Нові пригоди ведмедика Паддінгтона починаються з того, що він отримує листа від черниці, яка керує перуанським Будинком для літніх ведмедів, де мешкає його тітка, ведмедиця Люсі.
Виявляється, що та страшенно сумує за небожем. Тож ведмедик і родина Браунів, котра прихистила його у Лондоні, разом вирушають із Великої Британії до Перу, щоб навідати Люсі. Та виявляється, що на місці її немає: літня ведмедиця вирушила у таємничий квест у амазонські джунглі.
Щоб її відшукати, Браунам і Паддінгтону доведеться поплисти Амазонкою у глиб джунглів, для чого вони винаймають річковий катер під управлінням харизматичного капітана та його чарівної доньки.
Але згодом пошуки зниклої тітоньки перетворюються на пошуки легендарного "золотого міста" Ельдорадо, у яких, здається, ну дуже зацікавлені капітан і черниця…
"Пригоди Паддінгтона в Перу" – перший із фільмів франшизи, знятий не Полом Кінґом. Він був зайнятий зніманням "Вонки", тож поступився режисерським кріслом Дуґалу Вілсону, для якого "Паддінгтон" став повнометражним дебютом (раніше режисер знімав лише рекламу та відеокліпи – зокрема, для Coldplay, LCD Soundsystem і Джарвіса Кокера). Але Кінґ лишився у проєкті як виконавчий продюсер і співавтора сценарію (разом із Саймоном Фарнабі та Марком Бертоном).
До акторського складу нового фільму долучилися дві справжні суперзірки: Олівія Колман, що зіграла черницю, та Антоніо Бандерас у ролі капітана. Але основний каст лишився незмінним: Мадлен Гарріс знову зіграє Джуді Браун, Самуель Джослін – Джонатана Брауна, Джулі Волтерс – економку Браунів, місіс Бьорд, Джим Бродбент – містера Грубера.
Хоча є і важлива заміна: замість Саллі Гокінс роль місіс Мері Браун тепер виконує Емілі Мортімер ("Мері Поппінс повертається"). А ось містер Браун лишився тим самим – єдиним і неповторним Г’ю Бонневіллем, який до слова - записав ексклюзивне вітання для українців, які чекають на прем’єру третьої частини франшизи про улюбленого ведмедика:
Є певна іронія в тому, що актор, без якого франшизу про Паддінгтона тепер просто не уявити, колись (а точніше – 10 листопада 1963 року) народився саме… у лондонському районі Паддінгтон. Тож можна сказати, що це наче сама доля вела Г’ю до історичної кінозустрічі з ведмедиком, який, до речі, був героєм його дитинства. Та що сам Г’ю Бонневілль думає про Паддінгтона та новий фільм? Слово йому самому. Отже, Г’ю Бонневілль…
… про рішення доєднатися до франшизи
"Коли я вперше почув про плани зняти фільм про Паддінгтона, я був трохи насторожений. Тому що подумав: "О, Боже, вони збираються зробити цього улюбленого ведмедя голлівудським", а для мене, як і для мільйонів інших людей, цей ведмідь був саме моїм, він був частиною мого дитинства. Його голос був унікальним і звучав у моїй голові. Тож я трохи переживав через те, що все майже неминуче зіпсують, – зізнавався актор в інтерв’юDen Of Geek. – А потім сталися дві речі. По-перше, читаючи сценарій, я сміявся вголос уже з першої сторінки. У першому фільмі є сцена, де дослідник несе своє маленьке піаніно через джунглі. І вона навіть на папері була такою смішною, що я подумав: "Хто б це не написав, він знає, що робить". Я тоді ще не знав Пола [Кінга], але у голові промайнуло: "Той, хто це написав, явно має правильне бачення". А потім, коли ми із Полом зустрілися, все вирішилося буквально за кілька хвилин. Спілкуючись із Полом, ви просто бачите перед собою величезне серце, чудову уяву, і фактично сидите поруч із самим Паддінгтоном. Тож тоді я зрозумів: "Ми в надійних руках".
… про заміну режисера
"Дуґал переживав, чи вдасться йому відповідати стандартам, які встановив Пол Кінґ, – Г’ю Бонневілль в інтерв’юYahoo UK. – Але він не лише гідно прийняв цей виклик, а й додав власні свіжі ідеї, які прекрасно вписалися в тональність фільму".
"Нам на заваді стала пандемія, потім були всілякі інші труднощі за лаштунками, але Дуґал Вілсон – зі своїми розкадровками, ідеями й постійним їх доопрацюванням, – завжди все збирав до купи. Він не просто "приміряв" ці дуже великі "черевики" [Кінґа], але й прекрасно їх заповнив. Він додав у новий фільм власний стиль і тон. Там є кілька візуальних ідей, які просто неймовірно свіжі", – додав актор в інтерв’юDigital Spy.
… про акторський склад і його оновлення
"Майже весь старий акторський склад зібрався тут, і це приємна зустріч, адже ми дійсно весело провели час під час зйомок. Хоча це було непросто, інколи навіть виснажливо, – цитує БонневілляYahoo UK. – І ще у нас чудові нові гості – Антоніо Бандерас і Олівія Колман. І разом у нас вийшла історія пошуку тітки Люсі, сповнена пригод і тепла – так само, як і перші два фільми. І – так само з великою кількістю мармеладу!"
… про те, за ким з попереднього касту він сумує
"Коли у "Пригодах Паддінгтона 2" Г'ю Ґрант грав лиходія, під час репетицій ми з ним підрахували, що минуло 19 років із моменту, коли ми востаннє працювали разом, що змусило нас обох відчути себе "ветеранами", – пригадує Бонневілль у бесіді зYahoo UK. – Це звучить трохи зверхньо, адже я молодший за нього, але він розвинувся в неймовірного характерного актора. Його ролі в "Дуже англійському скандалі", "Джентльменах" та "Паддінгтоні 2" були блискучими. Танцювальна сцена Ґранта наприкінці другого фільму була неймовірною. Він був чудовим у фільмі, і я вважаю, що він заслуговував на "Оскар" за цю роль".
… про прихований сенс образу Паддінгтона
"Можливо, ми не звертаємо на це уваги, але у фільмі є політичний вимір, і це лише додає йому глибини, – розмірковує актор в інтерв’ю дляDen Of Geek. – Та якщо такий підтекст є, то, гадаю, побачити його – це справа глядачів. Але найважливіше, що все це закладено ще в книгах, написаних у 1958 році. Подумайте про письменниа Майкла Бонда, який жив у Західному Лондоні, у спільноті, яка дуже швидко змінювалася як демографічно, так і культурно. Багато людей іммігрували, приїжджали до Великої Британії вперше й знаходили там новий дім.
Він писав свої книги всього за кілька років після Другої світової війни, коли діти на перонах із протигазами на шиях були ще неймовірно яскравими у пам’яті. Майкл навіть сам казав, що саме образи цих дітей певним чином надихнули його на створення Паддінгтона. Тож, якщо говорити про політичне послання цієї історії, воно бере свій початок у повоєнну епоху, але все ще залишається актуальним і досі.
Та найголовніше, що Паддінгтон – це чужинець у чужому місці, і всі ми колись були в такій ситуації: в новій школі, в новому місті чи опинившись у новій країні – за власним вибором чи вимушено. Я думаю, кожен може впізнати це відчуття, поставити себе на місце Паддінгтона. І те, як ми – люди, котрі зараз мають можливість або допомогти комусь, або відштовхнути, – реагуємо на це, також є частиною дискусії, яку ми ведемо сьогодні.
Але врешті-решт, "Паддінгтон" – це сімейний фільм, який першою чергою прагне розважити. Та якщо глядачі хочуть побачити в ньому послання про прийняття й толерантність – то це їхній вибір".
Наші стандарти: Редакційна політика сайту Главред
Читати Главред в Telegram
Читати Главред в Viber
