Підпишіться 
У російсько-українській війні намітилася низка важливих тенденцій, які змінюють ситуацію на користь України. А от для Росії купа проблем щодня стає більшою. По-перше, війна невпинно повертається до Росії, і її вже починають відчувати навіть у Москві. По-друге, Крим планомірно й невблаганно перетворюється на острів, і Кремль гарячково перекидає додаткові засоби ППО до Кримського мосту, який, схоже, є найціннішим на півострові для путінського режиму. По-третє, вся Росія дедалі глибше занурюється у паливну кризу, від якої вже заскиглили навіть найстійкіші прихильники "СВО" та Путіна. Тепер замість "гойди" та "можемо повторити" по всій Росії лунають інші запитання: "що взагалі відбувається?" і "коли все це закінчиться?". По-четверте, Україна з Білоруссю заговорила мовою ультиматумів, а Кремль наполегливіше почав намагатися втягнути білорусів у війну.
Військовий експерт, полковник запасу ГШ ЗСУ Олег Жданов в інтерв’ю Главреду оцінив початок масштабної операції з витіснення російських військ з Криму та спрогнозував наслідки, які матиме для Путіна втрата півострова. Також він розповів, чи буде зруйнований Кримський міст у 2026 році, коли росіянам – цивільним і військовим – доведеться пакувати валізи й залишати Крим, як удари по Москві та області впливають на настрої російських еліт, і чому в Кремлі розпочалася боротьба.
Як ви оцінюєте нинішній процес перетворення Криму на острів? Які проблеми для РФ та її військ у Криму й на фронті створюють наші регулярні удари по мостах і переправах, вибивання ППО та інші атаки?
Найбільші проблеми. Все це робить проблематичним подальше перебування російських військ на території Криму.
Перший етап уже пройдено – ми перерізали основні логістичні маршрути на півострів. Тепер наше завдання – утримувати їх під вогневим контролем і послідовно знищувати засоби ППО. Якщо нам вдасться розчистити небо, знищення військових об’єктів у Криму, яких, за різними оцінками, налічується понад 150, стане лише питанням часу та наших технічних можливостей.
Тому можна констатувати: розпочалася масштабна операція з витіснення російських військ з території Кримського півострова.
Якщо вже зараз у Криму виникли серйозні проблеми з паливом та електропостачанням, а також перебої з постачанням продуктів харчування, що буде далі? Росіянам, які переїхали до Криму після 2014 року, вже час пакувати валізи?
Давно. Поки Кримський міст залишається цілим, у них ще є можливість організовано залишити півострів, вивезти майно, обладнання та інші речі. Знаю, що малий і середній бізнес – ті, хто розсудливіший і дивиться на крок-два вперед, – уже вивозить із Криму своє обладнання. Поки що росіяни ще можуть із речами повернутися додому, до Росії.
Потім, після руйнування Кримського мосту, все закінчиться поліцейською операцією з депортації громадян, які незаконно в’їхали на нашу територію. Причому в цьому випадку цивільне населення – росіяни, які переїхали до Криму після 2014 року, – будуть прирівнюватися до комбатантів, окупантів.
Тож у них поки що залишається вікно можливостей відносно спокійно залишити Крим.
Що стосується кризи, то нинішні процеси – лише початок. Є два поняття: ефект і ефективність. Ефект – це миттєва реакція, яку ми спостерігаємо зараз: наслідки перекриття логістики, наших вогневих ударів та інших дій. Ефективність же проявляється пізніше – у постійному погіршенні ситуації.
Звісно, на 100% ми не зможемо перекрити логістику. Але війни за бензин, перебої з постачанням продовольства та повна відсутність курортного сезону лише посилюватимуться.
До речі, курортного сезону цього року дійсно не буде, незважаючи на розпорядження Путіна його розпочати. Аксьонов, посилаючись на інше доручення Путіна – про те, що місцева влада відповідає за безпеку своїх регіонів, – розпорядився евакуювати навіть дітей, які перебували в "Артеку" та інших таборах. Усі путівки до вересня скасовано.
Ви зазначили, що Кримський міст залишається єдиним шляхом для організованого й спокійного відходу росіян. Як ви гадаєте, скільки ще місяців чи років Україна дозволить йому існувати?
Усе залежатиме від наших можливостей щодо знищення російських систем ППО.
Гадаю, Кримському мосту залишилося недовго. Не виключено, що його зруйнують уже у 2026 році, якщо судити з того, як діє СБУ. А вона, немов бультер’єр, вчепилася в Кримський міст. Центр спеціальних операцій "Альфа" методично знищує засоби ППО навколо нього – як з боку Тамані, так і з боку Керчі.
Щойно нам вдасться розчистити повітряний простір над мостом, ми зможемо його зруйнувати.
Не варто забувати, що у Путіна є дві головні "скрепи" – Москва, навколо якої він уже намагається створити четверте кільце ППО, та Кримський міст. Останній уже можна порівняти з Чорнобаївкою: росіяни не можуть його залишити, бо для Путіна він має майже сакральне значення. Тому вони продовжують стягувати до Криму додаткові засоби ППО, щоб захистити саме міст.
Робота з очищення повітряного простору над Кримським мостом уже триває. Так, це нешвидка робота, але її можна виконати, якщо методично знищувати російську протиповітряну оборону. Причому щоразу, коли вдається пробити пролом у системі ППО, його потрібно відразу використовувати для завдання нових ударів – по об’єктах у Керчі, навколо міста та безпосередньо на під’їздах до Кримського мосту.
А коли російським військовим доведеться збирати речі й залишати Крим? Що може стати тією точкою перелому, після якої вони будуть змушені залишити півострів?
Вони вже почали залишати Крим. На півдні півострова вже були помічені колони російської військової техніки, що рухалися на північ. Щоправда, судячи з відео, в основному це інженерні підрозділи, які прямували відновлювати мости та наводити понтонні переправи.
Справа в тому, що за нинішньої ситуації з логістикою утримувати в Криму велику кількість особового складу та техніки буде практично неможливо. Чим сильніше поглиблюватиметься криза, тим більше військ Росія буде змушена виводити з півострова, залишаючи там лише спеціальні підрозділи – радіотехнічні, радіолокаційні та сили ППО.
Подивіться, як це вже відбувається. Ми завдали удару по будівлі штабу Чорноморського флоту РФ – і Росія перевела штаб до Новоросійська. Потім було уражено вузол зв’язку при штабі ЧФ – і решту органів управління флотом теж перебазували до Новоросійська. Так ми поступово витісняємо росіян із Криму.
На півострові вже відчувається нестача палива, виникають проблеми із забезпеченням та продовольством. А солдата потрібно годувати щонайменше тричі на день. Навіть якщо використовувати сухі пайки, одному військовослужбовцю потрібно близько 2 кг на добу. Тепер помножте це на тисячу осіб, а потім – на 365 днів. Вийдуть величезні обсяги, які необхідно постійно доставляти до Криму. Але одним сухпайком довго не повоюєш – потрібні й нормальні продукти.
І це ми ще не враховуємо паливо для транспорту, воду, медичне забезпечення, боєприпаси та багато іншого.
Перевага такої блокади полягає в тому, що нам не потрібно штурмувати Крим або висаджувати морський десант. Достатньо тримати півострів під щільним вогневим контролем і поступово знищувати розташовані там військові об’єкти.
СБУ діє дуже системно. Її операції розробляються поетапно і крок за кроком наближають до поставленої мети. Так, наприклад, на аеродромах Саки та Гвардійське було знищено навігаційне обладнання. У результаті ці аеродроми сьогодні є звичайними бетонними смугами, по яких хіба що можна бігати або грати в класики.
Ви сказали, що у російських військових у Криму вже є проблеми з паливом. При цьому мешканці півострова розповідають, і в мережі є відповідні відео, що бензин у Криму все-таки можна купити – щоправда, по 300 рублів за літр, причому саме у військових.
Це теж дуже показовий момент. Потім ці самі російські військові пишуть своїм командирам рапорти про те, що палива немає. Таким чином вони можуть фактично саботувати участь у бойових діях: мовляв, палива немає – значить, виконувати завдання неможливо.
Згадайте удар по Московському НПЗ у Капотні. Є відео, на якому чутно переговори російських розрахунків ППО. Коли наші дрони летіли до Московської області, командний пункт передавав бойовим розрахункам комплексів "Панцир" напрямок польоту безпілотників і наказував: "Наближається група дронів. Зустрічайте". У відповідь один розрахунок доповідає: "Я порожній. У мене жодної ракети, тільки гармати". Тоді командний пункт звертається до сусіднього комплексу, а там відповідають те саме. Після цього лунає команда: "Зрозумів. Тоді відключаємося. Пропускаємо".
Тобто, щоб їх не звинуватили в тому, що вони не змогли збити цілі, розрахунки просто відключилися – формально вони вже не брали участі у відбитті атаки. Чому так сталося – питання друге.
З паливом у Криму ситуація аналогічна. Військовим навіть вигідно продати пальне "наліво", а потім заявити, що воно закінчилося, списавши його на мотогодини двигуна, якщо мова йде про "Панцир", або генератора, якщо це комплекси С-300 або С-400. А дизельні генератори на цих системах споживають паливо у величезних обсягах.
Чи здатний Крим, що вислизає з рук Кремля, призвести до краху правлячого режиму в РФ і втрати влади Путіним? Якими будуть наслідки для Росії, Путіна та війни, якщо Крим почне "упливати"? Мадяр зазначав, що "Крим покладе Москву", а ви сьогодні вже зазначали, що Крим – це одна з двох ключових "скреп" Путіна.
У 2014 році, коли вийшов документальний фільм "Шлях до рідної гавані", Путін сказав, що з Криму він зробить "непотоплюваний авіаносець". Мабуть, окрім печенігів і половців, він ні про що не читав і історії не знає.
Ніхто з тих, хто володів Кримом, не міг його утримати, коли починався штурм півострова іншою армією. Така географія Криму, що утримати його неможливо. Блокування півострова не дає можливості повноцінно його захищати. Крим втрачали всі. Спочатку – греки, яких вигнали турки. Потім – турки, яких витіснила Російська імперія. Далі – за списком: після революції більшовики вигнали Врангеля, потім більшовиків вигнали німці, а потім німців – Радянський Союз.
Незнання історії призводить до таких помилок.
Для Путіна втрата Криму стане фатальною помилкою, яка загрожує не лише політичною, а й фізичною смертю. Адже якщо ми виб’ємо російські війська з Криму, вся ця війна втратить сенс. Путін починав із Криму, намагаючись показати, що він – "собиратель земель русских". А в підсумку виявиться, що утримати землі, які "зібрав", він не здатен.
Ситуація з Кримом може стати для Путіна тим самим моментом, коли хлопчик із натовпу вигукнув: "А король же голий!". Тому втрата Криму стане для нього катастрофою.
Хоча поки що Путін продовжує робити хорошу міну при поганій грі. На камеру він доручає Мішустіну терміново навести лад із постачанням палива до Криму, а Аксьонову – якомога швидше розпочати курортний сезон. Путін вдає, ніби в Криму все гаразд.
Втім, зараз Бєлоусов налагодив новий канал зв’язку з Путіним. Є інформація, що він зібрав у Генштабі групу генералів, які безпосередньо доповідають йому про ситуацію на фронті, минаючи Герасимова. І Білоусов намагається донести до Путіна реальний стан справ на землі, а він далеко не найкращий.
Друга важлива для Путіна "скрепа" теж страждає: ледь не щоденні прильоти українських дронів до Москви та області стають звичним явищем. Як це впливатиме на хід війни, які наслідки це може мати? Чи змінює це щось у свідомості росіян і російських еліт?
З Москвою буде складніше і довше. Російська влада всіляко намагається приховувати інформацію – аж до блокування інтернету та публічних покарань тих, хто знімає відео прильотів і викладає його в мережу. Більше того, влада навіть не вмикає повітряну тривогу, що викликає обурення у частини росіян. Все це робиться для того, щоб не створювати паніку серед населення.
Коли лунає повітряна тривога, пересічні громадяни дістають телефони й починають знімати небо. З нашого боку – їм за це величезне спасибі. Але коли людей раптово застає тривога, свідчень влучань стає значно менше.
Тому російська влада буде максимально придушувати поширення інформації, щоб підтримувати ілюзію, що в Москві все спокійно.
Який сенс "робити вигляд, що все добре", якщо москвичі самі бачать, що над їхніми головами пролітають дрони, поруч лунають вибухи, неподалік працює ППО?
Це все грає на нас. Це свого роду інформаційно-психологічна спецоперація. Рано чи пізно в головах москвичів складеться причинно-наслідковий зв’язок. Вони бачать вибух, а по телевізору їм одразу кажуть, що "все добре, все за планом, ми наступаємо". У якийсь момент вони зрозуміють, що їх дурять. Уже починають це розуміти. Тому зараз і зростають настрої на кшталт "треба закінчувати війну".
Причому найстрашніше для Путіна – закінчити війну просто припиненням вогню. Російське суспільство вже не претендує на перемоги – воно просто хоче закінчення війни, бо те, що відбувається, все більше його напружує.
До речі, це одна з методик вигравання воєн – перенесення війни на територію агресора. Чим більше ми переносимо війну на територію РФ, тим краще діє цей метод. Єдине – на жаль, це не можна зробити швидко, одним клацанням пальців.
Питання зводиться до засобів: потрібно, щоб було чим переносити війну на територію Росії. Добре, що зараз нам уже не потрібно займатися "політичною просвітою" наших партнерів, як у 2022-2023 роках, коли треба було доводити, що ми можемо воювати, потрібна лише зброя.
Зараз ми не просто отримуємо допомогу від наших партнерів, а інтегруємо їх у наш ВПК: створюємо спільні підприємства, налагоджуємо спільне виробництво озброєння, ділимося з ними технологіями і, що найважливіше, бойовим досвідом. У цьому плані ми нарощуємо зусилля. Фактично вони вступають з ними у відносини та зобов’язуються підтримувати нас у війні й надалі.
Чи здатні удари по Москві та області змінити щось у діях, по-перше, самого Путіна, а, по-друге, російських еліт щодо Путіна?
Не Москва впливатиме на думку російських еліт – там Путін намагається зберегти ілюзію безпеки.
На мій погляд, ефективність ударів по Москві мінімальна, оскільки там дуже висока щільність ППО. Наприклад, комплекс "Панцир-С1" має 12 самонавідних ракет – це практично гарантоване перехоплення 12 дронів. Лише тринадцятий може пройти, якщо його не збиватимуть зенітні гармати. Крім того, зараз із цього "Панциря" росіяни взяли модуль, щоб не створювати великий комплекс, адже один коштує 15 мільйонів доларів, і виготовляють "Панцир-СМД". Тобто беруть цей блок і встановлюють туди маленькі ракети. Єдине – вони втрачають у дальності: штатна ракета летить на 18 км, але їх 12 штук, а маленька ракета з мінімальною системою керування летить на 7 км, але їх там 48 штук! Виходить, що в радіусі 7 км ця дрібна зараза може майже гарантовано збити 48 цілей.
Ці "Панцирі-СМД" зараз розставляють уздовж МКАДу, відповідно, щільність ППО навколо Москви висока. Якби у нас була балістика, було б інакше: їй "до лампочки" ці ракети, вони ніколи не дістануть балістику. Але балістики у нас немає, а крилаті ракети й дрони – це основна ціль цих систем ППО.
Тож на російські еліти впливатиме не Москва, а удари по території Росії, особливо по підприємствах. Еліти ж чимось володіють, десь заробляють свої гроші, а, отже, у них є якісь підприємства. Будь-яке підприємство потребує транспорту. Але якщо немає палива, то підприємство починає зазнавати проблем. Все це впливатиме на настрої еліт.
За моїми спостереженнями, у Москві вже починається внутрішня боротьба між "партією війни" та "партією миру", тому що Путін вимагає вливання коштів в економіку. Нещодавно він збирав бізнесменів і закликав ділитися грошима - інвестувати в російську економіку. Бізнес від цього не в захваті: по-перше, гроші дорогі, оскільки облікова ставка постійно зростає, хоча й так шалено висока, по-друге, рубль дорогий – Набіулліна не хоче відпускати рубль і штучно підтримує курс, що спричиняє труднощі з оплатою товарів, особливо імпортних. За таких умов, звісно, ніхто не хоче інвестувати.
А як не виконати розпорядження Путіна? Треба переконати Путіна, що війна не дає можливості виконати його розпорядження. Ось вам реакція еліт на те, що відбувається.
Російські еліти згодні на припинення вогню хоч зараз. Однак поки що "партія війни" переважає і в оточенні Путіна, і в системі влади країни.
Якщо бізнес домовиться з генералами, вони повалять і Путіна, і "партію війни", і всіх на світі, звинуватять їх в агресії й сядуть зі світовою спільнотою домовлятися з чистого аркуша. І вони погодяться на набагато більше компромісів, аби тільки все почати з нуля.
Україна заговорила з Білоруссю мовою ультиматумів, а Кремль дедалі наполегливіше намагається втягнути білорусів у війну. При цьому риторика Лукашенка щодо Зеленського дещо змінилася. Чого, на вашу думку, чекати від Білорусі та Лукашенка?
Судячи з заяви Зеленського про те, що ретранслятори для російських дронів відключені, він домігся свого. Тепер Лукашенко, загалом, у нас на короткому повідку.
На відміну від Путіна, Лукашенко тверезо оцінює ситуацію. Про це свідчить хоча б заява Лукашенка про те, що, якщо ми завдамо удару по економіці Білорусі, їй буде дуже боляче.
Незважаючи на обурення Лаврова, який кричав, що, мовляв, тільки спробуйте зачепити ретранслятори, ці ретранслятори вимкнені. Тобто слова Лаврова не вплинули на рішення Лукашенка.
Тож, гадаю, у відносинах з Білоруссю ми виробили позицію сили. Лукашенко, коли бачить масштабність ударів, чудово все розуміє. Він усвідомлює, що одного дня наші дрони полетять не на схід, а на північ. Якщо за одну атаку ми завдаємо стільки збитків на російській території, то в Білорусі ми виб'ємо взагалі все.
Ви думаєте, що з боку Білорусі не буде спроб відкрити ще один фронт або інших сюрпризів?
Можливо, це буде провокація під чужим прапором. І тут Лукашенко буде безсилий, бо її можуть здійснити, не узгоджуючи з ним, а домовившись на місцях із лояльними до Росії генералами в генштабі білоруської армії.
Йдеться про диверсійно-розвідувальну діяльність на нашому кордоні. Адже як театр бойових дій наш кордон із Білоруссю – це найгірший варіант, який тільки можна собі уявити: це ліси й болота. Згадайте, вже в розпал повномасштабного вторгнення Герасимов пропонував вклинитися на Волині й рушити в напрямку Луцька та Львова, щоб відрізати дороги на захід і постачання озброєння, але його зупинили, бо просто ніде взяти війська для такої глибинної операції. Адже коли йдеться про відстань понад 200 км, це вже стратегічна операція, для якої у Росії немає військ. Російські війська ні на Житомир, ні на Львів не наступали - вони заходили в Київську область, бо далі – Полісся, де може пройти хіба що ДРГ і нашкодити нам, особливо в районі атомних станцій.
Чи може ця історія з ретрансляторами, коли Білорусь, по суті, виконала ультиматум Зеленського, виявитися винятком, а далі Лукашенко, як і раніше, робитиме те, що йому скаже Путін?
Лукашенко робитиме те, що йому скажуть. Але коли справа стосуватиметься його безпеки, можливі різні варіанти. Не думаю, що в Білорусі панують мілітаристські настрої – скоріше, там панують пацифістські настрої. Навіть в армії. Усіх, хто рвав на собі тільняшку й хотів іти в атаку, Лукашенко вже відпустив, і вони підписали контракт із російською армією. А зараз вони або вже воюють, або повернулися додому в пакетах.
Тому Лукашенко й надалі буде викручуватися. Він усе-таки більш хитрий політик, який при владі 35 років. Скільки років він водить Путіна за ніс у питанні створення союзної держави! З якого б боку Путін не підходив, у нього не виходить підписати договір про фактичне створення цієї держави. Тож Лукашенко в цьому плані буде крутитися, як вуж на сковорідці.
До речі, я так розумію, Лукашенко, щоб Москва не надто обурювалася через ретранслятори, розпочав мобілізаційні навчання у Гродненській області. А це – Сувальський коридор. І я більш ніж упевнений, що зараз на цій перевірці даних резервістів будуть присутні російські воєнкоми, які пропонуватимуть білорусам контракти. І Лукашенко відпустить своїх людей і скаже Путіну: "Дивись, я тобі й особовий склад даю, і НАТО лякаю. Загалом, усе так, як ти і просив. Але в Україні діяти не виходить".
Іншими словами, Лукашенко не вислизне з гри Путіна, а вміло лавіруватиме, щоб уникнути вступу у війну?
Так, Лукашенко грає у свою гру. Причому його гра в політичному плані потужніша, ніж у Путіна. Путін програє Лукашенку.
Ми обговорили кілька позитивних для нас нових тенденцій. А як би ви загалом оцінили ситуацію на фронті на даний момент? Чи помітна там також позитивна для нас динаміка?
На фронті у нас найскладніша ситуація, якщо розглядати всі політичні та економічні аспекти війни. Тому що, на жаль, ми досі не можемо вирішити питання стабілізації фронту, тобто виконати головне завдання стратегічної оборонної операції – зупинити просування російських військ углиб нашої території.
Зараз ми "знайшли вакцину" для зміцнення стійкості нашої оборони: це безпілотники. Фактично наші Збройні сили перетворилися на військово-повітряні війська, бо кожен штурмовий полк, кожна мотопіхотна бригада та інші підрозділи – всі мають підрозділи безпілотних систем. Завдяки цьому ми виїжджаємо і намагаємося компенсувати нестачу особового складу в цих бригадах. Але це не початок перелому на фронті і не початок успіху. Як би гірко це не звучало, але на окремих ділянках і оперативних напрямках ми відступаємо.
Коли ми стабілізуємо фронт і змусимо російську армію перейти до позиційної війни, це буде паритет. Лише паритет! А коли ми почнемо здійснювати контратаки на окремих ділянках і домагатися успіху, це буде початок перелому.
Підсумовуючи все, про що ми говорили: фронт, наші удари по глибокому тилу ворога, колосальне ослаблення економіки РФ тощо, скажіть, чи є, на вашу думку, підстави говорити про те, що у війні намічається перелом?
Загалом, якщо розглядати війну як комплекс заходів, то можна сказати, що позитивних новин у нас більше, ніж негативних. У нас є позитивні зрушення. Перш за все, ми ефективно завдаємо вогневого удару по об’єктах економіки супротивника. А війна – це не тільки фронт, а й економіка. Чия економіка витримає більше труднощів і зможе забезпечувати фронт, та країна й переможе. В економічному та політичному сенсах триває війна на виснаження, хто кого, і в ній у нас намічається позитивна тенденція.
Росія ніяк не може нас наздогнати, хоч наша економіка й не була особливо розвиненою. Проте ми дуже швидко переорієнтувалися на систему логістики "з колес". Адже тих самих нафтобаз в Україні зараз немає, жодної, але всі наші заправки повні пального. У цьому наша перевага. На сьогодні ми скоротили виробництво бензину в РФ на 25%, заправки там порожні, а без палива нікуди.
Над Путіним уже сміються: лідер ядерної країни, від якої ще пару років тому здригалося все НАТО, не знаючи, куди Путін може вистрілити свою ядерну ракету, заявляє після удару "Орешником", що цією ракетою спеціально влучили в сарай, бо там, мовляв, було зручно відстежити, як падають субелементи цієї ракети. Хоча Z-воєнкори рвали собі жили, намагаючись переконати всіх у тому, що Росія цим ударом вразила суперстратегічну ціль – транспортний аеродром у Білій Церкві. А в результаті вийшов пшик.
Тож у цьому плані у нас поступово настає перелом як в економічному, так і в політичному плані.
Що б не говорили Путіну, він і його оточення розуміють, що згода на припинення війни для нього означатиме втрату влади, політичну та фізичну смерть. Тому наше завдання зараз – створити такі умови, за яких "партія миру" у війні "веж Кремля" нарешті зрозуміла, що без усунення Путіна від влади вона не досягне жодного позитивного результату. Вони й надалі будуть марнувати час у цій війні, у них викачуватимуть гроші, вони втрачатимуть свою нерухомість у вигляді підприємств, а кінця-краю війні не буде видно. Ми переконали Захід у тому, що нам треба допомагати, і що ми можемо перемогти у війні – і такі настрої там уже є. Крім того, ми інтегруємо західні країни в наш ВПК і нашу війну. І тепер нам треба створити умови, за яких "партія миру" в Москві зрозуміє, що єдиною перешкодою на шляху до припинення війни є Путін.
Про персону: Олег Жданов
Олег Володимирович Жданов (30 березня 1966 року, Дрезден, НДР) – радянський і український військовий, полковник запасу ЗСУ, український військовий аналітик і відеоблогер. З 2016 року регулярно виступає не тільки на українському телебаченні та в українській пресі, а й надає коментарі закордонним ЗМІ. У 2012 році відкрив власний канал на YouTube, на якому публікує відео з аналітикою бойових дій, пише Вікіпедія.
Наші стандарти: Редакційна політика сайту Главред
