
Столиця країни-агресора вже втретє за останній тиждень зазнала атаки українськими дронами. Зокрема, атака 18 червня стала одним з наймасовіших атак по Москві, на тлі чого серед фіксувалася помітна реакція серед росіян — від тривожних повідомлень у соцмережах і обговорень у чатах до панічних настроїв і спроб самостійно оцінити масштаби того, що сталося.
В інтерв’ю Главреду військовий аналітик, ексспівробітник СБУ Іван Ступак розповів, як подібні атаки впливають на настрої в Росії, чому саме зараз Москва опинилася у фокусі таких ударів і чи матимуть вплив негаразди у російській столиці на ситуацію на фронті в Україні.
Про що свідчить масштаб атаки по Москві? Як це може вплинути на настрої всередині Росії найближчим часом?
Перш за все, це вже щонайменше вдруге за короткий проміжок часу, коли ми дотягнулися до Москви. Якщо ще минулого року один-два дрони десь з’являлися — і це було щось неймовірне, то зараз уже йдеться про кілька десятків, причому вдруге за короткий проміжок часу. І знову — по Капотні, яку Російська Федерація готувала до такої атаки. Росіяни підтягнули додаткові мобільні групи, встановили спеціальні вишки, комунальні служби надали підйомники, щоб можна було розміщувати там засоби спостереження. Але все одно це не допомогло.
Звісно, цього разу вже не можна було говорити про якісь "обломки" чи "хлопки", тому що вся Москва була затягнута димом. Скажу навіть більше: усі російські топпосадовці, які перебувають під охороною Федеральної служби охорони, той ранок провели в бомбосховищах, паркінгах або спеціальних захищених приміщеннях. За всіма стандартними протоколами безпеки їх евакуювали до таких споруд.
Путіна начебто був у Казані, але я майже впевнений, що його також розбудили і перевели до захищеного приміщення, тому що ніхто не знав, що саме долетить і які можуть бути наслідки.
Що це нам дає зараз? Насамперед медійний ефект. Картинка красива. Але це не фінал. Одного чи навіть двох таких ударів недостатньо. Думаю, навіть десяти буде недостатньо. Але це потрібно робити.
Якщо подібні удари продовжуватимуться, а риторика президента та міністра оборони свідчить про те, що вони можуть лише нарощуватися, який довгостроковий ефект це може забезпечити?
Після удару по Москві та пробиття її ППО потрібно працювати з російськими регіонами в інформаційному плані. Показувати, що Москва не захищена. Адже у Росії завжди існувало певне протиставлення між Москвою та регіонами. І я впевнений, що зараз у багатьох регіонах — в Іркутську, Омську, Бєлгороді, Курську — люди навіть іронізують: мовляв, тепер і Москва відчула те, що раніше відчували ми.
Крім того, бажаним був би ефект у вигляді зменшення палива на московському ринку. Важливо демонструвати, що Москва — це вже не безпечний регіон, і що вона також страждає від економічних потрясінь.
Тим паче, що у Московській області є певна кількість військових підприємств, які забезпечують армію РФ комплектуючими до "Іскандерів", "Кинджалів" та "шахедів". Наприклад, у Зеленограді на півночі Москві розташовані підприємства мікроелектроніки, які мають значення для російської оборонної промисловості.
Я думаю, що Україна дедалі більше концентруватиметься саме на таких військових об’єктах. Звісно, є ще символічні цілі, які могли б дати потужний медійний ефект. Наприклад, будівля ФСБ. Але головне — створювати відчуття вразливості.
Чи призведе це до масового занепокоєння серед москвичів? Поки що сказати важко. Російська влада намагатиметься змусити всіх мовчати, а тих, хто говоритиме зайве, переслідуватимуть.

До речі, російські правоохоронці почали шукати людей, які викладали відео наслідків ударів у соцмережах, і складати на них протоколи. Тобто ми бачимо, що система реагує, але до серйозних суспільних наслідків ще далеко. Якщо такі удари продовжуватимуться, наскільки російська влада зможе стримувати суспільні настрої? Адже навіть зараз ми бачимо критику на її адресу.
Я не думаю, що це призведе до того, що люди завтра вийдуть на антивоєнні протести. Навпаки, Кремль спробує подати це як привід для помсти. Буде риторика на кшталт "акту возмездия", щоб таким каналізувати суспільне невдоволення.
По чому битимуть? Звісно, по Києву. Тобто це будуть дзеркальні удари, що нібито показуватимуть, що "можем отомстить". І тоді ми знову виходимо на новий виток ескалації.
Власне, Лавров вже заявив про удари у відповідь по Києву…
Так, тоді в Росії всі будуть задоволені. І так по колу.
А як це може вплинути на різні групи впливу всередині Росії? Адже і до ударів по Москві ми вже бачили критику Путіна навіть від радикальних z-патріотів.
Багато хто хоче побачити щось на кшталт нового заколоту Пригожина. Але потрібно розуміти: в РФ немає опозиції в класичному розумінні.
Є різні групи, які сперечаються між собою за сфери впливу та за доступ до фінансових потоків. Станом на зараз засекречені статті видатків російського бюджету становлять приблизно 170-180 мільярдів доларів. Це кошти, які розподіляються без відкритих тендерів і доступ до яких мають лише дуже наближені до влади люди.
Йдеться про постачання харчування для армії, боєприпасів, будівельних матеріалів тощо. Зараз обговорюється питання збільшення утаємничених видатків за статтями "Національна оборона" та "Національна безпека" приблизно до 260 мільярдів євро.
Уявіть собі масштаби цих грошей. Багато людей заробляють на війні й не зацікавлені в її завершенні. Тому той, хто почне відкрито критикувати війну, ризикує втратити доступ до заробітків.
Той же Пригожин виступив проти військового керівництва не тому, що любив Україну, а тому, що хотів вбивати українців більш ефективно, ніж це було на той момент. І невідомо, чим би його успіх міг завершитися для нас.
Нафтовий дощ в Москві 18 червня Фото: соцмережі
Нафтовий дощ в Москві 18 червня Фото: соцмережі
Нафтовий дощ в Москві 18 червня Фото: соцмережі
Нафтовий дощ в Москві 18 червня Фото: соцмережі
Нафтовий дощ в Москві 18 червня Фото: соцмережі
Нафтовий дощ в Москві 18 червня Фото: соцмережі
Нафтовий дощ в Москві 18 червня Фото: соцмережі
Якщо удари з обох боків продовжуватимуться, як це може вплинути на ситуацію на фронті?
Ми розраховуємо на економічний фактор. Зараз ціни на нафту останніми днями пішли вниз. Світова нафта марки Brent опустилася до рівня, який востаннє фіксувався на початку березня 2026 року. Відповідно, це тягне вниз і ціну на російську нафту.
Якщо не помиляюся, вчора різниця становила близько 10 доларів. Тобто в російському бюджеті закладено ціну 59 доларів за барель, а ринкова ціна була близько 69 доларів. При цьому в попередні місяці були й значно вищі показники — подекуди понад 120 доларів за барель російської нафти. І це, звісно, дає результат не одразу. Зазвичай ефект проявляється з лагом у півтора-два місяці.
Тобто орієнтовно вже в серпні ми можемо побачити наслідки, якщо тенденція до зниження цін збережеться: російська нафта дешевшатиме, а доходи російського бюджету скорочуватимуться.
Крім того, є ще наші удари по експортній інфраструктурі — це порти Усть-Луга, Новоросійськ та інші об’єкти. У поєднанні з ударами по нафтопереробних заводах це, в принципі, має створити досить складну ситуацію для російської економіки.
Паралельно Росія поступово підходить до питання нової мобілізації. Невідомо, у якому саме форматі це буде, але якщо рішення ухвалять, то, найімовірніше, йтиметься про посилену приховану або гібридну мобілізацію, або ж бусифікація, оскільки цей варіант росіяни ще не пропрацьовували.
Тобто це може припасти вже на період після парламентських виборів у Росії?
Так, цілком можливо. 20 вересня там відбудуться вибори до парламенту, і багато хто пов’язує можливі непопулярні рішення саме з періодом після них. Якщо до того часу ціни на нафту залишатимуться низькими, дефіцит бюджету зростатиме, а економічні проблеми поглиблюватимуться, Росії доведеться шукати додаткові ресурси.
Наскільки довго вони зможуть витримувати такий рівень навантаження — зараз уже навіть економісти не беруться прогнозувати.
Про персону: Іван Ступак
Іван Ступак - військовий експерт, колишній працівник СБУ.
Закінчив Національну академію СБУ. Після завершення навчання близько 9 років працював на оперативних і керівних посадах у Головному управлінні СБУ в Києві та Київській області. Займався протидією економічним злочинам.
Наші стандарти: Редакційна політика сайту Главред







