Є моменти сумнівів: Наталка Денисенко про акторську кар'єру, вигорання, хейт та сім'ю

Наталка Денисенко — одна з тих акторок, які можуть перевтілюватися в різноманітні образи, зберігаючи глибину й емоційність кожної ролі. Її кар'єра — це не просто професія, а справжнє покликання, в яке вона вкладає душу. Від театральних сцен до емоційних ролей на екрані Наталка не просто грає, а переживає кожну свою роль, показуючи глядачеві не лише гру, але й частину себе.

В інтерв'ю Главреду Наталка поділилася роздумами про покликання в акторстві, складнощі роботи на знімальному майданчику та вміння знаходити баланс між професією й особистим життям. А також про реакцію на критику та методи роботи над своїми персонажами.

Наталко, як ви зрозуміли, що акторство – це ваше покликання?

Акторство стало для мене тим шляхом, на якому я можу бути собою, надихати інших і залишатися вірною своїм переконанням. Це не просто кар'єра — це моя пристрасть і покликання.

Ще в університеті я почала викладати техніку мови, і це дало мені нове розуміння важливості мови й емоцій в акторській професії. Потім, через різні ролі, я відчула, як сильно кожен персонаж та образ змінює тебе, як людину. Це не просто робота — це справжнє життя, яке ти проживаєш в кожному кадрі.

Творчість стала для мене не просто професією, а справжньою місією.

Рекомендуємо:

Наталка Денисенко поділилася приголомшливою новиною і довела Ольгу Сумську до сліз

Чи були у вашій карʼєрі переломні моменти? Можливо, виникало бажання обрати іншу професію?

На кожному творчому шляху є моменти сумнівів, і я не виняток. Особливо складним періодом стало повномасштабне вторгнення, коли спочатку мені здавалося, що моя професія втратила значення. У такі часи мистецтво може здаватися безсилим перед реальністю.Та досить швидко я зрозуміла, що культура, зокрема й акторство, — це не просто розвага, це наша сила, наш голос, наша історія. Я не уявляю себе поза мистецтвом. Воно не лише дає мені сенс, а й допомагає іншим.

Навіть короткий вірш у соцмережах може стати підтримкою, нагадати про красу нашої мови та культури. Актори, музиканти, поети завжди були поруч із людьми у найважчі часи. І якщо зникне творчість, ми втратимо щось значно більше, ніж професії — ми втратимо частину себе.

Як у творчої людини, яка дуже багато працює, чи траплялося у вас вигорання? Як справляєтесь з моментами, коли здається ніби більше немає сил?

Це природно, коли віддаєшся роботі на всі сто, а іноді навіть більше. Я навчилась у такі моменти не панікувати. Спочатку потрібно дати собі дозвіл на відпочинок та зрозуміти, що навіть найпотрібніша робота не принесе радості, якщо не піклуватися про себе.

Тож я завжди намагаюсь знаходити час для себе — навіть якщо це кілька годин для читання, медитації або просто затишного вечора без поспіху. Я зрозуміла, що відновлення — це не тільки фізичний відпочинок, але й внутрішній процес, коли важливо дати собі спокій і не думати про робочі обов'язки.

Чи є роль, яку ви мрієте зіграти, але ще не мали такої можливості?

Мені завжди хотілося спробувати себе в ролі, яка б кардинально відрізнялася від усього, що я грала раніше. Найбільше мене захоплюють персонажі, які вимагають повного перевтілення, де глядач навіть не відразу впізнає мене. Наприклад, мене дуже вразила робота Шарліз Терон у фільмі "Монстр", де вона втілила складний і драматичний образ. Я теж мрію зіграти щось подібне або ж спробувати себе в абсолютно протилежній ролі, наприклад, супергероїні на кшталт жінки-кішки.

Певною мірою я вже мала змогу відчути це на собі. У виставі "Наші Кайдаші" спочатку мені пропонували знайомий типаж красуні, але я вирішила не повторюватися й відмовилася. Тоді продюсер несподівано запропонував мені роль Баби Палашки. Це було справжнє випробування — створити образ, у якому мене взагалі не впізнають. І, судячи з реакцій глядачів, експеримент вдався!

Найбільше мені подобається момент наприкінці вистави, коли я знімаю з себе костюм Баби Палашки й виходжу у стильній сукні. Реакція залу щоразу однакова — подив і захват. І саме за такі емоції я люблю свою роботу.

Як ви працюєте над персонажами? Чи є у вас якісь унікальні методи занурення в роль?

Кожна роль для мене — це виклик і можливість відкрити в собі щось нове. Чим складніший персонаж, тим цікавіший процес його створення. Я завжди ретельно працюю над підготовкою, і інколи зовсім несподівані ситуації допомагають глибше відчути свого героя.

Наприклад, під час підготовки до ролі у фільмі "Коли ти вийдеш заміж?" Олексій Комаровський запросив мене на виставку в музеї Києво-Печерської лаври. Там презентували картини, зокрема роботи Катерини Білокур. Прогулюючись експозицією, я спостерігала за мистецтвознавцями: їхньою манерою говорити, рухами, тим, як вони взаємодіють у цій атмосфері.Цей досвід виявився неймовірно корисним. Навіть без спеціальних зустрічей чи додаткових досліджень я змогла зануритися у світ своєї героїні, перейняти характерні деталі й зробити образ ще більш переконливим.

Рекомендуємо:

Наталці Денисенко стало погано на знімальному майданчику - що сталося

Як вам вдається поєднувати кар’єру, сім’ю та особистий простір?

Баланс між кар’єрою, сім’єю та особистим простором для мене — це, перш за все, усвідомлений вибір. Я люблю життя і вірю, що все складається так, як має бути. Але водночас розумію, що нічого не відбувається саме собою — потрібно навчитися розставляти пріоритети та керувати своїм часом.

Звісно, іноді доводиться щось переносити або відмовлятися від чогось менш важливого. Але найголовніше — не забувати, що життя триває тут і зараз. Ми ніколи не знаємо, скільки в нас часу, тож важливо цінувати кожен день, кожну можливість бути з близькими, творити, розвиватися й просто радіти дрібницям.

Я завжди планую свої справи й намагаюся приділяти увагу всьому, що для мене важливо. Якщо вкладаю енергію в стосунки — вони стають міцнішими, якщо дбаю про здоров’я — почуваюся краще, якщо працюю над кар’єрою — вона розвивається. Немає магії, є лише зосередженість і розуміння того, куди ти рухаєшся.

Ще один важливий момент — делегування. Колись я думала, що це звільнить мені час, але насправді це просто змінило фокус: тепер я займаюся більш значущими проєктами. Уміння довіряти іншим і не намагатися робити все самотужки — теж частина гармонійного життя.

Головний секрет? Чітке планування, усвідомленість і вміння насолоджуватися моментом. Бо справжня гармонія — не в тому, щоб усе встигати, а в тому, щоб бути щасливою в тому, що ти робиш.

Який ваш улюблений спосіб відпочинку після насичених зйомок?

Після насичених зйомок для мене найкращий відпочинок – це час, проведений із сином. Разом ми можемо просто гуляти, читати книжки чи вигадувати нові ігри – і це завжди наповнює мене енергією та радістю.

Але якщо потрібно швидко перезавантажитися, у мене є один безвідмовний лайфхак – довгий душ. 40 хвилин під струменями води – і я виходжу звідти зовсім іншою людиною. Вода ніби змиває втому, очищає думки, і після цього я готова до всього.

Ще один ідеальний спосіб відновитися – це моменти тиші. Колись я не розуміла, як можна насолоджуватися часом наодинці з собою, це здавалося мені дивним і навіть тривожним. А тепер я ціную ці хвилини понад усе. Коли мене ніхто не турбує, коли можна просто побути із собою, впорядкувати думки, зрозуміти, чого я хочу насправді. Саме в такі миті приходять найкращі ідеї, натхнення та відчуття гармонії.

Якби не акторство, то яку сферу обрали б для себе?

Чесно кажучи, я навіть не уявляю себе поза творчістю. Але якщо подумати, то, напевно, могла б бути успішною в будь-якій сфері. У бізнесі, продажах, освіті – впевнена, що змогла б досягти високих результатів, бо коли ставлю перед собою мету, завжди йду до кінця. Проте, як кажуть мої астрологи та нумерологи, зараз у мене ідеальне втілення. Акторство, ведення блогу, навчання людей – усе це ідеально відповідає моїй природі. І я справді це відчуваю.

Коли почалося повномасштабне вторгнення, мені здавалося, що мистецтво втратило сенс. Але дуже швидко я зрозуміла, що все навпаки. Саме в цей час мій проєкт "Наталка Читалка", де я читаю вірші українських поетів, отримав нове звучання. Те, що починалося як відеоформат у соцмережах, переросло у живі зустрічі, благодійні вечори, на яких ми збирали кошти на ЗСУ. Я побачила, як слова й емоції можуть лікувати, як мистецтво допомагає вистояти, дає сили рухатися далі.Тоді я усвідомила, що моя професія — це не лише про кар’єру чи заробіток. Це про місію. Про можливість підтримувати людей у найскладніші часи. Адже без культури, без мистецтва ми втрачаємо ідентичність, нашу унікальність.

Ваш курс "Голос на мільйон" розкриває вас зі сторони викладача та ментора. Чи цікава вам ця діяльність? Чи маєте плани щодо цієї сфери?

Мені справді цікаво ділитися своїм досвідом і допомагати людям відкривати силу власного голосу. "Голос на мільйон" — це не просто набір технік і вправ, а можливість змінити своє сприйняття голосу, як інструменту впливу.

Ще під час навчання в університеті ім. Карпенка-Карого я почала викладати "Техніку мови" на акторських курсах. Тоді я зрозуміла, що робота з голосом потрібна не лише акторам і дикторам, а й людям найрізноманітніших професій — від юристів до викладачів. Адже вміння чітко, виразно й переконливо говорити має значення в будь-якій сфері.Саме тому я створила курс, який допомагає кожному знайти природне звучання, розкрити потенціал свого голосу, не копіюючи чужі манери, а знаходячи власний унікальний тембр. Це не про стандарти телебачення чи радіо — це про індивідуальність і впевненість.І знаєте що? Це працює!

Курс уже пройшло понад 10 тисяч людей, і я щодня отримую неймовірні відгуки. Люди пишуть, що вони не просто покращили дикцію чи голос — вони стали впевненішими, навчилися чітко доносити свої думки, почали виступати без страху. І це те, що мене найбільше надихає. Усвідомлювати, що я допомагаю людям розкритися, заговорити голосно та впевнено — це неоціненно. Я справді пишаюся тим, що створила цей курс і що він приносить таку користь.

Як ви реагуєте на критику? Чи навчились справлятися з хейтом в соціальних мережах?

Я давно зрозуміла, що хейт — це не про мене, а про тих, хто його поширює. Коли людина щаслива, вона не має потреби когось принижувати чи висловлювати агресію. А от коли всередині накопичується біль, розчарування чи незадоволеність життям, цей негатив шукає вихід — і часто виливається на тих, хто просто на виду.

Сьогодні я ставлюся до критики вибірково. Якщо це конструктивні зауваження — я їх приймаю, аналізую і роблю висновки. Але якщо це просто злість, образи чи намагання зачепити — це не моє. Я не дозволяю чужим негативним емоціям ставати частиною мого життя. Є гарний вислів: "Що всередині тебе, те ти й транслюєш у світ". Я обираю внутрішній спокій, радість і підтримку.

Які маєте творчі плани? Чим готуєтеся дивувати своїх шанувальників?

Зараз мої творчі плани – це не про гонитву за статусом чи конкретною ціллю, а про шлях, який приносить задоволення. Колись мені здавалося, що справжній успіх — це велика роль, популярність чи матеріальні досягнення. Але тепер я розумію: найбільша цінність — це сам процес, відчуття радості від роботи, можливість надихати й бути корисною. Саме з цією метою я готуюся до презентації нового формату закритих мотиваційних зустрічей "Голос жінки", буде дуже емоційно та цікаво.

Я хочу продовжувати творити з душею, працювати над проєктами, які мають сенс і залишають слід у серцях людей. Для мене важливо не просто брати участь у чомусь масштабному, а знаходити справжнє задоволення в кожній ролі, кожному виступі, кожному сказаному слові. І якщо це ще й приносить користь іншим — тоді це справжній успіх.

Наші стандарти: Редакційна політика сайту Главред