Геннадій Москаль

Заявам Гриценка про те, що оточення Яценюка контролювало переговори "Беркуту", я вірю так само, як і заявам київського «Беркуту», що він бачив Луценка вперше в житті, хоча той призначав їх на посаду. Як і заявам представників МВС, що вони не били Луценка, і до його побиття міліція не має жодного відношення, хоча Громадське ТБ показало відео, де видно весь процес побиття Луценка міцією.
Ми чомусь героїзуємо Гриценка як Бандеру чи Шухевича. Я б його сьогодні порівняв з Богданом Сташинським. Це особа, яка вбила Бандеру: також українець, в селі його рахували патріотом, а сестра навіть була зв’язковою в УПА. Пану Анатолію Гриценку не потрібно забувати, що він був у першій п’ятірці ВО "Батьківщина", і свої емоції трошки слід стримувати, і потрібно було все вирішувати в рамках внутрішньої партійної дискусії, а не виплескувати в ЗМІ.

По-моєму, Майдан вже не є тільки внутрішньою справою України. Він був внутрішньою справою до того часу, доки заступник голови Госдепу США і єврокомісари цілий день розмовляли з керівництвом держави про мирне врегулювання конфлікту, а вночі їх розбудили – «Беркут» розгаяв Майдан і бив людей. Він вийшов уже далеко за межі України. Про Майдан щодня можна подивитися на Euronews, CNN та інших рейтингових ЗМІ світу.

Мое личное мнение: протестные и радикальные настроения в Украине нарастают и не прекратятся до президентских выборов. По моему глубокому убеждению, основной вариант исхода Майдана – это победа во втором туре кандидата от оппозиции.

Все суспільство розуміє, що черговий силовий розгін Майдану – це підкидання дров у полум’я, яке стабільно горить. Але я тут не можу бути Вангою, Вольфом Мессингом чи Глобою, щоб передбачити неадекватні дії нашої влади. Це може бути і сьогодні вночі, і завтра, і за тиждень. У нас у державі хто, коли і як, з якої ноги встане – так і відбувається. Жодної логіки в діях влади немає. На мою думку, влада буде намагатися повторити спробу силового розгону Майдану. Потім сама ж і отримає за цю спробу. Потім відкриватиме чергову порцію кримінальних проваджень, довго й нудно їх розслідуватиме. Для влади вже стало доброю традицією перед черговим віче когось побити, розігнати. Так, перед віче, яке відбулося в неділю, побили Луценка. Гарантій, що перед черговим віче когось іще не поб’ють, у мене особисто немає.

Я не вхожу до складу керівних органів ГО "Майдан". Вони планують свою роботу, а суспільство їхню роботу оцінює. Я, як народний депутат, чергую на Майдані, і основну свою діяльність сконцентровую на недопущенні конфліктних ситуацій і їх мирному розв’язанні.

Обов’язково будуть. Ми сьогодні збираємо дані на всіх, хто постраждав 30 листопада, 1 грудня, 11 грудня, а також під Святошинським судом і під Святошинським районним управлінням МВС м. Києва. Причому всі ці дані збираємо не тільки з лікувальних закладів Києва та області, а з усіх регіонів України. Перші узагальнення дуже вражають: кількість побитих, які лежать в обласних, районних, дільничних лікарнях у різних областях України становить вже декілька тисяч. Є такі, кому була надана допомога на місці бригадою швидкої допомоги, є такі, яким була надана допомога амбулаторно, а є й такі, які і досі перебувають на лікуванні з проломленими черепами, поламаними руками, ногами, відбитими нирками. Ми сьогодні запросили і Київське міське бюро судово-медичних експертиз, і Київське обласне бюро надати дані, чи були доставлені особи з тілесними ушкодженнями кримінального характеру. І їхні дані не були встановлені, такі люди були поховані, як невпізнані особи. Весь цей масив ми хочемо порівняти з тими, хто пропав безвісти. Тому що заяви про пропажу безвісти громадяни писали не тільки до підрозділів міліції м. Києва, але й за місцем проживання по всій Україні.
Чому ми це робимо самі? Перше, у нас немає ніякої довіри до міліції, особливо після заяв щодо непричетності до побиття Луценка. Це коли на "біле" кажуть "чорне", а на "чорне" – "біле". Друге – міліція не бажає з нами співпрацювати в цьому напрямку. До сьогоднішнього часу МВС ніяк не може закінчити службове розслідування по 30 листопада 2013 року, по 1 грудня 2013 року, я вже не кажу про 11 грудня та про свіжі побиття біля Святошинського суду м. Києва та Києво-Святошинського управління МВС.
Що дуже турбує сьогодні світову спільноту? Це нереагування міліції на побиття 1 грудня 45 журналістів – і українських ЗМІ, і європейських, і світових. Якщо не будуть встановлені винні, світові ЗМІ погрожують об’явити політичному керівництву України бойкот.
Чому МВС називає з числа провокаторів тільки "Братство" Корчинського? Там же було ще декілька об’єднань, які створила сама ж правоохоронна система Украхїни для органзіації провокацій при масових акціях мирного характеру, щоб навішати на опозиціонерів різного роду ярлики. У мене таке враження, що сьогодні органи міліції діють за принципом тих злочинних угруповань, на совісті яких уже є стаття, яка передбачає пожиттєве покарання, тобто за чинним Кримінальним кодексом України вже для них немає значення, чи вони скоять 10 чи 20, чи 100 злочинів – покарання буде одне й те саме. Це з одного боку для нас дуже тривожно, тому що чітко в нормативно-правових актах написано, що працівник міліції не може бити дубинкою по голові. Але чомусь назло всіх б’ють саме по голові! Я не думаю, що люди не читали нормативно-правової бази. Мабуть, їм дають такі команди. Немає поганих міліціонерів – є погані і дуже погані командири. І наша задача, щоб всі ці "погані" і "дуже погані" командири були притягнуті до відповідальності.

Да, известно. Ни по одному из убийств мэров сельских, поселковых и городских советов виновные не установлены. Потому что их просто милиция не знает. Какой-то бред, заброшенный в СМИ, про какого-то криминального авторитета по кличке Огород, который проживает во Львове, что он причастен к расстрелу мэра Симеиза из автомата Калашникова и расстрелу мэра Феодосии из обреза, который продали преступникам работники УМВД в Тернопольской области – есть ни чем иным, как отвлекающим маневром. И, собственно говоря, спросить сегодня не с кого. Это говорил бывший начальник Главного управления МВД в Крыму г-н Слепанев, но сегодня он уволен из органов внутренних дел, а новый руководитель милиции Крыма пока глух и нем. По моей информации, по всем случаям следствие и оперативно-розыскные мероприятия по раскрытию убийств мэров зашли в тупик.

Моя особиста позиція (можливо, вона відрізняється від позиції ВО "Батьківщина"), що в першому турі не має бути єдиного кандидата. Сьогодні ми маємо справу з владою, яка може єдиного кандидата зняти через суд, або він щось десь не те з’їсть у якомусь кафе чи ресторані і помре від харчового отруєння, або з ним станеться інфаркт, інсульт. Це дуже небезпечно, і золота мрія влади сьогодні якраз, щоб був єдиний кандидат у першому турі. А в другому турі, на думку АП, має зустрітися нині діючий президент і лідер комуністів Симоненко. Тобто розробляється сценарій виборів Леоніда Кучми на другий термін у 1999 році.
Я не бачу великої трагедії, коли кандидатів буде достатньо, в тому числі й Петро Порошенко. Єдина умова – всіх кандидатів потрібно зібрати і розробити кодекс етичної поведінки під час виборчого процесу. По-перше, щоб вони не поливали брудом один одного, а, по-друге, щоб вони не стільки агітували за себе, скільки проти діючого президента України. І чим більшою буде частота відвідувань областей, міст, сіл України, тим кращий буде результат у другом турі. Той, хто проголосував у першому турі за опозиційного кандидата, ніколи не проголосує в другому турі за чинного президента. Все буде видно, коли почнеться виборчий процес. Я бачив неодноразово приїзд тодішнього кандидата в президенти Віктора Януковича в регіони України. Я хочу це сказати, щоб у моїх соратників не було ілюзій. Так, туди звозили людей, але дуже мало, приблизно 20%. Решта приходили пішки, приїздили автобусами. З цим треба рахуватися. Це буде видно при перших зустрічах. Якщо будуть на зустрічі тільки звезені Партією регіонів для масовки виборці, це вже заздалегідь програш у другому турі. А якщо люди почнуть приходити самі! Тут не повинно бути мрій, що єдиним кандидатом від опозиції ми закидаємо шапками Януковича. Це дуже сумнівний політичний хід. І якщо опозиція на це піде (а багато політиків її на це штовхають), це заздалегідь програшний варіант.
Під час виборчої кампанії повинні працювати не тільки опозиційні кандидати в президенти, але й всі депутати з трьох опозиційних партій, позафракційні, які нам співчувають, та й кожен громадянин України, який не любить цю владу. Сьогодні часто на зустрічах виборці кажуть мені: "А що ми можемо зробити? Ми – маленькі люди, від яких нічого не залежить". А я їм відповідаю: "Вам особливо нічого й не треба робити. Загітуйте сто чоловік з числа родичів, кумів, друзів, знайомих". На моє глибоке переконання, у кожної людей є і має бути сто людей, яких вона може загітувати проти провладного кандидата. Оце і буде ваш внесок у перемогу.
І останнє. Не беріть грошей. Якщо в 2015 році знову почнемо прицінюватися, хто з кандидатів у президенти більше дає, значить, так житимемо ще п’ять років і стоятимемо на Майдані, натирати цибулею очі і плакати.

Без Компартії сьогодні голосів для прийняття бюджету-2014 у парламенті немає. Це повністю «бюджет проїдання», ніяких коштів на капітальне будівництво та соціальний захист населення немає. Ви навели тільки один приклад, і він правильний. Таких прикладів у бюджеті сотні. Опозиція за такий бюджет голосувати не буде.
Але сьогодні я говорив у парламенті з депутатами від КПУ, і вони сказали, що будуть голосувати за даний бюджет. Я спитав – а де ж лозунги "Вернем страну народу!", "Заберем награбленное имущество у олигархов!", "Вернем аптеки в коммунальную собственность!" і т.д. (не хочу повторювати цю червону маячню). Але багато людей у це ж повірили. Ніколи комуністи не голосували за бюджет, який надавав уряд. Вони завжди кричали, что вони за антинародний бюджет не голосують. А що тепер змінилося? Бюджет не те що антинародний – це, мабуть, найгірший бюджет з моменту незалежності України, де один популізм. За рахунок державного бюджету уряд намагається провести передвиборчу кампанію.
Ви поставили питання – "И что у нас за страна?" Така країна, за яку ви проголосували 28 жовтня 2012 року. Уже тоді було відомо, що Партія регіонів нас веде в нікуди, до фінансового, економічного і соціального краху, міжнародної ізоляції, загострення політичної ситуації в Україні. Але ж люди проголосували! Кого сьогодні винуватити? Потрібно робити висновки, щоб не помилитися у 2015 році. У нас чомусь в Україні склалося, що на виборах люди голосують за ПР, а у всіх бідах у країні винуватять опозицію.

Ми виступаємо за відставку всього Кабінету міністрів України, в тому числі й міністра охорони здоров’я – пані Раїси Богатирьової. Ми через низьку якість медицини котимося в соціальну й демографічну прірву. Статистика говорить, що нас є 45 мільйонів, але це – абсолютна брехня. Останній перепис населення проводився у 2001 році, тобто за законом наступний перепис населення мав відбутися у 2011 році. Потім перенесли на 2012, потім – на 2013. У 2014 році його не буде, бо не закладені кошти в держбюджет. У 2015 році – вибори, тому точно не буде перепису. І скільки у нас сьогодні людей – не знає ні Кабінет міністрів, ні вище політичне керівництво держави. Як тоді можна складати бюджет, робити видатки?
Тільки за 2013 рік не дочекалися покращення і померли близько 700 тисяч жителів України. Від старості – десь 7%. Решта – або від неякісної медичної допомоги, або від відсутності коштів на лікування. Скорочення кількості населення в Україні відбувається катастрофічними темпами. Смертність, порівняно з 2012 роком, набагато вища. Скорочення населення відбувається у Вінницькій, Дніпропетровській, Запорізькій, Донецькій, Житомирській, Кіровоградській, Луганській, Львівській, Миколаївській, Полтавській, Сумській, Тернопільській, Херсонській, Хмельницькій, Черкаській, Чернігівській областях.
Також люди бояться народжувати. Перше – через родильні будинки і відсутність кваліфікованого медичного персоналу та ліків. Друге – бояться, що вони дитину не прогодують, не вдягнуть, не зможуть надати їй якісну освіту, не зможуть вилікувати, якщо захворіє. Якщо в 2012 році на одну тисячу жителів України народжуваність була 11,5, то в 2013 – стала 11. Якщо брати всіх померлих у 2013 році, то у 80% випадків причиною смерті були хвороби системи кровообігу, тобто інсульти, інфаркти та інші хвороби. Невже пані Богатирьова не бачить, що це проблема №1 в Україні? І що нею з цього питання зроблено? Нічого. У неї є імунітет – вона донецька. А донецькі сказали, що своїх не здають.

Мабуть, читачам варто було б більше дізнатися про соціально-економічне становище України, тому що Крим має такі самі хвороби, як і країна в цілому. Я щомісяця беру статистику про соціально-економічне становище України, яке готує Державна служба статистики України. Я розумію, що цих даних немає у відкритих джерелах, а провладні ЗМІ видають тільки досягнення і покращення. Я хочу більш розлого зупинитися на тому, що діється в Україні з соціально-економічним розвитком, чому ми хочемо відставки уряду Азарова.
Я відкриваю розділ, який показує, як працювала Україна у 2013 році. Так от, фінансовий результат підприємств, які працюють в Україні, збитковий. 59% підприємств отримали прибуток, а 41% – отримали збитки. Пичому фінансовий резльутат збиткових підприємств є вищим, ніж фінансовий результат підприємств, які отримали прибутки. Таким чином, Україна у 2013 році попрацювала собі у збиток. Який власник буде тримати менеджерів, які приносять йому тільки одні збитки?
Які суб’єкти України є збитковими – АР Крим, Волинська, Донецька (це той "Донбасс, который нас кормит"), Івано-Франківська, Луганська, Одеська, Рівненська, Харківська (пан Добкін через переписку з Майданом геть утратив контроль над економічною ситуацією в регіоні), Херсонська, Хмельницька, Черкаська, Чернівецька області, а також міста Київ і Севастополь. Де відповідальність керівників цих регіонів? Що вони робили рік, що довели регіони до ручки? Але на місцевих ЗМІ вони розказують про чудеса економіки того регіону, де вони царюють.
Яке виробництво в Україні є збитковим? Сільське, лісове і рибне господарство, будівництво, оптова і роздрібна торгівля автотранспортними засобами, готельне й ресторанне господарство, фінансова й страхова діяльність, операції з нерухомим майном, професійна, наукова і технічна діяльність, діяльність у сфері адміністративного та допоміжного обслуговування, мистецтво, спорт, розваги та відпочинок. Якщо рівень рентабельності великих і середніх підприємств по Україні становить 3,8%, то сільське, лісове і рибне господарство – тільки 1,1%, будівництво взагалі нерентабельне (рентабельність мінус 1,3%), готельне і ресторанне господарство є в Україні нерентабельне (мінус 0,8%). Мистецтво, спорт, розваги та відпочинок теж нерентабельні (мінус 4,7%). Нерентабельним є виробництво коксу та продуктів нафтоперероблення (мінус 2%), виробництво хімічних речовин і хімічної продукції (мінус 10,3%), металургійне виробництво (мінус 1,8%), водопостачання та водовідведення (мінус 10,9%).
Що говорить статистика, як живе населення? В середньому розрахунки бралися в місяць на одне домогосподарство. Споживчі витрати складають 90,4%, із них продукти харчування – 51,2% (це самий високий рівень у Європі і, мабуть, у світі), алкогольні напої – 1,5%, тютюнові вироби – 1,9%, покупка одягу, взуття – 5,2%, оплата житлово-комунальних послуг – 10,2%. На відпочинок і культуру жителі України витрачають 1,9%, на освіту – 1,2%, на відвідування ресторанів чи проживання в готелі – 2,2%, на охорону здоров’я – 3,5%. Як тут не згадати фразу одного з кіногероїв: "Щоб ти жив на одну зарплату!"
Промислове виробництво в Україні впало і складає 95% порівняно з аналогічним періодом 2012 року. Причому промислове виробництво впало там, де воно не повинно було падати: АР Крим (99,9%), Дніпропетровська область (98,1%), Донецька (93,1%), Запорізька (96,7%), Київська (97,3%), Луганська (91,4%), Миколаївська (96,5%), Одеська (99,9%), Полтавська (95,3%), Харківська (94,6%), Херсонська (91, 7%), Київ (89,4%, мера немає, глави адміністрації немає, депутати просрочені вже по третьому колу). Не буду наводити цифри по більш малим областям.
Що впало з виробництва? Кам’яне вугілля – до 97%, сира нафта – 94,1%, газовий природний конденсат, одержаний з родовищ газу – 87%.
Не хочу лякати людей різким падінням виробництва продуктів харчування. Лише наведу деякі цифри, які, як на мене, незрозумілі. Виробництво соняшникової олії складає 81,5%, борошна – 97,2%, крупи – 98,7%, цукор – 59,6%, хліб і хлібо-булочні вироби – 92,2%. Ми що, стали менше їсти? Ні, йде процес зубожіння населення України, і людям не вистачає грошей на харчі, тому й падає виробництво. Якщо вже люди економлять на хлібі, то це велика біда для України.
Як пояснити таку цифру, що виробництов спирту в Україні різко збільшилося, а виробництво коньяку складає 97,9%, горілки – 82,1%, шампанського – 89,2%, вина – 94,3%, виробництво сигарет – 90,2%. Не вірю, що ми стали менше пити й курити – просто стало більше контрафакту, і втрата контролю з боку держави над виробництвом і продажем підакцизних товарів.
Де гроші, як конче потрібні клініці ОХМАТДИТ?
Що дало введення утилізаційного збору в Україні? Нам говорили, що автомобільна промисловість підніметься. Не збулося. Виробництво легкових автомобілів становить 60,2%, автобусів – 74,2%, автомобілів вантажних – 61,4%, вагонів залізничних – 53,4%.
Не вистачить інтернет-ресурсу, щоб далі зачитувати весь негатив. Але чи читає цю статистику влада – у мене є сумніви.

Я був кращої думки про рішучість ЄС. Поки що йде тільки «сто перше китайське попередження» нашій владі. А реальних кроків, крім прогулянки по Майдану, фотографування і відвідання хворого Луценка в лікарні, я особисто не бачу.

Перспективи Тимошенко у ваших руках. Я не бачу того тиску, який був з боку ЄС, США і світової спільноти на керівництво України щодо долі Тимошенко. Перспектива, на мою думку, має кардинально змінитися з кардинальною зміню діючого режиму в Україні.

План є. Те, що можна, лідери опозиції озвучують на віче. Те, що не можна говорити – дається конкретне доручення конкретним депутатам або групі депутатів.

Я вже на це питання відповів.

На початку виборчої кампанії і до самого закінчення я близько 20 разів був в Одесі, зустрічався з виборцями, виступав на телеканалах "Нова Одеса" та інших провідних каналах Одещини, був і на ринку "Привоз", де зустрічалися неодноразово з виборцями і допомагали з вирішенням їхніх питань. Був у багатьох районах Одеської області. Навіть за свої висловлювання на адресу влади мав декілька судових позовів, від "ображених" можновладців.

"Проти всіх" – це видумка влади, щоб занижати результати неугодних владі кандидатів. Хто не хоче ні за кого голосувати, може просто не приходити на вибори. Це одна із технологій фальсифікацій виборів. І те, що вона закрита, на мою думку, дуже добре.

Шановний novoross, я Вам позичу свої окуляри. Ви підніміться вище Євромайдану, якраз навпроти Художнього музею побачите перший блокпост з внутрішніх військ і "Беркуту", біля Кабміну – другий, біля ВРУ – аж чотири. Вулиця Інститутська заблокована повністю. Та й в цілому заблокований внутрішніми військами і "Беркутом" увесь урядовий квартал, Адміністрація президента, Кабінет міністрів і Верховна Рада. Громадяни України не можуть спокійно пройти, не кажу вже про туристів. Мене пропускають тільки після пред’явлення посвідчення народного депутата. Подивіться на цю проблему з іншого боку. У нас що, надзвичайний стан, чи відмінений закон про свободу вільного пересування? На якій підставі обмежується доступ громадян, відбувається перевірка документів, особистих речей? Це все антиконституційно. І проблеми з хворої голови влади не перекладайте на здорову голову Євромайдану.

При нынешнем министре Захарченко это убийство не будет раскрыто никогда.

Так, ситуація в Харкові мені відома. І нехай пани Добкін та Кернес не думають, що їх влада буде вічною. У 2015 році за все доведеться відповідати.
Розколу України опозиція не допустить. Україна є, була і буде єдиною державою.