Путін заявив, що Росія погодиться на припинення вогню тільки за умови, що це сприятиме довгостроковому миру і допоможе усунути причини конфлікту. Втім, Трамп переконаний, що Путін все-таки піде на припинення бойових дій і дасть свою згоду.
Військовий експерт, ветеран російсько-української війни, майор запасу ЗСУ Олексій Гетьман в інтерв’ю Главреду розповів, чому припинення вогню вкрай малоймовірне, як буде діяти Трамп далі, щоб все-таки зупинити війну, коли російські війська підуть в наступ, і чи здатні окупанти суттєво просунутися вглиб української території.
Як ви оцінюєте ймовірність того, що вже найближчим часом почне діяти режим припинення вогню? Чи бачите ви реальну готовність Росії до цього?
Ні. Про це говорять Путін і Захарова, зазначаючи, що рішення будуть ухвалюватися безпосередньо в Москві і Москвою, а не Україною, Сполученими Штатами чи кимось ще.
Одразу було зрозуміло, що Путін буде або затягувати ці перемовини, або висувати якісь неймовірні умови, аби потім мати змогу звинуватити Україну в тому, що вона не хоче миру.
Звісно, відмовлятися від припинення вогню Путін не буде. Він не може заявити на весь світ та Сполученим Штатам зокрема, що не хоче припинення вогню, а хоче продовжувати війну. Тож Путін стверджуватиме, що Росія за мир, а росіяни – ледь не миротворці, але є певні умови – потрібно усунути першопричину війни.
Дивіться відео, в якому Олексій Гетьман пояснив, чому припинення вогню в Україні вкрай малоймовірне:
Для Росії першопричиною війни є озброєна самодостатня і незалежна Україна. Тобто, коли в Москві говорять, що треба усунути першопричину війни, мається на увазі, що треба "усунути" нашу державу, тоді буде досягнутий мир.
Крім того, міністр закордонних справ РФ Лавров заявив, що перемир’я не потрібне, а треба одразу підписувати угоду, і що під час навіть припинення вогню Україна повинна припинити мобілізацію, а також має припинитися постачання зброї до українських військових підрозділів. Але це повна ахінея.
Вимогу щодо припинення мобілізації ще можна якось зрозуміти, хоча тут можна висунути зустрічну – припинити мобілізацію на Росії. А призупинити постачання зброї технічно неможливо, бо постачання зброї відбувається щодня. Щодня кожній бригаді, кожному підрозділу щось потрібно, наприклад, якусь втулку замінити в БТР, додатковій ріжок до автомату тощо. Це постійний процес. Це настільки очевидно, що навіть важко коментувати. Тож це повна дурня.
Це було одразу зрозуміло, і про це говорили аналітики. Путін, найімовірніше, погодиться, але буде тягнути з відповіддю, а потім, коли погодиться, висуне такі умови, які неможливо виконати, і почне перекладати провину за те, що не укладається мирна угода, на Україну. Мовляв, Росія не проти, але Україна не виконує вимог.
Хоча британський міністр закордонних справ наголосив, що висування Росією вимог є неприпустимим, що припинення вогню має відбуватися без жодних умов з боку країни-агресора Російської Федерації.
Україна прагне припинити вогонь, бо українці більше, ніж будь-хто, хочуть закінчення війни. Але вірити росіянам не можна, а, тим більше, підписувати з ними якісь папери та вірити, що це спрацює, що Росія виконуватиме домовленості, і що не буде бойових дій. Це виглядає щонайменше смішно. Ми стільки паперів з Росією підписували, стільки разів перемир’я оголошували, але жодного разу вона це не виконувала. З якого дива цього разу росіяни вчинять інакше? Що змінилося? Хіба росіяни виправилися? Та ні, ще гірше стали.
Як буде діяти Трамп щодо Росії і Путіна, якщо Путін на словах погодиться, а реально не піде на припинення вогню? Якими тоді можуть бути дії Штатів?
Трампу на його шляху до Нобелівської премії миру конче потрібно, щоб війна в будь-який спосіб зупинилася. Чи відбудеться це на вигідних для нас умовах, Трампа взагалі не хвилює. Для нього головне – відзвітуватися перед світом про те, що він зупинив війну. Трамп дуже самовпевнений і самозакоханий, настільки, що неприємно це дивитися. Я думав, що він жартує, коли говорить, що він зупиняє війни в світі.
Чим це може для нас закінчитися? Нічим хорошим.
Як США можуть тиснути на Росію? Санкціями? Та санкції майже всі вичерпані, тож вони суттєво не вплинуть. А от на Україну Штати можуть тиснути – шантажувати припиненням постачання зброї, надання розвідданих та іншими речами.
Тому якщо Трамп не зможе домовитися з Путіним, а, швидше за все, саме так і буде, для того, щоб зупинилася війна, він буде тиснути на нас. Тобто Трамп може посилити тиск саме на Україну. Для Трампа не буде нічим страшним, якщо навіть припинить існувати українська держава (ми цього не допустимо), для нього головне, щоб настав мир, і йому дали Нобелівську премію.
Єдине, що Трампа може зупинити, – це неможливість домовитися. Якщо мир не настає, і домовитися не вдається, Трамп буде тиснути не на Росію, а на нас. Втім, у цього тиску є певні обмеження, тому що є ще Євросоюз та інші країни світу. Ба більше, в самих США є люди, які вже освистують Венса, коли він приходить на концерт симфонічного оркестру. Тобто й американцям багато чого не подобається. США, на щастя, – це не Північна Корея і не Російська Федерація, де будь-які прояви незгоди з керівництвом країни миттєво придушуються.
Тож, швидше за все, Трамп спробує тиснути на Україну, але аж надто не вийде, бо відповідь буде і від Франції, і від Німеччини, і від усього ЄС, і від опозиції всередині США.
Крім того, можна пофантазувати і припустити, що, якщо Трамп зрозуміє, що Росія не хоче миру, він може спробувати тиснути на неї через постачання додаткової зброї нашій країні. Він колись навіть про це сказав, що в разі чого випише Україні допомогу на 500 млрд доларів, тобто посилить обороноздатність України. Та у все це мало віриться.
Разом із тим, Трамп одразу дає задню і багато разів казав, що ми стоїмо на порозі третьої світової війни – мовляв, як же можна постачати озброєння Україні, хіба ми хочемо початку третьої світової війни. Тобто Трамп працює по наративах Москви. Це дуже неприємно, але це є факт.
До того ж, Трамп і вся нова команда – це люди, які не мають чіткої позиції і постійно змінюють її, а тому часом протирічать собі. Нас це дратує, але, з іншого боку, це не так вже й погано, бо це означає, що в них немає єдиної чіткої позиції, якої вони будуть дотримуватися, а це для нас вікно можливостей, і ми можемо маневрувати.
Якщо припинення вогню не буде найближчим часом, то як можуть діяти російські окупанти, тобто чого від них чекати на фронті? Адже Україна не буде погоджуватися на ті поступки, до яких її схилятимуть США і Росія, а РФ, відповідно, як ви говорите, не готова до припинення вогню, тож війна триватиме.
Це не я кажу – це вони самі кажуть, зокрема, Лавров і Захарова. Я просто повторюю те, що говорять вони: війна триватиме.
Що Росія робитиме, росіяни вже анонсували.
Росія готує наступальну операцію на весну цього року, почнеться вона у квітні або травні. Розрахована вона буде на період від півроку до дев’яти місяців. Метою операції буде максимальне просування вглиб території України. Це буде не бліцкриг, а повзуча окупація. Це буде спроба проснутися максимально далеко і дійти, можливо, до Дніпра, тобто максимально далеко. Вони не уточнювали, куди саме, тож я не буду фантазувати.
Сил у російської армії вистачить на потужний наступ і суттєві завоювання?
Сил на наступ у Росії вистачить, але на суттєві завоювання – ні. Адже у нас є сили, засоби і можливості дати відсіч.
За розрахунками, російський військово-промисловий комплекс може витримати війну такої інтенсивності, як зараз, щонайдовше до кінця цього року. Далі – все, в росіян не вистачить сил. Росія й так витягує все, що тільки можливо, як кажуть, "по сусекам скребет". Але це не означає, що у Росії закінчиться вся техніка. Це не так, адже Росія і танки виробляє, і ракети, і все інше. Проте просуватися так, як у 2024 році, у російських військ не вийде, тому що інтенсивність бойових дій знизиться.
До кінця 2025 року в Росії не закінчаться танки й інша техніка, зброя в неї буде, але цього не буде достатньо, щоб вести бойові дії такої інтенсивності, як торік. Іншими словами, якщо зараз у нас за добу 150 бойових зіткнень на лінії фронту, то далі буде 20-50. Це умовні цифри, пальцем в стелю, але інтенсивність бойових дій і кількість бойових зіткнень зменшиться в 2-3 рази.
Що російські війська робитимуть? Вони будуть намагатися здійснювати анонсовану наступальною операцією, але суттєво просунутися вони не зможуть. Нагадаю, що за 2024 рік, після 10 лютого минулого року, коли нам довелося відійти з Авдіївки, війська РФ просунулися всього на 55 км вглиб нашої території. І це максимальна відстань, на яку їм вдалося просунутися.
Тож, коли ми говоримо, що росіяни суттєво просуваються, ми самі себе лякаємо. За рік, поклавши майже півмільйона людей вбитими та пораненими, російська армія просунулася всього на 55 кілометрів!
А просування військ РФ у 2025 році буде значно повільнішим. Якщо їх наступ взагалі розпочнеться, бо й ми стали сильнішими зараз: кращою стала армія, більше людей, більше техніки, більше допомоги.
Тому навіть якщо наступ відбудеться, то можна припустити, що просування буде меншим. Ще раз, їхня армія потужнішою не стала, а стала слабшою навпаки. Тож Росії немає за рахунок чого просунутися суттєво вглиб української території. А якщо хтось так вважає, нехай тихенько фантазує в себе на кухні, а не лякає своїми апокаліптичними прогнозами людей.
Просування за рік на 55 км з колосальними втратами (півмільйона загиблих і поранених) не може вважатися успіхом наступальної операції Російської Федерації.
Тож варто готуватися і чекати не припинення вогню, а відбивати черговий російський наступ?
Ми розглядаємо варіанти. Звісно, є варіант, що припинення вогню вдасться досягнути, адже увімкнеться ще й політична складова. Над цим працюють і наші друзі з Євросоюзу, які виділяють на оборону 800 млрд євро. Багато чого робиться. Тому стверджувати, що перемир’я точно не буде, було б надто сміливо.
Ми говоримо про ймовірність. Ймовірність припинення вогню менша за 50%. Більш імовірно, що цього не станеться. А раз є бодай 1% імовірності, це можливо. Адже на це працює дипломатія всього світу: наша, європейська й не тільки. Сподіваюся, що це вдасться. Не хочеться думати, що все пропало. Але рожеві окуляри розбиваються склом всередину, тож не треба їх вдягати, але й посипати голову попелом не варто.
Імовірність того, що перемирення не настане, є, але так само є імовірність того, що його вдасться досягнути. Більша ймовірність, що припинення вогню не буде.
Але тут є й інший момент. Яка ймовірність того, що це припинення вогню, якщо його вдасться досягнути, зможе тривати бодай ті 30 днів, про які говорив Трамп? Адже від 2014 року ми неодноразово бачили спроби оголосити перемир’я, припинити вогонь.
Так, перемир’я дійсно неодноразово оголошували. Скільки їх було! Різдвяне, зернове, шкільне, великоднє тощо перемир’я. І жодного разу вони не були тривалими. Дотримання цих режимів контролювала місія ОБСЄ: вона їздила, спостерігала. Але щойно сідало сонце, і ОБСЄ їхало спати подалі від лінії зіткнення, одразу починалися обстріли. Всі ці перемир’я я бачив на власні очі. Жодного разу режим припинення вогню не зберігався.
Якщо буде оголошено перемир’я, важко сказати, наскільки тривалим воно буде. Інше питання – хто буде контролювати дотримання цього режиму, в який спосіб? Чому ніхто це питання не хоче собі поставити?
Адже яким чином контролювати виконання режиму припинення вогню на лінії фронту довжиною 1300 км? Хто буде ходити і перевіряти? Кажуть, що авіація може літати. Якщо так буде, це добре, бо це будуть літаки Польщі, Болгарії, Румунії тощо. І це, звісно, будуть літаки не F-16, а F-35. І що, вони літатимуть уздовж лінії фронту, і по них ніхто не вистрілить? Ну-ну.
Тобто навіть якщо буде домовленість про перемир’я, не зрозуміло, як буде контролюватися його виконання, бо ділянка фронту дуже велика. То що, контролювати не будемо? Будемо вірити Росії? Та це просто "перший клас, друга чверть"!
Тож, окрім домовленості про перемир’я, має бути чітко визначено, хто і як контролюватиме його, які люди, в який спосіб. А нічого такого немає. Та й де ми наберемо стільки людей? Чи знову проситимемо ОБСЄ?
Я впевнений, що після проголошення режиму припинення вогню на якійсь ділянці фронту росіяни можуть відкрити вогонь і обстріляти наші позиції. І що? Що ми повинні будемо робити у відповідь? Не стріляти? Або ще простіше – росіяни стануть десь на пагорбі і почнуть з автомата косити по наших позиціях, і що? Ми маємо не стріляти у відповідь? Так вони ближче підійдуть. Чи як?
Хто такий Олексій Гетьман
Олексій Гетьман – майор запасу Збройних сил України. Проходив службу в батальйоні імені генерала Кульчицького. Ветеран російсько-української війни. Виступає як військовий експерт і аналітик у низці провідних ЗМІ.
Наші стандарти: Редакційна політика сайту Главред
Читати Главред в Telegram
Читати Главред в Facebook
