Ердоган влаштував патьоки речовин по обличчю "партнера"-Путіна

Коли участь Туреччини у війні стала вже відвертою і очевидною, я писав, що інтерес Ердогана -не власне перемога в Карабаху (хоча вона, як необхідна умова і обов'язкова), скільки "зависання" ситуації в невизначеному становищі. Тобто - перемога, але розгромна і не остаточна. Саме в цьому випадку Туреччина отримує право на введення своїх сил в Азербайджан в якості миротворців і на необмежено довге перебування в Закавказзі. Ердоган настільки прозоро демонстрував свої завдання, що неважко було зрозуміти його мотиви. Алієв заявив, що Туреччина також буде присутня у вигляді миротворчих сил в зоні конфлікту.

Саме це у Ердогана і вийшло. Перемога досягнута, але не остаточна. І справа тут не в тому, що Путіну дали зберегти обличчя - читайте такожЕрдоган зрозумів, що Путін-боягуз, і буде далі тиснути кремлянинаЕрдогану плювати на патьоки косметичних речовин по обличчю свого партнера. А ось завдання військово-політичної присутності Туреччини в регіоні - вона набагато важливіша за зовнішній вигляд Путіна.

Тепер Ердоган захистив Південний газовий коридор на найбільш вразливій ділянці і отримав плацдарм для виходу до Каспію і далі - в зону Середньої Азії. Важко сказати, наскільки великий Ердоган як політик, але те, що наші бліді нікчеми - повні ніхто перед ним - факт.

Конфігурація розміщення російських миротворців така, що вони, скоріше, заручники. Втім, на Сході заручництво - солідний і шановний інструмент контролю за доброчесністю "партнера". Враховуючи, що Путіну не вірить ніхто - бреше завжди, у всьому і з будь-якого приводу, то будь-які угоди з ним тепер обумовлюються практикою взяття заручників. На солдатиків, звичайно, Путіну глибоко плювати, але в разі чого їх швидкий розгром турецькими партнерами буде вельми болючей політичной втратою для Кремля. Особливо якщо врахувати, що Туреччина може абсолютно не побоюватися будь-яких дій у відповідь - стільки проковтнути, скільки Кремль вже встиг наковтатися від Ердогана - тут потрібно мати слонячу глотку.

Наші стандарти: Редакційна політика сайту Главред