Уже більше трьох тижнів Україна захищається від повномасштабної російської агресії. Українські війська досить успішно зупиняють спроби загарбників прорватися, але Росія продовжує цинічно обстрілювати українські міста, закидаючи їх ракетами і піддаючи їх вогню з "Градів".
В інтерв'ю Главреду директор Інституту дослідження російської агресії Юрій Шуліпа розповів про те, чого чекати від Путіна і його армії далі - чи можливий штурм Києва і як довго противник готовий вести гарячу фазу війни, чи стануть йому допомагати Китай і Білорусь, а також чи буде від їх участі у війні перевага у Росії, коли закінчиться війна і чи прискорять її завершення переговори.
- Через 3 тижні війни, коли вже стало зрозуміло, що швидко захопити Україну не виходить, які цілі у Путіна на найближчий час?
- Його стратегічне завдання в цій війні полягає в тому, щоб ліквідувати Україну як державу і, відповідно, українців. Путін планував буквально в 3-4 дні навіть без захоплення України змінити політичний режим і почати здійснювати демонтаж України. Але його бліцкриг повністю провалився - Росія вже, можна сказати, зазнала в ньому стратегічної поразки. Те, що відбувається зараз - це інерція бліцкригу Путіна, і він, хоч і розуміє свою помилку у військовому плані, не хоче її визнавати. Фаза широкомасштабної російської агресії, яка почалася 24 лютого спрямована на максимально можливе знищення мирного населення, що ми і бачимо по Харкову, Маріуполю та іншим містам України, в яких йдуть активні бої. За даними ООН, мирних жителів вже загинуло значно більше, ніж представників сил оборони України - Нацполіції, Нацгвардії, ЗСУ, тероборони. Тому найближчим часом він буде робити те, що і зараз - нічні обстріли житлових районів, знищення мирного населення і, відповідно, спроби наступу і захоплення його військово-поліцейської гібридної угрупованням якихось селищ, а фактично будь-яких населених пунктів, які можна захопити, щоб потім схилити військово-політичне керівництво України до капітуляції перед Росією.
- З урахуванням поведінки російських військ останнім часом, які у Путіна є варіанти?
- Якби Путін просунувся в Україні, йому умовно б вдалося пробити коридор через Маріуполь в тимчасово окупований Крим, він би дійшов до Придністров'я, по всій видимості, також захопив би Одесу і окупував Молдову. Такий план теж існує, але оскільки Путін загруз в Україні, і ми зараз рятуємо від окупації ще й Молдову, Путіну не залишається нічого, крім спроби нападу на країни Балтії. Зробити він це може, користуючись дуже поганим прецедентом, який створило керівництво НАТО, коли Зеленський в перші дні широкомасштабної фази російської агресії звернувся до керівництва НАТО з проханням прийняти Україну в Альянс за спрощеною процедурою (тим більше, що прецеденти є). Тобто НАТО фактично відмовило Україні під загрозою ядерного шантажу, тому Путін може напасти на країни Балтії, тим самим перевіривши застосування 5 статті Статуту НАТО.
читайте такожПодоляк - Заходу: Станьте поруч з нами і воюйте - тоді ми не будемо вести переговори з Путіним, а тільки воюватиКрім того, тут варто взяти до уваги заяву його ручного "міністра нападу" Шойгу, який розповів про нарощування на заході угруповання військ - тобто ці війська там спеціально чекають команди Путіна про напад на країни Балтії. Адже невипадково в Литві вже ввели надзвичайний стан у зв'язку з можливістю широкомасштабного вторгнення.
Це можливо, тому що Володимир Путін, також як і Україну, патологічно ненавидить країни Балтії-він вважає, що це лімітрофи і недодержави. І російська пропаганда нещодавно відкрито розповіла, як вони мають намір захопити Литву, Латвію та Естонію. А саме - прорубати Сувалкський коридор (це близько 100 кілометрів), відрізати Польщу, вступивши з нею в локальний прикордонний конфлікт, і взявши країни Балтії в кільце. Тобто російський десант намагатиметься реалізувати той же сценарій, який вони намагалися реалізувати в Києві, коли кілька вертольотів десанту РФ успішно були ліквідовані ЗСУ.
Відповідні плани виникли у людей, які обслуговують Путіна ще в 2016 році. І якщо Путін зрозуміє, що він остаточно програв цю військову кампанію в Україні, він може напасти на країни Балтії. Адже він живе у вигаданій ним же картині світу і йому під "победобесие" 9 травня потрібна якась перемога, щоб він міг її видати за свою, використовуючи наратив "можемо повторити".
- Тобто мета Путіна - не захоплення України, а закріплення російської армії в Європі?
- Оскільки Путін вже зазнав в Україні стратегічної поразки, але його війська продовжують перебувати на українській території, його завдання в Україні на найближчі 10-20 днів, поки ми не дамо відсіч - максимально гадити Україні. Тобто, повторюся, він буде намагатися знищити якомога більше мирного населення, завдати шкоди інфраструктурі України - промисловим підприємствам, ринкам, заводам, фабрикам, дорогам, транспорту. Тому що Путін мислить категорією "не діставайся ти нікому". Відповідно це, з його точки зору, дозволить затероризувати населення України і підвищити ставки перед можливою капітуляцією, адже він не втрачає надій, що Зеленський і політичне керівництво України перед ним капітулюють.
- Повертаючись до того, що відбувається в Україні, чому, на ваш погляд, російські війська з особливою жорстокістю бомблять міста на півночі, півдні і Сході України - Чернігів, Маріуполь, Миколаїв, Харків. Навіщо вони Путіну?
- Путін вважає, що це - міста, де українців живе мало і в них, в основному, живе російськомовне населення. З логіки Путіна випливає, що це "один народ" і в цій логічній конструкції для українців немає місця. Для нього українців фізично не існує, є тільки росіяни і тому цю війну Путін розглядає як громадянську. І він вважає, що жителі Харкова, Сум, Маріуполя - це такі ж росіяни, як і в Рязані, Костромі або Санкт-Петербурзі. За його логікою, вони мали були його зустрічати з хлібом-сіллю. І це було видно по перших колонах російських військ, які зайшли в Україну - вони виглядали так, ніби їдуть з Московської області в Рязанську, а не нападають на іншу державу. Тобто у них не було ні прикриття з повітря, ні чого-небудь іншого.
Путін вважав, що українців можна було б розігнати кийками, як на мітингах у Росії. Але оскільки українці дали відсіч, саме за це він їм і мстить - за те, що його тут не полюбили і не прийняли.
І коли Путін бомбить Маріуполь, він мстить місту за те, що той не підкорився російській владі в 2014 році - він вважає, що його образили, коли не вступили в окупаційну зону ОРДЛО. Тому, з одного боку, він йде на принцип, а з іншого боку, не втрачає надію пробити коридор до Криму. Тому до напрямку Генічеськ-Бердянськ-Маріуполь українській владі потрібно поставитися серйозно. Зараз потрібно зробити всі можливі зусилля - можливо, направити туди авіацію, підігнати якісь далекобійні системи залпового вогню або ж направити якийсь обмежений контингент для того, щоб якимось чином деблокувати Маріуполь. Але робити це потрібно не в рамках договорняків з Росією, тому що ми бачимо як цинічно чинять путінські фашисти, а своїми силами відкрити гуманітарний коридор для виходу мирних жителів, а також для надання допомоги захисникам Маріуполя. Насправді не так довго залишилося-потрібно протриматися ще приблизно тиждень. Після цього у противника закінчаться і сили, і запаси для того, щоб штурмувати Маріуполь.
- Тобто ні про які тактичні переваги обстрілу певних міст мова не йде?
- Загалом про причини своєї жорстокості Путін говорив, коли визнавав свої окупаційні адміністрації ["ЛДНР"] незалежними державами - мовляв, якщо ви почали декомунізацію, то ми вам її допоможемо здійснити. А декомунізація по-путінськи - це знищення України як держави і суб'єкта міжнародного права. Тому що Путін намагається відновити Російську імперію з геополітичним впливом СРСР, а на карті Російської імперії до 1917 року Україна була відсутня. Якщо взяти до уваги окупований Крим і ОРДЛО, там все українське знищене, закатане під асфальт і іменується екстремізмом. Тобто Путін проводить ще й етноцид, тобто етнічні чистки. І Путін, до слова, планував після цієї операції повісити триколор на Банковій.
- До речі, що щодо Києва - чи є у Путіна ресурс йти на штурм столиці? Чи може цей штурм бути успішним?
- Штурм Києва як такий неможливий. Але до того, поки ми не знищимо 10 тисяч російсько-фашистських загарбників і не здійснимо різку перемогу на локальному театрі військових дій, будуть робитися спроби взяття Києва в кільце, щоб відрізати столицю від поставок і логістики. Також можливі спроби проникнення до Києва різних ворожих ДРГ для здійснення терористичних актів та інформаційно-психологічних операцій. Наприклад, якісь фрsки можуть заскочити і, умовно кажучи, на будівлі Оболонської районної адміністрації повісити російський прапор і за ті 5 хвилин, поки він там протримається, встигнути зробити невелике відео для роспропаганди. Але найбільш імовірно, що в найближчі дні противник тими силами, які має, а також плюс невелике підкріплення з території Білорусі, яке може надійти в самий найближчий час, буде намагатися взяти Київ в кільце. Або ж він може спробувати прорвати оборону на північному напрямку (з боку Вишгорода).
- А як ви оцінюєте ресурси противника? Як надовго їх вистачить для продовження активних бойових дій?
- Тут загальної картини немає. Тим угрупованням, які відрізані від ресурсів - у Київській, Сумській областях - вже несолодко. Ми бачимо, що вони кидають техніку, жебракують, нападають на місцевих жителів. А ось ті угруповання, які намагаються здійснити наступ на Маріуполь, у них ресурси, як мінімум, не закінчаться - їх, можливо мало, але їм будуть поставляти ресурси з території Криму. Тобто там, де не перебиті канали логістики і постачання, там ті сили і будуть існувати. А це може тривати досить довго. Тому дуже важливо ліквідувати шляхи постачання, адже їх постачають не тільки продуктами, медикаментами, а й озброєнням.
Фактична ситуація полягає в тому, що Путін щосили намагається підтягнути резерви. Це - показник того, що у нього є серйозні проблеми з мобілізаційним ресурсом.
Тому він і намагається зараз де тільки можна набрати "гарматного м'яса" і далі продовжувати абсолютно безглузду руйнівну війну в Україні. Але йому не вдасться зібрати резерви, тому що 1 квітня настає демобілізація строковиків і контрактників. А якщо Путін відмовиться відпускати людей, це призведе і до порушення закону, і до різних бунтів.
В цілому Путін планує мобілізувати для продовження цієї фази агресії близько 500 тисяч осіб, але в сучасних російських реаліях це неможливо буде зробити. Принаймні, протягом найближчого року, тому що це не так просто і для цього потрібен час. Що у Путіна закінчиться швидше - його солдати, які є основним "паливом" для його війни в Україні і яких українська армія відносно благополучно тут знищує або ж кошти, тому що через 3-4 місяці Путін з економічних і організаційних причин не зможе продовжувати ведення агресивної війни.
- Як довго може тривати гаряча фаза військових дій? Від чого це буде залежати?
- Ворога краще переоцінити, ніж недооцінити. Тому як максимум широкомасштабна фаза російської агресії проти України триватиме до 15 квітня, але вона може закінчитися і раніше - можливо, вже в третій декаді березня. Тут все в наших руках - якщо сили оборони України підтягнуть резерви, перегрупуються, знайдуть уразливості у ворога і завдадуть різкої (протягом декількох годин) поразки ворогові, то вони переламають ситуацію на свою користь і почнуть реальний контрнаступ хоча б на київському напрямку. Я не начальник Генштабу і не Міністр оборони, але виходячи з тієї конфігурації, яка складається зараз, це все цілком реально вже в найближчі дні.
- Ви раніше говорили про підмогу з Білорусі. Як може вплинути на хід військових дій підмога Росії ззовні - з Білорусі чи Сирії?
- Перш за все, допомогу Путіну Лукашенко надав вже тим, що дав дозвіл з території своєї держави на ведення бойових дій проти України. Таким чином, він [Лукашенко] формально поставив Республіку Білорусь в один ряд з РФ як державою-агресором. Відповідно, він теж є військовим злочинцем і повинен бути на рівні з Путіним притягнутий до міжнародної кримінальної відповідальності. Але, тим не менш, здійснювалися спроби Заходу російських ворожих сил на територію України під білоруським прапором. Наскільки я розумію ситуацію, яка складається всередині військового керівництва РБ, білоруські військові в цілому не хочуть воювати проти України на боці Путіна. У них немає такого бажання і, більш того, у них немає великого бойового досвіду. У них взагалі немає бойового досвіду - рідко хто з них брав участь у миротворчих спецопераціях за межами Білорусі.
Зі свого боку Лукашенко намагається маневрувати перед Путіним, тому що зараз вступила в силу оновлена Конституція, де питання введення військ на територію іноземних держав або участі в якихось діях на їх території буде вирішувати не він, а його підконтрольний парламент. І Лукашенко, незважаючи на те, що він голослівно звинувачуватиме Україну в якихось актах агресії проти Білорусі, не залучатиме до війни проти України своїх військових.
З сирійцями буде приблизно те ж саме, що і з кадирівцями, тільки їх чекає найгірший варіант. Можливо, кілька сотень сирійців приїдуть тим же самим шляхом, через Республіку Білорусь, і будуть намагатися блокувати Київ. Але проблема полягає в тому, що вони як вояки просто "нульові". З одного боку, вони не звикли воювати в таких серйозних конвенційних війнах, а з іншого - у них виникне величезна мовна проблема. Тому що сирійці, в основному, знають тільки арабську мову і з великими труднощами англійську. Яким чином вони спілкуватимуться з російським командуванням-важко собі уявити. Ну і потім кліматичні умови в Україні для них досить важкі-вони звикли жити в країні, де практично 9 або 10 місяців літо.
Тому, по всій видимості, їх участь буде просто показухою для підняття бойового духу російських загарбників. Щоб показати їм, що вони не одні - мовляв, що тут і кадирівці, і сирійці, а потім ще й вагнерівці, а потім Путін ще знайде якийсь непотріб для того, щоб приїхати і повоювати проти українців. Тому їх не слід розглядати як якусь серйозну силу для України, тому що для 40-мільйонної країни (незважаючи на те, що багато жінок і діти виїхали за кордон) це не матиме ніякого критичного значення.
- А наскільки ймовірна участь у війні в Україні військ Китаю або Північної Кореї, з якими, за даними американської преси, Росія могла вести переговори?
- Буквально днями у Львові Надзвичайний і Повноважний Посол КНР в Україні Фань Сяньжун повідомив, що Китай за мирне врегулювання і запевнив, що країна готова надати Україні гуманітарну допомогу. Адже навіщо надавати допомогу тому, з ким планують воювати? З іншого боку, після розмови Джейка Саллівана в Римі з представником Китаю було заявлено, що Китай не збирався надавати військово-технічну допомогу Росії у війні з Україною.
Китай діє на стороні переможців. Тобто якщо Китай бачить, що стратегічно Росія цю війну вже програла, то, зрозуміло, вони допомагатимуть тій стороні, яка цю війну виграє - Україні.
Північна Корея теж ніякої допомоги Путіну не надасть. В американських джерелах я зустрічав висловлювання північнокорейського керівництва, яке досить критично висловилося про запит Росії допомогти їм у військовому плані вести війну в Україні.
Крім того, Казахстан, як інший близький військовий союзник Росії по ОДКБ навіть не планує визнавати "ЛДНР" державами. Крім того, Казахстан виділяє гуманітарну допомогу Україні і він, природно, проти того, щоб вести проти України якісь військові дії.
Фактично виходить, що у Путіна в цій війні взагалі немає союзників. Білорусь В цьому випадку - лише ситуаційний союзник, тому що Лукашенко вважає, що це необхідно для збереження його режиму.
- Що Путін може зробити у випадку, якщо не досягне своїх цілей? Чи може він піти на хімічну або ядерну атаку? Чи це блеф з його боку?
- У випадку з Україною цей шантаж може бути іншого плану. Ми бачимо, що війська Путіна захопили дві найбільші у світі атомні станції - Чорнобильську та Запорізьку. І тому він може спровокувати теракт на цих об'єктах атомної енергетики або на якомусь хімічному підприємстві. Що стосується країн Балтії, то якщо він буде їх захоплювати таким же бліцкригом і НАТО раптом буде намагатися їх звільнити, то тут він якраз і може завдати тактично обмежений удар.
- Я хотіла б прояснити. З урахуванням того, як Путін програє в Україні, чи залишилися у нього запас сил для того, щоб йти далі, за межі України?
- Безумовно, ці сили у нього є. Але ті ж країни Балтії досить маленькі за населенням. Адже Литва, Латвія та Естонія за населенням менше ніж Київська та Харківська області разом узяті. І Україна межує із західними країнами - у неї є протяжний сухопутний кордон з Польщею, Словаччиною, Румунією, Угорщиною. У країн Балтії єдиний сухопутний кордон - це Сувалкський коридор, який я раніше згадував. Тому тепер з військово-технічної точки зору для Путіна-це навіть більш ласий шматок, ніж Україна.
- Низка експертів переконані, що війська РФ можуть закріпитися на поточних рубежах і вести позиційні бої. Чи згодні ви з такою думкою?
- Такий план вже здійснюється. Принаймні, в районі Києва та Харкова російські окупаційні сили закріпилися на рубежах і ведуть такі бої. Але заморозити позиції всередині України вони не можуть, тому що вони будуть зупинені. Їм не вистачить ресурсу для того, щоб просунутися. В цілому ті театри військових дій, які є зараз, будуть зберігатися-десь в чомусь будуть певні зміни, тому що йдуть бої, сили маневрують і фронт так чи інакше рухається. Але рухатися будуть не з однієї області в іншу, а саме по місцевості. Тобто будуть дивитися, які селища можна захопити, але це все буде відбуватися в межах регіону.
- Коли і за яких умов варто очікувати закінчення війни?
- Для цього силам оборони України потрібно знищити 50 тисяч російських загарбників. Це - сума, яка була закладена ще в 2020 році Генштабом Міноборони Росії і це критичне значення для окупантів. Це означатиме перелом - після цього вони не зможуть вести напад (принаймні, до мобілізації в 500 тисяч осіб, як зараз хоче Путін) і їм доведеться відступати. До слова, нещодавно натрапив на пост екс-міністра внутрішніх справ Арсена Авакова, де, за його даними, убитими, пораненими і взятими в полон втрати противника вже перевищили 50 тисяч. Звичайно, ця інформація вимагає ретельної перевірки, але в чомусь ці цифри відносні.
Україні тепер потрібно подолати поріг втрат противника в 10 тисяч і з оперативними паузами краще не затягувати. Тому що важливо не давати можливість ворогові використовувати ці паузи для перегрупування і так званого зализування ран.
Ворог воює за планами, в яких дуже багато тупизни. Але їхні командири звикли до того, що українці дуже часто, якщо опір з боку ворога закінчився, теж не просуваються і стоять. Це створює великі проблеми для нас, тому що за цей час ворог перегрупується, налагоджує логістику, забирає додаткову зброю. Тому нам необхідно рішучий контрнаступ. І потрібно брати противника не числом, а вмінням.
А якщо ми перейдемо в контрнаступ, з Путіним може всяке трапитися. Зараз він знаходиться у високому градусі невизначеності - він бачить, що під "победобесие" не виходить захопити Україну і тоді, відповідно, він може спробувати, як щур, накинутися вже на країни Балтії. Але тоді це буде не наша проблема, а країн НАТО і Володимир Зеленський абсолютно обґрунтовано, мовляв, ви не хотіли приймати Україну в НАТО, але самі порушили принципи неподільності безпеки.
Варто відзначити, що якби на те була політична воля, Україну протягом тижня можна було б прийняти в НАТО, але вони злякалися ядерного шантажу Путіна.
А Путін якраз і думає такими категоріями - спочатку він вимагав гарантій безпеки і відкату НАТО до кордонів 1997 року, потім невступу України в НАТО. А тут Зеленський сам звернувся до НАТО і Україну туди не включають. Путін це бачить, а значить, як і дворовий бандюган, який побачив, що його злякалися, продовжить нападати далі.
- До слова про НАТО. Українське суспільство, а також офіційна влада з першого дня війни закликають країни Заходу зробити небо над Україною безпольотною зоною. Напередодні в США оголосили про передачу Україні відповідного озброєння. Наскільки це знизить ефективність атак Росії по Україні?
- Закриття неба над Україною і оголошення безпольотної зони, звичайно, важливо і може врятувати Україну від ворожих винищувачів і вертольотів. Але саме по собі закриття неба не врятує від ворожих ракет, а ми бачимо, що Україну бомблять як з Криму, так і з Білорусі, яка де-факто вже окупована Росією.
А від ракетно-бомбових ударів Україну можуть врятувати якісні системи протиракетної оборони (ПРО) - це набагато важливіше, ніж оголошення безпольотного простору над самою Україною. Виходячи з тієї інформації, яку дає США, Україна може їх отримати і їх достатньо, щоб захистити небо великих міст від таких ракет, як "Калібр" і "Іскандер". Фахівці Міноборони досить швидко можуть освоїти роботу з цими комплексами. Хоча і зараз ППО досить успішно збиває ворожі літаки над Києвом, Харковом та іншими містами. І противник це розуміє, тому що за останні дні там, де працюють ППО, літаки практично не літають, тому що боїться, що їх зіб'ють. Також потрібно розуміти, що в Росії не так вже й багато військових льотчиків - професіоналів.
Але у відкритому небі є не тільки мінуси, але і плюси. Адже тоді у ворога буде спокуса влетіти, через що ми зможемо їх збивати, завдаючи додатковий збиток, оскільки при всьому різноманітті вертольотів і літаків в Росії вони не вічні.
- Давайте поговоримо про переговори. Як ви розцінюєте переговорний процес між Росією і Україною?
- На мій погляд, це переговори заради переговорів. На даний момент вони ефективні для обох сторін, тому що на деяких театрах військових дій взята пауза. І найближчим часом результат війни залежатиме не від переговорів, а від військової перемоги України. Тому що поки ворог відчуває себе сильніше, а Путін не відчуває себе в чомусь ущемленим і думає, що у нього ще є можливість переграти партію.
Адже переговори з агресором неможливі - це реально тільки в разі, коли він хоча б тактично переможений. А для цього найближчими днями має відбутися вирішальна перемога на одному з локальних напрямків. І тоді тут навіть не будуть потрібні ніякі переговори, бо тоді російські війська можуть сором'язливо покинути Україну, а в українського суспільства, навпаки, з'явиться кураж вигнати їх усіх до чортової матері за поребрик.
- Тобто ймовірність того, що завдяки діям української армії Путін повністю виведе війська з України, включаючи Донбас і Крим?
- Так, це абсолютно реально. Але це буде залежати від одного чинника-скільки ми їх тут знищимо. У будь-якому випадку, навіть якщо Зеленський підпише будь-які мінімальні вимоги Путіна, юридично не матиме ніякого значення. Тому що згідно Віденської конвенції про договори, будь-які документи, які були підписані шляхом застосування сили або загрози застосування сили, є юридично нікчемними. Путін, звичайно ж, видасть це за свою перемогу і відкотиться станом на 23 лютого 2022 року. Але тоді це буде відкладена війна, тому що тоді, мобілізація продовжиться, як і пропаганда і постачання на окупований Донбас техніки. Знову-таки 500 тисяч йому буде складно набрати, тому що для цього потрібні і економічні ресурси, тому війна може затягнутися, як мінімум, на рік, після чого знову доведеться слухати о 4 ранку удари "калібрів" і "Іскандерів" по аеропортах.
- Судячи з того, що ви говорили, суті в особистій зустрічі Путіна і Зеленського немає. Тоді чому на ній так наполягають українські власті?
- Позиція української сторони в даному випадку дуже правильна. Тому що Путін є суб'єктом цієї війни - він той, хто розв'язав цю війну і належний суб'єкт, з яким слід вести переговори на високому рівні глав держав. Таким чином Зеленський показує світовій спільноті свою готовність до переговорів. Тобто ми готові обговорювати, Але що підкреслюють Подоляк і Арестович, ми готові підписати будь-які документи без шкоди нашим національним інтересам. І ось тут зрозуміло, що протилежна сторона продовжувати торгуватися, чинити військовий і політичний тиск. Тому сценарій вирішення цієї ситуації, на превеликий жаль, може бути тільки силовий.
- Російська сторона на переговорах наполягає на нейтралітеті України. Як ви вважаєте, чи піде на це українська сторона і що це означатиме для нас у майбутньому?
- Припустимо, Зеленський підпише документ про нейтралітет. Але є ж ще парламент і депутати, оскільки у нас парламентсько-президентська форма правління. А не один депутат при здоровому глузді не погодиться змінити конституційний курс, оскільки це означатиме замах на основи конституційного ладу, в якому закріплений зовнішній курс на вступ до НАТО і ЄС.
Тут важливо розуміти, що Україна вже і так де-факто має нейтральний статус, тому що керівництво НАТО відмовило Україні в членстві в Альянсі. Тому ніяких змін до Конституції не буде - вони можливі при формулюванні мирної угоди. Але якщо те підпише, він по суті скоює злочин і його можна потім притягувати до кримінальної відповідальності за державну зраду в інтересах країни-агресора. Тому влада, ймовірно, може працювати над формулюваннями, щоб це обійти.
І Путін цілком може видати це за свою перемогу - мовляв, Захід злякався, ніякого НАТО в Україні не буде, аеропорти і націоналістів розбомбили. Цього цілком можна очікувати. Але більш вірогідний військово-силовий сценарій. І судячи з риторики української влади вони в цілому задоволені проміжними перемогами ЗСУ і, можливо, самі будуть їх розвивати для того, щоб змусити супротивників якщо не капітулювати, то піти з території України і переломити ситуацію на свою користь.
- Президент Зеленський також неодноразово заявляв про якийсь союз, який гарантуватиме Україні безпеку. Чи можливе отримання таких гарантій найближчим часом? У чому вони повинні полягати?
- В України вже є гарантії Будапештського меморандуму. Незважаючи на те, що сам по собі цей меморандум містить суттєві юридичні дефекти, з точки зору тлумачень міжнародних договорів - це угода, яка виникла в міжнародних правовідносинах. І якщо ця гарантія не спрацювала (хоча повинна була), то немає ніякої впевненості в тому, що новий документ спрацює, навіть якщо він буде досконально прописаний юридично.
- Як ви оцінюєте санкції Заходу проти Росії? Наскільки вони дієві і чи здатні вони її стримати - як зараз, так і в майбутньому?
- Санкції Заходу мають довгостроковий ефект. Протягом 22 років путінського правління він накачував цей режим грошима. І потрібно розуміти, що в кожному секторі економіки санкції працюють по-різному. В окремих з них вони почнуть працювати протягом декількох тижнів, а десь протягом місяця. Поки що санкції оцінювати рано-нещодавно був введений четвертий пакет санкцій, з Росії все ще триває відтік капіталу і поки ще існує санкційна інерція. Але вже через півроку Путін в економічному і організаційному плані буде не в змозі продовжувати широкомасштабну агресію проти України. При цьому він ще може підтримувати локальні вогнища.
читайте такожНАТО воювати з Росією не буде: Німеччина відкинула безпольотну зону над Україною- Що, на вашу думку, чекає Росію далі?
- Санкції не будуть зняті, будуть додані нові. І дуже багато залежить від нас-у нас відкриється вікно можливостей перевести цю війну, як писав Ленін ще в 1915 році, з війни імперіалістичної у війну громадянську. Тому що якщо Путін не зможе вести війну проти України, то потім він не буде утримувати свій режим і всередині системи. А це - звільнення величезної кількості людей, які звикли працювати тільки палицею, займатися рекетом. Сама Росія з 24 лютого вже перетворилася на ОРДЛО, що може спричинити за собою різні події всередині Росії - бунти, некерованість в регіонах. Зараз прогнозувати важко, але в найближчі п'ять місяців, якщо ми продовжимо вбивати тут окупантів, Україна, а не Путін, може вирішити долю Росії. Тому що Україна зараз виконує свою історичну місію з деімперіалізації Росії і якщо ми піднажмемо, то санкції Заходу проти РФ будуть тільки посилюватися, що в кінцевому підсумку призведе до внутрішньогромадянської війни. Історія знає приклади-поразка Росії в Першій світовій війні, після чого там настала революція і, відповідно, поразка в холодній війні, в результаті чого розпався СРСР. Точно такий же розпад очікує Росію і зараз.
- А що буде з самим Путіним, якщо він програє в Україні?
- Найбільш ймовірно, що він буде ліквідований власною охороною тоді, коли вони зрозуміють, що вертикаль влади сильно закачалася і він в ній як кульгавий кінь. Ця система небезпечна тим, що в ній немає розсудливих людей - там одні вбивці, відморозки, колишні співробітники КДБ. Також вони можуть поставити замість Путіна, наприклад, якогось Захара Прилєпіна, але це менш імовірно. Адже Путін - це стрижень цієї системи. Росія дійсно на ньому тримається і Володін в цьому правий. За півроку війна з'їсть його ресурси - і матеріальні, тому як він витрачає величезні кошти на підживлення бойових дій. Людські втрати для Росії не такі великі, але при цьому руйнуються економічні зв'язки, і Росія перебуває в стані шоку. Тому після того, як його приберуть, Росія просто розпадеться.
- Ви говорили про вікно можливостей для України. У чому воно полягає?
- Ми можемо поставити питання про відновлення територіальної цілісності в межах 1928 року, тобто взяти ще частину території Росії. І ті жителі після нашої перемоги цією можливістю можуть скористатися. Але нам не потрібно ніякого шантажу і силового тиску, щоб включити частину Воронезької, Ростовської областей. Але навіть якщо Росія розпадеться на три цивілізаційні складові - китайську цивілізацію на сході, ісламську на Заході і західну, Україні потрібно буде нарощувати мілітаризацію, тому що тоді ми можемо стати східним бастіоном для Європи від Китаю. Тому що Китай за рахунок поглинання частини РФ стане більш могутньою державою і буде намагатися в економічному плані конкурувати з США. Путінська Росія зараз загроза для всього людства, але не більше ніж на рік-три роки. Тому ми приречені бути військовою мілітаризованою державою, тому нам потрібно буде розвивати свою військову промисловість.
- Чи є у нас в такому випадку перспектива для України вступу в НАТО і Євросоюз?
- Після того, як нам вдасться перемогти путінську Росію, ось тоді може виникнути цікава ситуація, коли НАТО саме може звернутися до нас для захисту на східному фланзі. Стратегічно це поки віддалена перспектива, але світ цинічний і звертаються не до переможених, а до переможців.
Наші стандарти: Редакційна політика сайту Главред
Читати Главред в Telegram
Главред в Google News
