Осінь 2020-го принесла президенту України Володимиру Зеленському нові проблеми. Насилу встановлене перемир'я в Донбасі постійно знаходиться під загрозою зриву; білоруська криза зруйнувала відносини з Мінськом; проти президентської команди йде війна компромату, в якій беруть участь колишні соратники Зеленського.
Але найбільше труднощів обіцяють місцеві вибори, які пройдуть в кінці жовтня. Пропрезидентська партія "Слуга народу" все більше втрачає популярність і страждає від слабкої присутності в регіонах, а парламентська і регіональна опозиція бачить у місцевих виборах спосіб помститися Зеленському за минулорічні поразки.
Нові правила, старі проблеми
У жовтні українцям належить обирати мерів міст, депутатів обласних, районних і міських рад, а також голів об'єднаних територіальних громад, створених в рамках реформи децентралізації. Ця ж реформа ґрунтовно перерозподіляє повноваження і бюджети від центру на користь регіонів.
Місцева влада стає набагато більш впливовою, в тому числі у фінансових питаннях – сумарний обсяг регіональних бюджетів в 2014-2019 роках збільшився майже в чотири рази, з 68 млрд до 234 млрд гривень (курс долара за цей час виріс лише в два рази, з 11-13 до 26-28 гривень). Українські ЗМІ порівнюють значення місцевих виборів з президентськими і парламентськими, називаючи їх четвертим туром для нової влади.
Серед нововведень кампанії - відкриті партійні списки на виборах депутатів обласних та міських рад, які дають можливість голосувати не просто за партію, а за конкретного депутата зі списку. Про необхідність такої реформи в українській політиці говорили давно - всім були очевидні недоліки системи, коли очолюють партію або її відділення паровози, на зразок відомих акторів і спортсменів, які затягували в депутати каламутних персонажів, які купили собі місця.
читайте такожЧого українці чекають від Зеленського в питанні ДонбасуВідкриті списки - одна з небагатьох передвиборчих обіцянок Зеленського, яка була виконана. Втім, побічним ефектом реформи стало те, що виборців тепер намагаються перекупити один в одного кандидати не тільки від різних партій, а й з одного списку. "На місцеві вибори йдуть бізнесмени: у когось є плитковий завод, у когось - цукровий, у когось - пекарня і так далі. Одні кандидати готові поділитися з виборцем своєю продукцією. Інші розуміють, що гречка програє грошам", – описують ситуацію громадські активісти, які спостерігають за порушеннями на виборах.
Ще одне нововведення - гендерна квота для партійних списків. У кожній п'ятірці кандидатів має бути не менше двох жінок. Правда, і ця вимога часто виконується в сімейно-клановому дусі української політики. Наприклад, на виборах до Київської міськради список "Європейської солідарності" очолить дружина Порошенка, а "Слуги народу" – дружина глави МЗС Кулеби.
Через другу хвилю коронавірусу ходили розмови, що влада може спробувати відкласти вибори. Але Зеленський навряд чи піде на це: його популярність і так падає, а наслідки другої хвилі можуть виявитися настільки плачевними, що вигідніше провести голосування зараз.
Ще один камінь спотикання - вибори в Донбасі. Колись Зеленський говорив про те, щоб провести місцеві вибори одночасно з виборами на непідконтрольних територіях. Зараз зрозуміло, що це неможливо, що дозволяє Москві дорікати Києву у невиконанні обіцянок. Путін у телефонній розмові із Зеленським заявив, що постанова Верховної Ради Про місцеві вибори суперечить Мінським угодам. Справа в тому, що в постанові Україна готова проводити голосування на непідконтрольній частині Донбасу тільки після його повернення під українську юрисдикцію, а Мінські угоди передбачають зворотний порядок – спочатку вибори, а потім передача контролю над кордоном.
читайте такожЧому падіння рейтингу нічим не загрожує Зеленському і його партіїНа останній зустрічі радників лідерів нормандської четвірки, за словами російського представника Дмитра Козака, була досягнута домовленість про можливий перегляд цього пункту. Втім, його український колега Андрій Єрмак цю домовленість не підтвердив.
Більше того, під загрозою зриву вибори і на підконтрольній частині Донбасу. Місцеві військово-цивільні адміністрації (діють з 2015 року, їх голови призначаються Радою безпеки і оборони) повідомили ЦВК, що не можуть гарантувати безпеку голосування в територіальних громадах прифронтової зони. Якщо вибори там скасувати, то це означатиме серйозне обмеження громадянських прав жителів найскладнішого регіону, тому ЦВК поки не може вирішити, як вчинити в цьому питанні.
Розплата за 2019-й
Місцеві вибори дають можливість Старій політичній еліті України відплатити Зеленському за принизливу поразку 2019 року. Локальні проблеми з дорогами, лікарнями та іншою рутиною відсунуті в сторону, а на перший план знову вийшла загальнонаціональна повістка зі зрадою і перемогою.
На південному сході країни "Опозиційна платформа - за життя" Бойка – Медведчука ставить в провину Зеленському і його партії нездатність домогтися миру в Донбасі і витіснення російської мови зі шкіл. У центрі і на заході "Європейська солідарність" Порошенка звинувачує президента в здачі національних інтересів Кремлю і переслідуванні патріотів. Обидва крила опозиції спробують перетворити вибори в регіонах на референдум про недовіру Зеленському.
Проте, незважаючи на їхні зусилля, центристський виборець не поспішає масово переходити на бік радикальних опонентів Зеленського. Опитування показують, що більше чверті українців готові як і раніше підтримати кандидатів "Слуги народу" на виборах до місцевих рад. За партії Медведчука і Порошенка висловилися 17% і 16% відповідно. Правда, прихильники опозиції куди більш мотивовані йти голосувати, ніж виборці Зеленського.
Щоб мобілізувати своїх прихильників, президент відправився в турне по країні, відкриваючи школи і лікарні, презентуючи регіональні програми розвитку. Однак ефективність цих поїздок сумнівна. Якщо в 2019 році візити Зеленського в регіони, незважаючи на весь їх Лукашенко-стайл, були кроками впевненого в собі молодого лідера, готового до змін, то нинішні - занадто схожі на протокольні поїздки його попередників.
Також місцеві вибори висвітили численні слабкості президентської партії"Слуга народу". У неї немає надійних кадрів на місцях, призначені Зеленським губернатори непопулярні, сама партія схильна до внутрішніх конфліктів. Сенсаційну перемогу "Слуги народу" на парламентських виборах багато в чому забезпечили депутати-мажоритарники, які тепер повертаються в рідні округи курирувати вибори, але їх особисті інтереси часто не збігаються з лінією партії і пов'язані з порядком місцевих груп.
Розбіжності всередині пропрезидентської партії і дефіцит кадрів призводять до того, що "Слуга народу" не має шансів отримати своїх мерів у ключових центрах.
У містах-мільйонниках південного сходу діючі мери впевнено йдуть на переобрання, завадити цьому можуть хіба що якісь надзвичайні обставини, на зразок хвороби харківського мера Геннадія Кернеса. А їх кишенькові партії та іменні блоки візьмуть під контроль міськради.
Ці слабкості змушують президентську партію домовлятися з ймовірними переможцями ще до голосування. Хороший приклад - ситуація в Києві, де слуги народу явно зливають вибори на користь фаворита – чинного мера Кличка (рейтинг більше 40%), в розрахунку на майбутній союз з його партією "Удар" в новому скликанні Київської міськради.
Партія продовжує експлуатувати історію успіху Зеленського, тому вихідці з шоу-бізнесу як і раніше розглядаються як кадровий резерв. На виборах мера Одеси "Слуга народу" висунула ведучого "Джентльмен-шоу" Олега Філімонова.
читайте такожТри кити: чим Зеленський відрізняється від Порошенка і ЯнуковичаОднак цей підхід вже не скрізь спрацьовує. Бачучи розчарування виборців у веселих і кмітливих, Зеленський все частіше робить ставку на представників фінансово-промислових груп. У Кривому Розі, на батьківщині президента, замість актора "95-го кварталу" Юрія Корявченкова від Слуги народу в мери піде топ-менеджер ахметівського "Метінвесту" Дмитро Шевчик. У Запоріжжі квнщика Руслана Ханумака замінили на представника заводу "Мотор Січ" Віталія Тишечко. Всього рік тому перемога в Запоріжжі весільного фотографа Штепи над екс-власником "Мотор Січ" Богуслаєвим була однією з головних сенсацій парламентських виборів. Тепер прийшов час для реваншу старих еліт.
Втрачені шанси
Сумні перспективи "Слуги народу" на місцевих виборах наочно демонструють швидкоплинність "ефекту Зеленського". Зробивши ставку на зміну облич замість реформи інститутів, Зеленський швидко втратив темп, а разом з ним і популярність.
Формально становище президентської партії не таке вже й погане. За підсумками виборів вона отримає фракції в більшості місцевих рад з перспективою створення регіональних коаліцій плюс кількох мерів другорядних центрів (хороші шанси є в Кривому Розі, Миколаєві та Чернівцях). Тут є з чим працювати і де зміцнювати позиції.
Однак команду Зеленського, яка звикла до перемог, результат виборів справить гнітючий ефект і спровокує внутрішні чвари – адже тільки у перемоги буває багато батьків. Ці чвари продовжать вихлюпуватися в ЗМІ, створюючи непривабливу картину фаворитизму, підсиджування і зради в оточенні Зеленського, що ще більше послабить авторитет "народного президента" в очах українців.
Перемога на виборах створить для опозиції новий плацдарм для тиску на Зеленського і можливості регіонального саботажу, посиленого розширеними повноваженнями місцевого самоврядування. А це вже крок до нових розколів і хаотизації в країні. Зеленський, переконаний, що мер не повинен бути в опозиції до президента, може опинитися в новій для себе реальності.
Слабкий результат "Слуги народу" створить ситуацію, коли місцеві еліти дистанціюються від київської влади, а з глухого невдоволення з часом викристалізуються нові лідери протесту, готові очолити похід на Київ.
Костянтин Скоркін, журналіст Московського центру Карнегі
Наші стандарти: Редакційна політика сайту Главред
Читати Главред в Telegram
Читати Главред в Facebook
