На сайті Главред відбувся чат із політичним та економічним експертом Тарасом Загороднім. Спілкуючись із читачами, він розповів, коли Україна стане членом НАТО, чи здатна Росія зупинити цей процес, коли і чим закінчиться війна, після яких втрат РФ у війні російський фронт може посипатися, які окуповані території росіяни готові залишити, а за які будуть триматися зубами, чому Росії не вдасться уникнути нового військового заколоту і смути, а також коли на Путіна чекають неприємні сюрпризи.
Представляємо стенограму чату з Тарасом Загороднім.
Роман К.: Як ви оцінюєте підсумки саміту НАТО? Що принципово змінюється для нас після ухвалених рішень і заяв, що пролунали?
Тарас Загородній: Трагедії не сталося. Так, Україні не вдалося здоровим нахрапом прорватися до НАТО, але це нестрашно – переходимо до плану Б.
Особливих очікувань від саміту у Вільнюсі не було, оскільки було зрозуміло, що питання вступу України до НАТО не стоятиме до виходу на кордони 1991 року. Втім, короткострокові завдання у Вільнюсі були виконані: ЄС і США оголосили про довгострокову підтримку, а також був зроблений крок до гарантій безпеки. Останнє – дуже цікавий інструмент, який цілком підходить як проміжний етап для реалізації оборонної політики. Ця угода викликала істерику в Росії, адже все це свідчить про те, що Україна вже є частиною Заходу.
Далі багато в чому процес вступу до НАТО залежатиме від нас. Ми повинні взяти оборонний суверенітет, тобто створити власний потужний військово-промисловий комплекс (ВПК), щоб не залежати від примх інших країн, політичної кон'юнктури тощо.
Саміт НАТО був просто нормальною зустріччю. Так, не вдалося кавалерійським наскоком потрапити в Альянс, але нічого, не вийшло зараз, значить, будемо працювати інакше. В цілому, я оцінюю саміт позитивно.
Саміт дозволив побачити обмеження, які є у Заходу – він не знає, що робити з Росією. Це головне питання, яке зараз стоїть, і все крутиться навколо нього.
Terentij: Якщо опустити пишномовні слова, підбадьорливі поплескування України по плечу і деякі рішення про військову допомогу нашій країні, то як найточніше сформулювати результат саміту НАТО у Вільнюсі? Нас, як і раніше, залишили тупцювати на порозі Альянсу, хоч і прибрали вимогу про необхідність отримання ПДЧ?
Тарас Загородній: Україна де-факто вже є членом НАТО. Членам Альянсу зрозуміло, навіщо Україна потрібна там, і вже є досить потужна група підтримки ідеї про вступ нашої країни до НАТО. Країни Балтії та Східної Європи готові прийняти Україну до Альянсу хоч сьогодні. Однак у Німеччини і США є власні причини не поспішати з цим, перш за все, вони просто не знають, що робити з Росією. США поки що живуть у старій матриці, і їм потрібна цілісна Росія. Штати в останні сто років на це і працювали. Суб'єктивний фактор полягає в тому, що Байден хоче не дати американській опозиції можливість звинувачувати його в тому, що він втягнув США у війну з ядерною державою. Тому Штати готові підтримувати Україну і допомагати їй, але до виходу на кордони 1991 року мова про вступ нашої країни до НАТО йти не буде.
Наше завдання – виконувати свою домашню роботу, перебудовувати державу і будувати власний ВПК. Та й бити по території Російської Федерації нам ніхто не забороняє. Американці відкрито говорять, що ми можемо робити на території Росії що завгодно, вони не проти, головне – не західним озброєнням. А для цього ми повинні мобілізуватися, навчитися брати відповідальність за свою частину роботи і вирішувати власні проблеми. Дуже багато залежить від нас.
Тимофій: Ваша оцінка, чи буде коли-небудь Україна в кордонах 1991 року в НАТО, навіть після завершення війни?Коли Байден сказав, що хоче бачити Україну в НАТО через одну годину і 20 хвилин після закінчення війни, він не лукавив?
Тарас Загородній: З часів Середньовіччя мало що змінилося, хіба що з'явилося більше пишномовних і красивих слів. У цілому, принцип наступний: крутих хлопів, які здатні поставити себе на районі, підтримують і люблять. Це доведено Ізраїлем.
Сполучені Штати Америки 20 років вважали Ізраїль смертниками – з дня створення в 1948 році ізраїльської держави. Ніхто не думав, що Ізраїль виживе. В принципі, так само ніхто не думав, що Україна виживе під ударом Росії і буде успішно боротися. Ізраїль показав, що вони круті хлопці, вміють вирішувати питання, незважаючи на поради та обмеження. Дуже показовим був 1967 рік, коли США вмовляли Ізраїль не бити по арабах і не вести агресивну війну, погрожуючи різними поганими речами. А Ізраїль не послухав, більше того, навіть потопив американське військове судно зв'язку в Середземному морі з 30-50 американцями на борту. Тоді навіть Моссад послали в американське посольство, щоб він спиляв антену, аби американці дізналися з запізненням про те, що почалася війна. Насправді ніхто не міг зупинити Ізраїль, і він вирішив усі свої питання протягом 600 днів. Здавалося б, як США могли відреагувати на непослух? Штати почали продавати Ізраїлю зброю, коли побачили, що хлопці справді круті, вміють вирішувати питання і можуть бути корисними для США. Миттю знайшлися красиві і правильні слова, щоб пояснити, чому цих крутих хлопів потрібно підтримувати і мати з ними справу.
Дивіться відеоверсію чату на Главреді з Тарасом Загороднім:
Виходячи з цієї логіки, ми повинні розуміти, що вступ України до НАТО та інші союзницькі структури визначить та кількість ударів по території РФ, які ми зможемо завдати: чим більше Україна буде "мочити" Росію власним озброєнням, тим більше прискориться процес вступу нашої країни до НАТО. Коли я говорю про удари по Росії, йдеться про знищення військової інфраструктури РФ, а це означає, що має бути ефективна робота українських спецслужб. Наприклад, нещодавно на пробіжці в Краснодарському краї був знищений командир, який стріляв по Вінниці – з ним сталося жахливе самогубство трьома кулями в живіт і чотирма в спину (самогубства тільки так і відбуваються). От за це крутих пацанів, які в стилі Моссада кажуть: "А ми нічого не знаємо і не підтверджуємо", і цінують. У НАТО такі потрібні. А ті скиглії, які бігають, щось запитують і вимолюють, просто нецікаві.
Все це доведено Ізраїлем, який виплив у набагато гіршій ситуації, аніж та, в якій зараз знаходиться Україна, зі значно меншими демографічними ресурсами. Ізраїль зміг довести США, що він корисний. От і Україна може бути корисною, маючи фахівців, здатних виконувати делікатні доручення. Умовно кажучи, якщо потрібно буде "грохнути" якогось російського військового, США не будуть безпосередньо цим займатися, а у нас буде пропозиція, якщо інтереси співпадуть. Такий функціонал для США здійснюють Ізраїль і Туреччина на Близькому Сході.
Слід зазначити, що все це не означає, що потрібно буде постійно ходити і підлабузнюватися. У США та Ізраїлю теж є постійні суперечки, вони критикують один одного. Ізраїль не робить усього того, чого хочуть США, він реалізує свою власну політику. А все тому що Ізраїль має потужний ВПК, озброєння і сам здатний вирішувати питання власної безпеки.
Ми повинні враховувати цей досвід. Адже вступ України до НАТО – не панацея, що забезпечує безпеку. Адже в 5 ст. Статуту НАТО йдеться не тільки про те, що напад на одну країну-члена Альянсу є нападом на всіх. Ця стаття, як і багато міжнародних документів, написана дуже розпливчасто. Сенс її наступний: дійсно, напад на одну з країн НАТО є нападом на весь Альянс, але кожна країна індивідуально вирішує, як вона буде захищатися, в тому числі військовим способом. Перекладаю з дипломатичного: якщо, наприклад, Німеччина в разі нападу на країни Балтії пошле їм один бронежилет і один шолом, висловивши при цьому співчуття, це теж буде вважатися виконанням 5 ст. Статуту НАТО.
Тому все впирається в силу. Сила, яка може вирішувати свої питання самостійно, здатна багато на що. Тому Україна повинна бути сильною, мати суверенітет над власною безпекою, економікою тощо, і тоді вона буде цікава іншим, у тому числі США.
Утримувати іншу країну Штатам дорого. 100 мільярдів доларів на рік, які США витрачають на Україну, – це величезні кошти. Тому ми повинні бути цікавими Штатам. Зараз далеко не завжди інтереси України і США збігаються. Так, наприклад, Штати хочуть збереження Росії, а Україна цього не хоче, і це теж є точкою розлому. А от британців цілком би влаштував розпад Росії, тому що це дозволило б їм повернутися у велику геополітичну гру за допомогою України.
Ключовим моментом для нас буде армія, її здатність знищити військові об'єкти на території Росії, "відірвати голову" комусь із російського керівництва тощо. Це цінується. Таких крутих хлопів завжди будуть підтримувати.
Скептик: Зеленський у другий день самітунаголосив, що відсутність чітких часових рамок і дивні формулювання наштовхують на думку, що в НАТО не готові запросити Україну і зробити її членом блоку, а, значить, залишається можливість торгуватися членством України в НАТО під час переговорів із Росією. Як думаєте, наскільки був правий Зеленський – чи дійсно Захід залишає питання членства як предмет торгу з Москвою?
Тарас Загородній: Можливо, так і є.
Однак це не в наших інтересах, а, значить, висновок наступний: ми повинні будувати власні ракети, створювати власні озброєння та інше. Якщо хтось хоче торгуватися з Москвою, нехай торгується, а ми в цей час просто будемо лупити по території Російської Федерації, знищуючи її нафтові заводи, інфраструктуру. Нехай торгуються, Україна тут до чого?
Ситуація докорінно зміниться: в такому випадку Захід буде вмовляти Україну не бити по території Росії. І тоді ми поставимо українське риторичне запитання "а що нам за це буде?". Розумієте, як змінюється диспозиція?
Якщо нас запитають, що ми за це хочемо, ми скажемо, що хочемо в НАТО. Якщо нам будуть розповідати, що це не так просто, що вони з Росією намагаються домовитися, то добре, нехай домовляються далі, а ми продовжимо клепати ракети і бити по території Росії.
Українці досі не зрозуміли, наскільки серйозно змінили геополітичну ситуацію у світі. Всі чекали падіння України: Німеччина ділила свої бенефіти, деякі кола в США і Китай були до цього готові. Але ми зламали усі їхні плани. Наприклад, Китай, у якого спочатку були одні плани на десятиліття, тобто війна з Заходом, змушений був їх коригувати тільки через те, що Україна вперлася.
Україна повинна і далі впиратися, адже, як казав Аль Капоне, "добрим словом і пістолетом завжди можна добитися більшого, ніж просто добрим словом". Ми не повинні діяти в тих рамках, які нам намагаються нав'язати, шукати якісь крапки з комою і перекладати папірці. Ми повинні думати про те, скільки можливостей в України бити по Росії, щоб бути в змозі у відповідь на випущену нею по нас ракету, відповісти двома по ній. І тоді Україну проситимуть не бити по території Росії, а вона зможе ставити питання "а що нам за це буде?". За це нам можуть пообіцяти дати, наприклад, ATACMS, і ми зможемо торгуватися про їхню кількість.
Нам усе одно, що хтось хоче домовлятися з Росією, це їхні особисті проблеми. Це особисті переживання німецької еліти, яка хоче повернутися в режим хороших пенсій за рахунок Газпрому. Це не в наших інтересах, тому ми будемо бити по території РФ і знищувати російську еліту, яка починає патякати проти нас (із нею теж часом трапляються виробничі травми, несумісні з життям).
Хлопці поки що не зрозуміли постановку питання, не зрозуміли, що круті хлопці – в Києві, а тому спочатку потрібно домовлятися з ними, а потім уже говорити з Росією, але з урахуванням інтересів України.
Така постановка питання докорінно змінює наші взаємини з Заходом. Адже тоді не ми будемо просити, щоб нас прийняли до НАТО, а нас будуть умовляти, щоб ми вступили в Альянс. І тоді ми знову поставимо наше запитання "а що нам за це буде?".
Так поводиться Ізраїль. І це правильно, тому що так влаштований світ.
Polit_ua: Поясніть, що все-таки за гарантії безпеки отримала Україна у Вільнюсі? Вони наповнені практичним змістом чи це суто декларації? Чи схожі вони на ті гарантії, які були у Фінляндії і Швеції до вступу до НАТО?
Тарас Загородній: Почну з останнього питання – ні, поки що не схожі. Фінляндії і Швеції США, Британія і Франція надавали ядерні гарантії. Тому поки що гарантії Україні не схожі на це. Але ми й не Фінляндія чи Швеція, ми поки що в іншій ситуації.
Те, що на Заході почали розмову про прямі гарантії, це вже добре. Далі все залежить від наповнення і від того, що ми будемо вимагати. Захід же теж не хоче ні за кого додатково впрягатися і платити гроші. У цьому світі успішні нації люблять тільки себе, а з іншими дружать або з необхідності, або за гроші.
Чи готові США підписати якийсь папірець типу Будапештського меморандуму, який нічого не означатиме для них? Готові, та хоч завтра! Тому що так вони зменшать власні витрати. Але Україні це нецікаво, а тому все залежить від нас. А якщо паралельно з розмовою про гарантії Україна ще й буде довбати Москву і європейську частину Росії ракетами, я вас запевняю, переговори підуть значно веселіше.
Заява про гарантії безпеки – це добре, як перший етап. Далі буде підписання. А от наповнення вже буде залежати від нас. Все одно кінцевою точкою цього процесу має стати вступ України до НАТО. Адже так чи інакше це найвдаліший союз, який довів свою ефективність.
Якщо ми поки що зупиняємося на ізраїльській моделі, це буде означати 3-10 мільярдів доларів допомоги на рік, не кредитів. Наприклад, допомоги озброєнням і літаками F-16 або F-35. Ми можемо взяти платформу F-16, поставити там свою авіоніку і встановити ракети, здатні бити по Росії. У Заходу напевно ж будуть умови, тобто він дасть зброю, але при цьому будуть обмеження. F-16 будуть літати, не залітаючи на територію Росії, а от ракети, які будуть запускатися з F-16 і довбати по РФ, будуть уже українського виробництва. Так угоди будуть дотримані.
Добре, що у Вільнюсі нам дали гарантії принаймні щодо озброєння, тобто щодо довгострокової підтримки. Це та милиця, яка дозволяє нам скакати хоча б на одній нозі. Друга нога – це наш ВПК, із ним можна буде вже і ходити, і бігати, і грати у футбол.
Світ влаштований цинічно. І Захід із великим задоволенням нічого не робитиме. Але це не в наших інтересах. Захід надає нам можливості, а як ми ними скористаємося – це інше питання.
dim-dim: Як ви думаєте, Росія вже усвідомила і змирилася з провалом однієї зі своїх цілей – не допустити розширення НАТО? Фінляндія вже в Альянсі, Швеція вже фактично там, з Україною складніше, але й вона стала трохи ближчою до членства в НАТО... Як феєрично Росія досягає прямо протилежних своїм цілям результатів!
Тарас Загородній: Україна для Росії є принциповим питанням. Адже війна йде за легітимність російської держави.
По-перше, ще в 1996-1997 рр. Бжезинський у своїй книзі "Велика шахівниця" писав, що без України Росія ніколи не стане імперією, не відродиться. Саме присутність України у сфері впливу Москви дозволяє РФ впливати на європейські справи, як, до речі, і Білорусі. Без України Росія буде викинута з європейської політики, і статус імперії вже ніяк не підтвердиться.
По-друге, духовна легітимність – для Росії Україна є ядром імперії. Про це йдеться в книжках Плохія "Брама Європи" і "Втрачене царство". Легітимність Московського князівства ще з часів Івана Калити походила якраз від того, що вони називали себе єдиними спадкоємцями Київської Русі, Києва та Володимира Хрестителя. Тобто коли всього цього немає, виникає питання, а що взагалі таке Росія, навіщо вона існує.
Тому для Росії не так принципово, чи є Фінляндія членом НАТО. Так, для Москви це неприємно, так, є певні питання, так, виникають проблеми з тим, що Балтійське море стає морем НАТО, і фактично Балтійський флот перестає існувати. Так, у зв'язку з цим є втрати, але вони не критичні для Росії.
А от втрата України і вступ її до НАТО – це вкрай принципове питання для Росії. Росіяни не брешуть, коли кажуть, що це питання екзистенційного існування держави і виклик для неї. Вони розуміють, що Київ не може перебувати поза ядром імперії.
Російський божевільний політолог Холмогоров ще півроку тому написав чисту правду, пояснюючи, чому росіяни повинні знищити Україну. Він писав, що сама ідея українства в широкому розумінні (тобто не тільки мова і традиції, але також і цінності, зокрема, цінність свободи) буде підривати Росію зсередини. Тому що завдяки цій ідеї з'являється альтернатива рабам, які живуть в Росії. Сама ідея українськості створює альтернативу імперському дискурсу і розриває сутність російської держави. Холмогоров говорив, що Росія на межі втрати прикордонних областей (Курської, Брянської, Ростовської, а також Кубані), тому що культурний і військовий вплив України качає Росію вже зараз. Тому для Росії принципово, щоб Україна залишалася в її сфері впливу.
Росія дуже різко відреагувала на гарантії безпеки, про які заговорила Велика сімка. У Москві розуміють, що це все, з цього моменту процес неминучий – Україна є частиною Заходу, і українці розгортають свою матрицю впливу на території Російської імперії. Це означає, що Росія переходить у режим нестабільності, оскільки виникає питання легітимності існування російської держави.
Тепер не зрозуміло, хто такі росіяни, чому вони говорять про Київську Русь і Володимира Хрестителя, адже це зовсім інша країна. А росіяни тоді хто? Джерелом легітимності російської держави є не Москва, а Київ, Україна.
Ці питання росіяни дуже чітко усвідомлюють і розуміють свої інтереси. Відповідно, для них питання вступу України до НАТО дуже принципове. Навіть якщо Грузія вступить до НАТО, це буде не настільки важливо.
Наприклад, уявіть будинок із дуже потужним хорошим фундаментом. Але раптом із цього фундаменту витягують половину основних каменів, які тримають будинок. Камені в основі цього будинку – це і є Україна, і коли їх витягують, будинок починає валитися. Тому невступ України до НАТО – це принципове для Росії питання.
Главред: А на що тоді готова піти Росія, щоб не допустити членства України в НАТО? Що є в її арсеналі?
Тарас Загородній: Росія намагається заморозити конфлікт в Україні, щоб залишалися проблемні території. Вона намагається зірвати надання допомоги Україні, але це їй теж не вдається.
Чому нервує Росія? Згадайте, у Вільнюсі було сказано про те, що Україні буде надаватися довгострокова підтримка. Відповідно, навіть якщо Росія і хотіла вийти на переговори, щоб зірвати підтримку України, тепер їй це вже не вдасться, оскільки вже є гарантії і підписані обіцянки. Тому це питання принципове для Росії.
Що Росія може зробити? А, по суті, вже нічого. Її ядерний шантаж не працює, швидко заглохла й історія з Запорізькою АЕС. Росії чітко сказали: "Хлопці, не балуйтеся, інакше це буде прирівняно до ядерної загрози, в тому числі країнам НАТО". Ця тема так активно лунала, а потім якось враз зникла. А зникла вона тому, що Росію попередили. Каховська ГЕС – це одне, а ядерні технології – це вже зовсім інше.
Інших інструментів у Росії немає.
До того ж історія з рейдом Пригожина показала ще й готовність Путіна до ведення переговорів, навіть у найскладнішому і найбільш невигідному для нього становищі. Путін пішов на переговори з Пригожиним. З ким пішов? З загоном кримінальників! А хто тоді сказав, що з Україною не може бути переговорів в інтересах Києва? Хто сказав, що Путін не готовий підписувати почесну капітуляцію? Американці це помітили.
Тому Україні потрібно дотискати, діяти відповідно до своїх інтересів, а не робити те, що диктуватимуть інші.
Viktoria: Коли Україна може стати членом НАТО? Скільки років займе цей процес?
Тарас Загородній: Це залежить тільки від нас. Перш за все, потрібно розуміти, коли закінчиться війна, і виходити з цього.
А далі чим сильнішими і могутнішими ми будемо, тим швидше станемо членом НАТО – круті хлопці там завжди потрібні. Якщо будемо слабкими, тоді інша історія. Адже нікому нецікаво тягнути країну, за яку потрібно платити гроші. А от із тими, хто здатен самостійно вирішувати проблеми, дружать всі. І тоді знайдеться 150 причин, чому потрібно прийняти Україну в НАТО, і будуть скасовані деякі вимоги. Повториться історія з Албанією, яка досі не відповідає стандартам НАТО, але є його членом просто тому, що узбережжя Адріатичного моря цікаве США – це політика.
Питання вступу України до НАТО вирішуватиметься не на папірцях і не на форумах. Чим більше буде пищати Росія від України, тим швидше Україна буде в НАТО і тим менше питань нам будуть задавати. Тобто, чим сильнішими ми будемо, чим могутніше будемо бити по території РФ, тим швидше будемо в НАТО.
Світлана: На ваш погляд, чи зацікавлений зараз Захід у якомога швидшому завершенні війни в Україні, які свої завдання він вирішує цією війною?
Тарас Загородній: З одного боку, Захід нічого не втрачає, поки триває війна, але втрачає Україна – людей, міста, перспективитощо. Захід при цьому вирішує свої питання: сточування військової могутності Росії, стримування РФ і Китаю, вибудовування нової світової конфігурації. Плюс на Заході хочуть, щоб українські біженці, які туди приїхали, там і залишалися, працювали, щоб українські жінки народжували там дітей, і діти залишалися.
З іншого боку, стоїть питання грошей – чи готовий Захід далі їх витрачати. Адже на Україну зараз ідуть величезні суми. І на цьому етапі починає звучати все більше пропозицій про мир, про прийом України до НАТО частинами (це справжнісінький обман, бо ніколи частинами Україну до НАТО приймати не будуть).
Наше завдання – стежити за цими дискурсами і нав'язувати свою точку зору. Якщо Захід хоче якомога швидше закінчити війну, нехай дає нам ресурси – більше зброї, щоб ми перемогли.
Світлана: Чому військова допомога надається Заходом у таких обсягах, щоб Україна просто не зазнала поразки, але й не розгромила російські війська? Чому Захід боїться і не хоче швидкої поразки Росії?
Тарас Загородній: Тому що вся політика Заходу протягом останніх ста років була націлена на те, щоб Росія лишалася цілісною. Йому так вигідно. Згадайте, як Буш і Тетчер приїжджали в Україну та вимагали, щоб вона не виходила зі складу СРСР. Всім зручніше мати справу з однією країною і з нею вирішувати нагальні питання.
Захід не знає, що робити з Росією, і боїться її розпаду. Ви правильно зазначили, що Україні допомагають рівно настільки, щоб вона не програла – так робиться саме через те, що Захід не вирішив, що робити з РФ.
Однак суттєво зіпсував цю концепцію рейд Пригожина, який показав, наскільки прогнила Росія, якщо навіть при Путіні все може впасти в будь-який момент, і РФ почне розпадатися.
А це свідчить про наявність можливостей для України. Наша країна в такій ситуації повинна тут займати активну позицію. Якщо нам нададуть зброю, ми закриємо всі свої питання і організуємо миротворчі операції на території Росії. Наприклад, якщо є проблеми з ядерними сховищами на території Росії, Україна може взяти ці сховища під контроль, коли в РФ почнеться смута. У нас є Центр "А" СБУ, де служить 4 тисячі осіб, а це спецназ, який знищує ворога і колаборантів. Ці люди цілком можуть за окрему плату взяти під контроль ядерні сховища в РФ, якщо ми будемо розуміти, що нам за це буде.
Заходу складно погодитися з тим, що Росія може розвалитися. Поки в розвалі Російської Федерації зацікавлена тільки одна країна в Європі – Великобританія. Її повністю влаштує такий варіант, адже він дозволить їй повернутися в матрицю Британської імперії. А от США і Європа в цьому поки що не зацікавлені.
Темп війни зараз підтримується Сполученими Штатами Америки і Заходом у цілому. Як вони хочуть, так війна і йде. А далі все залежить від нас. Хто нам заважає запустити військову економіку так, щоб ми не залежали від поставок озброєнь? Якщо ми запустимо свою військову економіку і почнемо вигравати у війні без допомоги Заходу, ви здивуєтеся, як швидко нам дадуть додаткову зброю, просто щоб західні країни могли "встановити прапор". Аж до того, що нам у такому випадку можуть дати безкоштовно навіть F-35 – просто щоб показати, що це Штати зробили, а не українці самі вирішили свої питання. Так цинічно влаштований світ.
Tutov: Яка ймовірність, що Україну почнуть саджати за стіл переговорів із Росією наприкінці цього року або наступного?
Тарас Загородній: Україну саджають за стіл переговорів із Росією від 24 лютого. Пік цих спроб припав на 16 червня 2022 року, коли до Києва приїжджали Макрон, Шольц і Драгі, щоб вимагати від Зеленського здатися. У Драгі був план, суто російські хотілки, від якого досі не відмовилися. Але Зеленський повіз їх у Бучу і ткнув носом у те, що відбувається, і європейські лідери не знайшли що сказати і були змушені почати допомагати Україні.
Бажання посадити Україну за стіл переговорів нікуди не зникає, воно присутнє постійно. Західні країни готові хоч сьогодні змусити Київ говорити з Москвою, щоб вирішити всі свої питання за рахунок України. Однак ми не хочемо сідати за стіл переговорів, тому нехай Захід виконує свої зобов'язання і дає зброю.
Umka: Чому, на вашу думку, Захід не поспішає надавати авіацію? Вже кажуть, що F-16 з'являться у нас лише до кінця першого кварталу 2024 року. А як без авіації української армії наступати в степу? І при цьому Україні натякають, що вона повинна продемонструвати якийсь успіх до кінця року, а далі – переговори з РФ.
Тарас Загородній: З приводу переговорів я говорив вище – це черговий обман і хитра пастка.
Залужний у своїй статті для Washington Post дуже дипломатично поставив питання, мовляв, "хлопці, так ми говоримо про стандарти НАТО чи не говоримо".
У перекладі з дипломатичної мови це означає приблизно наступне: хлопці, ви змушуєте українську армію воювати так, як не дозволив би собі воювати жоден генерал НАТО, зокрема, без повітряної підтримки; ви цинічно вимагаєте від України, щоб вона вбивала цвіт власної нації просто тому, що вам хочеться побачити якісь результати? Але ні, хлопці, так не буде, ми не будемо вбивати свою армію в м'ясних штурмах, як це роблять росіяни, щоб вам показати якийсь результат. Тому що Україна повинна, перш за все, показати результат самій собі.
А переговорів від нас вимагатимуть постійно, закликаючи вирішити все до осені або до інших дат. Але ми так не хочемо. Та й хто буде перемовлятися з військовим злочинцем? Західні лідери? Ну, нехай їдуть, поговорять, але без України.
Це цинічно – вимагати від України результатів на полі бою, змушуючи воювати в степовій зоні без літаків. Нехай самі спробують це зробити. Тут легко підловити: Захід підтримує стандарти НАТО, але хіба за стандартами Альянсу можливий наступ без підтримки авіації на значно сильнішого противника? Ні. Про що тоді взагалі йдеться? Україна не повинна соромитися ставити питання.
Nat_: Зеленський заявив, що сподівається на перемогу України до наступного саміту НАТО – до середини 2024 року. Як ви вважаєте, наскільки це реально?
Тарас Загородній: Це залежить від багатьох факторів. Зараз ніхто не скаже, коли закінчиться війна, цього не знають навіть американці. Існує таке поняття як "туман війни", от і зараз нічого не зрозуміло.
Втім, є фактори, які можуть наблизити закінчення війни: створення власного озброєння Україною та розвиток власного ВПК. Чим швидше ми перенесемо війну на територію Російської Федерації, тим швидше закінчиться війна. А для цього потрібно власне озброєння у величезній кількості.
Петро: Наскільки суттєвою є загроза заморозки війни в Україні? Якщо так станеться, то як надовго це може затягнутися і коли вибухне знову?
Тарас Загородній: Загроза завжди існує. Чимало західних країн готові хоч сьогодні заморозити війну. Однак це не відповідає нашим інтересам. Наша позиція така: давайте зброю, і ми звільнимо власні території. Адже є договір про непорушність кордонів, підписаний у Гельсінкі в 1975 році, тому Захід повинен надавати зброю відповідно до його зобов'язань, а не розповідати нам про те, що ми повинні віддати Росії свої території.
Підкреслюю, ми самі повинні стати сильнішими. Адже якби зараз у нас була тисяча або навіть сотня ракет, які здатні бити по території РФ, ні про яке заморожування не йшлося б. У такій ситуації Росія б бігала перед нами, просила б і благала, щоб ми не знищували її армію в обмін на те, що вона піде з нашої території.
Sidor: Куди поділася "друга армія світу" і успішно мобілізовані в Росії 300 тисяч, якщо російські депутати заговорили про те, що Росія може найняти воювати проти України афганських моджахедів і бійців із Північної Кореї?
Тарас Загородній: Ми не повинні недооцінювати росіян, тому що демографічний ресурс у них є. Перша хвиля мобілізації в РФ хоч і була сприйнята з наріканням, але вона пройшла. І якщо там не проводиться додаткова мобілізація, значить, у Росії відчувають ризики додаткового набору людей, тобто не все так добре. Так би вони ще набрали один мільйон осіб без питань. У принципі, Путін уже не збирався проводити мобілізацію, розуміючи, що у росіян немає великого бажання воювати.
Думаю, що мобілізацією росіяни вирішують кілька завдань, у тому числі вони посилюють свою армію через можливий конфлікт із Китаєм, адже китайці – люди грайливі.
А коли в Росії кажуть, що хочуть запросити моджахедів, це просто слова. Це ж наймані армії, а найманці завжди воюють гірше. Тим більше, моджахеди звикли воювати в горах, де інший клімат, інша культура, тому їх потрібно буде ще перевчити. Це така собі розвага, тому я не вірю, що моджахеди з'являться – їм є чим зайнятися у себе на батьківщині, де теж точиться війна.
Якщо пам'ятаєте, росіяни до цього погрожували привезти сирійців і когось ще в Україну, але так ми цих людей і не побачили.
Тож демографічний ресурс у Росії все-таки є, причому значно більший, ніж у України, цього не можна недооцінювати. Також слід взяти до уваги і той факт, що РФ активно нарощує свій ВПК.
Тому знов-таки виникає питання до нашого ВПК: чим більше у нас буде самостійності у виробництві власного озброєння, тим швидше Україна зможе перенести війну на територію Росії і тим активніше зможе вирішувати свої питання щодо захисту землі.
Главред: Ви сказали про "грайливість" китайців. Уточніть, ви вважаєте, що між Росією і Китаєм може виникнути збройний конфлікт за території?
Тарас Загородній: Китайці не такі великі ідіоти, щоб відкрито вступати у війну. Вони будуть діяти інакше. Наприклад, легалізується той мільйон китайців, які вже працюють у Росії. Китай постійно проводить експансію на території Росії. Він активно сприяє шлюбам росіянок і китайців. Загалом росіянки задоволені, тому що китайці не п'ють так, як росіяни, у них є нестійкість до алкоголю. Працюють, гроші приносять додому, народжуються діти, немає обмежень "одна сім'я – двоє дітей". Таким чином, уже через покоління в Росії з'являться китайці з російськими паспортами. Китайців уже не відомо скільки на Примор'ї. Тому там можуть бути нюанси.
Не факт, що виникне пряма загроза для Росії з боку Китаю, але можуть бути варіанти, які не дуже сподобаються росіянам. Тому Москва з острахом дивиться на Китай.
Китай теж розуміє, що Росія – країна західної культури, яка може хитнутися в бік підтримки США і Європи, що, звісно, не дуже сподобається китайцям.
Главред: Чому перспектива появи в України касетних боєприпасів викликає у Росії таку істерику та паніку? Як їх поява може вплинути на ситуацію на фронті?
Тарас Загородній: Касетні боєприпаси – це дуже потужне озброєння, яке посилить атакуючий потенціал української армії. Зрозуміло, що росіянам це категорично не подобається, тому що це розширює можливості ЗСУ.
США пішли на безпрецедентний крок, адже таке рішення суперечить їхній політиці. Так, вони не підписували угоду з приводу обмеження і заборони касетних боєприпасів, але це й не віталося. Але вони наважилися на цей крок. Судячи з усього, це пов'язано з тим, що не вистачає снарядів 155-го калібру.
Поява у ЗСУ касетних боєприпасів надає психологічний ефект, адже тепер росіяни будуть знати, що вони точно здохнуть в Україні, а страх смерті гірший за саму смерть. Підуть чутки, які будуть суттєво деморалізувати російську армію, яка і так не дуже радісно зустрічає ЗСУ на півдні України зі зрозумілих причин.
Чим більше у нас буде такого озброєння, чим більш масово Україна буде знищувати живу силу ворога, тим більше це вирівняє перевагу росіян у живій силі. У них буде все менше і менше охочих йти в атаки на Україну. Тому це дуже добре, таке рішення США можна тільки вітати.
Питання: Ннаскільки, на вашу думку, Росія близька до того, щоб залишити Запорізьку і Херсонську області?
Тарас Загородній: Поки що цих ознак ми не бачимо. Російські війська окопалися там серйозно за ці дев'ять місяців. Але я не виключаю, що все-таки російські еліти ("партія почесної капітуляції") готові піти з півдня України і навіть Донбасу. А от за Крим вони поки що будуть триматися зубами і боротися.
Однак після виходу України на берег Азовського моря з'являться передумови до того, що і Крим буде під ударами.
Григорій: Якими вам бачаться перспективи звільнення Криму? Коли це стане можливим, як станеться – військовим чи дипломатичним шляхом, наскільки жорсткі бої там будуть, в якому випадку росіяни звідти побіжать?
Тарас Загородній: За Крим Росія буде триматися зубами, буде за нього боротися. Не сумнівайтеся. Втім, не виключено, що ЗСУ в першу чергу будуть звільняти саме Крим, оскільки хто володіє Кримом, той фактично і контролює Чорне море.
За Крим росіяни боротимуться, він фігуруватиме у всіх переговорах. А от те, що буде відбуватися на півдні України і Донбасі, їм, в принципі, все одно. Все це стане зрозумілішим після виходу ЗСУ на берег Азовського моря, коли буде перерізаний сухопутний коридор із Росії до Криму.
Главред: А які процеси може запустити в Росії звільнення Криму?
Тарас Загородній: Процеси в Росії почалися вже і без цього – все перевернув рейд Пригожина. Він запустив процес делігітимації влади Путіна. Втрата Криму може стати колом, який буде забитий в груди Путіна і його режиму.
У мене є підозра, що рух у Росії може початися навіть не через звільнення українською армією Криму, а через звільнення Бахмута, який російська пропаганда представила, як другий Сталінград.
Коли Бахмут буде звільнений, в російській армії можуть початися нові рухи, і там з'явиться Пригожин-2 серед офіцерів. І тоді новий путч, який точно буде в Росії, матиме значно серйозніші наслідки для російської влади.
Нам це вигідно. Нам цікаве перетворення імперіалістичної війни на громадянську. Чим швидше там це почнеться, тим легше Україні буде відвойовувати свої території, тим легше буде висувати свої умови на мирних переговорах, які рано чи пізно точно почнуться. Питання – в термінах і позиції України. Тому нас такий сценарій повністю влаштовує.
Тож я не виключаю, що всі ці процеси в Росії почнуться задовго до звільнення Криму, і це дуже добре.
Serzh: Які події на фронті, крім втрати Бахмута, можуть обрушити фронт і змусити окупантів відступати?
Тарас Загородній: Як на мене, це можуть зробити дві події – звільнення українською армією Бахмута (це найімовірніший сценарій) і вихід ЗСУ на берег Азовського моря. Після цього навіть найзавзятішим оптимістам у РФ стане зрозуміло, що війна остаточно програна Росією, і з Путіним потрібно щось робити.
Наталя, Київ: Ваш прогноз – коли і чим може закінчитися війна?
Тарас Загородній: Зараз ніхто в світі не скаже, чим закінчиться ця війна. Ніхто. Зараз це лотерея.
Питання в тому, що Україна вважатиме своєю перемогою. Якщо ми вважаємо перемогою вихід на кордони 1991 року, тоді виникне питання про те, що робити з Білоруссю, яка нависає у нас на півночі. Нам доведеться вирішувати питання Білорусі, щоб остаточно витіснити Росію з європейської політики, тому що за допомогою Білорусі Москва може впливати на Європу.
Якщо ми виходимо з того, що Росія повинна розвалитися, це довгострокова перспектива. Я поки що не вірю в розпад РФ. У хаос і смуту в Росії вірю, але передумов для повного розвалу РФ я поки що не бачу.
Інший варіант, до якого нас часто схиляють наші партнери – вихід на лінію 24 лютого 2022 року і початок переговорів із Росією. Чи готове українське суспільство, і чи є у нього сили, щоб боротися далі? Це питання військового потенціалу та внутрішньої стійкості України. Чи є у нас економічні та військові передумови, щоб незалежно від наших партнерів діяти? Проблема в тому, що зараз темп війни визначають США та наші партнери. Якщо вони наполягатимуть на зупинці на лінії 24 лютого, на жаль, може так статися, що все зупиниться якраз на цій лінії з якимись переговорами або перемир'ями.
Карпенко Г.: Наскільки, на вашу думку, міцна сьогодні влада Путіна, наскільки він контролює ситуацію? Що для нього принципово змінилося після дивного заколоту Пригожина?
Тарас Загородній: Заколот Пригожина був справжнім. Але, швидше за все, спочатку замислювалося одне, а вийшло зовсім інше. Думаю, Пригожин не планував захоплювати владу в Росії. Найімовірніше, він був налаштований побузити, зачекати, допоки вагнерівців оточать російські війська, після чого вони б склали зброю, в результаті чого і Пригожин, і ПВК Вагнер зі збереженням обличчя вийшли б із гри. Але ситуація в російській владі виявилася занадто катастрофічною, і все настільки швидко звалилося, що і сам Пригожин не очікував.
Путін, звісно, ослаблений, оскільки втік із Москви. Для авторитарної влади це неприпустимо. Путін повинен був залишатися в Кремлі і кричати на камери, що прийде і всіх "поріже на ремені", тоді б він зберіг легітимність.
Але Путін втік, і це викликало безліч питань у силовиків. Своєю реакцією на бунт він заклав дуже багато точок розколу в середовищі силовиків. І покарати зрадників, які підтримали вагнерівців, Путін не може, оскільки їх дуже багато, і, якщо почати їх карати, це буде громадянська війна в Росії. А не карати – це фактично підтримати бунтівників, а, відповідно, створити передумови для того, що й лояльні по відношенню до Путіна частини тепер погано реагуватимуть на будь-які його спроби щось організувати, знову піти за ним не захочуть.
Путін показав відсутність життєздатності режиму. Коли в 2020 році Лукашенко виходив перед президентським палацом з автоматом, він показував, що готовий боротися за владу. Він показував, що пахан на місці, і закликав силовиків іти за ним, обіцяючи їх відмазати. І за ним пішли.
А коли втік Путін, він показав, що пахан цілком може драпонути. А який він тоді пахан у цій ситуації? Росіяни і російські еліти готові пробачити президенту все: алкоголізм, ідіотизм, дурість, кривавість, але не слабкість. А в цій ситуації Путін показав себе слабким.
Цікавий тут ще один момент, і його помітили американці – Путін пішов на переговори. Тобто вийшло два батальйони якихось кримінальників, і Путін одразу побіг із ними домовлятися. Це означає, що є простір, щоб дотискати Путіна на переговорах, у тому числі по Україні. Тобто Путіна можна змусити піти на почесну капітуляцію Росії.
Gf_43: Про що свідчить поведінка Путіна під час заколоту Пригожина – чому він вважав за краще тікати з Москви до того, як вагнерівці наблизилися до міста? Чому Зеленський нікуди не побіг, коли російські стояли під Києвом, а Путін злякався свого ж кухаря?
Тарас Загородній: Присутність лідера в критичній ситуації дуже важлива. Зеленський продемонстрував лідерські якості, залишившись після 24 лютого в Києві. І це дозволило зберегти централізованість управління і показало, що лідер на місці, а, відповідно, потрібно боротися далі. Це дуже важливий психологічний фактор. Це дозволило президенту реалізовувати свій авторитет, щоб керувати в тому числі військами.
А Путін – боягуз, не полководець. Він звичайний "гебіст", якого вчили не вести війська за собою, а діяти нишком, спецопераціями, драпонути, коли потрібно, "розводити" інших. Так він і поводиться.
Це добре для України. От у Мережі вже виступив проти російського Генштабу і якийсь генерал Попов. А це вже серйозніше. Задумайтесь, що буде, якщо з'являться генерали, налаштовані проти Путіна, які за собою поведуть, наприклад, Кантемирівську дивізію, що знаходиться під Москвою?
Рейд Пригожина був цікавий тим, що він показав усім схему: якщо зараз піти на Москву, то точно залишишся у виграші – або від тебе почнуть відкуповуватися, і ти заробиш пару мільярдів доларів, або ти отримаєш всю владу, гроші та вплив. Тому я впевнений, що повторення пригожинського рейду просто неминуче, питання лише в термінах.
Tilda: Що ви думаєте про відсторонення від посади генерала Попова в РФ? Це розкол у російському Міноборони? У Росії назріває новий бунт?
Тарас Загородній: Це відгомони конфлікту, який був закладений при Пригожині. Кремль намагається купірувати всі ці особистості та рухи. Якщо пам'ятаєте, була партія "Родина", яку очолював Рогозін, і вона об'єднувала весь вкрай фашистський електорат. От тільки проблема в тому, що Кремль може догратися, і всі ці люди можуть вийти з-під контролю і вирішити питання з Путіним.
Це дуже добре. Адже чим більше рухів у російській армії, чим більше там коливань, тим краще для України. Армія, яка знаходиться в стані заколоту, як свідчить практика, погано воює.
Nik: Як ви вважаєте, Пригожин тепер зникне з радарів, чи він ще скаже своє слово і помотає нерви російському міноборони і Путіну?
Тарас Загородній: Пригожина нікуди не поділи. Йому повернули гроші, і він спокійно може перебувати і в Росії. Тому що Пригожин – це все-таки людина системи. Швидше за все, він є одним із власників "общака" кремлівців на "чорний день". Він контролює питання, пов'язані з нелегальним видобутком золота і багато чого іншого. Тому він залишився.
Після звільнення Бахмута українськими військами Пригожин може заявити, мовляв, "а я ж вам говорив, що це ми тоді взяли Бахмут, але тільки-но ми пішли, Шойгу і Герасимов усе провалили". Я не виключаю, що він знову з'явиться.
Пригожин у широкому розумінні, як явище, в Росії буде масштабуватися. Можливо, це буде вже не особисто Пригожин, а хтось інший. Але це добре. Пригожин показав схему, як потрібно захоплювати владу в Росії. У цьому його головна перевага.
Безумовно, Пригожина можуть позбутися, але це жодним чином не вирішить проблеми російської влади.
Главред: А що в Росії більш імовірно на сьогоднішній день – громадянська війна або палацовий переворот?
Тарас Загородній: Це можуть бути взаємопов'язані речі – спочатку палацовий переворот, потім громадянська війна, а точніше бунт.
Точно буде третя чеченська війна, в цьому можна навіть не сумніватися. Тому що всі силовики Росії єдині в думці, що Кадирова потрібно прибирати за те, що він, як вони кажуть, "вкрав перемогу" у Другій чеченській війні. А це може стати катаклізмом, який здатен потягнути за собою інші війни.
У Росії відбудеться несподівана зміна влади. А несподівана зміна влади за наявності величезної кількості озброєних людей і зброї в країні завжди закінчувалася смутою в Росії, що дуже добре для нас.
Rika: Чи є вже зараз ознаки того, що царю шукають заміну? Хто може стати наступником Путіна? І наскільки можливі варіанти безпечні для України?
Тарас Загородній: Україні цікаві будь-які варіанти зміни влади в Росії і відходу Путіна. Тому що навіть якщо в Росії до влади прийде якийсь божевільний імперець, він не зможе швидко зібрати всю вертикаль влади, а тому буде нелегітимним. Допоки в Росії будуть займатися переформатуванням, вони будуть змушені вийти з війни з Україною. І тоді у нас з'явиться вікно можливостей на 3-5 років для вирішення всіх своїх питань.
Будь-який керівник Росії принесе й ризики, тому що реваншистські настрої у РФ нікуди не подінуться. Ми просто повинні бути до цього готовими: наша армія повинна бути добре підготовлена, потрібно встигнути вступити до НАТО тощо.
Припустимо, до влади в Росії прийде умовний Навальний і почне боротися з корупцією, йти на поводі у Заходу. Але це означає, що він зможе побудувати хорошу армію в РФ, як, наприклад, у Ердогана. Якщо у владі опиниться якийсь божевільний імперець, він теж буде боротися з корупцією і намагатися вибудовувати амію так, як потрібно.
Це все ризики для нас. Тому до цього часу у нас повинно бути власне військове виробництво, тисяча своїх ракет на рік, повинна бути купа можливостей захищати себе, щоб ми не залежали від того, що там думають у Росії, хто там приходить до влади тощо.
Pavel: Чому затримали Суровікіна? Що може відбуватися в російській військовій верхівці? Особливо дивно це виглядає на тлі того, що Пригожин, який влаштовував заколот, гуляє, а Суровікіна затримали.
Тарас Загородній: Не має значення, чи перебуває Суровікін під арештом, тому що рівень зради в російській армії був настільки величезним, що посадити доведеться близько 100 тисяч осіб. Якщо ви подивитеся відео Пригожина в Ростові, коли він захопив штаб, зверніть увагу, з ким він розмовляє на лавці. Він же розмовляв із заступником Шойгу Євкуровим, колишнім главою Чечні. Євкурова посадили? Ні. А чи було зрадою з його боку сидіти на лавочці з Пригожиним?
Тож Суровікін – це, насправді, незначний епізод, оскільки кількість зрадників, які підтримали Пригожина, така велика, що Путін не знає, що з цим робити. Це набагато важливіша точка розколу, ніж те, перебуває Суровікін під арештом чи ні.
Анатолій: Що поховає Путіна і його режим?
Тарас Загородній: Поки що це складне питання. Тріщини в режимі пішли. Каталізатором можуть послужити різні моменти, наприклад, звільнення Бахмута або вихід української армії на Азовське узбережжя.
Але те, що проблеми будуть, це точно. Чому я так упевнений? Путч у 1991 році був у серпні. Так, Горбачов тоді відбився, але вже за три місяці він втратив владу. Приблизно в таких самих термінах на Путіна чекатимуть сюрпризи.
Ingrid: В Україні багато хто говорить, що ця війна закінчиться тільки в одному випадку – якщо розвалиться Росія. Чи є насправді така залежність? І наскільки ймовірно, що РФ повторить долю СРСР?
Тарас Загородній: Ні, це неправда.Перш за все, розпаду Росії не хочуть США і Китай. Єдина країна в Європі, яка хоче розвалу Росії, – це Великобританія, тому що тоді вона зможе повернутися у велику гру. Тому я поки що сумніваюся в тому, що Росія розпадеться.
Але в хорошу громадянську війну в Росії я вірю. Також ймовірно і те, що від РФ відпадуть Чечня і Дагестан, а також Тива. Але сам кістяк, швидше за все, збережеться.
Війна закінчиться, коли відбудеться зміна влади в Росії, і Путін відійде від управління державою, тобто коли російська еліта загрузне в своїх розбірках, і їй буде не до України. У нас буде час для перепочинку, для переформатування власної держави, для закінчення війни і звільнення всіх територій.
У те, що Росія розвалиться, як розвалився Радянський Союз, я не вірю.
По-перше, Росія – це не Радянський Союз, а зовсім інша країна. 80% росіян визнають себе росіянами, тобто це моноетнічна країна. Це дуже важливий момент.
По-друге, Радянський Союз не розвалився сам – його розвалювала Росія. Розвалював Єльцин у боротьбі проти Горбачова, щоб отримати владу. Тобто ініціатива була в Москві, а не десь у регіонах. Це теж дуже важливий момент.
По-третє, в Радянському Союзі були національні республіки, де були національні еліти, готові перехопити незалежність. У тій самій Україні були всі ознаки державності: свій парламент, Кабінет міністрів, еліта. Так само було і в інших регіонах. Натомість у Росії зараз чимало національних республік є республіками тільки на папері. Чимало з них давно асимільовані. Пасіонарні еліти я бачу тільки в Чечні, Дагестані і, можливо, Тиві.
Крім того, РФ – не СРСР, тому що в Радянському Союзі не було ринкової економіки, а в Росії вона є. Яка-ніяка, але вона є, вона більш адаптивна, тому росіяни не будуть вмирати з голоду. Так, будуть менше їсти, так, будуть не так добре жити, як до початку війни, і таких побутових проблем, як були в Союзі, не буде. Та й сільське господарство РФ в значно кращій формі, ніж було за часів Союзу.
А головне – у Радянського Союзу свого часу вичерпався ідеологічний ресурс, не було зрозуміло, навіщо існувала країна. Народ, як жартували в Союзі, робив вигляд, що працює, а влада робила вигляд, що платить гроші. Ніхто вже не вірив владі, це було нецікаво. У Росії ж якась ідеологія є. У Росії багато хто вірить в те, що говорить. Вони будують такий собі "православний Талібан", і це працює.
Тому я б не робив ставку на розпад Росії, а грав би на громадянську війну в РФ.
Потап: Дайте, будь ласка, свій прогноз про розвиток ситуації, якщо цілі контрнаступу не будуть досягнуті.
Тарас Загородній: Це дуже широке питання. А що вважати цілями?
Я вважаю, що хороші переговорні позиції для України будуть створені після виходу на Азовське узбережжя. Нас до цього схилятиме Захід. Але ми повинні розуміти, що все залежить від нас. Чим більш незалежними ми будемо, з точки зору власного озброєння, тим легше нам буде відвоювати всю територію. Допоки ми залежимо від Заходу по економіці, зброї та інших речей, на жаль, можливі різні варіанти. Нас можуть схиляти до різних форматів переговорів із Росією, тому що західним країнам це зручно.
Юрій: Переглядаючи російські сайти і читаючи російських воєнкорів, у багатьох випадках проглядається якесь прохання трохи потерпіти. Вони пояснюють населенню своє прохання потерпіти тим, що в Україні просто закінчуються люди, які можуть піти у військо. Чи бачите ви в цьому проблему для сил оборони України?
Тарас Загородній: Залужний розуміє, що демографічні потенціали Росії і України непорівнянні, тому ми воюємо дуже обмежено, щоб не створювати перекоси. Тому я думаю, що російські воєнкори перебільшують.
Україна дуже грамотно використовує західне озброєння. До того ж головна ідеологія західної техніки – зберігати життя людей. Так, сама техніка знищується, але люди залишаються живі. Тому я вірю в те, що Залужний розуміє, що робить, не йде в бій з шашкою наголо, як люблять росіяни, і вирішує питання в рамках тих ресурсів, які у нас є.
Хто такий Тарас Загородній
Тарас Загородній – політтехнолог і експерт. Понад двадцяти років займається політичним консалтингом, брав участь у виборчих кампаніях в якості політтехнолога, веде блоги в українських ЗМІ. Також його запрошують на політичні ток-шоу в якості експерта.
Наші стандарти: Редакційна політика сайту Главред
Читати Главред в Telegram
Главред на YouTube
