Якщо станом на кінець 2020 року конфлікт на Донбасі був заморожений, то в 2021-му, схоже, відбудеться суперзаморозка. Всі спроби будь-яким чином врегулювати ситуацію зайшли в глухий кут: всі компроміси з боку України вичерпані, а з боку Росії компромісів як не було, так немає і не буде – вона наполягає на виконанні "Мінська". Враховуючи, що Мінські домовленості Росія писала сама, вони її повністю влаштовують, а тому ніяких зрушень із боку Москви чекати не варто.
Шляхів вирішення конфлікту є два – поганий і дуже поганий.
- Поганий – передбачає вихід із Мінських домовленостей і заяву Києва про те, що в даному трактуванні вони нездійсненні.
- Дуже поганий – передбачає виконання "Мінська" в повному обсязі, а потім входження України до складу союзної держави (або що там нам запропонує Путін).
Який варіант обере Зеленський, прогнозувати складно. Вся його політика, особливо щодо Донбасу – секретна. Вже рік, як ми чуємо про "план а", але самого плану ніхто не бачив. Тепер президент заявляє про "план б", до якого приступає Україна, але знов-таки, крім літери "б", ми не знаємо нічого про цей план. У Зеленського вже заговорили про те, що приступають до багатовекторної політики, і нібито зараз існує п'ять якихось супер-планів, з яких окремі пункти будуть втілюватися в життя. Що це за плани, скільки їх точно, які ті пункти, які будуть виконуватися – залишається тільки гадати.
Перспектива на 2021 рік наступна: конфлікт на Донбасі залишатиметься замороженим, але Росія за першої ж можливості посилюватиме обстріли, на що вона вже недвозначно натякає, застосовуючи артилерію калібру 122 мм. Це свого роду попередження: сьогодні – вогонь і артилерія, що турбують, а завтра трохи довернуть приціл і відкриють вогонь по українських позиціях.
Це – неприхований шантаж. Але штаб ООС робить вигляд, що цього не помічає – президент же сказав, що за будь-яких обставин ми повинні дотримуватися перемир'я.
Ніякої більш оптимістичною перспективи поки що немає.
Росія зрозуміла, що Україна зайшла в глухий кут, і зайняла жорстку позицію. У підсумку – КПВВ закриті, обміни незаконно утримуваними громадянами не проводяться, переговорний процес зайшов у глухий кут, саміт у нормандському форматі не відбудеться, як і переговори у форматі Росія-Україна (як нещодавно з'ясувалося, Володимир Олександрович взяв на себе занадто багато зобов'язань на саміті в Парижі наприкінці 2019-го, але мало що виконав, зокрема, так і не була імплементована "формула Штайнмаєра").
Тому в 2021 році ситуація на Донбасі завмре на стадії замороженого конфлікту з одностороннім припиненням вогню (ми не стріляємо, а противник стріляє).
Поки не ясно, чи вистачить у влади політичної волі, щоб сказати, що "Мінськ" повинен бути переглянутий. Поки що жодних кроків у цьому напрямку з боку президента немає. При цьому "рятувальне коло" шукають у "Мінську-1", згідно з яким кордон повинен бути переданий під контроль України до проведення виборів в ОРДЛО. Чи вийде щось із цієї затії – залежить від президента.
Олег Жданов, полковник запасу, військовий експерт, спеціально для Главреду
Наші стандарти: Редакційна політика сайту Главред
Читати Главред в Telegram
Читати Главред в Facebook
