Парадокс СРСР: чому будували асфальтні дороги, хоча в Союзі було дуже багато бетону

Головне з новини:

• Відмова СРСР від бетонних доріг була наслідком технологічних помилок і управлінських рішень
• Бетон міг служити значно довше, але його неправильно укладали
• Асфальт обрали через простоту ремонту та зручність для чиновників у швидкому освоєнні коштів

Попри рекордні обсяги виробництва цементу та широке застосування бетону в будівництві, у Радянському Союзі десятиліттями віддавали перевагу асфальтовому покриттю.

Це рішення, ухвалене з міркувань зручності та управлінської вигоди, сьогодні продовжує впливати на якість дорожньої інфраструктури в пострадянських країнах, включно з Україною, пише Oboz.ua.

Чому бетон так і не став основою дорожнього будівництва

На початку 1960‑х СРСР досяг піку виробництва цементу: з нього зводили житлові масиви, промислові об’єкти та інженерні конструкції. Здавалося б, логічним кроком було б використати цей ресурс і для доріг.

Тим більше, що бетонні покриття, за оцінками фахівців, на 60–70% міцніші за асфальтові та можуть служити десятиліттями без капремонту. У США такі магістралі, збудовані ще в середині XX століття, досі витримують інтенсивний трафік.

Рекомендуємо:

Чому в СРСР паркет клали саме "ялинкою": причина, про яку ніхто не здогадується

Однак радянські дорожники обрали інший шлях. Офіційно - через кліматичні ризики: перепади температур, промерзання ґрунтів і вологість нібито робили бетон ненадійним. Але досвід США, Канади та північної Європи спростовував ці аргументи.

Технологія, якої не вистачило

Ключова відмінність полягала у підході до будівництва. У західних країнах під бетон укладали тонкий шар асфальту, який працював як гідроізоляція. У СРСР такий прошарок майже не використовували, що призводило до швидкого утворення тріщин і формувало міф про "непридатність" бетону.

Шиповані шини - ще один удар по довговічності

Ситуацію погіршувала масова експлуатація шипованих шин. Для асфальту вони шкідливі, але бетон руйнують значно швидше: мікротріщини, що виникали від механічного навантаження, скорочували строк служби покриття без спеціальних технологічних рішень.

Управлінська логіка перемогла інженерну

Асфальт був простішим у виробництві, укладанні та локальному ремонті. До того ж він дозволяв швидше "освоювати" бюджетні кошти - фактор, який у плановій економіці часто мав вирішальне значення.

У результаті країна отримала дорожню систему, що потребувала постійних вкладень і не витримувала довгострокових навантажень.

Вас може зацікавити:

• Як у СРСР будували міста "з нуля" і чому вони досі розплачуються за цей експеримент
• Навіщо СРСР залучав авіацію для "засолювання" річок: пояснення істориків
• Колись обожнювали всі: чому продукти з СРСР втратили популярність

Наші стандарти: Редакційна політика сайту Главред