В Україні буде проведена загальна мобілізація у разі "нападу" Росії, заявив президент України Володимир Зеленський. Він зазначив, що такий сценарій розвитку подій не хочеться навіть уявляти.
Подібного роду заяви не означають, що Київ побоюється нападу з боку Росії. У всякому разі зараз. Але допускає, що можливий такий розвиток подій, при якому Росія загрожуватиме нападом.
Що це за розвиток, можна припустити. Контакти, які почастішали між Києвом і Анкарою, особливо в світлі останніх успіхів Туреччини в Карабаху, можуть стати прологом до продовження турецького будівництва "логістичної наддержави". І перехоплення України, як транзитного коридору в Європу, з одночасним закриттям його для Росії (і відкриттям - але вже на турецьких умовах) цілком вписується в концепцію такої "наддержави". Суть її полягає в контролі над усіма можливими напрямками і точками зв'язності в досить великому макрорегіоні між Китаєм і Європою. Після чого Туреччина може торгувати безпекою такого коридору, продаючи її в якості своєї (нехай і нав'язаної) послуги.
читайте такожПутін задумав створити ще один ПиСУАР на ДонбасіЩось на зразок звичного в 90-х роках рекету, коли одна бригада брала під контроль вигідні точки збору ренти, видавлюючи з території конкурентів.
Логічно припустити, що турки запропонували Києву свою дієву допомогу в питанні повернення Донбасу, причому не на умовах Мінської угоди, яка (точніше, обидві Мінські угоди) були продиктовані після важких поразок влітку 2014 і взимку 2015 року. В якості свого портфоліо турки цілком могли пред'явити свої успіхи в Сирії, Лівії і особливо Карабаху. Що особливо важливо - у всіх цих трьох локаціях Кремль або зазнав розгромної поразки, або не зумів домогтися планованого результату. Що означає лише одне: турки знайшли інструмент нейтралізації російської військової машини в поєднанні з політичним пресингом. І навряд чи Київ не оцінив подібну результативність.
Природно, що ліквідація ДНР-ЛНР військовим шляхом за прикладом Карабаху - ризиковане заняття, хоча навіть в інтерпретації Кремля - це суто внутрішньоукраїнська справа. Але ризик того, що Кремль введе війська і спробує повторити те, що було вже влітку 2014 і взимку 2015 року, досить великий.
читайте такожУкраїна ніколи не поверне Крим і Донбас тим шляхом, про який мрієТому і з'явились заяви Зеленського, що цього разу такі дії будуть розцінюватися як повноцінна війна, а тому і відповідь буде дана відповідна. До речі, крім загрози мобілізації, Зеленський заявив і те, що особисто він відмовився б від Мінських угод, але поки зробити цього не може в силу значної кількості складних зобов'язань, зав'язаних на ці угоди (мова, звичайно, йде про зобов'язання перед Європою). Однак війна списує всі попередні договори, і якщо бойові дії почнуться, то всі ці зобов'язання будуть просто обнулені. Для Києва важливо лише те, що це може створити потрібну і вигідну йому обстановку - або спровокувати противника на напад, або створити динамічно зростаючу напруженість, в ході якої буде вже неважливо, хто перший почав. Азербайджан, до речі, саме так запустив карабахську операцію - через різке ускладнення обстановки і зростання напруженості.
У будь-якому випадку сигнали про можливе загострення обстановки навколо Донбасу починають йти все частіше. Чи буде у них якийсь розвиток - поки невідомо. Але ймовірність військового вирішення проблеми знову зростають. Особливо після Карабаху, який показав те, що відомо давно: якщо протиріччя не вирішуються мирним шляхом, то вони можуть бути вирішені силовим.
Наші стандарти: Редакційна політика сайту Главред
Читати Главред в Telegram
Читати Главред в Facebook
