Туреччина, Росія та Іран у сирійському конфлікті ведуть свою стратегічну гру, і кожна з цих сторін намагається досягти максимально зручної позиції для себе на час переговорів. Кожна зі сторін не відкидає цього варіанту і розуміє, що переговори є частиною конфлікту і дуже важливо, щоб через переговори і рішення, які будуть прийняті, були закріплені результати цієї стратегічної гри.
Станом на минулий рік, Росія і Башар Асад, ведучи переговори з Туреччиною, продовжували активно концентрувати зусилля навколо Ідліба для початку фінальної операції зачистки цієї території від, як вони стверджують, терористів, і відповідно, взяття під контроль майже всієї території і вже з тих позицій починати будь-які переговори чи то на міжнародній арені, чи з Туреччиною.
читайте такожСирійський серпентарій: чим закінчиться турецько-сирійське протистоянняУ свою чергу, для Туреччини ця ситуація була явно невигідна, бо вона в цьому випадку отримала б дуже потужну хвилю біженців, ворожу країну біля своїх кордонів, яка однозначно підтримувала ворожі для Туреччини курдські підрозділи і спрямовувала їх проти неї. Тому Туреччина намагалася максимально забезпечити безпеку цього анклаву для того, щоб сирійці і росіяни не почали наступ, а протилежна хотіла якомога швидше його завершити і поставити всі країни вже перед доконаним фактом.
Ескалація почалася буквально з початку цього року, і сирійцям вдалося доволі швидко зламати опір повстанців. І, по суті, Туреччина опинилася в ситуації дуже складного вибору і перед цим вона проводила торги з Росією і ці торги страшенно дратували її союзників по НАТО. Тобто, Ердоган, з одного боку, шантажував НАТО, з іншого проводив ризиковану політику з Росією. Розраховуючи через своїх агентів впливу вплинути на Путіна.
Виходить так, що в цій ситуації росіяни надурили Ердогана і скористалися цими переговорами для того, щоб забезпечити стратегічну перевагу і почати наступ. Ердоган це зрозумів, і в результаті він включився у гру.
читайте такожНапад Росії на турецькі війська: як відреагує НАТО і який зиск УкраїниЗрозуміло, що удар по турецькій позицій чи то російськими, чи то сирійськими літаками зробив ситуацію вкрай складною. Це очевидна ескалація, застосовані військово-повітряні сили, чого раніше не було. Ми бачимо, що сама ідея запровадження безпілотної зони в районі Ідлібу фактично не дає Асаду можливості до наступу за допомогою масованих бомбардувальних атак росіян.
Турки, з тими ресурсами вільної сирійської армії, які вони мають, просто не можуть зараз дійти до Дамаску чи взяти в облогу Халіб чи Хамму і почати широкомасштабний наступ. Натомість турки хочуть продемонструвати росіянам, що вони здатні не просто чинити опір, а й здійснювати контрнаступ і за певних обставин можуть взагалі поламати їм всю гру. І це - нагадування, якщо Росія не погодиться на умови Ердогана і сирійці не виведуть свої війська з усіх окупованих територій, то наступ продовжиться.
Ігор Семиволос, директор Центру близькосхідних досліджень, спеціально для Главреду
Наші стандарти: Редакційна політика сайту Главред
Читати Главред в Telegram
Главред на YouTube
