12-річний Тимофій Зозуля під час окупації його села Шевченкове на Київщині втратив свою маму і вітчима – їх розстріляли російські загарбники просто в автомобілі, коли той потрапив у поле зору російської колони на дорозі. Хлопчик дізнався про це не відразу – його тітка якийсь час приховувала від дитини трагічну втрату.
А тим часом без найрідніших людей Тимофію з братом довелося терпіти жахи окупації, аж поки село не звільнили українські військові. Усе, що довелося пережити, підліток описував у своєму щоденнику, повідомляє видання The Wall Street Journal.
Мама хлопців Юлія Ващенко та вітчим Сергій Єсипенко у день, коли в село заїжджала російська колона, якраз були на місцевому ринку – поїхали туди, щоб продати деякі товари. Об 11:30 Юлія зателефонувала одному з синів і сказала, щоб вони обоє заховалися у ванній.
Після цього жінка разом зі своїм чоловіком сіли в авто і попрямували додому, але доїхати не змогли – окупанти розстріляли їх просто в машині, коли їхнє авто з’явилося в полі зору колони російської техніки.
Обох братів після смерті матері і вітчима забрали до себе тітка Олена Стрілець та її чоловік Сергій Проворнов. Вони не наважилися одразу сказати хлопцям про втрату, тому приховували це, поки могли. А дітям сказали, що батьки поїхали в Київ.
Олена та Сергій провели переговори з російськими військовими і змогли забрати тіла загиблих з автомобіля. Після цього жінку і чоловіка поховали у неглибокій ямі в дворі їхнього будинку.
"У нас закінчується хліб... і терпіння"
Свої переживання Тимофій записував у щоденнику, який вів ще до початку широкомасштабної війни. В одному із записів від 13 березня він зазначив, що вже звик до снарядів, і що у них закінчується хліб.
"Надія на перемогу швидко згасає! Я звик до снарядів, що літають над моєю головою. У нас досі немає електрики. У нас закінчується хліб... і терпіння", – написав хлопчик.
Коли дитині повідомили, що його мама і вітчим були вбиті, він намалював у щоденнику червоного чорта, який пускає іскри з очей.
Проте наступного дня дитину чекав ще один удар – під час ворожого обстрілу осколком вбило його улюбленого пса Боню.
Після запису про смерть улюбленої собаки хлопчик написав на полях зошита "Мрії не здійснюються", й упродовж наступних 8 днів не робив записів.
Після цього 27 березня з'явився запис: "У нас досі немає електрики та газу. Зв'язок (стільниковий зв'язок) починає зникати, як і надія".
"Я не можу жити без своїх батьків"
Уже 10 квітня, після того, як населений пункт визволили українські військові, хлопчик написав, що поліцейські привезли в село одяг, продукти і воду.
Після цього тіла Юлії та Сергія змогли перепоховати за всім правилами. Хлопчик дуже сумував за мамою і вітчимом. Коли відбувалася підготовка до похорону, він написав у щоденнику: "Я не можу жити без своїх батьків".
Коли вони вже їхали з кладовища після похорону, то зупинилися біля авто, в якому загинули батьки. Автомобіль був розстріляний ззаду. В машині лежали шапки Юлії і Сергія, які були сильно просочені кров’ю.
Родичі впевнені, що якби жінка з чоловіком сховалися у підвал поблизу ринку, то не натрапили б на ворожу колоні й лишилися б живі.
За словами голови села Володимира Йовенко, у Шевченковому окупанти вбили багато беззбройних людей. Серед них кілька чоловіків, яких стратили у підвалі.
Дивіться онлайн новини Києва:
Нагадаємо, українські артилеристи розбили вщент техніку російських окупантів, яка рухалася українськими полями. Влучними ударами її знищили артилеристи 59 окремої мотопіхотної бригади імені Якова Гандзюка.
Раніше американські аналітики зазначали, що російські війська можуть кинути більше сил на захоплення Сєвєродонецька та Лисичанська на Луганщині, при цьому вони можуть відмовитися від ідеї досягти адміністративних кордонів Донецької області.
Читайте також:
- "Нема чого по сіяному їздити": артилеристи ЗСУ яскраво знищили колону окупантів
- Коли буде достатньо зброї: ЗСУ підуть в активний контрнаступ в середині літа – Арестович
- Через дурість командування втратили сотні людей: у NYT розповіли про крах окупантів під Білогорівкою
Наші стандарти: Редакційна політика сайту Главред
Читати Главред в Telegram
Читати Главред в Facebook
