У червні Росія ухвалюватиме рішення про напад на Європу - Роман Безсмертний

Президент США Дональд Трамп все більше розчаровується у діях кремлівського диктатора Володимира Путіна, як і у його мотивах завершення війни в Україні. А Кремль, ймовірно, тягне час для підготовки подальшого поширення війни на Європу.

В інтервʼю Главреду дипломат, політик, автор Youtube-каналу, колишній представник України у Тристоронній контактній групі Роман Безсмертний розповів, коли Путін може ухвалити рішення про військову операцію проти Європи чому Трамп свідомо не помічає політичних ігор Путіна.

Першу частину розмови про те, чому Росія відмовляється від зустрічі з Україною у Ватикані та чого чекати від посередництва Туреччини у переговорному процесі, можна прочитати за посиланням.

Щодо подальших кроків Трампа. Ми бачили, як на третій день після атак по Україні, після розмови Трампа з Путіним, була реакція від Трампа — він написав, що "Путін з’їхав з глузду". Чи бачите ви перспективи, що Трамп змінить свою позицію найближчим часом як щодо Росії, так і щодо Путіна особисто? В чому це може проявитися?

Я не бачу для цього підстав. Тут треба виходити з мотивації. Трамп тільки на словах піклується про "відродження Великої Америки". Так само, як награно турбується про загиблих і вбитих. Трамп нещирий – він піклується про себе, свою бізнес-імперію, свою родину. Пам’ятаєте історію з мерчем "Trump 2028" і заяву його сина про честь "продовжити подвиги батька"? Це і є ключова лінія, все інше — просто гра, театр. Між ним і людьми — непереборна стіна. Піклування про американців, про "Велику Америку" — лише декорація. Жодна людина, яка б щиро цього хотіла, не робила б таких кульбітів у митно-тарифній, ціновій чи будь-якій іншій політиці. Бо ким би ти не був — бізнесменом, політиком, учителем чи космонавтом — ти зважуєш плюси й мінуси перед тим, як зробити певний крок.

Знаєте, колись класик писав: "Росію розумом не зрозуміти". Так от Трампа — точно не зрозуміти розумом. Ці кривляння перед пресою, це його "Путін збожеволів"… Треба було бачити його обличчя, коли журналісти зачепили його за живе в аеропорту. Він розсердився не на Путіна, а на журналістів. А це ж не його Овальний кабінет — тут нікого не виженеш. І в емоціях він щось випалив, а потім, щоб збалансувати, ще й накинувся на президента України.

Ось тому для мене цей "субчик" — зрозумілий. Інша справа — як діяти в такій ситуації. Бо ми з вами можемо поговорити, а як чинити людям, які сидять у кабінетах?!

Зверніть увагу на пасаж із Москви: мовляв, зараз ситуація дуже нервова. Пєсков нічого не сказав, хоча нормальна людина прореагувала б у відповідь чимось на кшталт "він сам збожеволів", аж тут почалися заяви, що "ситуація дуже нервова, емоційна" тощо. Це вже — перегравання. Це вже не реальність, а роль. І це видає операцію ФСБ щодо Трампа. Але щоб це розуміти, треба усвідомлювати, наскільки складно з ним працювати, вести діалог. Зрештою, Трамп — це вибір талановитого американського народу (якщо такий є).

Дивіться відео інтервʼю Романа Безсмертного Главреду про те, що задумала Росія у Європі:

А як тоді варто діяти Україні, як максимально адекватно на це реагувати? Адже Путін намагається грати на слабкостях Трампа.

Перше, що треба розуміти — це війна. А друге — для Путіна й усієї його кліки це інструмент. Тому росіяни поводяться так, щоб використати Трампа у війні проти України як свою зброю.

Трамп — це такий же "Тор" чи "Катюша". Така ж зброя в руках Росії, як гармати, снаряди чи ракети. Це той же "шахед", який в даному випадку в результаті інформаційно-психологічного впливу Москва використовує у війні.

Потрібно пояснювати суспільству, що іноді мовчання українського воєнно-політичного керівництва повʼязані з використанням Дональда Трампа Росією. Ми маємо справу з генієм Трампа. Колись покійний академік Юхновський дав мені одну слушну пораду: "Не називай політиків дурнями. Кажи: він не дуже талановитий, не зовсім геніальний". З одного боку — ніби даєш зрозуміти суть, а з іншого — не ображаєш.

Очевидно, Росія й надалі використовуватиме Трампа в ході війни. Меморандум РФ — це "гуляння" Трампа. Дехто скаже: "Невже він цього не розуміє?". Ні, не розуміє. Бо Трамп живе у світі власних ілюзій. Є фраза, яку зараз часто використовують на Заході, коли говорять про концептуальне розуміння президента США: "Трамп — це великий гарний магазин, де всі хочуть щось купити".

Для нас у цій ситуації дорога лише одна — розбудова оборонно-промислового комплексу, взаємодія в оборонній сфері з Європою. Зверніть увагу: у всіх ігрищах Путіна, Трампа й Орбана простежується одна лінія — розтрощити Європу. Вони всі чудово розуміють, що програють саме Європі. Програють, бо, попри всі розмови, саме Європа є інтелектом і генієм людства, джерелом розуму. І тому вони страшенно не хочуть, щоб справдилося те, про що колись говорив Збіґнєв Бжезінський – про те, що стабільність євразійського світу, як і всієї планети Земля — залежить від формування політико-безпекової єдності Франції, Німеччини, Польщі та України.

Я постійно наголошую на цьому студентам і колегам: Бжезінський був правий, коли говорив, що воєнно-політичний союз цих чотирьох держав (особливо якщо до нього долучиться ще й Велика Британія) буде значно потужнішим і стійкішим, ніж нинішнє НАТО чи будь-який китайський проєкт.

Це — розум, перспектива і те, що знаходить відповіді на найскладніші питання. Все це створено на величезних трагічних та успішних уроках. І це єдине, що є у світі, який живе на основі права. Хай воно і недосконале, але воно є. Саме тому такі шалені зусилля Путіна і Трампа спрямовані проти Європи.

Китай тут буде "волочитися". Він — про тони і результати, але разом із тим у Китаю є й мегапроблеми. Тому в наших інтересах — робити ставку на україно-європейську єдність.

Є ще один момент, якого можна очікувати у цій ситуації — виникнення нових вогнищ війни. Тобто можливого поширення війни на європейський континент, і, як наслідок, наступної стадії — глобальної війни. Те, що зараз відбувається в Балтійському регіоні, — яскрава демонстрація того, що невдовзі, за збереження поточної динаміки, там може розпочатися серйозне протистояння між Росією і державами НАТО.

Зверніть увагу на те, як загострилася ситуація після перших організаційних кроків у вигляді ініціативи "Балтійський вартовий", де задіяні не військові, а патрульні одиниці. Щоденні повітряні бої без застосування зброї, дії на морі. Але це — лише до першого пострілу, до першого зіткнення, потоплення, падіння літака. І тоді все закрутиться. Я вже не кажу про те, що Росія може цілеспрямовано створити casus bellі (привід для війни. – Главред). Тому треба бути розумними, витриманими, мудрими. Але водночас — займати чітку і жорстку позицію, виходячи з власних національних інтересів. І коли стає очевидним, що Америка починає хитатися під впливом загравань Трампа, — тоді слід займати позицію за прикладом Ізраїлю. А, можливо, навіть жорсткішу.

Ви сказали, що Росія може створити casus belli, щоб пояснити ним свої подальші дії. Як скоро РФ може піти на такий крок? І якщо говорити про подальшу роль Євросоюзу в прямих переговорах між Україною та Росією, то якою саме буде ця роль?

По-перше, у Кремлі чекають результатів трьох ключових зустрічей: саміту G7 у Канаді, саміту НАТО та саміту Європейської Ради. Вони відбудуться в червні буквально одна за одною. І вже після цього Москва ухвалюватиме рішення щодо своїх дій відносно Європи.

Що стосується теми України, то всі ці так звані консультації, які чомусь називають "переговорами", для Путіна — абсолютно окремий трек. Гра з Дональдом Трампом — окремо, війна та агресія проти України — окремо. І невипадково в РФ кажуть, що нібито готують якісь меморандуми, а паралельно бомбардують Україну, причому роблять це нахабно. Мені навіть не потрібно було пояснювати, що так і буде — я це добре пам’ятаю. Варто було мені лише купити квиток до Мінська на переговори — одразу починалися чергові обстріли. Це повʼязані дії, бо це стиль і спосіб дій російської системи.

Насправді, все залежить від результатів згаданих самітів і від того, яке рішення буде ухвалене стосовно північного напрямку.

Там збирається доволі серйозний "кулак", хоча, по суті, він там і не потрібен. Уже видно, як диверсійна діяльність спецслужб Російської Федерації буквально розчиняє, як у кислоті, зусилля та оборонний потенціал багатьох одиниць Європи. І тут абсолютно правий генерал Залужний, Надзвичайний і Повноважний посол України у Великій Британії, який вважає, що Європі конче необхідний оборонний альянс з Україною, щоб почати реально розуміти, що собою являє Росія.

Більше того: будучи депутатом, я жодного разу не голосував за виведення українських миротворчих контингентів з інших країн. Бо якщо хочеш навчитися захищати свою батьківщину — вчися війні, не тікай від неї. Так, для цього потрібні великі зусилля, великі ресурси, але цьому треба вчитися. Бо Росія — це колосальна проблема для Європи та Сполучених Штатів Америки.

Як на мене, Париж 17 квітня відродив Європу в цьому процесі — і чітко показав, що без Європи це питання принципово не вирішується. Дональд Трамп з цим не впорається — він просто не розуміє, що це таке. А люди, які перебувають навколо нього, принципово не готові до таких викликів, тому що їхня основна функція — це підхвалювати велич Дональда Трампа.

Мене розбили результати першої зустрічі американської делегації з російською в Ер-Ріяді. Тоді, під час брифінгу Волца і Рубіо, у шести з восьми реплік звучало: "Який у нас великий президент. Тільки він здатен це зробити". Коли так роблять, то немає місця для розгляду питання по суті.

Тобто говорити на найвищому рівні там немає з ким. І коли ми з вами раніше говорили про те, що потрібно робити — то діяти треба якраз на середньому рівні. Бо навіть документи, які зараз виходять з Вашингтона, — слабкі. Якщо взяти, для годиться, оцінку загроз і порівняти її з тим, що оприлюднила розвідувальна спільнота в березні, зі звітами від RAND Corporation або Фонду Вудро Вільсона, то видно, наскільки ці документи недопрацьовані.

Як і матеріали, які виходять за підписом Дональда Трампа. Для мене це дуже неприємний сигнал, бо я свого часу мав можливість бути "на кухні" цього процесу і бачив, як глибоко тоді опрацьовували подібні документи. А зараз читаєш — і чесно скажу: двоє-троє студентів-третьокурсників могли б підготувати документи такого ж рівня.

До чого я веду? Роль Європи тут незамінна. І хай там що говорив би Медведєв чи Путін, і що б не бажали "трампи" — саме Європа здатна вирішувати питання, конструктивно вести процес і досягати результатів. Це чітко показала немічність Америки на Близькому Сході — у випадках із хуситами та Іраном. Зверніть увагу: на певному етапі всі почали говорити про необхідність повернення Європи до процесу. Бо Європа — це конструктив. Це пошук рішень, а не ультиматуми. З Європою працювати важко — я сам через це пройшов, але принаймні тебе чують, і є простір для зіставлення позицій. Як і важка праця, щоби дійти до результату.

Роль Європи зростатиме — і в переговорному процесі, і в оборонно-безпекових ініціативах, і у формуванні спільного оборонно-промислового комплексу, зокрема й на глобальному рівні. Також зростатиме роль Європи і в економіці світу. Бо безумство в стилі Трампа чи неоколоніалізм у стилі Сі Цзіньпіна чи Путіна — це тимчасове явище.

Рано чи пізно африканські людоїди, які проміняли Європу на війська Вагнера або на Китай, зрозуміють, що віддали себе в рабство. Тому нинішній фактор — тимчасовий. Але поки всі ці процеси пройдуть, на це підуть не роки, а десятиліття. А жити, як-то кажуть, потрібно сьогодні. Так, Європа багато говорить, багато дискутує, але вона ухвалює правильні рішення. І ці рішення ухвалюються по праву, а не тому, що "комусь хочеться".

Якщо говорити про зростання ролі Європи — в чому це може проявитися? І, власне, чи готова Європа активно реагувати на всі дії Путіна?

Перш за все, Європа працюватиме в цьому напрямі. Вона нарощуватиме свій потенціал: безпековий, оборонний, економічний, а також посилюватиме санкційну політику та збільшуватиме допомогу Україні. Всі відповідні рішення вже ухвалені.

Інша справа — Європа паралельно проходить випробування "правими". Нещодавно завершилися вибори в Румунії. Скоро побачимо результати по Шатковському і Навроцькому в Польщі. Вже пишуть про те, якщо Макрон "отримав по обличчю", то невдовзі прийде Ле Пен. Ну, не знаю як Ле Пен, але Бардела цілком може "вискочити". Тим більше, французька дипломатичність може призвести до того, що французи "засумують" за Наполеоном. То чому б і не Бардела? Хай навіть він не зовсім француз за походженням, проте, як відомо, інородці завжди найбільші патріоти та шовіністи.

Отже, з одного боку, Європа зростатиме. З іншого — проходитиме серйозні внутрішні випробування. Ми, наприклад, не надто звернули увагу на вибори в Португалії, але там праві сили також вийшли на друге місце.

Втім, у скандинавських країнах вплив "правих" вже згасає, оскільки вони увійшли у цей процес раніше. Очевидно, що ці процеси підживлюватимуться з Вашингтона. Згадайте хоча б Джей Ді Венса та його виступ на Мюнхенській конференції. Але в цьому контексті Європа отримала певну передишку з появою Мерца, тому що він не з тих, хто буде церемонитись. Це цікавий феномен: правий консерватор і водночас — єврооптиміст. Однак він німець, а німцям, які завжди мислили глобально, тісно в межах лише Німеччини.

Зараз видно, як Мерц поступово перебирає на себе роль лідера в ЄС. Але якби вдалось гармонізувати відносини рівня Париж-Берлін-Лондон-Рим — ситуація розвивалась би набагато швидше, комфортніше і, головне, результативніше для України.

Утім, і без цього вже зроблені серйозні кроки. Побачимо, як Європа пройде випробування "правими" — зокрема, Франція. Польща — це особливо важливо для нас, але у цьому випадку я припускаю: одна справа — це вибори, інша — реальне перебування на посаді. Вже зараз бачимо, що Туск і Дуда якось знаходять спільну мову. Чому ж він не знайде її й з Навроцьким? Хоча він ще той "субчик".

Рекомендуємо:

РФ зараз у вигідній позиції: експерт назвав єдиний спосіб розгромити Росію

Як може діяти Росія найближчим часом? Які ваші прогнози стосовно того, що може відбуватися в переговорному процесі протягом найближчих кількох місяців?

Росія буде продовжувати мілітаризацію та підготовку до війни. Очікувати, що Росію можна якось вгамувати за столом переговорів — марно.

Європу та світ від континентальної й глобальної війни може врятувати лише сила. Створення європейського оборонного альянсу, як його називає генерал Залужний, або ж Об’єднаних Збройних Сил Європи — це те, що вже давно стоїть на порядку денному. Я говорю про це ще з 2015 року: має бути створена Коаліція свободи і демократії — глобальна коаліція, яка б, шляхом утворення політичної верхівки, зробила Рамштайн своєрідною виконавчою структурою. Під ним має бути сформовано спільний штаб, сили Коаліції, які б об’єднали всі 64 країни, що періодично або регулярно брали участь у зустрічах у Рамштайні. Потрібно створити спільний оборонно-промисловий комплекс. І варто підготувати відповідний план дій цієї коаліції на випадок виникнення нових вогнищ війни чи її поширення. І ця коаліція має сформувати дієву структуру, яка мала б змогу завдати поразки Ірану та Росії.

Коли почалась революція в Сирії, я щиро сподівався, що завдяки взаємодії з Ізраїлем вдасться нейтралізувати режим аятол у Ірані. Праві ті, хто кажуть (і це серед тих, хто глибоко аналізує події), що питання на Близькому Сході може бути вирішене лише шляхом усунення режиму аятол в Ірані. Іншого способу немає.

Можна укладати будь-які ядерні угоди, але якщо режим в Ірані зберігається, то дуже швидко відновлюється і Хезболла, і ХАМАС, і "брати-мусульмани", і хусити — хто завгодно. Це потрібно дуже чітко розуміти. Така коаліція має бути спроможною завдати поразки російському режиму. Це вже давно лежить на поверхні. Але, на жаль, і Джо Байден, і тим більше Дональд Трамп далекі від усвідомлення цього.

Причина — у слабкості Сполучених Штатів Америки. І це треба чесно визнати. Слабкість — з точки зору безпеки, лідерства в глобальному процесі. Тому єдність Європи, Великої Британії й Ватикану — це те, що є вкрай необхідним сьогодні. Я не дуже засмучуюсь, що переговори будуть не у Ватикані. Важливо інше: щоб Ватикан і весь юдеохристиянський світ залишався єдиним.

Цементування цього світу можливе лише шляхом створення серйозного глобального оборонного альянсу. Вісь Зла викристалізувалася – а, отже, має бути й Коаліція свободи та демократії. Як її назвуть – вже інша справа. Я сподіваюся, що темпи, якими рухається Фрідріх Мерц, призведуть до того, що ініціатором цього процесу стане Німеччина. Це надзвичайно важливо, оскільки це відродить і роль Німеччини як лідера, і роль Великої Британії, і, зрештою, роль Франції.

Це і наш шанс. Бо класики казали: "Йде війна — є шанс збудувати українську державу". Ми маємо це пам’ятати. Ці слова лунали й перед Першою світовою війною, і перед Другою, і під час них. І зараз вони мають дуже глибокий сенс.

Наші стандарти: Редакційна політика сайту Главред