Підпишіться 
Про що сказав Михайло Гончар:
- Успішні удари ЗСУ по НПЗ пояснюються серйозним послабленням ППО РФ
- Величезні масштаби Росії стали її вразливістю через прогалини в ППО
- Удари по нафтовому сектору руйнують фінансовий фундамент агресії
Системні удари України по російській нафтовій інфраструктурі здатні вплинути на перебіг війни не менше, ніж події безпосередньо на лінії бойового зіткнення. Саме нафтові доходи залишаються ключовим джерелом фінансування російської військової машини, а тому удари по цьому сектору поступово підривають здатність РФ продовжувати агресію. Про це повідомив президент Центру глобалістики "Стратегія XXI", експерт з міжнародних енергетичних відносин та безпеки Михайло Гончар в інтерв’ю Главреду.
На думку експерта, Україна вже продемонструвала здатність серйозно ускладнювати роботу російської нафтопереробної галузі. Цьому сприяє не лише збільшення дальності та ефективності ударів, а й послідовне послаблення російської системи протиповітряної оборони.
Російська територія залишається надзвичайно великою, а тому створити суцільний захисний контур над усіма стратегічними об'єктами практично неможливо. Через це в обороні утворюються численні прогалини, якими й користуються українські сили.
"Саме тому значною мірою успіхи Сил оборони України та ефективне ураження таких стратегічних об’єктів пояснюються тим, що ми досить серйозно ослабили можливості ППО Росії", — зазначив Гончар.
Він звернув увагу, що російська влада ще у 2024 році заявляла про намір посилити захист критично важливої нафтової інфраструктури. Однак реалізувати ці плани повною мірою не вдалося. Однією з причин стали організаційні та законодавчі труднощі щодо передачі засобів протиповітряної оборони для охорони цивільних об'єктів.
За словами експерта, навіть найбільші нафтові компанії країни мають фінансові ресурси, але це не означає автоматичного доступу до бойових систем захисту. Наявні засоби протидії безпілотникам здатні працювати лише проти невеликих цілей і не можуть ефективно протистояти масованим атакам ударних дронів.
Через це російське керівництво фактично виявилося неготовим до ситуації, коли удари почали досягати регіонів, які раніше вважалися відносно безпечними.
"Тому це дійсно так — Росія виявилася не готовою. Очевидно, там не розраховували, що навіть до Петербурга щось може долетіти. Хоча насправді ми завдавали ударів по нафтовому терміналу в Петербурзі, але такого ефекту, як зараз, тоді не було. Масштаби Росії — це водночас і перевага, і вразливість. Бо створення зенітно-ракетного комплексу — не швидкий процес, на це потрібні місяці, а втратити його можна миттєво", — сказав експерт.
Саме тому російські військові дедалі частіше змушені концентрувати наявні засоби захисту на окремих напрямках. Насамперед йдеться про Москву та Московську область, через що інші важливі регіони залишаються менш прикритими.
Експерт вважає, що Україна повинна продовжувати кампанію зі знищення російських засобів ППО, адже це безпосередньо збільшує результативність подальших ударів по стратегічних цілях.
"Тому тут головне — не зупинятися. Потрібно й надалі знищувати засоби ППО, адже це збільшує наші можливості. Тоді долетить не один, два чи три дрони, а десяток", — наголосив Гончар.
Він навів як приклад район Туапсе, де ефективність атак помітно змінилася. Якщо раніше до цілей проривалися лише окремі безпілотники, то тепер результати ударів стали значно відчутнішими.
Водночас експерт застерігає від спрощеного підходу до оцінки війни. За його словами, не існує якогось одного виду зброї чи окремого рішення, яке здатне миттєво переламати ситуацію на користь України.
На його переконання, ключовим фактором залишається комплексний тиск на всі елементи російської воєнної системи. До вже наявних проблем із технікою та поповненням особового складу додаються труднощі в енергетичному секторі, які поступово впливають на можливості держави фінансувати війну.
"Війна – це гроші. Саме гроші дають можливість виробляти техніку, боєприпаси, паливо для фронту, зокрема, для ведення наступальних дій. Немає грошей – немає війни", — підкреслив Гончар.
За його словами, російська військова міць значною мірою формувалася завдяки доходам від експорту нафти, які надходили протягом десятиліть. Саме ці кошти забезпечували розвиток оборонно-промислового комплексу та створення нинішнього військового потенціалу.
Експерт переконаний, що удари по нафтовому сектору б'ють по фундаменту, на якому тримається вся система фінансування російської агресії.
"Якщо вивести з ладу механізм, який генерує ці кошти, з часом зупиниться й військовий маховик", — зазначив він.
Разом із тим Гончар нагадує, що ефект від таких дій не буде миттєвим. Російська система будувалася з розрахунком на роботу в умовах війни та має певний запас стійкості.
"Хоча, безумовно, існує певна інерція. Не варто очікувати, що все зупиниться, щойно ми розгромимо один НПЗ або завдамо удару по якомусь вузлу нафтопроводів. Так не буде, тому що російська система створювалася як система, яка має бути життєздатною в умовах війни. І зараз війна повернулася до Росії. Життєздатність цієї системи нам ще належить зламати, але ми рухаємося в правильному напрямку", - підсумував він.
Удари по Росії - останні новини за темою
Нагадаємо, раніше губернатор Краснодарського краю Веніамін Кондратьєв зробив важливу заяву щодо удару по Афіпському НПЗ. Він підкреслив, що атака дронів на один із найбільших НПЗ на півдні Росії суттєво вплине на можливості забезпечення військових потреб. Наразі ситуація залишається під контролем.
Зазначимо, голова Генштабу ЗСУ під час брифінгу заявив про серію успішних ударів по російських об’єктах. За його словами, удари по стратегічних цілях на території РФ допоможуть у довгостроковому послабленні війська агресора в найкоротші терміни.
Як раніше повідомляв Главред, президент України Володимир Зеленський висловив позицію щодо удару по Московському НПЗ. Зеленський звернув увагу на складні наслідки нанесення ударів по ключовому нафтопереробному заводу Москви і закликав продовжувати такі операції задля ефективного зниження ресурсної бази противника.
Інші новини:
- Росіяни півроку не могли наступати: Україна провела масштабну спецоперацію "Ашан"
- "Не Донбас і не Крим": удар по Лаврі показав головну ціль Кремля у війні, що відомо
- "Щось станеться": Трамп заінтригував заявою про війну в Україні
Про персону: Михайло Гончар
Гончар Михайло Михайлович (нар. 17 лютого 1963) — український експерт з міжнародних енергетичних та безпекових відносин. Президент Центру глобалістики "Стратегія ХХІ", головний редактор часопису "Чорноморська безпека", пише Вікіпедія.
У 2000-х роках працював у системі нафтогазового комплексу України, займаючи відповідальні посади. Досліджував питання енергетичної безпеки, міжнародних енергетичних відносин, нафтогазового сектору, нетрадиційних вуглеводнів, реформування енергетичного сектору, глобальних енергетичних ринків. Був експертом української частини міжурядових комісій з економічного співробітництва з Німеччиною, Польщею, Словаччиною, Чехією, Казахстаном, Азербайджаном, Грузією, Туреччиною.
З 2007 року працює в неурядовому секторі — спочатку очолював енергетичні програми і київське представництво "Номос-Енергія" аналітичного центру "Номос", а у 2009 році заснував і очолив аналітичний Think Tank Центр глобалістики "Стратегія ХХІ". Головний редактор часопису "Чорноморська безпека" (з 2017 року). Автор, співавтор та редактор низки книг та публікацій з проблематики енергетики, енергетичної безпеки, міжнародних відносин, виданих як в Україні, так і у Польщі, Словаччині, Німеччині, Великій Британії, Туреччині, Нідерландах, Фінляндії тощо. З 2016 року — член Державного комітету з промислової політики. Має статус асоційованого експерта Центру Разумкова та Центру дослідження Росії.
Наші стандарти: Редакційна політика сайту Главред
