По ледачому по Нілу пароплав "Карнак" пливе. Молодий красивій дамі Ліннет (Галь Гадот) вусатий хлищ Саймон (Армі Хаммер) "пісеньки співає". І до того добре співає, собака, переконливо співає - що дама вийшла за нього заміж з усім своїм багатомільйонним статком. Чим чимало взбаламутило вище суспільство і свою подругу дитинства Жаклін (яка, власне, була заручена з Саймоном і, на свою біду, познайомила його з Ліннет - Емма Макі). Жаклін - дівчина нервова, явно має намір зіпсувати молодятам медовий місяць і трохи-що з божевільним виглядом грає пістолетною рукояттю. Але, якщо серед гостей на орендованому для подорожі пароплаві "Карнак" є легендарний детектив Екрюль Пуаро (Кеннет Брана), значить, злочинів не минути і води Нілу скоро трохи почервоніють від крові.
Для топових голлівудських режисерів у Кеннета Брани дещо незвичайний бекграунд - в 90-ті він був відомий як класичний шекспірівський артист і режисер декількох екранізацій його п'єс (в тому числі і "Гамлета"), в нульові і десяті він цілком легко вбудувався в американське кіновиробництво - зокрема, знявши для Marvel першого "Тора" і зігравши у Крістофера Нолана в "Дюнкерку" і "Тенеті". Мабуть, тому йому й вдалося переконати студію -то ще "20 століття Фокс" - довірити йому великобюджетну екранізацію класичного роману Агати Крісті "Вбивство в Східному експресі" (і зіграти в ній головну роль). Старомодний, неповороткий, але набитий зірками фільм раптово добре показав себе в прокаті. І практично відразу брані дозволили знімати сиквел - за іншим класичним романом Крісті "Смерть на Нілі".
Режисер не став вигадувати нічого нового. Благо, бюджет збільшився і на гонорарах зіркам і спецефектам можна було не економити.
"Смерть на Нілі" - таке ж неспішне, медитативне і в плані картинки красиве видовище, як, мабуть, і сама панорама великої єгипетської річки. Основну сюжетну канву Брана і сценарист Грін чіпати не стали, додавши лише прямого зв'язку зі "Вбивством..."і додавши "актуалочки" (так, наприклад, ексцентрична авторка любовних романів Саломея Оттерборн і її дочка Розалія стали чорношкірою блюзової співачкою і її хваткою племінницею-менеджеркою, а серед інших персонажів є акуратні натяки на лесбійський зв'язок) з романтичною лінією самого Пуаро.
Але, незважаючи на всі старання авторів дати актуальності, твір у них вийшов несучасний і виглядає на тлі сучасних детективів за типом "Ножі наголо" - приблизно так само, як виглядав би пароплав "Карнак" на тлі нинішніх трансокеанських лайнерів.
Брані вдалося зібрати потужний каст і зробити приголомшливі декорації, але як жанровий фільм "Смерть на Нілі" працює не завжди. Не кажучи вже про те, що часом режисер в ролі Пуаро відверто переграє, картинно пожовуючи вусами - навіть там, де це за сюжетом абсолютно не потрібно. Картину трохи рятують ветерани на кшталт Аннет Беннінг (у якої роль противної старої перечниці-художниці) і Дженніфер Сондерс (вона грає лівацьки налаштовану хрещену матір героїні), але розвернутися їм особливо не дають.
Основний же любовний трикутник теж регулярно збоїть. І в основному через Армі Хаммера, який не виходить з амплуа "чарівний гад - трьох дівчат поспіль". Галь Гадот, що логічно, помірно хороша в амплуа "красивої і балуваної Галі", а Емма Маки зі шкіри геть лізе, тільки б її публіка перестала плутати з Марго Роббі - але, знову ж таки, не завжди досягає успіху.
Підсумовуючи - у візуальному плані фільм приголомшливо красивий, а Гадот, таке відчуття, зібрала в собі красу і Нефертіті, і Клеопатри разом. Але назвати його однозначною удачею не виходить - надто вже архаїчним і повільним він вийшов. Тим не менш, всім, хто скучив за детективами на великому екрані, всім, хто хоче подивитися комп'ютерні краси Єгипту (і фанаткам Армі Хаммера - адже він після секс-скандалу навряд чи скоро повернеться в кіно) він рекомендується до перегляду.
читайте також"Кінець прекрасної епохи, настояний на русофобії": рецензія на фільм Кінгс Мен
Наші стандарти: Редакційна політика сайту Главред
Читати Главред в Telegram
Читати Главред в Facebook
