З початку повномасштабного вторгнення в Україну Росія неодноразово довела всьому світу, що її військова міць виявилася брехнею і міфом. Крім цього вона загнала себе в шори санкцій і цілковиту ізоляцію. І російське суспільство, яке так гаряче підтримує кровопролитну війну проти України, тепер змушене насолоджуватися розкошами нового життя та наслідками дій Кремля.
На тлі військових поразок ситуація в Росії загострюється. Причому невдоволення наростає і в російському суспільстві, і серед російських еліт, і вже поточного року воно загрожує російському керівництву вибухом. Втім, Путіна це, схоже, не зупиняє, і він ще дужче закручує гайки, оголошуючи нові хвилі мобілізації і відправляючи все більше росіян на забій - воювати в Україні.
Експерти поділилися з Главредом прогнозами щодо того, як довго армія Путіна зможе вести війну, чи зможе Росія знайти союзників у 2023 році і отримати військову підтримку, як на позиціях путінського режиму позначаться поразки на фронті, і що чекає самого Путіна і його найближче оточення.
У Путіна і Росії на 2023 рік вимальовується дуже погана перспектива. 200-тисячне російське військо, яке 24 лютого вторглося в Україну, було перебито за дев'ять місяців. Тому Путін зібрав другу армію - 318 тисяч мобілізованих і 120 тисяч строковиків. При цьому росіяни не обурилися і, як барани, мовчки пішли на забій. ЗСУ за день на фронті знищує як мінімум 300 російських солдатів, а поранених утричі більше. Виходить, в день до тисячі росіян йдуть у небуття. Такими темпами за зиму за такої інтенсивності боїв у цій "м'ясорубці" буде знищено 100 тисяч з 300 тисяч російських солдатів. І вже через пів року у Путіна від другої набраної армії нічого не залишиться.
При цьому в Росії падає економіка, адже всі ці люди були в народному господарстві, плюс кілька мільйонів росіян виїхало з країни. У РФ відбувається обвал грошової системи. Навіть нафту Путін сьогодні змушений продавати за 40 з невеликим доларів за барель, тобто майже за собівартістю. Таким чином, тривалий період Росія витримати цю війну не зможе.
А якщо врахувати ще й те, що "Велика сімка" назвала Путіна і Лукашенка військовими злочинцями, для Путіна складається ситуація, як у фільмі – "або я її веду в ЗАГС, або вона мене до прокурора", тобто він або виграє війну, або йому кінець. Тому Путін не може зупинитися в Україні. А це означає, що йому потрібно розширити військові дії, щоб війна почалася де-небудь іще, наприклад, щоб Північна Корея напала на Південну, або щоб почалася Тихоокеанська війна.
Путіну доведеться проводити нову мобілізацію вже в березні, щоб набрати, як мінімум, півмільйона людей. А це може призвести до внутрішніх сутичок у Росії.
Росія не може досягти успіху на фронті, Путін не може знищити українську армію, але може знищити українську економіку і наші міста. Однак тут виникає парадокс: кожен російський удар по українських містах лише підвищує градус української люті.
За таких умов війна має перекинутися на територію Росії, і, думаю, після грудневих ракетних ударів РФ це трапиться. В України не залишиться іншого виходу, окрім як перенести війну на територію РФ, Білорусі та Криму. А якщо почнеться війна на території Росії і Білорусі, в неї також незабаром втягнуться Польща, Литва та інші країни.
Імовірність того, що в 2023 році Україна переможе в цій війні (або, принаймні, переламає її хід на свою користь), досить велика. Спостерігаючи за подіями минулого року, можна зробити висновок, що зусилля Путіна по захопленню України, нарощуванню збройних сил там і посиленню агресивних дій не призвели до тих результатів, на які сподівалося російське керівництво. У ході війни видно, що час працює на Україну і наступальний потенціал Росії тане, а, відповідно, українська армія і українська держава посилюються. Упевнений, що ця тенденція збережеться і в майбутньому році.
Рік - це досить великий термін для такої напруженої війни. І, думаю, за цей рік путінська Росія зазнає поразки, після чого мир в Україні стане реальністю. Імовірність цього сценарію – 70%. З імовірністю 20% війна продовжиться, і 10% – що відбудеться ескалація конфлікту з можливим застосуванням ядерної зброї, в який буде втягнуто НАТО. Однак, навіть якщо процес затягнеться, то наступного року він завершиться тим самим - перемогою України. Я в цьому впевнений, тому що всі понти росіян і їхні розповіді про "другу армію світу", неймовірну надзброю і військові технології виявилися чистим блефом. Російська армія програє і може триматися тільки екстенсивними методами – кидаючи в топку війни все більше і більше ресурсів (які, до речі, не нескінченні).
Крім того, західні санкції посилюються і найбільш серйозні з них, щодо нафти і газу, тільки набувають сили. І я не уявляю, як Росія зможе фінансувати війну, якщо позбудеться економічної бази та нафтодоларів. Адже Росія годувалася з доходів від продажу енергоносіїв ще з часів Брежнєва, а зараз усе це зруйновано. І це ще одна причина, яка дає мені впевнено говорити про ймовірність краху путінського режиму і його програшу у війні цього року.
Зараз не часи XIX або XX століття, коли Росія часто воювала, закидаючи ворога трупами. У час технологій перемагають не людські маси. Числом виграти цю війну і за звичкою завалити Україну тілами Росії не вдасться. Крім того, терпіння у росіян велике, але воно не безмежне. Нову хвилю мобілізації росіяни чекають із тихим жахом. Якщо вона почнеться, це буде найсильнішим ударом по ситуації в російському суспільстві. По-перше, все більше людей будуть намагатися пасивно від цього ухилитися, тікати з країни, а в разі подальшого програшу пасивний опір може перейти в активну фазу. Адже вже зараз відбувається певний розкол еліт - люди Пригожина відверто ображають Міністерство оборони тощо. А в умовах розколу еліт невдоволення в суспільстві може проявлятися більш вільно, і деякі з силових суб'єктів можуть поставити на те, щоб розганяти невдоволення владою заради перемоги над своїми конкурентами всередині цієї влади.
Тож уся ця ситуація продовжить ускладнюватися, що може привести до нової російської смути – війни "всіх проти всіх", коли удільні князі на кшталт Пригожина, Кадирова або Суровікіна почнуть воювати один з одним.
Сам Путін від влади не відійде, але я сподіваюся, що невдачі російської армії, економіки, які наростатимуть у 2023 році, призведуть до того, що його усунуть від влади власні наближені. Або навіть усунуть його фізично – це цілком імовірно. Велику роль у цьому можуть відіграти США і західний світ, які над цим працюють. Адже вони розуміють, що за Путіна ніякого миру не буде і існує екзистенціальна загроза людству.
2023 рік для Росії буде досить турбулентним. У цивілізованого світу не буде особливого бажання спілкуватися з Росією, путінським режимом і самим Путіним, як немає його і зараз. Але на Заході можуть знайтися люди, які продовжуватимуть шукати в очах Путіна щось особливе. Однак загальна тенденція зрозуміла: у цивілізованому світі у Путіна шансів немає.
Виходячи з оцінок українських і зарубіжних військових експертів, можна припустити, що 2023 рік для України буде позитивним, і вся територія України, включно з Кримом і Донбасом, буде звільнена від російських окупантів.
Усе це не забариться позначитися на внутрішньополітичній ситуації в Росії. Режим Путіна переживе землетрус із серйозними для нього наслідками, якщо взагалі переживе. Адже Росією не може керувати цар, який програє. Тим більше, коли ступінь істерії, яку він організував через свої ЗМІ, досягла апогею в російському суспільстві.
Цар, який обіцяв перемогу за три дні, захоплення всієї України і її приєднання до Росії в якості чергового федерального округу, в очах одурманеного народу стає несправжнім. А це означає, що йому почнуть шукати заміну. Це буде посилено іншим фактором, який також впливатиме на настрої населення за поребриком. Очікується, що саме в кінці весни російська економіка почне шкутильгати на обидві ноги. Тому що доходи, які вона отримувала від ключових статей – продажу нафти і газу – різко зменшаться. Це, в свою чергу, означатиме і зменшення можливостей для утримання соціальної сфери, тому що в Росії в першу чергу забезпечуватимуть силовий блок, а не людей, які знаходяться на низькому рівні економічної захищеності і достатку.
Якщо всі ці фактори зійдуться в одній точці, це може призвести до серйозних внутрішніх потрясінь в РФ. А оскільки ми розуміємо, що РФ – не моноетнічна країна, і там живуть представники 180 націй і народностей (за різними оцінками), то можна собі уявити, що навіть несуттєвий привід може викликати серйозні внутрішньополітичні катаклізми.
Ми маємо максимально сприяти цьому на всіх фронтах. Дипломатичному – пояснюючи Заходу, що Росія для нього є загрозою, а не партнером. Економічному – посилюючи санкції проти РФ, які б охоплювали якомога більше галузей російської економіки і людей, винних у російській агресії. А також працюючи з представниками тих народів РФ, які досі залишаються колоніальними. Ми маємо пояснювати західним партнерам, що немає різниці між умовними португальцями або адигейцями у їхньому праві мати незалежні держави, якщо так вирішить той чи інший російський народ, позбавлений цього права московськими завоюваннями, репресіями та колоніалізмом.
І щойно всі ці національні утворення відчують, що московський центр припиняє реально керувати ними, а цей зв'язок між Москвою як метрополією та її колоніями в РФ буде слабшати, тоді ми можемо очікувати, що парад суверенітетів на внутрішньоросійському рівні завершиться тим, що якісь частини нинішньої Російської імперії від неї відваляться. Далі ними управляти буде практично неможливо, тому якщо цей процес і почнеться з чогось маленького, то, можливо, зупинити його вже не вдасться нікому.
Оптимістичний прогноз на 2023 рік для Росії дуже простий – військова перемога України, деокупація її територій повністю або з деякими винятками, укладення миру з Росією за допомогою західної коаліції і на її умовах. А далі вже світ дотискає путінський режим, аби той зник з політичної карти цивілізації. Можуть бути різні варіанти цього сценарію, але суть така.
Другий сценарій ближче до розумного песимізму і полягає в тому, що Путін продовжить мобілізувати людей, здійснювати їхню підготовку і кидати в бій новонабраних солдатів, військово-промисловий комплекс (ВПК) вдасться запустити для більш-менш масштабного виробництва зброї, війна перетвориться на позиційну і буде зводитися до артилерійських дуелей і локальних контратак.
Тобто війна не завершиться у 2023-му і перенесеться на 2024 рік. При цьому продовжиться виснаження ресурсів Росії, а життя в Україні буде являти собою очікування чогось драматичного.
Втім, існує і зовсім поганий сценарій, який передбачає, що Путін все-таки зважиться на застосування ядерної зброї.
Путін буде одержимий жагою реваншу. Він розумітиме, що тільки закручування гайок і перетворення країни на фортецю в облозі, що випускає зброю в шалених кількостях і готується до нової війни, буде єдиним способом збереження влади. Я не впевнений, що і в цьому сценарії йому вдасться її втримати, але тим не менше такий шанс йому може випасти.
Тому, звичайно, війна не завершиться лише підписанням мирного договору і деокупацією територій. Може, якась їх частина залишиться за Путіним на період 2023 року і далі будуть політичні переговори.
Путін зараз намагається запустити ВПК, але стикається з великими проблемами, в тому числі, з кадровою - інженерні та конструкторські кадри фізично застаріли. Проте, йому вдалося запустити роботу низки досить великих підприємств оборонної промисловості мало не в цілодобовому режимі, по 16 годин. Звичайно, якусь частину боєприпасів вони зуміють випустити, провести ремонтні роботи, випустити те, що простіше – нові знаряддя, міномети. Складну техніку (танки, бойові машини з усіма системами захисту) випускати довго і дуже складно поставити на потік.
Виробництво певної кількості простої зброї, яка, хоч і не з першого снаряда і не з першої міни, теж стріляє і вбиває, РФ ще може налагодити, але виробництво більш складного - ні. У сучасній і потужній зброї перевага буде в України і ЗСУ. Тому я і думаю, що найближчим часом українська армія переходитиме в наступ і відтісняти російські окупаційні війська.
З кожним успіхом ЗСУ путінський режим слабшатиме, і в Росії почнуться внутрішні процеси: розбрат, розкол, гризня кланів. Боюся, що швидко правлячий режим в Росії не впаде, але повна військова поразка для Путіна означатиме як мінімум відкат до кордонів 23 лютого або ще далі. Для нього це означатиме старт колапсу його режиму, і тоді він втратить будь-які можливості контролювати своє оточення і країну.
Режим Путіна впаде, у цьому немає жодних сумнівів. А ось сценарії його падіння можуть бути різними. Найспокійніший – це внутрішньоелітний переворот з гарантіями особистої безпеки і перехідним періодом. Але ми не можемо замикатися тільки на ньому і чекати. Якщо цей сценарій не буде реалізовано, значить, нехай всі йдуть на дно – це їхній вибір. Тут ніхто нікого вмовляти не буде.
Наші стандарти: Редакційна політика сайту Главред
Читати Главред в Telegram
Читати Главред в Facebook
