту, тисячі жителів Тбілісі вийшли на масштабну акцію протесту біля будівлі парламенту. Мітингувальники перекрили центральний проспект і виступали проти ухвалення нового закону. В ході акції протесту між мітингувальниками і поліцією відбулися сутички. Силовики почали застосовувати сльозогінний газ, водомети і гумові кулі, щоб розігнати протестувальників. Після цього в поліцейських полетіли "коктейлі Молотова".
Незважаючи на те, що перший протест все ж був розігнаний, опозиція Грузії закликає людей виходити на протести "кожен день, поки весь проспект Руставелі не стане грузинським, а не російським".
В інтерв'ю Главреду експерт Georgian Strategic Analysis Center Гела Васадзе розповів, чому протести в Грузії владі буде складно придушити, яка реальна причина ухвалення закону про "іноагентів", чи можливі кадрові перестановки в грузинській владі та чому Грузія не зможе змінити позицію по Україні.
Офіційна причина протестів в ухваленні грузинським парламентом у першому читанні закону про"іноагентів". А в чому реальна причина? Як я розумію, ухвалення закону - лише верхівка айсберга…
По-перше, цей закон вегетаріанський. По-друге, в ньому не було жодної необхідності, тому що у нас в принципі абсолютно прозора система неурядових організацій, їхнього фінансування і так далі.
Але почнемо з того, навіщо "Грузинська мрія" (правляча партія в Грузії. – Главред) взагалі ухвалювала цей закон. Це було зроблено для того, щоб показати суспільству, неурядовим організаціям, опозиції та міжнародним партнерам (що важливо), що "ми ось так можемо, і ви нічого нам не зробите". По суті, уряд Грузії давно веде торги з міжнародними партнерами, з політичними силами всередині Грузії і неурядовими організаціями щодо того, що вони мають право бути в Рамштайні, бути на шляху до євро- і євроатлантичної інтеграції і в той же час перебувати в "сірій зоні" і робити гроші на Росії.
Їм пояснювали, перш за все США і ЄС, що так робити не можна. Мовляв, хлопці, або хрестик зніміть, або труси одягніть, по-іншому не вийде. Вони цього не зрозуміли і вирішили показати, мовляв, ах так, ми можемо ухвалити закон про "іноагентів". І були абсолютно впевнені в тому, що 15 неурядових організацій, яких це стосується, їм нічого не зроблять. Ну опозиція і опозиційні ЗМІ ще будуть щось говорити, і на цьому все. Але виявилося, що ні, і в протести включилася молодь, що ми вчора побачили, і молодь взагалі не протестувала проти закону. Там головний меседж: "Ми не хочемо бути Росією, ми не Росія, і у вас це тут не пройде". Ось головний меседж, з яким грузинське суспільство намагається достукатися до влади.
Вчора вони [мітингувальники] спробували зробити якусь подобу "ночі Гаврилова" (масові антиросійські протести в ряді міст Грузії в 2019 році, причиною яких став виступ депутата Держдуми РФ Сергія Гаврилова на засіданні Міжпарламентської асамблеї православ'я, який вирішив вести засідання з крісла спікера грузинського парламенту. - Главред). Тобто коли спочатку влаштували провокацію, штурмуючи будівлю, а потім влаштували "криваву баню". Убитих, слава Богу, не було, але були поранені. Тоді не вийшло, бо влада не чекала такого протесту. Сьогодні ми побачимо, скільки народу буде на проспекті Руставелі (центральний проспект Тбілісі. - Главред). А я знаю, що народу буде багато.
Ви на своїй сторінці написали, що в Тбілісі відбувся молодіжний протест і що саме такі протести неприємні для влади. Чим саме вони небезпечні і чи вдасться владі їх придушувати?
Придушувати протести владі буде складно, хоча, як то кажуть, якщо бог вирішує покарати людину, він позбавляє її розуму. Місце сакральне, там вже багато разів усе придушувалося. Але потрібно добре розуміти, що грузинське ставлення до дітей особливе. Я навіть писав, що "на грудях дитина років 30", тобто ті, у кого є батьки, ті все ще діти. Відповідно, суспільство в цьому випадку особливо сенситивне.
Грузинські опозиційні сили заявили про продовження протестів після розгону мітингувальників поліцією. Як довго можуть тривати такі протести і чи можуть вони перерости у повноцінну революцію, як 20 років тому?
У нинішній ситуації може бути все. Зараз будувати прогнози і говорити про те, що буде з мого боку було б непрофесійно. Єдине, що скажу - на відміну від "ночі Гаврилова" і багатьох протестів ситуація в світі кардинально змінилася. Змінилося ставлення наших міжнародних партнерів до уряду Грузії. Тому можливо все, що завгодно. Подивимося, що буде – влада думала, що опозиція слабка, неурядові організації не зможуть нічого зробити, народ спить і все добре. Російські релоканти навезли купу "бабла", правда, долар падає, а ціни підвищуються. Але влада має гарне пояснення – ціни зростають у всьому світі. Тому вони відчували себе досить впевнено і захотіли продемонструвати, що можуть усе. Але не можуть.
Тобто протестний потенціал в Грузії зараз є?
У Грузії завжди є протестний потенціал. З листопада 1988 року, як вийшли на Руставелі. Пам'ятаю, одна моя хороша знайома якось зустрівши мене там, сумно на мене подивилася і сказала: "Ну що, Гела, все життя пройшло на проспекті Руставелі?".
Якщо говорити про грузинську владу, то в чому, на вашу думку, причина того, що в Грузії фактично повторюються події 20-річної давнини? Чому влада Грузії не зробила висновків з попередніх революцій і призвела до того, з чого почала?
Тому що їм зараз важливіше заробити грошей, для них це перше завдання. Тим більше, що таке щастя саме йде до них в руки. Відповідно, схопити те, що вдасться, і, можливо, вдасться відскочити. Насправді, ніхто не знає, що буде. Вони вірять у краще, але і ми теж.
У США одразу після початку протестів в Грузії робили заяву про те, що за будь-який їх розгін цих протестів можуть бути запроваджені санкції. Ви сказали, що змінилися відносини із західними партнерами. Як надалі це може відбитися на позиціях Грузії щодо євроінтеграції, якщо протести і далі будуть розганяти силою?
Це, перш за все, відіб'ється не на позиціях Грузії, а грузинської влади, оскільки у нас все вирішує одна людина (адже у нас оліграхічна автократія), Бідзіно Іванішвілі. Є думка, досить обґрунтована, що санкції проти нього вже тихо вводяться. І прийняття закону про" іноагентів " теж могло бути певною реакцією на ці санкції. Тепер ці санкції почнуть вводити публічно. Але це будуть персональні санкції, а не санкції проти країни. Що набагато страшніше для них.
А чому? Роз'ясніть, будь ласка.
За санкції проти країни платить народ, а за персональні санкції проти господаря Грузії і його наближених платитимуть особисто вони.
Чи може на тлі протестів змінитися позиція керівництва Грузії щодо України?
Я не думаю, тому що якщо вони дадуть задній хід, фактично це обвалить конструкцію їхньої пропаганди. А вона полягає в тому, що "ми співчуваємо Україні і любимо український народ, але ми проти війни, а нас хочуть у неї втягнути". Спочатку це нібито хотіла зробити опозиція, потім Україна разом з опозицією, а зараз США і весь колективний Захід, щоб Батумі перетворився на Маріуполь. Звичайно, це маячня, але це працює на обивателях. Адже посттравматичний синдром після 2008 року досі залишився. Рівень підтримки України в суспільстві Грузії порівняємо хіба що з рівнем в Литві та Польщі (а може і більше). Але при цьому ніхто не хоче, щоб війна прийшла до них додому. Це цілком зрозуміле людське бажання.
І на цьому грає влада. Тому якщо вони почнуть щось змінювати, це фактично розвалить контур, який вони збудували в своїй ідеології.
Чи можливий такий варіант, що на тлі протестів відбудуться перестановки в керівництві Грузії?
Це - улюблений метод Бідзіно Іванішвілі, коли він замінює одного прем'єра іншим. До речі кажучи, ще в 2021 році Гарібашвілі хотіли замінити, навіть називалася кандидатура тодішнього спікера парламенту. Але зараз це буде зробити досить складно, тому що зараз будь-яка відставка прем'єра буде сприйнята як слабкість влади. Це - останній хід Іванішвілі перед тим, як здатися взагалі. Але він цілком може це зробити.
Наші стандарти: Редакційна політика сайту Главред
Читати Главред в Telegram
Читати Главред в Facebook
