Здатність України давати відсіч агресору Росії у війни великою мірою залежить від політичної підтримки, а також військової та фінансової допомоги західних партнерів. Відтак, перебіг війни в 2025 році визначатиметься в тому числі й тим, як будуть складатися відносини нашої країни з США та країнами Європи, а також від того, яку політику вони будуть проводити відносно нашого ворога.
Дипломат, керівник Центру досліджень Росії, екс-міністр закордонних справ України Володимир Огризко в інтерв’ю Главреду розповів, чому у 2025 році гаряча фаза війни не закінчиться, чого чекати Україні від США за Трампа – хаосу чи року без проблем, за якої умови є сенс починати переговори з Москвою, чи з’являться в новому році війська європейських країн в Україні, а також чому Росія неминуче розвалиться, і які процеси, що переживав СРСР перед розпадом, уже почалися в РФ.
Очевидно, що багато в чому подальший перебіг війни залежить від підтримки України Сполученими Штатами Америки. Якою, на вашу думку, буде військова підтримка США за президентства Трампа? Він явно налаштований говорити і домовлятися з Путіним – чого від цих розмов варто очікувати: розчарування Трампа у договороспроможності російського диктатора чи домовленостей за нашою спиною?
Що на нас чекає в контексті приходу Трампа до влади в США, зараз напевно не скажеш. Втім, якщо аналізувати заяви, що лунають із Вашингтону, стає зрозумілим, що чіткої позиції у Трампа немає. Зібравши докупи заяви Трампа, його помічників і радників, складно спрогнозувати щось конкретне.
Трамп хоче, як і обіцяв, швидко закінчити війну. Але тепер він забувся про 24 години і говорить про місяці, а, якщо бути реалістами, то чимало місяців. Адже припинити війну, виходячи з того, що собі в голові намалював російський диктатор, неможливо за визначенням.
Хто би про що не намагався домовлятися за нашою спиною, без згоди України жодні домовленості реалізовані не будуть. Теоретично Трамп може припинити допомагати Україні, але я думаю, що він цього не зробить, тому що, крім Трампа, є дуже адекватне ядро Республіканської партії, яке чудово розуміє, що буде означати перемога Росії.
Хіба що Трамп у силу своїх політичних амбіцій хоче за будь-яких умов закінчити війну і отримати умовну Нобелівську премію миру. Але для тверезо мислячих американських політиків це не аргумент. Можливо, це є аргументом для Трампа, але не для політичного істеблішменту, який усвідомлює наслідки перемоги Путіна. Адже, якщо Трамп погодиться на те, що можна захоплювати чужі території і потім прекрасно почуватися, це буде означати, що світ перевертається догори дригом і живе за правилами ХІХ століття. Виходить, якщо в тебе є велика армія, ти можеш напасти на сусідню країну, і тобі це дозволено. Так ми прийдемо до кошмару і хаосу.
Тому я не думаю, що Трампу дозволять робити те, про що він інколи говорить. А він робить доволі нетрадиційні політичні заяви. Україні він говорить, мовляв, "навіщо визволяти окуповані території, якщо там усі міста зруйновані" (логіка фантастична!). Якби він говорив так тільки про Україну, я би дуже засмутився. Але ж ні, Трамп і прем’єр-міністру Канади запропонував зробити цю країну 51-м штатом США, і вкотре хоче купити Гренландію. Я все це складаю в один ланцюжок і розумію, що це не тільки про Україну – це про певні політичні забаганки Трампа, які жодним чином ніколи не будуть реалізовані. Тому я до цього ставлюся доволі спокійно, навіть скептично, бо заяви заявами, а справи справами.
Отже, я би зараз не робив однозначних висновків відносно того, чи збережеться допомога США Україні. Думаю, допомога буде, адже вже домовлено про те, що на 2025 рік і військова, і фінансова допомога Україні буде виділена. Це означає, що 2025 рік ми подолаємо без проблем, тож цей рік не стане трагедією.
Як у новому році будуть складатися відносини України з ключовими країнами Європи? Чи є підстави сподіватися, що військова підтримка певних країн стане більш суттєвою і рішучою? Зокрема, вселяють обережний оптимізм майбутні можливі зміни в керівництві Німеччини.
Ви правильно зазначили: є обережний оптимізм щодо того, що майбутній канцлер Німеччини Фрідріх Мерц змінить позицію і почне надавати Україні далекобійні ракети.
На тому самому рівні, а, може, й вищому, буде у 2025 році підтримка Франції, Великої Британії, наших північних друзів, балтійських країн. Це все щонайменше говорить про те, що ми матимемо той самий рівень підтримки, якщо не більший.
Те, що Путін продовжує, нехай і повільно, наступати і повзти вперед, змушує наших європейських партнерів думати, що це повільне просування може стати реальністю для країн НАТО і Євросоюзу. Україна – величезна за територією країна, на відміну від тих самих балтійський країн. Тож Росія може бути серйозною практичною загрозою для всього блоку НАТО, і тоді Альянсу доведеться реагувати.
Втім, поки що НАТО, як бачимо, реагує дуже стримано. Як на мене, логіка наших західних партнерів полягає в тому, що краще треба допомогти Україні протриматися і перемогти, ніж потім мати проблеми у себе вдома. Причому проблеми, з якими поки що вони, скоріше за все, впоратися не зможуть. Чимало європейських політиків визнають, що Європа сьогодні не готова до великої повномасштабної війни з Росією, тому що останні 30 років вона, образно кажучи, "лежала на дивані" і мріяла про щасливе майбутнє. Але – щасливе майбутнє на настало.
Дивіться відео інтерв'ю з Володимиром Огризком, в якому він поділився прогнозами на 2025 рік щодо поадльшого перебігу війни і міжнароднї підтримки України:
2024-й став роком, коли у війну вступила третя країна – Північна Корея, яка надала Росії своїх солдат. Чи прогнозуєте ви у новому році розширення кола учасників цієї війни? Чи може Москва залучити війська ще якихось країн, наприклад, Білорусі? І чи можуть в Україні в 2025 році з’явитися військовослужбовці з країн Європи?
Війська Білорусі – думаю, ні. Лукашенко розуміє, що особисто для нього це буде означати і чим це буде йому загрожувати. Адже тоді Білорусь стане законним об’єктом для ударів України. Втім, і зараз, оскільки Білорусь допомагає Росії у війни, вона є законним об’єктом для атак. Поза тим, допоки білоруські війська сидять вдома і за межі Білорусі не висовуються, – це одна річ, а щойно перший білоруський військовослужбовець буде задіяний у війні – це вже буде зовсім інша історія. Тоді крихка, більш-менш прийнятна для Лукашенка ситуація моментально розвалиться. Повірте, у нас дуже добре знають ключові об’єкти промисловості Білорусі, знають, як швидко дрони здатні долетіти до них, зокрема, до енергетичних об’єктів, і знають, що після цього стане з білоруською економікою і суспільством.
Тому Лукашенко до останнього буде проти залучення білоруських військ у війну. Хіба що Путін висуне йому ультиматум, тоді Лукашенку не буде куди подітися. Але все одно за будь-яких обставин він намагатиметься цього не робити.
Інших країн, які могли б стати постачальниками зброї чи війська до Росії, практично немає. Китай прекрасно розуміє наслідки таких кроків для себе. Там не настільки неадекватні лідери, щоб не усвідомлювати цього. Іран – так само, це зовсім інша історія. Хто ще залишається? Нікого, хіба що найманці – от їх Москва може назбирати по світу, зокрема, в Африці, на Кубі, в Латинській Америці. Але це не регулярні війська, тобто тут не можна буде говорити, що це участь певної країни у війні.
Так само я не думаю, що на території України опиняться іноземні війська наших союзників, тому що протягом 2025 року ми не зможемо закінчити гарячу фазу війни. На превеликий жаль, за моїми розрахунками весь наступний рік буде роком бойових дій, оскільки не з’являться передумови, які могли б поставити крапку в цій війні. Передусім маю на увазі здатність Росії продовжувати війну. Щойно ми разом із Заходом заберемо у Росії цю здатність, війна закінчиться. Допоки цього не буде, Росія продовжуватиме бойові дії попри всі заяви брехунів про готовність до переговорів. Це все говориться для людей, які нічого не розуміють у суті Росії.
Тож питання стоїть так: або ми разом із західними партнерами змушуємо Путіна зупинитися, позбавивши його засобів для ведення війни, або війна триватиме. Чесно кажучи, поки що я не бачу підстав говорити про те, що ми разом із Заходом такі речі зробимо. Хіба що Трамп раптом надасть нам усю можливу зброю, і ми знищимо інфраструктуру Росії на глибину 300-500 км – тоді справді війна може закінчитися за три місяці. Але чи це відбудеться – питання в задачі.
Звичайно, ми можемо розраховувати і на наш військово-промисловий комплекс. Я з величезним задоволенням читаю про те, що і у нас є чудові розробки тих ракет, які нам зараз конче потрібні.
Якщо все це складеться докупи, можливо, війна закінчиться. Якщо цього не буде, війна, на превеликий жаль, триватиме.
Тобто ви не вважаєте, що 2025 рік стане початком переговорів між Москвою та Києвом?
Так. Переговорний процес із Росією – і я вам це кажу, виходячи з власного багатолітнього досвіду – не має під собою жодних підстав, якщо ти не маєш важелів впливу на російську сторону. Якщо таких важелів немає, переговори є абсолютно безглуздими, безперспективними і безрезультатними.
Щоб мати інструменти впливу, треба змусити Росію відступити. Допоки ми цього не зробимо, будь-які переговори будуть просто профанацією. Звичайно, можна зібрати делегації, які поїдуть в умовний Стамбул чи Анкару, чи деінде, сядуть одна навпроти одної, прочитають написане в їхніх директивах – і роз’їдуться. І на тому всі переговори закінчаться. Але який сенс у таких переговорах? Такі переговори ні про що.
Чи є ознаки того, що в 2025 році в Росії виникнуть певні внутрішні проблеми, а, відповідно, їй стане складніше продовжувати війну? Образно кажучи, щось зараз підточує ніжки трону, на якому сидить Путін?
Так, це є, і таких речей достатньо. Передусім російська економіка демонструє ознаки передінфарктного стану. Це очевидно попри брехню російського недофюрера, який нещодавно запевняв, що економіка РФ трохи не розквітла буйним цвітом. Якщо Путін офіційно забороняє Набіулліній піднімати облікову ставку, що може стати передумовою зменшення інфляції (а інфляція – це трагедія для будь-якої економічної системи), це означає, що інфляція зашкалює і насправді сягнула рівня 18-19%. А тепер, коли є заборона на підняття ставки, інфляція буде значно більшою. Це означає, що російська економіка працюватиме фактично вхолосту. Адже те, що виробляється для ВПК, не має жодної додаткової вартості для реальної економіки: створили танк, віддали на фронт, його там знищили – от і весь результат цієї роботи. Економіка насичується порожніми грошима, а це піднімає ціни. Після чого процеси стають майже неконтрольованими.
Деякі російські економісти, які, звичайно, сидять за кордоном, прогнозують початок дуже негативного для Росії процесу – економічної автаркії. Це означає, що в силу майбутньої нестачі товарів (а до цього справа і йде), кожна територія почне себе економічно захищати і створювати навколо себе митні бар’єри. Тобто, якщо ти хочеш вижити, мусиш не допустити, щоб твій сусід у тебе вибрав той товар, який потрібний тобі самому, і ти встановлюєш мита. Так само діє і твій сусід. І пішло-поїхало.
Таким чином, починається економічна фрагментація Росії. Це те, що свого часу пережив Радянський Союз перед своєю славнозвісною кончиною. Тому тенденція для російської економіки дуже погана.
Якщо до цього додадуться західні санкції, які припинять бути дірявими, а будуть ефективними і дадуть можливість впливати на те, що відбувається в Росії, то шансів у неї практично не буде. Путін це прекрасно розуміє, саме тому він і кричить про переговори, але розуміє їх лише як капітуляцію України.
Якщо буде санкційний тиск, якщо Україна буде завдавати потужних ударів по російській військовій інфраструктурі, якщо нинішні тенденції в російській економіці продовжаться, можна буде очікувати, що Путін відступить. Інакше Росія дуже швидко розвалиться.
В якому розвитку подій в російсько-українській війні зацікавлені США та ключові європейські країни – вони прагнуть покінчити з Росією і Путіним чи готові задовільнитися тимчасовим заморожуванням конфлікту?
На превеликий жаль, у них не стоїть тема про об’єктивний розвал Росії на порядку денному. На Заході не хочуть, щоб Росія розвалилася. Їм було б добре, якби щось десь заморозилося на певному етапі, щоб Росія зберіглася, щоб режим Путіна змінився на режим умовної Юлії Навальної, яку тепер вважають "царицею ліберальної опозиції", здатною змінити Росію. І хоча це повний абсурд, на Заході в цю маячню вірять не менше, ніж на початку 90-х, коли говорили про демократа Єльцина.
Тому сценарій розпаду Росії на Заході не обговорюється. Мої особисті контакти свідчать про те, що для західних політиків ця тема абсолютно непідйомна, вони не розуміють, що виграють від цього. Це вкотре доводить короткозорість "експертів-прогнозистів", які просто сидять на сотнях мільйонів грошей, які вони повинні "оформити". І це "оформлення" перетворюється на якісь фантастичні прожекти про демократичну Росію, що, до речі, зараз активно пропагує так звана ліберальна російська опозиція. Теза про "прекрасную Россию будущего" дуже заходить деяким західним політикам, і вони вірять у цю нереалістичну казку.
Тож ідея про розпад РФ для Заходу поки що не є реалістичною. Але це нічого не означає, адже перед розвалом СРСР західні лідери теж говорили, що ні в якому разі не розпад, треба підписати новий союзний договір і бути з Горбачовим. І що з цього вийшло – немає ні СРСР, ні Горбачова, ні тих лідерів, які про це говорили. Об’єктивна історія – зла пані, і вона карає тих, хто не розуміє її законів розвитку.
Тому думаю, що Росія розвалиться, це об’єктивний процес. Питання тільки в часі.
Але ж у Росії вже офіційно говорять про те, що готуються до війни з НАТО в найближчі десять років. Чи можуть країни Заходу просто відтягувати момент початку цієї війни за рахунок України, аби виграти час на підготовку?
А чим Росія буде воювати з країнами НАТО, якщо вона не може перемогти країну, яка на момент повномасштабного вторгнення була голою й босою у військовому сенсі?
Два-три натівські есмінці зроблять залп по території Росії – і від неї нічого не залишиться.
Яка війна з НАТО? Це фантазії, блеф і шантаж, якими росіяни лякають Захід.
А на Заході лякаються і кажуть, що на них можуть напасти. Господи, але ж, крім ядерної зброї, у Росії вже нічого не залишилося! Та й не відомо, наскільки її ядерна зброя є ефективною. До того ж ніхто навіть із найбільш очманілих у Кремлі ніколи не дасть Путіну натиснути цю кнопку, бо це буде означати кінець для них особисто.
Тому, коли говорять про війну Росії проти НАТО, це настільки наївно і глупо, що не можна сприймати хоч трохи серйозно.
Чи настільки боїться Захід цієї гіпотетичної війни з Росією, що може дозволити Україні програти війну?
Не думаю, що Захід боїться війни з Росією. Там є тверезо мислячі аналітики, які прекрасно бачать, якою є російська армія, і що вона вже нічого не може зробити, якщо РФ уже імпортує північнокорейських вояків, що гинуть на Курщині.
З точки зору військових розрахунків, у Росії просто немає потенціалу для війни з НАТО. Тим більше, Україна тримається і буде триматися. І чомусь мені здається, що 2025 рік може стати роком дуже неприємних сюрпризів для російської армії. Причому на її власній території.
До чого все рухається в цій війні, на вашу думку: до заморожування, завершення або ескалації?
Якщо всі ті фактори, про які ми говорили вище, спрацюють: якщо буде підтримка, якщо ЗСУ покажуть свою ефективність, якщо економічні санкції проти Росії будуть посилені і дадуть свій результат, у Путіна не буде можливостей продовжувати війну. І тоді він "включить задню". На тому вся історія війни закінчиться. Він скаже, що переміг, що він – великий полководець і мудрець, і росіяни схвально відреагують навіть попри 700 тисяч загиблих співвітчизників.
Така комбінація факторів дасть нам можливість сказати, буде війна тривати чи ні. Якщо вони не спрацюють, війна триватиме. Наша мета полягає в тому, щоб бодай три фактори об’єдналися, оскільки тоді Росія щонайменше відступить і почне "победоносный путь" до свого розпаду.
Хто такий Володимир Огризко
Володимир Огризко – український дипломат, міністр закордонних справ України з грудня 2007-го до березня 2009 року, надзвичайний і повноважний посол України (1996). У Міністерстві закордонних справ (спочатку УРСР, потім – незалежної України) – з 1978 року. З вересня 2014 року дипломат керує аналітико-інформаційним Центром досліджень Росії. Пише статті для таких ЗМІ, як "Новое время", "Українська правда" тощо. З 2022 року є проректором з міжнародної діяльності в Київському університеті імені Бориса Грінченка.
Наші стандарти: Редакційна політика сайту Главред