На сайті Главред відбувся чат із військовим експертом, полковником запасу Олегом Ждановим. Спілкуючись із читачами, він розповів, у якому випадку Росія може знову рушити танки на Київ, чому наступ у Харківській області став для Путіна капканом, коли можливий контрнаступ ЗСУ, і чому бойові дії точно не припиняться у 2024-му, до якої події буде приурочено ураження Кримського мосту, який "козир у рукаві" є у Заходу, а також чому Росія може почати розповзатися по швах.
Подаємо стенограму чату з Олегом Ждановим.
Більше аналітики від Олега Жданова – на його YouTube-каналі.
Аркадій: Буданов заявив про наявну загрозу наступу російських військ із півночі, але не уточнив, про який напрямок ідеться: Суми, Чернігів, Київ. Як вважаєте ви, яких дій на північних кордонах чекати від противника? Куди російські окупанти можуть дійти?
Олег Жданов: Уже нікуди. Російські війська вже і пішли, і дійшли.
Із цим інтерв'ю Буданова сталася накладка, і видання, з яким він спілкувався, з незрозумілої причини затримало вихід публікації на півтора місяця. Через це навіть президенту довелося заспокоювати українське суспільство.
Це інтерв'ю Буданов давав ще в травні, коли ми очікували вторгнення російських військ на Сіверському напрямку, тобто на північному сході України, в Харківській області. Воно і відбулося наприкінці травня-початку червня. На сьогодні це вторгнення майже купірувано, і ми на цьому напрямку більш-менш стабілізували ситуацію. Є ще невеликі "гойдалки" в плані лінії фронту, але, тим не менш, уже можна сказати, що там у нас позитивний результат: ми блокуємо частину російських військ на Агрегатному заводі у Вовчанську; потихеньку зачищаємо місто, незважаючи на те, що ворог постійно намагається атакувати (щодоби здійснює 4-10 атак) та обійти Вовчанськ із півночі, але ми не даємо; підтискаємо ворожі війська в районі населеного пункту Глибоке, і, імовірно, нам вдасться там їх або оточити, або змусити відступити.
Тож у підсумку цього наступу було сформовано два плацдарми – Липці та Вовчанськ. І все вже відбулося, на наше щастя. Тому панікувати не треба.
Umka: Чи остаточно знято загрозу наземної наступальної операції росіян для Києва? За яких умов Путін може зважитися на це? Чи російські танкові колони, що йдуть на столицю – таке вже не повториться?
Олег Жданов: Чому ж, якщо ми зараз погодимося на припинення вогню, то через рік, максимум через два ми знову побачимо танкові колони росіян, що йдуть і з Сіверського, і з Поліського (тобто з Білорусі) напрямків. Є реальна загроза вторгнення російських військ із Курської, Брянської та Білгородської областей за умови, що ми погоджуємося на припинення вогню, сідаємо за стіл переговорів і починаємо просторікувати про перспективи мирного врегулювання.
Так ми повторимо 2014 і 2015 роки. Ми вже двічі наступали на ці граблі. Тут як в анекдоті: у нас немає третього ока, куди б утретє вдарили граблі. Тому немає сенсу повторювати минулий досвід.
Tali: Поясніть гру з російськими безпілотниками, які стали залітати на територію Білорусі – що це і навіщо? Взагалі, наскільки можливі неприємні сюрпризи з боку Білорусі для нас?
Олег Жданов: Це дуже цікаве питання. Російське військове командування змінює тактику застосування безпілотників. Мабуть, через невелику кількість вироблених безпілотників (схоже, з цим є проблеми), а також через проблеми з піроксиліном (це одна зі складових вибухових речовин, які Росія не виробляє, а купує). Можливо, у РФ безпілотники ще є, а ось бойового заряду для них немає.
Росіяни зараз зазвичай запускають рій безпілотників, у складі якого є ударні бойові дрони з фугасним зарядом, пустушки, в яких, найімовірніше, лежить баласт, щоб не порушувати аеродинаміки, і дрони-розвідники. Зрозуміло, що дрони-камікадзе виконують вогневе завдання, дрони-розвідники відстежують нашу систему ППО і, можливо, дають об'єктивний контроль ураження цілей, на які націлені бойові дрони, а пустушки перевантажують нашу систему ППО, оскільки РЛС не розрізняє, є бойовий заряд чи немає, а просто бачить дрон.
Під час попередніх атак кілька днів тому дрони просто зникли з радарів. Військові припускають, що вони могли просто впасти десь на території України, оскільки скінчилося паливо, і ними перестали керувати. Зараз тривають активні пошуки безпілотників у тих місцях, де вони зникли з радарів.
Уже було чотири випадки, коли дрон завертав на територію Білорусі і йшов у бік Вітебська, на Російську Федерацію. Нагадаю, що палива "шахеду" вистачає на 900 км, тому цілком можливо, що дрони-пустушки можуть повертати через Білорусь і йти на вихідний аеродром, щоб їх потім повторно можна було запустити.
Дивіться відео чату з Олегом Ждановим, де він спрогнозував подальший хід війни:
Це лише версія, але вона має право на життя. На користь цієї версії свідчить ще й те, що білоруське командування знає про цю операцію, тому що щоразу, коли дрон входить у повітряний простір Білорусі, білоруси піднімають винищувач або вертоліт і супроводжують безпілотник. Так нещодавно дрон пройшов над білоруським Гомелем і пішов на Вітебськ, на територію РФ. Тобто білоруси щоразу знають, зустрічають, супроводжують.
Нам потрібно стежити, щоб дрони не пішли зворотним маршрутом і не зайшли до нас із Житомирської або Рівненської, або Київської областей, тобто з півночі, на нашу територію. Це найнебезпечніше для нас у цій історії.
Тут варто згадати слова Лукашенка, сказані 3 липня в урочистій промові з нагоди Дня незалежності Білорусі. Він сказав, що українцям треба не балуватися на кордоні, щоб білоруси, не дай Боже, не застосували силу проти України.
У цьому випадку хочеться сказати білорусам: не балуйтеся, тому що в України є дрони і багатющий досвід їх застосування (особливо в СБУ, Василь Малюк уже цілий антинафтопереробний фронт відкрив), а Мозирський завод буквально за 30 км від нашого кордону.
Marik_37: Чи можна вважати наступ росіян на Харківщині остаточно проваленим з огляду на те, що вони нічого не домоглися цією операцією? Чи жодних амбітних завдань окупанти перед собою і не ставили щодо Харкова?
Олег Жданов: Ви тут недооцінюєте противника: амбіцій у росіян більше, ніж їх самих, а амбіції в Путіна вищі за Спаську вежу Кремля.
Російські війська самі не підуть. Особливість російських окупантів у тому, що вони ніколи нізвідки самі не йдуть без будь-якої політичної вигоди. Їхній відступ з-під Києва 2022 року був доцільним і з військової, і з політичної точок зору. Путін тоді очікував, що ми підпишемо Стамбульські домовленості, а Герасимов, найімовірніше, наполягав на тому, що війну на два фронти ще ніхто не вигравав, навіть за тієї слабкості Сил оборони України, яка була в перші тижні масштабної війни. Тому я б не очікував, що росіяни самі підуть із Харківської області – ми можемо їх звідти тільки вибити.
З огляду на характер і ментальність дій російських окупаційних військ, Путіну дуже хочеться дістати Харків і змусити мільйонне місто евакуюватися. Для нас це буде непідйомною проблемою, яку буде дуже важко вирішувати. Кинути цей плацдарм, такий ласий шматочок, коли залишилося буквально 10-15 км до рубежу досяжності ствольної артилерії до Харкова, він просто не може. Це капкан.
З іншого боку, на сьогоднішній день у російської армії немає оперативного резерву у вільному розпорядженні, і вона не може зняти дивізію і кинути на Харківщину. А туди треба відправляти щонайменше дивізію, бригада там уже не врятує становище, батальйон – тим більше. Зараз Росія кинула туди два полки територіальних військ, але це ніяк не змінило ситуацію. Туди потрібно кидати дивізію, але питання – де її взяти.
"Стратити не можна помилувати". Російське командування не може визначитися, що робити, в який бік рухатися.
Російське військове і політичне керівництво потрапило в пастку, з якої тільки два виходи: або продовжувати палити війська в Харківській області, але тоді ці війська потрібно десь знімати і, відповідно, послаблювати фронт, або треба відводити війська з Харківщини, інакше вони там просто загинуть під впливом наших вогневих засобів. І це буде ганебна поразка великих масштабів для російського військового командування. Тому перед ними стоїть дилема.
Самі росіяни звідти не підуть, на це можна навіть не розраховувати, вони будуть триматися зубами за Харківщину.
Леонід: Як ви оцінюєте ситуацію на фронті на даний момент, на якому напрямку найбільш критична ситуація для нас, де можливий прорив росіян?
Олег Жданов: Напрямок головного удару противника визначено – це Покровськ, Покровський оперативний напрямок. Там найбільша кількість атак і найбільше угруповання російських військ.
І там теж складається досить аналогічна ситуація. Російське військове командування розширює смугу напрямку головного удару, додаючи сюди ж Торецький і Курахівський напрямки, тобто розширює фронт. Але чи вистачить сил?
Росія воює за принципом Другої світової війни. Коли я навчався в Національній академії оборони України, у загашниках бібліотеки знайшов книжку 1953 року видання – мемуари німецького генерала, який просидів десять років у радянському полоні до 1955 року, про Радянську армію. Серед іншого там було описано класичний епізод, який ми щодня бачимо на лінії фронту: якщо в запалі бою якийсь божевільний сержант із двома солдатами зайняв п'ятачок 2х2 м, але ви не надали цьому значення, то за дві години там буде штовхатися ціла армія, і п'ятачок буде розширено до 2 км.
Ось за таким принципом досі воює російська армія: вона вклинюється в нашу оборону і починає кидати туди неймовірну кількість військ, щоб або розвинути успіх углиб, або розширити вклинення. Так, зокрема, сталося на Торецькому напрямку.
До речі, ми зараз говоримо про те, що в Росії більше немає оперативного резерву, тому що те велике угруповання, яке стояло під Донецьком, повинно було йти на прорив на Торецькому напрямку, навіть 27-у мотострілецьку дивізію, яка була в оперативному резерві супротивника, кинуто там у бій. Ворог розраховував розвинути успіх і відразу взяти Торецьк. З Нью-Йорком російським військам пощастило, вони до нього добігли, а далі ми їх зупинили. Тоді вони почали нарощувати зусилля і кинули в бій цю дивізію, навіть незважаючи на те, що вона не доукомплектована, і намагаються розвивати наступ. Якщо він захлинеться, то посилювати наступ на Покровському напрямку Росії буде нічим, у неї немає вільного резерву.
Торецький, Покровський і Курахівський напрямки найскладніші зараз. Думаю, найближчим часом ми побачимо рішення російського військового керівництва, йому доведеться визначатися, де буде напрямок головного удару з метою прориву нашої оборони в напрямку Покровська. Вони рвуться в Покровськ із трьох боків: у лоб і з двох боків.
Главред: Покровськ – не так далеко від адмінкордону з Дніпропетровською областю. Якщо російським військам вдасться досягти успіху і дійти до Покровська, чи можуть бойові дії розпочатися і в Дніпропетровській області?
Олег Жданов: Імовірність така існує, але, в принципі, на сьогоднішній день вона близька до нуля.
По суті, місто Дніпро і Дніпропетровська область уже беруть участь у бойових діях, тому що зазнають і ракетних, і шахедних ударів, і навіть обстрілів далекобійної артилерії, яка дістає до території області. Тому, на жаль, бойові дії там уже є, хоч і непрямі.
Не варто забувати, що зараз на Покровському напрямку ми вимотуємо противника і відходимо на рубіж оборони, поки що не дійшли до цього рубежу. Крім того, перед самим Покровськом є лінія оборони, яку будували ще з 2015 року, і там доволі потужний рубіж, який нарощують в інженерному плані, він готується до прийняття військ. Тож, навіть якщо гіпотетично припустити, що російські війська дійдуть до Покровська, далі рухатися їм буде набагато проблематичніше.
Сьогодні на Покровському напрямку чисельність угруповання військ противника становить до 100 тисяч. Якби не прорив в Очеретиному, то не відомо, куди б вони дійшли. Каскад водосховищ від Карлівки на північ – це і буде рубіж оборони, уздовж річки Вовча. Подивимося, як російські війська його подолають, як форсуватимуть річку.
serzh: Наскільки критичні у російської армії проблеми з технікою? Скільки РФ ще зможе воювати і чим буде озброювати своїх вояків до кінця року або наступного року?
Олег Жданов: Проблема велика, навіть величезна. Поки що зовні її бачить і відчуває тільки наша піхота, тому що російське військове командування надає перевагу "м'ясним штурмам". Воно використовує бронетехніку тільки в тому разі, якщо піхота своєю кров'ю домоглася якихось успіхів і захопила одну-дві наші позиції, видавивши наші війська. І то, видавлюють вони в основному за рахунок переваги в авіації, і це щось неймовірно страшне для нас, оскільки немає засобів боротьби з цим. Плюс масований вогонь артилерії і "м'ясні штурми".
Якщо "м'ясний штурм" вдався, і є якийсь успіх у російської піхоти, російський командир може ухвалити рішення і посилити цю атаку. А так, вони бережуть техніку, як зіницю ока.
У росіян вкрай мало бойових броньованих машин. Припустимо, танкова рота у них – це не 10 танків, як годиться за штатом, а в кращому разі 4-5, а то й менше, але все одно це у них вважається танковою ротою.
Далі ситуація з технікою в армії РФ буде гіршою. Поки що у них вистачає артилерії на зберіганні. Але вони вже дісталися до таких речей, як гармата М-46 130-міліметрова, яку наприкінці 70-х років Радянський Союз зняв з озброєння і поставив на зберігання. Це корабельна гармата дальністю 18 км. Дісталися вони і до гаубиць Д-1 із дальністю стрільби 11,5 км, калібр 152. На деяких напрямках у росіян основним танком став Т-62.
Колись на початку масштабного вторгнення в одному з інтерв'ю я сказав, що не здивуюся, коли в якийсь момент російські війська пересядуть на Т-34. Вони, до речі, є у них на зберіганні. Тож цілком можливо, що ми ще зустрінемо їх на полі бою.
Главред: Добре, що не кінноту почнуть використовувати...
Олег Жданов: Так тут же дефіцитний момент – коней немає. Їх потрібно утримувати, годувати чимось. Росії легше людей у бій погнати, що вона і робить. А коні вимагають догляду.
NB: Відповідаючи на запитання про те, чи може Кримський міст бути зруйнований цього року, Буданов заявив, що це питання вже в Генштабі, роботатриває.Як ви думаєте, чому міст досі стоїть? Його ураження готують до якоїсь знакової дати? Яким буде ефект від його руйнування?
Олег Жданов: Керченський міст – це виключно політичне питання. Хоч би як військові говорили, хоч би як ми нарікали на те, що це артерія, яка забезпечує всю південну частину російського угруповання, на жаль, проблему мосту звели в ранг політичного питання.
Я думаю, що Керченський міст зрештою буде зруйновано. Коли і до чого це приурочити – визначать політики. Думаю, це приурочать до можливого переговорного процесу, якщо, не дай Боже, зараз почнуться якісь переговори. До речі, Медведєв сказав, що початок переговорного процесу не є підставою для припинення бойових дій.
Для посилення переговорної позиції України Кримський міст буде зруйновано. І в нас уже є засоби і можливості зруйнувати Кримський міст.
Ми можемо здійснити масований ракетний удар і зруйнувати хоча б по одній опорі на залізничній та автомобільній гілках цього мосту. Якщо ми зруйнуємо опори, далі відновленню це підлягати не буде. Мостові прольоти росіяни можуть піднімати і міняти, вони нам це продемонстрували. Це не проблема.
Для Путіна Кримський міст – це скрепа: моральна, соціальна і політична. Він так пишався цим мостом і тим, що його побудували.
Хоча з військової точки зору, цей міст треба було давним-давно зруйнувати.
Р.Н.: Як сприймати нещодавні погрози Росії щодо руйнування дамб Київського та Канівського водосховища? Чергова велика катастрофа неминуча, чи це страшилки з розряду ядерних мантр Путіна?
Олег Жданов: Так, це страшилка з розряду "тримайте мене семеро, я його буду бити".
Наприклад, ДніпроГЕС – по цій дамбі було завдано два масовані ракетні удари, 8 ракет в одному ударі і приблизно стільки ж у другому. Росіяни повністю знищили дві ГЕС, які знаходяться на краях дамби. На краях! Це ті краї, які впираються в берег і несуть навантаження всієї цієї дамби і цього величезного водосховища. І що? Дамба прекрасно почувається. Ця споруда розрахована на набагато більші навантаження.
Каховську ГЕС Росії вдалося підірвати тільки завдяки тому, що російські війська її окупували і закладали вибухівку в самий фундамент греблі. І то, їм вдалося зробити пролом тільки в одному місці. За даними нашої розвідки, туди кілька тижнів вантажівками возили вибухівку. Думаю, було закладено не один десяток тонн вибухівки, щоб підірвати греблю.
Тому спроби Росії зруйнувати греблі ракетами – це безглузда затія. Тим паче, якщо ми прикриємо дамби системами ППО, і частина ракет буде збиватися. Такий процес спроб руйнування дамб може бути нескінченним.
Тому це просто страшилка в даному випадку.
Главред: А якщо буде завдано ядерного удару по дамбі?
Олег Жданов: Ядерним ударом – так, можна зруйнувати. Якщо буде застосовано ядерний заряд, дамба не витримає, пролом буде обов'язково.
Але питання – чи дадуть Путіну скористатися ядерною зброєю. Думаю, що ні. Навіть найближчі поплічники Путіна, наприклад, Сі Цзіньпін, категорично проти застосування ядерної зброї в цій війні. Паралельно з тим, як Путін вбивається в Україні, намагаючись її завоювати, Китай продовжує будувати досить непогані відносини з Білоруссю, вкладаючи в неї багато грошей і розуміючи, що вона межує з ЄС. А Китаю потрібен плацдарм.
В Україні не вийшло, не пройшов китайський мирний план. Орбан зараз таранить Євросоюз китайською мирною конференцією, намагаючись проштовхнути китайський мирний план. Якщо не вийде, на цей випадок у Китаю є запасний варіант – Білорусь. І хіба потрібен Сі Цзіньпіну ядерний смітник у центрі Європи? Тим паче, якщо говорити про Київську або Канівську дамби, які практично поруч із кордоном із Білоруссю.
До речі, під час ядерного вибуху утворюється дві хмари. Перша – великий радіоактивний викид. Під час Чорнобильської аварії вона пішла в Європу, в Голландію. А друга, мала радіоактивна хмара пішла на Мінськ. Хто знає розу вітрів і дасть гарантію, куди буде дути вітер у момент ядерного вибуху? Та ніхто.
Звичайно, це "рожева мрія" Путіна – застосувати тактичну ядерну зброю для залякування. Але тактична ядерна зброя в нашому випадку не зіграє ролі. Так, будуть жертви. Серед військових буде найбільша кількість жертв, але це не буде критично для армії.
Тактична ядерна зброя розрахована на те, щоб пробити невеликий пролом, хоча б у 2 км, в обороні супротивника, і через епіцентр ядерного вибуху, в цей прорив, мають увійти війська в засобах захисту і далі розвивати наступ углиб оборони супротивника. Заходити і розходитися по флангах для оточення військ противника.
Звичайно, якщо скинути бомбу в 100 мегатонн, вона зітре місто-мільйонник з лиця землі. А якщо місцевість напівзаселена, то який від цього ефект? Тільки вражаючий фактор ядерного вибуху.
Олег К.: Перші F-16 ось-ось будуть в Україні. Що змінить їхня поява?
Олег Жданов: Усе залежить від кількості. Президент сказав, що Данія перша передасть шість F-16 до кінця літа. Коли вони прийдуть – в липні чи 31 серпня, сказати неможливо. У будь-якому разі, шість літаків не змінять практично нічого. Це буде лише невелике посилення системи протиракетної та протиповітряної оборони, бо F-16 чудово адаптовані для роботи в парі з комплексом Patriot: може або розвідником служити і виявляти ракети на далеких підступах, або може бути перехоплювачем, якщо РЛС комплексу буде наводити літак на ці ракети. У цьому плані буде невелике посилення і, можливо, виконання окремих вогневих завдань на якомусь окремо взятому оперативному напрямку. Більше ці шість літаків не потягнуть нічого.
Якби нам дали 20 F-16, як обіцяють, до кінця року, то тоді так, це буде практично ціла авіаційна бригада, вона наробить шуму. Вона може навіть на одному-двох оперативних напрямках кардинально змінити ситуацію на лінії фронту на нашу користь.
Главред: Коли Захід перестане обмежувати дальність ударів по РФ? Наскільки для Росії болючі наші удари дронами і західними ракетами? Часом здається, що їй це як укус комара слону.
Олег Жданов: Ні, це дуже боляче для Росії. РФ постійно скаржиться на нас Сполученим Штатам. І в мене таке відчуття, що ніколи Штати нам не дозволять. Мабуть, між Байденом і Путіним існує якась домовленість.
Тут є два нюанси:
- Байден, як і Шольц, боїться Путіна. Дуже добре сказала головна редакторка Bild – "заяче боягузтво перед Путіним";
- для США війна Росії проти України – це спосіб максимально послабити Російську Федерацію і змінити там політичну еліту, але в жодному разі не допустити розвалу Російської Федерації.
Тому, якщо ми почнемо широкомасштабний вогневий вплив на європейську частину РФ, це викличе соціальний вибух у Росії. Чим він закінчиться, ніхто не може передбачити. Але те, що центр ослабне і почнуть відколюватися суб'єкти, коли зрозуміють, що Москва не гарантує безпеку і не керує ситуацією, почнеться бродіння і розповзання по швах цього клаптя під назвою "Російська Федерація". Ось цього найбільше бояться на Заході.
Адже подивіться, коли російська армія починає просідати на лінії фронту, щойно у нас з'являється якийсь натяк на успіх, нам одразу обрізають постачання озброєнь і Путіну дають фору для того, щоб він знайшов "протиотруту" нашим діям. А потім ми знову мужньо долаємо наші труднощі.
Складається враження, що Путіну дають можливість повністю вичерпати бойовий потенціал Російської Федерації. Щоб він, як Стара з казки, залишився біля розбитого корита. І тоді прийде Захід і запропонує все почати з чистого аркуша, але тепер на умовах Заходу. Чим тоді махати Путіну, ядерною дубиною? Нехай спробує, йому не дадуть. А більше у нього нічого не залишилося: армії немає, військових запасів немає, економіка руйнується, фінансова система висить на волосині. І Захід буде готовий рятувати Росію. І буде все так само, як у всі попередні часи: то американська тушонка і сигарети Camel, як у Другу світову війну, то "ніжки Буша", як у 1991-му, щоб Росія з голоду не померла. Приблизно те саме буде зараз. Але зате зміниться політична еліта в Російській Федерації, і відносини із Заходом почнуться з чистого аркуша.
Semen_senia: Яка ймовірність того, що бойові дії цього року припиняться? Чи є загроза заморозки війни з подальшим її відновленням?
Олег Жданов: Цього року бойові дії точно не припиняться. Навіть президент Зеленський зробив крок назад щодо другого саміту миру, який хотіли провести до президентських виборів у США, тобто до листопада, навіть із залученням Росії. Мабуть, на Заході сказали, що таких планів у них немає. І тепер Зеленський каже, що в листопаді буде тільки готовий план із проведення мирного саміту. Тож до інавгурації нового президента США, ніхто не буде навіть розмовляти.
А там подивимося, хто зайде в Овальний кабінет. Там можливі дві дороги, абсолютно різні за своїм характером. Однак США перестрахувалися – постачання військово-технічної допомоги Україні передають під егіду НАТО, створюють там координаційний центр, який координуватиме роботу у форматі Рамштайн. І гроші віддають у бюджет НАТО, щоб, якщо прийде Трамп, він не зміг до них дотягнутися і сказати "стоп". Там 43 мільярди доларів.
Ось-ось почнеться робота оновленого Європарламенту, і він на першому ж сесійному засіданні має затвердити план допомоги Україні на 50 мільярдів євро. Щоправда, він на 95% складатиметься з кредитів, які доведеться повертати Україні.
Тож фінансування на 2025 рік уже практично є, координаційний штаб є. А це свідчить про те, що Захід налаштований на війну в довгу.
Згадайте, коли ми перейшли до позиційної війни, коли наступ російських військ видихнув після його стрімкого початку, Байден в інтерв'ю на галявині біля Білого дому сказав, що, якщо Путін хоче пограти із Заходом у війну в довгу, то нехай спробує.
А ось 2025-й цілком може бути роком нашого контрнаступу і, можливо, закінчення активної фази бойових дій і нашої перемоги.
Rika: До чого готуватися Україні, якщо переможе Трамп? Що принципово може змінитися для нас?
Олег Жданов: Тут два варіанти. Але початок буде однаковий у будь-якому разі – Трамп вимагатиме негайного припинення вогню і початку переговорного процесу. Якщо Україна не погодиться, він нам "перекриє кисень" із грошима та озброєннями. Але тут ми себе підстрахували, про це говорили вище.
Якщо не погоджується РФ, то, подейкують, Трамп може відкрити мало не ленд-ліз і дати нам стільки зброї, скільки потрібно, щоб ми розгромили російську армію на полі бою.
Уже з двох джерел чув одну й ту саму фразу щодо Трампа, яка дуже насторожує. Згадайте, як два помічники, сьома вода на киселі в оточенні Трампа, представили нібито "мирний план імені Трампа". І всі почали його обговорювати. Але прессекретарка Трампа сказала гарну фразу, проте ці слова всі пропустили повз вуха: цей план не має до Трампа жодного стосунку, ви навіть не уявляєте, що в голові в Трампа щодо вирішення конфлікту в Україні.
А тепер, через майже півроку, цю фразу повторює Орбан, який заявив, що у Трампа є свій обґрунтований план вирішення цієї кризи.
Главред: А чому це насторожує?
Олег Жданов: Тому що він непередбачуваний. Для нас зупинка війни – це відкладена війна.
Путін так вибудував ідеологію РФ, що виходить, що дві країни претендують на одну історію. Так бути не може, це вікове протиріччя. А він створив таку ідеологію, за якої співіснування двох держав – України і Росії – просто неможливе. І найголовніше, що він зміг вбити це в голови росіянам.
І сьогодні, навіть незважаючи на те, що росіяни втомилися від війни, у них погана економічна ситуація, стрімко зростають ціни на продукти, бензин тощо, росіяни кажуть, що треба воювати. Подивіться, у Росії засекретили, закрили дані з виробництва бензину (це, до речі, до питання про те, наскільки наші удари по території РФ болючі для неї). Там засекретили статистику щодо злочинів у МВС. Колокольцев, міністр МВС РФ, виступаючи на черговому брифінгу, сказав: вибачте, хлопці, але повний капець, бандитизм, організовані злочинні групи, зростання злочинності на 75% тільки від ОЗГ, на 36% зростання злочинності від застосування зброї та вибухових речовин, все валиться. Це промова Колокольцева, вона є на сайті МВС РФ. Поліція не укомплектована, не вистачає 152 тисячі осіб. Тому що народ тікає, оскільки змушують підписувати контракти. Таджиків набирають у поліцію! Міністр МВС Таджикистану пишається тим, що таджики, без російського громадянства, з таджицьким паспортом, будуть ганяти гумовими кийками росіян.
Тож ситуація в Росії вкрай важка. Фактично це колос на глиняних ногах. Якщо вже глава Центробанку Набіулліна визнає, що всі її заходи не дали можливості хоча б знизити зростання інфляції, це означає, що для РФ все складається не найкращим чином.
Але за всієї цієї поганої ситуації росіяни кажуть, що потрібно воювати, а то прийдуть НАТО і "бендерівці" і заберуть туалет на вулиці, той дерев'яний сортир заберуть і розпилять на дрова. Ось це Путін вбив росіянам у голови! І тепер вони в усьому звинувачують нас, тому що "прокляте НАТО напало на РФ в Україні, і там треба захищатися". Не Росію захищати, не кордони своєї країни, а в Україні треба захищатися від НАТО і "бендерівців". І ми ще, виявляється, винні, що у них така погана економічна ситуація.
Тому говорити про те, що є точки перетину, і завтра можна сідати за стіл переговорів, недоречно.
В Астані Путін сипав заявами, як з рогу достатку. Серед іншого він сказав, що підставою для припинення вогню може слугувати виведення українських військ з російської території. А під "російською територією" він мав на увазі Херсонську та Запорізьку області в їхніх адміністративних кордонах. І що, хіба ми можемо погодитися на переговори нас таких умовах? Це ж капітуляція!
Путіну вдалося навіть більше, ніж Леніну. Коли Ленін проводив більшовицький переворот, він мріяв виростити нову людину – радянську людину, а потім побудувати нову спільноту саме на радянській людині. Але не вийшло, і Союз розвалився врешті-решт.
А Путіну вдалося вивести новий тип людини – росіянин звичайний, який ненавидить усіх і вважає всіх ворогами, з якими треба воювати і перемогти, і тоді вони заживуть красиво. А в тому, що зараз усе погано, винні вороги.
Главред: Виходить, що Путін може скільки завгодно надувати щоки, казати, що все в Росії добре, що вона успішно переводить економіку на військові рейки, але, по суті, там уже достатньо передумов для внутрішньої дестабілізації?
Олег Жданов: На заводах у Петербурзі 14-річні юнаки встали до верстатів. Як у 1941 році, у блокадному Ленінграді. Замість літнього відпочинку школярів 14-18 років поставили до верстатів на двох підприємствах Пітера. Ось вам відповідь на запитання про ситуацію в Російській Федерації.
Ольга: На скільки ще років загрожує затягнутися війна?
Олег Жданов: Усе залежить від Заходу, від того, наскільки він буде готовий продовжувати цю війну. Тому що ми воюємо не за свій рахунок, а за рахунок Заходу. І постачання озброєння, і фінансування – це все війна за рахунок західних країн.
Тут два критерії.
Перший – скільки витримає Російська Федерація. Там же може статися що завгодно, і в найкращих традиціях Російської імперії може статися палацовий переворот. Думаю, подушки в Кремлі ще є, виделки в їдальні є, отрута теж є (у них ще хімічні інститути з виробництва вірусів залишилися, отже, отрути теж зможуть виробити). У найкращих традиціях Російської імперії можуть ліквідувати імператора, такий варіант ніхто не скасовував.
Еліти можуть змінити Путіна (тоді навіть з'явиться образ цапа-відбувайла), прийти до Заходу і сказати: "Хлопці, це він винен, він довів". І тоді РФ зробить два кроки назад і почне все з чистого аркуша. Нові еліти віддадуть усе, скажуть, що їм чужого не треба, попросять зняти санкції, мир-дружба-жвачка, і все спочатку.
У цьому випадку війна може закінчитися раптово.
Другий – коли втомиться Захід тягнути цю лямку, розуміючи, що це може бути нескінченний процес. Як мінімум на три-п'ять років точно Росії вистачить, так оцінили в НАТО її запаси техніки та озброєння. Але не відомо ще, хто і як буде підтримувати Росію, крім тих країн, які вже підтримують її.
А у Заходу є, як кажуть шулери, "два тузи в рукаві". Він може дати нам стільки озброєння і такого, що питання розгрому російської армії на полі бою стане риторичним.
Главред: "Два тузи в рукаві" є, але Захід цього не робить, чекає.
Олег Жданов: Гегемонію США ніхто не скасовував. Усі озираються на США. Поки Байден не скаже: "Гаразд, давайте Україні літаки", ніхто їх не дасть. Так було і з танками. Щойно Байден сказав, що Штати дадуть Україні батальйон Abrams, одразу полилися рікою танки з усіх західних країн. Тому все впирається в США.
Главред: А коли, за яких умов у США і Європі перестануть боятися розгрому Росії на полі бою і дозволять йому статися?
Олег Жданов: На це запитання немає однозначної відповіді. Я б сказав, що ніколи. Не одне покоління політиків має змінитися, щоб у політиці виросли люди, які не будуть озиратися на Російську Федерацію, настільки глибоко РФ пустила коріння в західну політику.
Приклад – Шольц, який був міністром фінансів за Ангели Меркель. Німецька прокуратура копалася в 3 мільярдах євро, які десь там пропали або були використані не за призначенням. Ми не знаємо всієї підкилимної боротьби. Правильно казав Черчилль: коли російські бульдоги б'ються під килимом, не лізьте туди, чекайте, хто виповзе з-під килима, з тим і будете домовлятися.
Можливо, аналітик і розслідувач Христо Грозєв коли-небудь набереться сміливості й оприлюднить список із понад 600 політиків Європи, які можуть бути пов'язані корупційними діями з РФ. Він уже три роки обіцяє зробити це, але чомусь цей список не публікує. Я так розумію, що Росія купувала всіх із потрохами. У цьому плані вона ніколи не шкодувала ні сил, ні коштів. Якщо РФ мільярд доларів на добу отримувала за енергоносії, зараз менше – 700-800 мільйонів, то навіть якщо щомісяця відстібати по 100 мільйонів із цієї суми і купувати західних політиків, то які проблеми.
Главред: А як Захід може дати нам усе, що потрібно, якщо він ніколи не перестане боятися розгрому Росії?
Олег Жданов: Є ще й третя складова – електорат, який обирає цих політиків. Як казав дідусь Ленін, "йде боротьба єдності та протилежностей". З одного боку, залежність від РФ і можливі корупційні схеми, з іншого – якщо не відповідати настроям електорату, то можна програти наступні вибори і залишитися взагалі за бортом. А втратити владу для них – найстрашніше. Тому вони боротимуться самі з собою і з'ясовуватимуть, що краще – піти на поводу у Путіна чи ні. Орбану нема чого боятися, він працює на Путіна відкрито, чесно відпрацьовує гроші ті гроші, які отримує. А решта завжди починали в чомусь виляти.
Чеський президент Петр Павел жодним чином не пов'язаний із Путіним, ось він і висунув ініціативу з боєприпасами, Чехія обіцяє нам побудувати патронний завод, і вже в нас із чехами є спільний проєкт із виробництва самохідних артилерійських установок, також ми з ними співпрацюємо щодо боєприпасів і реактивних систем. У нього жодних проблем.
Із Францією все складно. Макрон хоче перемогти сам себе. Він хоче залишитися в історії, хоче залишитися біля керма якщо не у Франції, то в європейській політиці. Спочатку Макрон намагався грати на боці Росії, а тепер – на нашому боці. Хоча грає зараз він не дуже активно, бо французькі атомні станції завантажені російським ураном, а ядерні відходи з Франції везуть поїздами до Красноярська, де й захоронюють.
Але своя сорочка завжди ближча до тіла. Адже очевидно, що краще – зберегти владу у своїй країні або залишитися другом Путіна.
Главред: Тобто зараз успіх України на полі бою став запорукою успіху європейських політиків на виборах?
Олег Жданов: Правильно. Йде злам у європейському політикумі, переосмислення залежностей, у яких ці політики перебувають: або вони й далі залежатимуть від РФ, або втратять владу у своїй країні.
Хто такий Олег Жданов
Олег Володимирович Жданов (30 березня 1966, Дрезден, НДР) – радянський і український військовий, полковник запасу ЗСУ, український військовий експерт.
З 2016 року часто пише статті в українській, російській, білоруській та іракській пресі. Відкрив власний ютуб-канал, у якому випускає відео з аналітикою бойових дій, пише Вікіпедія.
Наші стандарти: Редакційна політика сайту Главред
Читати Главред в Telegram
Главред на YouTube
