Про що ви дізнаєтесь:
- Причини появи псеводтрадицій
- Що не так з лялькою-мотанкою
У сучасному українському суспільстві, яке активно шукає своє історичне коріння та відроджує національні звичаї, разом із автентичною спадщиною поширюються й вигадані традиції. Такі псевдоетнографічні явища виникають через нестачу перевіреної інформації та комерційний інтерес. Це призводить до спотвореного уявлення про народну культуру. Главред розповість про це більш детально.
Багато символів, які сприймаються як традиційні, не мають історичного підґрунтя та є результатом сучасних реконструкцій.
Причини появи псевдотрадицій
Етнографиня Марія Куряча, гостя програми "Пороблено", зазначає, що основною причиною таких процесів стала втрата ідентичності у 1990-х роках. У цей період суспільство шукало нові культурні орієнтири, а бізнес використав це як можливість для комерційних проєктів.
Найпоширенішими прикладами є образи ляльки-мотанки, Берегині та ініціатива "День хустки".
Лялька-мотанка: історичні факти
Марія Куряча наголошує, що лялька-мотанка не була оберегом у традиційній культурі. Назва "мотанка" з’явилася у новітній період і не зафіксована у фаховій етнографічній та лінгвістичній літературі XIX–XX століть.
Народна лялька, яку виготовляли в Україні, виконувала ігрову або декоративну функцію. Сакрального чи обрядового значення вона не мала. Сучасний образ мотанки є результатом переосмислення народних зразків та пізніших запозичень, імовірно з російського культурного середовища початку 2000-х років.
Образ Берегині
Образ Берегині також не має історичного підтвердження. Він виник у 1990-х роках як символ жінки-домогосподарки та охоронниці сімейних цінностей, поширений у літературі й медіа.
Сьогодні цей образ часто використовується в маркетингових цілях — як бренд для товарів, води чи побутової продукції.
Символіка вишивки
Марія Куряча звертає увагу на поширену думку, що вишивка має зашифровані символи. За словами дослідниці, таке трактування є комерціалізованим спрощенням.
У наукових джерелах символічне значення орнаментів фіксується рідко й лише в конкретних локальних традиціях. Тому узагальнювати або приписувати універсальні смисли візерункам є некоректно.
Відео про псевдосимволи та фекові традиції можна перегялунти тут:
"День хустки" як приклад державної ініціативи
Дослідниця також розглядає "День хустки". На відміну від "Дня вишиванки", який виник як громадська ініціатива 2006 року, "День хустки" запроваджується державними структурами.
Свято має обов’язковий характер для державних установ, але не має народного походження. Хустка як елемент одягу є європейським і східним явищем XV–XIX століть, не унікальним для української культури. Часто ці вироби походять із Туреччини чи Росії.
Фабриковані традиції з’являються через прагнення суспільства до самоідентифікації без належного наукового підґрунтя.Етнографи наголошують: відродження культури має спиратися на дослідження та перевірені джерела, а не на комерційні або політичні проєкти.
Вас може зацікавити:
- Підв'язка нареченої – романтична традиція з глибоким корінням
- Від прадавніх традицій до сучасних рецептів: історія хліба в українській культурі
- В Україні існує давня традиція, про яку всі забули: в чому її особливість
Про персону: Марія Куряча
Марія Куряча — українська антропологиня та дослідниця культури. Вона працює в Інституті народознавства НАН України, де займається питаннями міграції, внутрішнього переселення та етнографії. Також популяризує народознавство у медіа, пише статті про традиційну культуру й сучасні соціальні процеси. Має ступінь магістра історії та досвід музейної роботи. Її дослідження поєднують академічний підхід і живу розповідь про людей та їхні традиції.
Наші стандарти: Редакційна політика сайту Главред
Читати Главред в Telegram
Главред на YouTube
