"Багатий індіанець - мертвий індіанець" : рецензія на фільм "Вбивці квіткової повні"

США - "ревучі двадцяті". У самій що ні на є глушині, в штаті Оклахома, дуже багато живе плем'я індіанців Осейдж. Тобто великий білий вождь (ака президент США) і його посіпаки загнали їх на, здавалося б, найпаршивіші і безплідні землі, але потім на цих землях забили чорні фонтанчики з черепа нашої планети - чи то пак там виявилося багато нафти.

Природно, що запах грошей миттю злетілася з усіх кінців США усіляка сволота - і та, що знає порівняно чесні способи відбирання грошей (по типу продажу індіанцям будинків, коштовностей, автомобілів), і зовсім вже кримінальна. Серед такиз був і Ернест Беркхарт (Леонардо Ді Капріо) - досить стрьомний і обірваний ветеран Першої світової. В окрузі Осейдж у нього живе дядько - Вільям Хейл (Роберт Де Ніро). І він практично місцевий Хрещений батько -багатій, філантроп, заступник шерифа. Дядько швидко підкидає тупуватому племіннику ідею - придивитися до самотніх і багатих індіанок. Той швидко знайомиться з Моллі (Лілі Гладстоун) - мовчазною волоокою красунею. Але справа в тому, що вона, по-перше, хвора на діабет, а по-друге - всі її родичі по черзі якось вже дуже раптово вмирають, роблячи дівчину непристойно багатою спадкоємицею. Загалом, похмурі хмари згущуються все сильніше.

"Вбивці квіткової повні" - кіно за реальними подіями, дізнавшись про які, ти в принципі офігеваєш (якщо не сказати грубіше) до відвислої щелепи. Тобто всього лише близько ста років тому індіанців мало не у відкриту вбивали заради їх нафтових грошей, а влада практично все спускала на гальмах. Причому злодіяння, хоч і здійснювалися кримінальними елементами, але санкціонувалися місцевою елітою. І якби не амбіції Едгара Гувера (і новоствореного ним Бюро розслідувань - ще без приставки "Федеральне") і його гончаків (непоганий вихід Джессі Племонса в ролі детектива Уайта), то і Вейлу і його небожу все б зійшло з рук (втім, вони і так відбулися відносно легко - відсиділи по пару десятків років, вийшли на свободу і дожили обидва до глибокої старості).

Скорсезе дуже правильно зробив, що об'єднав в одному фільмі двох своїх головних, так би мовити, "муз" - і Ді Капріо, і Де Ніро. Їхні спільні сцени - чи не найкраще, що є в цьому фільмі. Де Ніро взагалі дуже давно не грав таких потужних ролей. У його Хейлі явно проглядають і молодий Віто Корлеоне (з "Хрещеного батька 2") і навіть інфернальний Луї Сайфер (з "Серця ангела"). Але, правди заради, у нього набагато більш виграшний персонаж.

А у Ді Капріо завдання було в рази складніше. Тому що йому доводилося грати цілковиту нікчему - дурну і гоповату. І він намагається з усіх сил. І не його, право, вино, що вихідний матеріал до цього не дуже підлаштований.

Тут і Скорсезе, Ді Капріо варто похвалити за ризикований крок. Адже спочатку планувалося знімати з цієї історії кіно в модному зараз жанрі "тру-крайм". І Ді Капріо повинен був зіграти якраз бравого агента Уайта. Однак же вирішено було все перевернути з ніг на голову. І хвала небес, що корпорація Apple теж вирішила ризикнути і виділити гігантський бюджет (200 млн доларів) на цей амбітний проєкт.

На тлі таких титанічних акторських робіт роль Лілі Гладстоун, на жаль, меркне - хоча і не можна сказати, що вона на екрані відбуває номер.

По суті, до творців фільму можна висловити одну претензію - хронометраж. Навіть незважаючи на те, що він гігантський (3 год 20 хв), під кінець дія все одно починає провисати (і слідство, і суд, і вирок - подаються досить зім'ято). Так що навіть починаєш думати, а чи не варто було творцям вчинити, як Рідлі Скотт зі своїм прийдешнім "Наполеоном" - в кіно пустити більш-менш стислу версію, а на стрімінг (раз вже все одно фільм знятий для нього, а не для кінопрокату) вже максимально розширену. Втім, це так, замітки на маргіналіях.

За підсумком - кіно у Скорсезе з Ді Капріо вийшло дуже потужне, яскраве, по-хорошому старомодне. І тому строго рекомендується до перегляду.

Дивіться на відео трейлер фільму: "Вбивці квіткового місяця":

Вас можуть зацікавити такі тексти:

• "Не дарма в тому лісі партизанив": рецензія на фільм"Довбуш"
• Скажи в церкві - у всіх дверях стоїть біс: рецензія на фільм "Черниця 2"
• Вуса і смерть: рецензія на фільм "Привиди у Венеції"

Наші стандарти: Редакційна політика сайту Главред