На сайті Главред відбувся чат із військово-політичним оглядачем групи "Інформаційний спротив" Олександром Коваленком. Спілкуючись із читачами, він розповів, чого чекати від Росії на День незалежності України, як ЗСУ влаштують пекло російським окупантам у Криму після того, як усі мости, в тому числі Керченський, будуть підбиті, чому наступом під Куп’янськом росіяни самі себе заганяють у глухий кут і приречені там на невдачу, а також чому війна затягнеться на 2024 рік.
Подаємо стенограму чату з Олександром Коваленком.
Nik: Чому Росія кілька днів поспіль гатила по Запоріжжю, обираючи цілями своїх атак цивільні об’єкти: житловий квартал, готель, школи? І так відбувається не тільки в Запоріжжі. Що це – у росіян криза із вибором цілей? Як їй допомагає у війні жбурляння ракетами по житлових будинках і цивільних об’єктах, адже запуск кожної з них коштує чимало?
Олександр Коваленко: Запоріжжя є прифронтовим містом, тому постійно потерпає від терористичних атак російських окупантів, як Харків, Херсон і будь-яке місто, яке розташоване в зоні досяжності ствольної або реактивної артилерії росіян або засобів С-300, налаштованих на завдання ударів по поверхні.
Давно відомо, що російські окупанти обстрілюють саме житлові квартали та цивільну інфраструктуру. Це є невід’ємною частиною їхньої тактики терору, яка завжди супроводжує будь-яку російську військову операцію та вторгнення. Так відбувалося і в Чечні, і в Сирії, і в Грузії, тому нічого дивного тут немає. Ми просто констатуємо той факт, що тактика росіян – використовувати цивільне населення як заручників – і на тимчасово окупованих територіях, і на вільних. Тим більше, згадайте, які події зараз відбуваються у Запорізькій області. За таких умов росіянам важливо тиснути на цивільне населення і посилювати елемент терору, це їхня загальна практика.
Недавня трагедія у Запоріжжі, за попередніми даними, була спричинена ракетами "Іскандер-К". Це дорогі ракети, виробляти які росіянам досить проблематично. Це не те саме, що обстріляти Запоріжжя, наприклад, із С-300.
Можна говорити про те, що росіяни дійсно планували завдати удару по об’єкту, який вони вважали для себе пріоритетним. Але є нюанси, і росіяни про них добре знають: їхні ракети дуже неточні і часто відхиляються від цілі. Направляючи їх на місто зі щільною житловою забудовою, велика ймовірність, що ці ракети влучать у цивільний об’єкт. Росіяни це чудово знають і розуміють, і це аж ніяк не пом’якшує їхню провину, а тільки збільшує її. Це не високоточна зброя, а зброя невибіркового типу.
Допоки не закінчиться війна, ці обстріли відбуватимуться по всій лінії боєзіткнення. І для Запоріжжя є лише один вихід – звільнення Запорізької області.
Неллі: Чого чекати від Росії на День Незалежності України та напередодні цієї дати? Які міста найбільше потерпатимуть від її "привітань"? В які знакові місця, наприклад, у Києві, може прилетіти, в декомунізовану Батьківщину-мати?
Олександр Коваленко: Можна бути впевненими в тому, що росіяни займатимуться терором напередодні та безпосередньо на День незалежності, бо це росіяни.
Якщо говорити про ймовірні цілі, то слід зазначити, що Київ є містом в Україні й не тільки, яке найкраще захищене протиповітряною обороною, – тут була створена одна з найкращих ППО в Європі. Так можна стверджувати хоча б тому, що у жодної ППО в Європі немає такого досвіду протидії великій кількості ракетної зброї.
Останнім часом російські окупанти використовують складні ракети, які взагалі неможливо перехопити засобами ППО, окрім ЗРК Patriot і SAMP-T.
Росіяни б’ють ракетами по тих містам, де відсутня сучасна західна ППО великого радіусу дії. Так, наприклад, ми бачили, як обстрілювали Одесу та Одеську область ракетами Х-22, П-800 "Онікс" та "Іскандер-М", які ППО, розміщена в Одесі, не може перехоплювати. Такі самі ракети застосовувалися і по інших містах.
Тому я не виключаю, що Росія буде "кошмарити" Київ, наприклад, великою кількістю дронів Shahed-136, здійснивши великий наліт. Чому саме Shahed-136? Тому що це дешево: 10 "шахедів" – це фактично 300-400 тисяч доларів, 30-50 – це 1,5 мільйони доларів. А 1,5 мільйони доларів – це навіть не ракета Х-101/Х-555, це навіть не "Іскандер-М" і не КРМБ (крилата ракета морського базування – ред.) "Калібр", тому росіяни можуть собі дозволити накопичити "шахеди" й організувати наліт із можливістю прориву протиповітряної оборони. Тобто "кошмарити" столицю вони все одно будуть.
А от що стосується ракет, то остерігаюся, що їх росіяни можуть направити на ті міста, які не здатні їх перехопити.
Дивіться відеоверсію чату на Главреді з військово-політичним оглядачем Олександром Коваленком:
Fedir: Як ви оцінюєте наслідки ударів по Чонгарському та Генічеському мостах для російських окупантів? Якщо всі три мости, що з’єднують Крим із нині окупованим півднем України, будуть непридатними до використання, а Кримський міст нас регулярно тішитиме "бавовною", що це означатиме в контексті перспектив звільнення Криму? Як тоді угруповання російських військ, що перебуває на півострові, зможе триматися?
Олександр Коваленко: Зможе триматися, але дуже складно. І воно так чи інакше буде змушено тікати, як свого часу з правобережжя Херсонщини.
Удари по цих мостах мають свій ефект, і росіяни вже були змушені звести там понтонну переправу. Але понтонна переправа не дає того вантажопотоку, який потрібен окупантам, щоб забезпечити своє угруповання на материковому півдні України. Так чи інакше їм необхідні повноцінні логістичні артерії, а залишається тільки Армянськ. Цікаво, якщо з мостами в Армянську щось станеться, що тоді далі робити росіянам, як вони переправлятимуть необхідне, виключно через понтони? Можливо. Але в такому разі значно зменшаться пропускні можливості переправ і постачання сил та засобів на південь. А в той час, коли відбуваються активні дії на фронті, це постачання повинно відбуватися безперервно. Вже зараз росіяни постійно відчувають нестачу тих чи інших елементів забезпечення, наприклад, боєприпасів та паливно-мастильних матеріалів. Навіть не дивлячись на те, що у них ще є резерв, цього недостатньо, особливо якщо згадати ще й про компенсацію втрат.
Компенсація втрат – це дуже важливий елемент, наприклад, знищена артилерія, техніка, танки, ББМ (бойова броньована машина – ред.) тощо. Танки ти не відправиш автомобільною дорогою загального користування на сотні кілометрів. Для цього найкраще підходить саме залізниця, а вона зараз повноцінно не працює. Так само і з артилерією. Тобто у противника зараз порушується ще й система постачання в рамках компенсації втрат. Він починає все більше використовувати автомобільні дороги, а найвигідніше використовувати саме залізницю.
Залізниця через Чонгар, до речі, також пошкоджена. Якщо станеться ще щось на залізничній гілці Кримського мосту, це взагалі буде шедеврально. Тоді логістику через транзитний вузол тимчасово окупований півострів Крим буде настільки порушено, що росіяни дуже скоро на собі відчують колапсуючі явища.
Ще є один напрямок – через Маріуполь на Бердянськ, а також із Таганрогу на Бердянськ. Але і тут не все так просто, бо цей напрямок поступово також стає небезпечним для транспортування логістичних колон. І через деякий час він взагалі може припинити своє існування. Тому поступово для росіян дійсно вимальовується "маленьке пухнасте звірятко".
Главред: Чи здатна Україна вже сьогодні тримати під вогневим контролем усі логістичні ланцюжки, які є у Росії для перекидання всього необхідного її військам у Криму та на окупованому півдні України?
Олександр Коваленко: Говорити про повний вогневий контроль поки що зарано, його поки що немає. Але вогневий вплив є, і цього зараз достатньо, щоб порушувати логістичне забезпечення. У подальшому, в перспективі ситуація для Росії, звісно, буде погіршуватися, а для нас – покращуватися.
Nat_: Скільки ще, по-вашому, проживе Кримський міст? Коли буде доцільно вирішити питання з ним раз і назавжди?
Олександр Коваленко: Насправді це так непередбачувано. Можливо, це станеться найближчим часом – усе залежить від ситуації на фронті. Вже зараз ми могли б проекспериментувати щодо Кримського мосту із використанням тих самих крилатих ракет Storm Shadow і SCALP-EG, чому б ні. З урахуванням їхніх можливостей по дальності польоту це максимальна відстань, іще й з урахуванням буфера безпеки для носія. Адже коли носій робить пуск ракети, він повинен мати буфер безпеки, щоб не потрапити в зону дії російської ППО біля лінії зіткнення, а також щоб убезпечити себе від атак із боку російських винищувачів, які можуть використовувати ракетні комплекси великого радіусу дії. З урахуванням цього буфера безпеки та доступних для нас локацій для запуску це майже максимальні можливості цих ракет. Тому, на мій погляд, експериментувати можна, але не факт, що це буде ефективно.
Після того, як відбудеться прорив другої лінії оборони російських окупантів, і після того, як ми їх відкинемо хоча б до Токмаку, можна буде говорити про те, що на залізничній частині Кримського мосту може щось статися – щось може прилетіти вже з повітря, а не приплисти з моря.
Главред: Наскільки велика загроза, що Росія почне завдавати ударів по мостах в Україні, зокрема, в Києві? Наскільки це доцільно для неї суто з військової точки зору? І чи може вона вдатися до цього в якості помсти за черговий удар по Кримському мосту чи якусь іншу свою знакову поразку?
Олександр Коваленко: Росія справді може розпочати такого типу терор. Хоча знов-таки у Києві достатньо ефективна протиповітряна оборона, але будь-яку ППО можна прорвати. Навіть одна ракета – це вже досить серйозне пошкодження. Тому така вірогідність існує.
Втім, удар по київських мостах не вирішує жодних глобальних, тактичних і стратегічних задач. Якщо знищення або навіть пошкодження Кримського мосту вирішує цілу низку задач для сил оборони України і значно погіршує становище росіян, то удари по мостах у Києві Росії нічого не дадуть. Так, звісно, таким чином противник ускладнить життя киян, бо створить проблеми з переїздом із лівого берега на правий і навпаки. Але якоїсь стратегічної чи тактичної задачі це не вирішить взагалі. Це ніяк не вплине на наші можливості проводити наступальні дії, транспортувати сили та засоби, бо у нас логістичних артерій і напрямків величезна кількість.
Тож якщо Кримський міст буде знищено, росіяни можуть вдарити по якомусь із мостів у Києві і сказати, що це була помста. Ну окей, і що? Що це змінить? Аж нічого.
Hugo: Чому російські міста, навіть Москва, виявилися такими вразливими перед невідомими безпілотниками? Де ж хвалена російська ППО, яку неможливо подолати? Там же, де й "друга наймогутніша армія світу", тобто серед вщент зруйнованих міфів?
Олександр Коваленко: Так, ось вам і відповідь, тут навіть нема чого додати. Ніколи не було цієї "потужної російської протиповітряної оборони, яка не має аналогів у світі". До речі, я писав із 2014 року, що постійно перебільшуються російські можливості, характеристики, значення російської техніки. Техніка РФ не є такою, що не має аналогів у світі. Мене завжди дивувало, коли західні експерти і військові аналітики розповідали у своїх матеріалах, яку силу набирає Росія, які класні у неї танки, зокрема, Т-14 "Армата", і винищувачі нібито п’ятого покоління, зокрема, С-57. Так само згадували і про ППО, яка має заатмосферні можливості знищення об’єктів та комплексів тощо. Я все це читав і задавався питанням – звідки у них це настільки гіпертрофоване уявлення про могутність російської ППО й техніки взагалі. Це ж якась маячня, міфи!
2022 рік довів, що все це одна велика міфологія і один великий фейк – що армія, що її техніка.
Главред: Чи може статися так, що Росії доведеться забирати системи ППО з фронту, оголюючи певні ділянки, задля того, щоб прикрити Москву?
Олександр Коваленко: Для росіян це буде дуже складне рішення. Але вони змушені будуть це робити, тому що у них у зоні бойових дій зараз знаходиться майже третина, навіть більше, комплексів малого й середнього радіусу дії. Інша третина вже знищена. Тому зараз у Російській Федерації на бойовому чергуванні знаходиться 30-40% комплексів малого й середнього радіусу дії, які перехоплюють малогабаритні об’єкти.
За часів Радянського Союзу не вистачало протиповітряної оборони, щоб закрити весь повітряний простір Союзу, причому не вистачало критично. Навіть Москва не була повноцінно захищена за тих часів. А говорити зараз, що сучасна Росія змогла вирішити цю проблему, і це при тому, що у 2022 році вона втратила величезну кількість своїх засобів ППО і зараз продовжує втрачати їх у великій кількості, взагалі не доводиться. У Росії величезні "білі плями" в повітряному просторі, які фактично не захищені.
Микола: Як ви оцінюєте ситуацію на Куп’янсько-Лиманському напрямку? Якою є мета просування російських окупаційних військ там? Чи може частина Харківщини знову опинитися в окупації, а Харків знову почати потерпати від масованих обстрілів росіян?
Олександр Коваленко: Харків і так час від часу потерпає від обстрілів росіян. Тут уже проблема в тому, що потрібно не тільки звільняти наші території, а ще й створювати демілітаризовану буферну зону з боку Російської Федерації кілометрів на 50.
На Лимано-Куп’янській вісі зараз справді дуже напружена ситуація. Втім, назвати її критичною я не можу. Загрози окупації Харківської області я також не бачу. Російські окупанти сьогодні мають можливість хіба що здійснювати якісь наступальні дії або по вузькому напрямку, або по окремій локації. Але напрямок Куп’янська – це не той напрямок, який росіянам може легко датися, не кажучи вже про сам Куп’янськ, бо там достатньо щільні та професійно збудовані лінії оборони сил оборони України. Росіяни розпочали свої наступальні дії ще з кінця червня й початку липня, але особливих результатів немає. Якоїсь критичної загрози зараз, за цей період більше місяця їхньої активізації саме по цій лінії, я не бачу.
Я бачу активізацію великої кількості сил та засобів. Скажу більше, в Луганській області у росіян сконцентрована, мабуть, одна з найкращих груп військ, але вона нездатна наступати по широкому фронту. Це, до речі, відповідь на питання про те, яка ситуація з іншими угрупованнями, якщо вони гірші. Але ця група здатна на оборону, не наступ. Тим не менш, росіяни зараз пішли в наступ і втрачають у ньому велику кількість техніки, особового складу, потребують компенсації втрат тощо. Отже, виникає питання: добре, вони зараз наступають і наступатимуть до кінця серпня, мабуть, навіть трошки довше – у вересні також, мабуть, будуть тривати ці конвульсії, але вони вже зараз задіюють свої основні ресурси в наступі, щоб якомога швидше пробити нашу лінію оборони. Але їм це не вдається.
Як на мене, росіяни не матимуть великих здобутків під час цього наступу. Що станеться? Вони не будуть мати можливості тримати оборону. Тобто вони самі себе заводять у глухий кут. Вони не досягнуть своєї мети, тобто виходу на лівий берег річки Оскіл по лінії Лиман – Борова – Куп’янськ, але при цьому вони втратять потенціал, який у них був для оборони. А після цього може початися дуже цікава історія.
y-grek: Якими є перспективи звільнення Херсонщини та Запоріжжя на сьогоднішній день? Коли це може статися? Коли ЗСУ реально можуть вийти на узбережжя Азовського моря, розірвавши сухопутний коридор до Криму?
Олександр Коваленко: Робити прогнози – невдячна справа. Я вірю в те, що до кінця 2023 року ми вийдемо на узбережжя Азовського моря. Така надія є.
Valerij: Яка ймовірність, що росіяни опиняться в Бахмуті в оточенні, в "котлі"? Якщо вони втратять Бахмут, які тоді перспективи відкриються для нас, і які наслідки це матиме для противника?
Олександр Коваленко: У мене є сумніви, що росіяни опиняться в Бахмуті в "котлі", а точніше в оперативному або тактичному оточенні. Тому що зараз ми їх охоплюємо з півдня, там у нас найбільш перспективний напрямок. На півночі все посувається набагато повільніше, тому що росіяни там настільки нафарширували свої позиції живою силою, що там дуже важко просуватися. До того ж є ще дві панівні висоти, які вони контролюють. Це їм поки що дозволяє вести там оборону. З урахуванням їхньої кількості наше просування на півночі відбувається набагато складніше, ніж на півдні. Але в Бахмуті є східна логістика, саме східні околиці міста дозволяють евакуювати весь їхній потенціал, який знаходиться в самому місті. Тому, якщо буде якась велика загроза, вони зроблять "жест доброї волі". Так само, до речі, діяли і сили оборони України, коли захищали Бахмут і тримали там оборону. У нас постійно там було під контролем дві логістичні артерії у західній частині міста – Т0504 та Т0506. Навіть коли Пригожин заявляв, що Бахмут захоплений, насправді місто повністю не було захопленим. Тоді саме через Т0504, тобто через Іванівське на Бахмут, через сумнозвісний літачок, на Корсунського та Чайковського, йшла ця південно-західна логістична артерія. І цю ділянку ми продовжували контролювати в місті, а це південно-західні ворота в місто. Як можна заявляти, що ти "звільнив" місто і повністю його контролюєш, якщо ти не контролюєш південно-західні ворота? Це мені нагадує Маріуполь, коли 24 квітня Шойгу доповів Путіну, що російські війська повністю контролюють місто, але з Азовсталлю щось було не те – там "азовці" тримали оборону, а так повністю все місто під контролем військ РФ. І нічого, що Азовсталь є третиною Маріуполя за площею.
Отже, я не думаю, що ми зможемо оточити росіян у Бахмуті та масштабно поповнити обмінний фонд, як би того хотілося. Вони будуть виводити свої підрозділи одразу, як буде зрозуміло, що вони вже не зможуть там тримати оборону.
Роман: Як, найімовірніше, буде звільнятися Крим – військовим шляхом чи дипломатичним?
Олександр Коваленко: Все військовим шляхом, тільки військовим. Відмінність лише у сценаріях, які будуть використовуватися.
Я прихильник сценарію ізоляції, коли завдаватимуться регулярні удари по російських військових об’єктах. Так ми створимо для російських окупантів у Криму пекло. Буде перебито Кримський міст, вони не зможуть отримувати забезпечення з материкової Росії. Ми будемо повністю контролювати Азовське та Чорне моря. І ми будемо методично знищувати окупантів саме в Криму. Місяць-два вони будуть терпіти, на третій заволають, на четвертий уже будуть панічно й істерично метушитися.
Так само будуть звільнятися й інші території, зокрема, Донецька й Луганська області. Але знов-таки жодної дипломатії – тільки військовий сценарій.
Роман: А що може змусити Москву відмовитися від Криму, іншими словами, чи може вона здати півострів за якихось обставин?
Олександр Коваленко: Так, вона здасть Крим. Але спочатку там мають вигадати нову назву для цього "жесту доброї волі". А до того у Криму загине не один десяток тисяч російських окупантів, які будуть шкваритися там, як на сковорідці.
Elina: Навіщо "вагнерівці" в Білорусі? Яких сюрпризів від них можна чекати: похід на Київ, наступ на західну Україну, наступ на Польщу тощо?
Олександр Коваленко: Які можуть бути сюрпризи від "вагнерівців", якщо вже всі сценарії проговорили і з’ясували, на що вони здатні. Сувалкський коридор вони прокладати не будуть. На Жешув піти також не зможуть. Максимум, на що вони здатні, – вести диверсійно-терористичну діяльність у прикордонній смузі Польщі, Литви, Латвії, а також, звісно, України.
На розмови про можливість походу "вагнерівців" на західну Україну я дивлюся як на фантазії панікерів, тому що в них на це немає ресурсу, вони на це нездатні. Хочу подивитися, як вони почнуть це робити на "буханках" та "пікапах" із кулеметами "Максим". Адже сьогодні на території Білорусі трохи більше ніж 5 тисяч "вагнерівців". Ми свого часу зупинили вторгнення в Україну та спробу захоплення Києва 40 тисяч елітної десантури на нових танках, майже повністю укомплектованих штатно, з підтримкою артилерією, оперативно-тактичних комплексів, авіації, гелікоптерів, на той час іще з працюючою логістикою. Але й тоді вони вже через місяць із великими втратами тікали до Білорусі. А зараз йдеться про 5 тисяч зеків на "буханках". Потрібно реалістично оцінювати ситуацію. Тож диверсійно-терористична діяльність – це все, на що здатні "вагнерівці".
Володимир: Чи не здається вам, що "вагнерівці" в Білорусі готуються до вторгнення на захід України? А всі розмови про вторгнення в Польщу лише для замилювання очей. Росії потрібно відрізати Україну від постачання західних ресурсів. А вторгнення в Польщу завідомо не має перспектив, тому що це напад на країну НАТО. Якщо настане момент, коли більшість наших військ буде задіяна на сході і півдні, "вагнерівці" можуть піти з Бресту на Львів та Чернівці? І нам, щоб їх побороти, треба буде знімати бригади з фронту, що є проблематичним. Зверніть увагу, як в останній час Путін і Шойгу говорять про окупацію західної України Польщею. Зрештою, росіян влаштує і такий варіант.
Олександр Коваленко: У мене питання – а навіщо "вагнерівцям" Чернівці? Кому вони потрібні? За весь час повномасштабної війни по Чернівцях тільки раз прилітала ракета, але впала десь у полі. Ба більше, навіщо "вагнерівцям" Львів? Просто уявіть собі "вагнерівців" у Львові. Це ж буде різанина! Там із ними станеться невідомо що. Вони ж зрештою не лемінги, не самогубці.
Я взагалі не уявляю такий сценарій. Особливо мені сподобалася фраза про Чернівці. Це ж скільки потрібно, щоб ці 5 тисяч зеків на "буханках" та "пікапах" із кулеметами "Максим" територією західної України пройшли до Чернівців сотні кілометрів, і їх ніхто не зупинив! Ні. Вони здатні тільки на диверсійно-терористичну діяльність. Вони будуть діяти у прикордонній смузі. Не забувайте, що у нас по північному плацдарму зараз концентрація сил достатня, щоб протидіяти таким загрозам. Ці силі сконцентровані саме на контрдиверсійній діяльності у тому числі. У нас один із найкращих на сьогодні досвідів контрдиверсійної діяльності. Ми майже щодня у прикордонній смузі, звісно, переважно північно-східного напрямку, проводимо контрдиверсійні заходи та знищуємо диверсійні групи росіян. Ми інколи можемо бачити навіть у відкритих джерелах, як працюють наші підрозділи.
Поліна К.: Дуда заявив, що Росія навряд чи вдасться до використання ядерної зброї проти України, але вважає суттєвою загрозу вибуху на ЗАЕС. Чи погоджуєтеся ви з цими думками – і щодо ймовірності застосування ядерки проти України, і щодо ймовірності підриву ЗАЕС, якщо ЗСУ притул до неї наблизяться?
Олександр Коваленко: Повністю погоджуюся з тим, що Росія не застосує ядерну зброю. А от із тезою Дуди про Запорізьку АЕС можу і погодитися, і не погодитися. Росіяни дійсно можуть спровокувати певні вибухи на ЗАЕС, і вони це вже робили, коли імітували її обстріл реактивними снарядами, нібито хтось там їх обстрілює. Тому вони можуть зімітувати і вибух.
Але атомна електростанція – це об’єкт, захищений від зовнішнього впливу. Зруйнувати її зовнішніми ударами неможливо – її може зруйнувати тільки внутрішній підрив. Так і сталося із Каховською ГЕС, яку зруйнував вибух, який був сконцентрований безпосередньо в самій ГЕС. Атомні електростанції будувалися саме з таким акцентом, і зовнішній вплив їх не зруйнує. Він може її пошкодити, там може виникнути пожежа. Якщо ми говоримо про вибух на Чорнобильській АЕС, то це був внутрішній ефект, внутрішня дестабілізація усіх процесів. Аби відбувся вибух на ЗАЕС, росіянам потрібно запустити ці процеси. Та вони цього не можуть зробити і не зроблять. Адже навіть вибух тони тротилу не матиме таких наслідків, які були на ЧАЕС. Так, можливий витік радіоактивних речовин, можуть бути й інші моменти, але всі вони будуть локального характеру.
Тож, з одного боку, росіяни можуть влаштувати вибух на ЗАЕС, з іншого – говорячи про наслідки цього вибуху, треба розрізняти категорії.
Главред: Якою може бути реакція світу, якщо Росія влаштує вибух на ЗАЕС, враховуючи те, наскільки мляво світова спільнота відреагувала на підрив Каховської ГЕС?
Олександр Коваленко: Наслідки підриву Каховської ГЕС не торкнулися світу: вони не побачили велику воду в Парижі, Лондоні чи Празі, рівень води не піднімався на 10 метрів ані в Сені, ані в Темзі. Тому вони так і відреагували.
Радіацію вони також не побачать, але вона буде, і її фіксуватимуть відповідні прилади. І на це світ змушений буде реагувати.
До того ж атомні електростанції самі по собі – це недоторкані об’єкти, тому що проблема з ними буде стосуватися всіх. Якщо Росія на це піде, реакція світу буде непередбачуваною для неї самої.
Serzh: Коли, на ваш погляд, закінчиться війна, які тут є сценарії?
Олександр Коваленко: У 2023 році війна не закінчиться, вона продовжуватиметься і у 2024-му.
Позитивний сценарій передбачає звільнення материкового півдня України вже цього року, а звільнення Криму при цьому почнеться у 2024-му.
Але я не знаю, які процеси відбуватимуться наступного року щодо Донецької та Луганської областей. Я повинен побачити, чим закінчиться наша південна наступальна кампанія, якими будуть її результати – тільки після цього я зможу говорити, що може відбуватися у 2024 році з Донецькою та Луганською областями, і тільки після цього робити висновки.
Орієнтуюся виключно на факти, тому вважаю, що війна триватиме і в 2024 році, коли буде реалізовуватися сценарій звільнення Криму. І тоді вже будемо дивитися, що буде з Донеччиною та Луганщиною.
Тамара (Житомир): Наскільки суттєвою зараз є загроза заморозки війни в Україні? Чи готовий Захід боротися до відновлення територіальної цілісності України та повернення її до кордонів 1991 року?
Олександр Коваленко: Росії б дуже хотілося заморозити війну, і вона докладає всіх зусиль задля цього – дипломатичних, фінансових, політичних та інших. Але якщо буде заморозка війни, це не вирішить головної проблеми – ця війна продовжуватиметься і через два-три роки, і через п’ять років. І ця проблема нікуди не зникне і для Заходу. Тому я не бачу якоїсь реальної підстави для того, щоб заморозити війну.
Наталя Д.: Як ви оцінюєте початок переговорів про закінчення війни в Україні без Росії? Чи може з них бути якийсь толк?
Олександр Коваленко: В принципі, так. Якщо ми говоримо про зустріч у Саудівській Аравії, то слід зазначити наступне. Близький Схід – це країни, які мають тісні зв’язки з Росією, там досить серйозне проросійське лобі. І вплив на Росію можливий саме через ці країни. Але говорити про те, що війна закінчиться саме за рахунок цих зустрічей, поки що зарано, бо була тільки одна зустріч. Давайте побачимо рівень системності зустрічей та процеси, які будуть відбуватися разом із ними.
Смирнов: Офіційно була погоджена відправка першої партії Abrams в Україну, далекобійні ракети також начебто мають невдовзі з’явитися. А як і чим далі збирається воювати Росія – кіннотою, рогатками та іранськими "шахедами"?
Олександр Коваленко: Іранськими "шахедами", так. До кінноти й рогаток Росія поки що не дійшла. Але у неї ще є запаси радянської зброї, і вони й досі достатньо великі. Цих запасів достатньо для того, щоб затягувати війну. Росія вже не може перемагати, наступати й захоплювати, але вона може затягувати війну. Навіть відступаючи і втрачаючи території, вона буде максимально затягувати цей процес. Їй вистачає для цього людського ресурсу, металобрухту і техніки, яку вона навіть трохи модернізує, аби мати хоч більш-менш сучасні характеристики на полі бою.
Rika: Коли реально Україна може отримати далекобійні ракети Taurus, що це змінить на полі бою? І чому американці ніяк не наважаться надати ATACMS?
Олександр Коваленко: Taurus треба розглядати так само, як і Storm Shadow та SCALP-EG – це крилата ракета, дозвукова, з тим самим функціоналом. Чим більше їх у нас буде, тим більше об’єктів противника ми зможемо вражати та знищувати. Тому, безумовно, вони потрібні.
Щодо ATACMS у мене своя думка. Вважаю, що США нам їх не надають, тому що передусім це ракета балістичного типу, яку взагалі не потрібно порівнювати до Storm Shadow, SCALP-EG і Taurus, які є крилатими ракетами дозвукового типу, і основна фаза польоту яких – наднизька висота, майже 30 метрів над поверхнею землі. ATACMS – це балістична ракета, і у росіян є засоби, які більш ефективно перехоплюють саме такі об’єкти з балістичною траєкторією (той самий комплекс С-400, останні модифікації для зенітних ракет С-300, ЗРК "Бук-М2" і навіть "Бук-М3").
Отже, у Росії є потрібні засоби. І використання ATACMS збільшить втрати ATACMS. Росія влаштувала пропагандистський шабаш із цього приводу – мовляв, у них найкраща у світі ППО, бо знищує невловимі ATACMS. США це розуміють і чекають того моменту, коли російська ППО остаточно втратить свій потенціал у зоні бойових дій, і тільки тоді, мені здається, нам передадуть ATACMS.
Gf_43: Які наслідки для російського політичного режиму можуть мати прильоти по російських містах, передусім по Москві? Як це впливає на стійкість влади Путіна?
Олександр Коваленко: Ніяк. Але ці прильоти нам на користь. Те, що два дрони прилетіли в Москва-Сіті, де розташовувалися міністерства – це добре. Було паралізовано роботу міністерств, які безпосередньо беруть участь у фінансуванні, підтримці та забезпеченні війни проти України. Хтось нарікав, що ми даремно витратили ці дрони, вразили будівлю і зруйнували якийсь поверх – так говорять люди з невеликим розумом. По-перше, була заблокована робота міністерств. Один тільки Мінпромторг, що займається не тільки тим, що завозить у Росію пальмову олію та банани, але й тим, що має патронат над низкою військово-технічних проєктів, наприклад, розвідувально-ударного "Форпост-Ру" (це такий БПЛА) і не тільки.
По-друге, пам’ятайте про розвідувальні функції дронів – вони пролетіли над територією РФ не просто так, а збирали розвідувальну інформацію. Тож нам це на користь.
А як реагують росіяни на такі удари? Та вони ж кволі, аморфні та безхребетні. У них щось гучно вибухнуло в Сергієвому Посаді, якесь велике підприємство – якою була реакція росіян? Вони наче медузи. Тому нічого там у цьому сенсі не зміниться.
Та головне, що нам усе це на користь – і той завод, і Москва-Сіті, і все інше.
Liam: Скільки, по-вашому, лишилося Путіну – чи готові російські еліти зберегти його при владі? Що поховає його режим, яка поразка в Україні?
Олександр Коваленко: Так, вони будуть берегти Путіна як номінальну фігуру. Останній перформанс Пригожина з походом на Москву це підтвердив. Навіть еліти та силові структури не мають у собі сили, щоб дійти до кінця. Путін залишається недоторканою персоною в Росії.
Главред: Тобто "вибори" в Росії в 2024 році нічого не змінять?
Олександр Коваленко: А що вони можуть змінити? Ми би все одно не побачили нової фігури замість Путіна, хіба що Медвєдєва чи ще когось. Про вибори в Росії не можна говорити як про щось серйозне.
Олег: Чи є усунення Путіна від влади в РФ необхідною умовою для закінчення війни? Чи будь-який наступник Путіна погодиться вивести російські війська з України та повернути захоплені території?
Олександр Коваленко: Не думаю. Той, хто прийде замість Путіна, все одно буде продовжувати його політику деякий час, бо так треба. Просто закінчити війну неможливо.
Уявімо, що сьогодні не стало Путіна і до влади прийшов хтось інший – хто це може бути? Люди з його пулу: Бортников, Наришкін, Шойгу, Герасимов або інший. Але що це за люди, хіба вони не з однієї системи? Хіба це не такі самі реваншисти з недоімперськими амбіціями та корупціонери, як і Путін. Це всі з одного "ларца". Навіть якщо прийде хтось із них, що далі? Віддадуть Крим Україні і підуть? "Жест доброї волі" з усіх територій? Цього не буде, це фантазії.
Треба дивитися на речі реалістично: навіть якщо Путін помре, війна триватиме і за нового президента, навіть якщо ним стане Навальний. А він теж наполягав, що правильно говорити не в Україні, а на, і що "Крим – це не бутерброд". Навіть якщо у Росії прийде щось неоліберальне, воно буде з такими самими імперськими амбіціями. І Крим воно не віддасть, як і все інше.
Mitia: Чи можливий у Росії військовий заколот, враховуючи ті "наїзди" на представників армійських структур, генералів, які спостерігалися останнім часом? Армія може розвернути свої багнети на Москву?
Олександр Коваленко: Так, можливий, але не проти Путіна. Там є групи впливу і відповідні згуртовані пули. Там навіть відбуваються чистки. Там уже відбувається щось на кшталт заколоту, і воно продовжується. Але це не є критичною ситуацією для Путіна – його влаштовує безвідомча або внутрішньо відомча конфронтація, тому що коли вони гризуться між собою, на Путіна ніхто не звертає уваги. Цар як був святим, так і лишається. Тому так, заколот може бути, але його наслідки слід оцінювати реалістично.
Хто такий Олександр Коваленко
Коваленко Олександр народився 15 грудня 1981 року в Одесі. Закінчив Одеську Академію зв'язку ім. Попова. З 2014 року бере активну участь у протидії агресії Росії проти України. Військово-політичний оглядач групи "Інформаційний опір". Провідний експерт Українського Центру дослідження проблем безпеки. Український політичний і економічний блогер під ніком "Злий одесит".
Наші стандарти: Редакційна політика сайту Главред
Читати Главред в Telegram
Главред в Google News
