Розпад СРСР не приніс ні свободи, ні щастя його населенню. Тим не менш, за 30 років більшість пристосувалася, а меншість зірвала джек-пот – хтось у вигляді вілли в Тоскані, хтось у вигляді поїздок лоукостом в Бергамо. Сторінка перевернута, потрібно рухатися вперед.
Але ось яка кумедна штука - співвітчизники не хочуть вперед. Вони хочуть саме в СРСР. І чим затятіший український патріот і антирадянець перед вами, тим лютіше він штовхатиме вас саме в совок.
Якщо жителя УРСР з якогось дрімучого 1970 року закинути на центральну площу будь-якого містечка нинішньої Західної України, то вночі він навіть не розбере, що потрапив у далеке майбутнє. Пам'ятники вождям, героям війни, що майорять прапори – все на місці, все повернулося туди, де було.
читайте такожНедолокдаун показав всю ступінь тупості недовлади
Кажуть, що брежнєвський УРСР був вершиною місцевої цивілізації. У тому сенсі, що ніколи ні до цього, ні після цього середньостатистичний українець не жив так стабільно, заможно і осмислено. Мабуть, щось в цьому є, тому що зараз колишні радянські комсомольці намагаються всіма силами повернути нас назад - туди, де їм було так добре і комфортно. Вони поміняли героїв, поміняли прапори, але все так само люто борються з ворогами народу в прагненні змусити всіх ходити строєм, вірити в одну єдино вірну ідеологію, і добудувати таки "комунізм" - тепер у вигляді затишного кукурудзяного рейху з Бандерою і ломбардами на кожному розі, який настільки ж нереальний в 21 столітті, як комунізм був нереальний в 20.
Але підробка, очевидно, гірше оригіналу. Не тому, що червоні прапори краще жовто-блакитних. Комуністи хоч будували майбутнє, а ці будують минуле.
Наші стандарти: Редакційна політика сайту Главред
Читати Главред в Telegram
Главред в Google News
