У тому, що протягом останніх декількох днів спостерігається надзвичайно багато телефонних дзвінків українському президенту Володимиру Зеленському від лідерів провідних західних держав (Байдена, Трюдо, Джонсона тощо), немає нічого дивного, зважаючи на ситуацію. Адже з лютого цього року щодня відзначається похолодання стосунків між Заходом (США та Євросоюзом) і Російською Федерацією. А Україна, яка є найбільшим подразником для Москви та головним інструментом впливу Заходу на Росію, цікавить західні країни все більше. Водночас Росія це прекрасно розуміє, а тому стягує свої війська до кордонів з Україною.
Втім, першопричиною нинішньої істерії і цих телефонних дзвінків Зеленському є не маневри Росії, а поглиблення конфлікту між РФ та Заходом. Москва, розуміючи, що Україна на сьогоднішній день є форпостом західної політики щодо Росії, зміцнює свій кордон, причому не тільки з Україною, але й з країнами Балтії.
читайте такожГра м'язами або підготовка до війни: для чого Росія стягує війська до українського кордонуБезумовно, ця активність Росії викликає аналогічні дії і з боку України, яка також взялася посилювати власний кордон. В результаті сьогодні з одного та з іншого боку від "ЛНР" та "ДНР" зосереджена величезна кількість живої сили (близько 100 тисяч військовослужбовців із нашого боку і така ж кількість – із російського), а також сотні танків, самохідних артилерійських установок тощо.
За умов, коли відбувається нагнітання ситуації, спілкування з президентом України стає дуже цікавим для багатьох сильних світу цього – як для США, які на території нашої країни вже фактично є внутрішніми господарями, так і для різноманітних міжнародних структур, зокрема, блоку НАТО. Тобто на тлі підвищення ставок у стосунках Заходу і Росії зростає напруженість, а, відповідно, зростає і інтерес до України.
читайте такожНова велика війна з Росією неминуча, але не за ДонбасОднак, якщо почнеться масштабна війна, Сполучені Штати постраждають від неї найменше. Набагато менше, ніж Україна, постраждає Європа. А от Україні доведеться взяти на себе весь тягар ситуації. І дуже не хотілося б, щоб сама Україна виступила в ролі провокатора цієї війни...
Втім, не варто вважати ці дзвінки західних лідерів благословенням України на війну. Це була просто звірка годинників. Команди "фас" Україні ще ніхто не давав.
Якщо ж раптом після цих розмов Зеленського з лідерами США, Великої Британії та Канади на Донбасі розпочнуться активні бойові дії, то, вибачте, говорити про те, що у України є бодай якийсь шанс на виживання, майбутнє чи будь-яку перемогу, не доводиться. Приклади Іраку та Сирії показують, як можна бавитися у великі глобальні ігри десятиліттями, привівши при цьому власний народ до цілковитого зубожіння та винищення, а водночас сильні світу цього просто "стригтимуть купони".
Костянтин Бондаренко, керівник фонду "Українська політика", політолог, історик, спеціально для Главреда
Наші стандарти: Редакційна політика сайту Главред
Читати Главред в Telegram
Читати Главред в Viber
