Повернення Донбасу - найбільша українська колективна ілюзія

Найбільша наша колективна ілюзія - Донбас повернемо. Ілюзією наколоті всі, просто у кожного свій прихід. Одны кажуть - "приповзуть самі", інші - "вдасться домовитися", а треті бачать крах Мордора і солодкі контрибуції…

Але у ілюзій є тільки один недолік - час. Він до ілюзій також безжальний, як і до молочних продуктів. Навіть найсолодші ілюзії колись починають скисати.

"Донбас повернеться" для несистемних ілюзіоністів виглядав повною маячнею вже за пізнього Порошенка. Сепаратистський проект - це як пограбування банку. Якщо тебе через рік-два не знайшли, то вже навіть сенс шукати пропадає. Гроші безповоротно втрачені. ЛДНР вже існує в рази довше, ніж та ж УНР.

Так, "ДНР" і "ЛНР" можна писати в лапках, додавати "так звані", але проти простору не попреш. А ЛДНР хоч в лапках, хоч без, але займає ось уже 6 років простір. Це катастрофічно багато для ілюзії.

Найуспішніший післявоєнний досвід повернення сепаратисткої території стався з нігерійцями в кінці 60-х. Їм вдалося повернути самопроголошену республіку Біафра, яка була у вільному плаванні 3 роки.

читайте такожЧим небезпечний "білий шум" заяв Кравчука про ДонбасВтім, у нас кайфують від іншого, більш свіжого прикладу лікування сепаратистського утворення - Сербської Країни. Там пацанва протрималася аж 4 роки. Але знову ж таки, історія Сербської Країни - це фінальний епізод появи Хорватії на карті світу за підсумком Югославської війни. Хорвати отримали визнання в 1992-му, а значить вирішили питання сепаратистського утворення за ті ж три роки, як і нігерійці.

Є ще один яскравий сусідський приклад - чеченський. Після дикого місива в 1996-му були підписані Хасавюртівські угоди. Їх можна як завгодно трактувати, але росіяни з Чечні пішли. А вже через три роки почалася Друга чеченська і сепаратистське утворення закінчилося. І знову ілюзія перемоги у сепаратистів тривала три роки.

Тому, висувати претензії по Донбасу до Зеленського навіть немає сенсу. Все було просрано вже до нього. А він ... а що? Робить все те ж, що і пізній Порошенко, продовжуючи майструвати конструкцію неможливості повернення територій.

Сам Мінський процес перетворився на колективну ілюзію, в якій за легендою щось і колись буде повернуто. Але ми не одні такі - кіпріоти, серби, китайці, грузини, молдавани – всі вони точно так само ілюзіонують.

Перемир'я на Донбасі ще більше добило цю ілюзію. Немає тепер навіть імітації, що відбувається військове "Донбас повернеться".

Так, всі ці зустрічі помічників, радників, членів по Донбасу триватимуть. Вони як радянські свята. Для когось мають сенс, інші принципово не святкують, але різниці ж ніякої – ставлення до них не поміняють долю Радянського Союзу.

читайте такожХто закінчить війну на ДонбасіЩодо ЛДНР теж можна зустрічатися і домовлятися. І навіть домовитися. І навіть всім оголосити, що домовилися. Але так як сам Мінський процес - це ілюзія, то і всі домовленості, навіть найсвітліші і залізні, за підсумком теж залишаться ілюзорними.

Втім, у нас тепер попереду маячить нова ілюзія - без Донбасу буде краще. Вона прийде на зміну вічного повернення. Ця ілюзія буде більш довгограюча, хоча б тому що її можна розтягувати в часі значно довше. Та й аргументи там залізобетонні. Ну живе ж якось Швейцарія без Донбасу, і що, погано їм?

І якщо перемир'я таки продовжиться після 25 жовтня, тоді ми з вами отримаємо нову реальність – Придністров'я-2. А разом з ним отримаємо і нову довгограючу ілюзію.

Наші стандарти: Редакційна політика сайту Главред