Підпишіться 
Українська судова система працює в умовах критичного кадрового дефіциту та хронічного недофінансування, водночас забезпечуючи мільярдні надходження судового збору до державного бюджету. За 2025–2026 роки розрив між потребами судової системи та передбаченим фінансуванням становить майже 30 млрд грн.
Про це пише суддя-спікер Північного апеляційного господарського суду, членкиня Ради суддів України Марина Барсук у колонці "Скільки коштів заощаджено на судах, поки "на нас не було коштів"".
За даними судді, в Україні наразі працює трохи більше 4 тис. суддів при розрахунковій потребі близько 11,5 тис. Таким чином, кадровий дефіцит сягає близько 65%.
Ситуація суттєво впливає і на навантаження на діючих суддів. У великих містах воно може становити близько 1,5–3 тис. справ на одного суддю на рік проти 200–300 справ у європейських країнах.
У 2025 році до місцевих та апеляційних судів надійшло 4,82 млн справ, із яких було розглянуто 4,53 млн. Водночас залишок нерозглянутих справ лише за рік зріс на 28% та перевищив 1,15 млн.
За даними Державної судової адміністрації України, на кінець 2025 року 80 судів працювали у складі 50% і менше від установленої штатної чисельності суддів, тоді як роком раніше таких судів було 66. У 20 місцевих загальних судах правосуддя здійснював лише один суддя.
Суддя Барсук звертає увагу, що кадровий дефіцит має також інший, практично не досліджений публічно, фінансовий вимір.
Роками суди не фінансуються відповідно до повної штатної чисельності суддів. Відтак держава не несе витрат на суддівську винагороду, доплати та відповідні нарахування за тисячами незаповнених посад.
" Може, час задати питання скільки вже за ощаджено за рахунок судов ої влад и за роки економії на вакансіях ? За найскромнішими підрахунками – це десятки мільярдів. ", - зазначає Барсук.
За її словами, лише у 2025 році недофінансування потреб судової системи становило близько 14,1 млрд грн, у 2026 році - близько 15,5 млрд грн. Таким чином, сукупний розрив за два роки наближається до 30 млрд грн.
Водночас судова система забезпечує значні надходження до спеціального фонду державного бюджету.
У 2025 році суди зібрали 5,7 млрд грн судового збору при запланованих 3,6 млрд грн, виконавши план на 159%. За словами Барсук, станом на липень 2026 року було акумульовано вже близько 7,5 млрд грн при очікуваних за весь рік близько 5 млрд грн.
"Судова система демонструє парадокс: вона є ефективним генератором доходів для бюджету, але змушена "жебракувати" на базові потреби", - наголошує членкиня РСУ Барсук .
За її словами, понадпланові надходження фактично спрямовуються не на розвиток судової системи, цифровізацію, впровадження нових технологій чи оновлення інфраструктури, а на покриття поточних потреб - оплату праці, комунальних послуг, закупівлю паперу, марок, конвертів та забезпечення роботи судів.
Загальний рівень фінансового забезпечення судової влади на 2026 рік становить лише 59,4% від визначеної потреби.
Окремою проблемою Барсук називає виконання судових рішень на користь суддів та працівників системи правосуддя. За її даними, відповідна бюджетна програма у 2025 році була профінансована лише на 0,6% від потреби, а на 2026 рік передбачено близько 10 млн грн при загальній потребі близько 2,3 млрд грн.
"Виходить, що самі судді як громадяни не можуть реалізувати вже отримане рішення суду, оскільки в бюджеті на його виконання не передбачено достатніх коштів", - зазначає Барсук.
Вона також звертає увагу на багаторічне застосування спеціальної розрахункової величини прожиткового мінімуму для визначення суддівської винагороди. З 2021 року вона залишалася на рівні 2102 грн, незважаючи на зростання прожиткового мінімуму та інфляцію.
25 червня набрав чинності закон №4905-IX, який, за словами Барсук, має усунути цю проблему та повернути застосування єдиної розрахункової величини - прожиткового мінімуму для працездатних осіб, який у 2026 році становить 3328 грн.
Водночас питання фактичного фінансування відповідних видатків залишається відкритим.
Вона наголошує, що в умовах повномасштабної війни можливості державного бюджету обмежені, а фінансування оборони є безумовним пріоритетом. Водночас, на її думку, належне функціонування правосуддя є частиною базової інфраструктури держави, необхідної для захисту прав громадян і бізнесу, економічної стабільності та європейської інтеграції України.
Барсук також посилається на висновки Європейської комісії, яка у звіті щодо України вказує на кадровий дефіцит, високе навантаження та нестачу фінансових і технічних ресурсів у судовій системі.
Наші стандарти: Редакційна політика сайту Главред
