Підпишіться 
Масований обстріл України 30 вересня засвідчив, що Росія посилила удари по українській енергетиці. Під атакою опинилися об’єкти генерації та високовольтні лінії, а одним із головних напрямків ударів став Київський енергетичний регіон.
На тлі наближення опалювального сезону постає питання, наскільки серйозними можуть бути наслідки нових атак, чи здатна Росія спричинити тривалі відключення світла, тепла та води і наскільки Україна готова до такого сценарію.
В інтерв’ю Главреду директор Центру досліджень енергетики Олександр Харченко розповів, чого чекати від російських атак взимку, наскільки вразливими залишаються ТЕЦ, ЛЕП і котельні, та чи загрожують українцям багатоденні блекаути.
Судячи із заяв останніх днів, чи можна говорити, що Росія вже фактично почала системні удари по українській енергетиці? Чи це поки що підготовчий етап перед основними атаками з початком опалювального сезону?
Відсутність повідомлень і широкого резонансу в медіа не означає відсутності ударів. Протягом липня, серпня та вересня середня кількість ударів по енергетичних об’єктах становила від 150 до 180 на місяць. Тому сказати, що зараз щось розпочалося або до завершувалося, було б неправдою.
Інша річ, що атака трохи змінила фокус. Більше уваги було спрямовано фактично на Київський енергетичний регіон. Загалом атака побудована так, щоб спробувати ізолювати Київський енергетичний регіон від енергосистеми України.
Росіяни намагаються додати до цієї ізоляції новий елемент - безпосередні атаки на високовольтні лінії електропередачі. З 2023–2024 років, коли вони вже намагалися це робити, минуло доволі багато часу. Мабуть, нові люди прийшли до планування ракетно-дронових ударів. І слава Богу, вони не пам’ятають, що удари по високовольтних лініях ніколи не приносили їм особливого результату.
За тими повідомленнями та інформацією, до якої маю доступ, я не бачу зараз якихось критичних ситуацій або надзвичайно небезпечних уражень. Є досить багато елементів, щодо яких можна відразу сказати: росіяни намагалися їх атакувати, але результату не отримали. Зокрема, через покращення фортифікаційного захисту та інші заходи, здійснені українською стороною.
Так, їм вдалося влучити по певних високовольтних лініях, але їх відновлення - справа відносно нескладна і недорога порівняно з багатьма іншими елементами енергосистеми.
Судячи з повідомлень, влучили і по Трипільській електростанції. Але по ній били вже багато разів, її відновлювали, потім знову били. Тому для Трипілля це навіть не новина - там, напевно, вже більше дивуються, коли по них не б’ють.
Я розцінюю цю атаку як частину постійно діючого плану з руйнування критичної інфраструктури України. Ця його частина не є якоюсь надзвичайно ефективною і не демонструє нової великої загрози. Ми, звісно, маємо розуміти, що відбуватиметься далі. Але говорити, що це якась принципово нова стратегія і що "ми всі загинемо", я дуже далекий від такої позиції.
Ви згадали про удари Росії по лініях електропередачі. Наскільки вони критичні для енергосистеми і скільки часу може знадобитися для відновлення пошкодженої ЛЕП?
Давайте порівняємо. Якщо відбувся удар по високовольтній підстанції, де встановлено трансформаторне обладнання, яке коштує багато мільйонів доларів, важить сотні тонн, виробляється рік, а потім ще пів року доставляється, - це одна ситуація.
І зовсім інша - лінія електропередачі. Це металева конструкція з приєднаними до неї кабелями. Потрібно підігнати крани, організувати відповідний тимчасовий обхід і відновити конструкцію за допомогою зварювальних та підйомних робіт.
Що складніше відновлювати? Абсолютно точно не опори ЛЕП. Так, пошкодження ліній може бути неприємним з погляду короткочасних графіків аварійних відключень. Через влучання може зникнути світло в окремих районах чи регіонах. Але, на мою думку, це точно не є якоюсь новою стратегічною загрозою.
Тоді з якою метою росіяни атакують ЛЕП, якщо такі об’єкти відносно швидко можна відновити?
Чистий тероризм. Відключити людям світло. Але ви відключите - ми підключимо.
Окремо хотілося б запитати про удари по ТЕЦ. Ми бачимо, зокрема за даними моніторингових каналів, серію атак на ТЕЦ-5. Також повідомлялося про удари по інших енергетичних об’єктах. Наскільки серйозними є їхні наслідки?
Удари були і по ТЕЦ-5, і по ТЕЦ-6, і по Трипільській електростанції, і по Канівській та Київській ГЕС. Наскільки я можу судити з відомої мені інформації, жодних критичних пошкоджень ми не отримали.
А якщо росіяни продовжать цілеспрямовано бити по одному й тому самому об’єкту - завдавати по ньому кількох ударів протягом дня чи декількох днів? Наскільки небезпечним це може бути з огляду на нинішній стан енергосистеми?
Наскільки це можливо, наші об’єкти мають захист, резервування обладнання, там є люди, які працюють. Щойно після обстрілу закінчується тривога, вони виходять і починають відновлення. З’являються страшні заголовки: "У Києві запровадили екстрені відключення". Але ми це вже багато разів бачили і проходили.
Перша масштабна атака на ТЕЦ-5 і ТЕЦ-6 цього року була в січні. Попередня перед нинішньою, наскільки я пам’ятаю, - наприкінці липня - на початку серпня. Чи будуть атакувати? Так, ми знаємо, що будуть. Чи готувалися ми до цього? Так, готувалися. Чи гарантує ця підготовка на 100%, що нічого не станеться? Ні, тому що удари ракет - це удари ракет, удари дронів - це удари дронів. Це війна.
Але об’єктивно я розумію, що сьогодні і українська енергосистема, і Київська енергосистема, і критична інфраструктура Києва - опалення, водопостачання - значно краще готові, ніж були до минулого опалювального сезону. У міжсезоння зроблено кратно більше роботи. Я щиро вважаю, що цього року зробили стільки, скільки за три-чотири попередні роки. Це те, що я бачу неозброєним оком безпосередньо на об’єктах.
Тому вони будуть бити, ми будемо відновлювати, будемо захищати - і так триватиме далі. Я не бачу зараз підстав казати, що щось принципово зміниться. Ми не загинемо, вони не переможуть і, як каже Мадяр, встоїмо.
Якщо не нагнітати ситуацію, а оцінювати суто технічні ризики: чи здатна Росія за нинішнього рівня захисту спричинити в Україні системну аварію, за якої окремий великий регіон тривалий час залишатиметься без електроенергії?
Давайте розділимо Україну щонайменше на три частини.
Перша - це прифронтові території, де ситуація стабільно складна, куди завдається багато ударів і де аварійні відключення відбуваються фактично постійно. Умовно кажучи, територія в межах 100 кілометрів навколо лінії бойового зіткнення так живе. Причому з обох боків і ще невідомо, де ситуація складніша.
Друга частина - Київ, Одеса, частково Кривий Ріг. Це величезні регіони споживання, де дуже велике енергоспоживання і, на жаль, зараз недостатньо внутрішньої генерації.
Києву потрібно близько 1,5 ГВт. Було 1,3 ГВт внутрішньої генерації, яка зараз не працює. Я думаю, що до Нового року буде близько 180 МВт нової розподіленої захищеної генерації. Але, звісно, цього вистачить передусім для живлення критичної інфраструктури, а для всього міста цієї потужності недостатньо.
Тому ситуацію в Києві можна описати словами: "темно, але тепло і з водою". Саме цього хотілося досягти, коли я мав честь брати участь у плануванні плану стійкості Києва. І мені здається, що ми багато зробили, щоб цього досягти. Чи можуть у Києві бути великі відключення електроенергії? Сто відсотків можуть. Давайте це констатуємо. Чи ми з ними впораємося? Впораємося. Ми значно краще розуміємо, як забезпечити тепло та водопостачання. Проведено велику підготовчу роботу. Звісно, проблеми під час масованих ударів усе одно можливі.
Ми розуміємо, що росіяни обрали Київ однією з ключових мішеней. Тому що у них "вся країна" - Москва, і вони думають, що якщо тероризувати Київ, то зможуть досягти якогось результату. Я вважаю, що не дочекаються.
Раніше ви говорили, що Росія може бити не лише по електроенергетиці, а й по котельнях. Наскільки Київ готовий до такого сценарію?
Київ, як не сумно це казати, готовий краще, ніж багато інших міст. Це велике місто, тому ураження будь-якого окремого об’єкта не означає зупинку всієї системи.
Навіть попри те, що в нас не було достатньо часу і грошей, щоб за один сезон побудувати повне резервування теплової системи, зроблено багато. Навіть якщо після ураження теплових джерел сотні будинків у Києві матимуть обмежений доступ до тепла - а це можливий сценарій, - у міста є багато інструментів, щоб пом’якшити ситуацію.
Це і мобільні котельні, і запаси генераторів, які можна підключати до будинків у разі відключення тепла та електрики, і можливість з’єднувати теплові райони між собою. Це дозволяє нехай із нижчою температурою, але забезпечувати теплом багатоквартирні будинки.
Мене особисто набагато більше турбує ситуація у відносно невеликих містах, де система опалення часто котельнецентрична. Тобто є одна котельня, навколо неї будинки, які до неї підключені, а з’єднання з іншими тепловими районами немає взагалі.
Якщо цю котельню уразять, то людей просто немає звідки забезпечити теплом. І це дійсно ризик, дійсно виклик. На жаль, є інформація, що росіяни можуть атакувати й такі об’єкти в тому числі.
Тобто найбільші ризики саме для невеликих міст?
Насправді йдеться практично про будь-які міста, тому що атаки на систему опалення небезпечні будь-де. Якщо, наприклад, в умовному Львові буде знищено кілька районних котелень, Львів так само матиме проблеми. Це стосується будь-якого міста. Тому в наступні два-три роки нам точно доведеться вирішувати, як змінювати системи опалення, щоб вони були більш стійкими до таких викликів. Що саме потрібно робити, загалом зрозуміло. Але для цього потрібні великі гроші і час.
Скільки часу може знадобитися для відновлення котельні після удару?
Цього ніхто наперед не передбачить. У принципі котельня - річ нескладна. Тепловий котел - це здебільшого набір великої кількості труб. Якщо десь влучило, посікло труби, їх заварили, знову запустили воду - і все працює. Це може бути сценарій на кілька годин, можливо, на добу-півтори.
А якщо котельню зруйновано, лежать уламки стін, котлів тощо, тоді потрібно шукати резервний котел, терміново його привозити. Тут буде занадто багато змінних, щоб заздалегідь сказати, скільки часу знадобиться на відновлення.
З огляду на масштаб підготовки, проведеної Україною цього року, як ви оцінюєте ризики майбутнього опалювального сезону? До чого варто готуватися киянам та жителям інших регіонів?
Я помірний оптиміст. Якщо в нас не буде місяця морозів із температурою близько мінус 10 градусів і нижче, то, за моїм прогнозом, ми доволі спокійно пройдемо зиму. Так, у Києві, Одесі, Кривому Розі, Харкові можливі відключення електроенергії, зокрема доволі масштабні. Аварійні відключення можливі й в інших регіонах. Але жодного апокаліпсису я особисто не передбачаю.
Тобто сценарії, за яких українці нібито можуть тижнями залишатися без світла, ви не вважаєте базовими?
Я, чесно кажучи, не бачу для цього жодних підстав.
На більшій частині території України, я впевнений, жодних"тижнів без світла" не буде. Я б навіть сказав, що більша частина України не має підстав боятися обмежень тривалістю понад чотири-шість годин на добу.
Є винятки, і ми про них сьогодні багато говорили. Але для решти території України, на мою думку, немає підстав очікувати екстремальних сценаріїв.
Окреме питання щодо водопостачання. Під час останніх відключень електроенергії в деяких районах Києва зникала і вода. Наскільки система водопостачання столиці готова до тривалих знеструмлень?
Київводоканал зараз продовжує працювати над резервним живленням насосів. Київ - місто на пагорбах, тут багато різних рівнів. Відповідно, вода постачається за допомогою насосів, а ці насоси потребують електричного живлення.
Тому зараз Київводоканал реалізує систему резервного живлення. Частину робіт уже виконано, частину ще не встигли завершити. Вона має забезпечувати роботу насосів навіть під час обмежень електропостачання та відключень. Тому що інакше все просто: немає електрики - вимикаються насоси, і певний район залишається без води. Над цією проблемою продовжують працювати. За графіком у грудні мають вийти на практично повне покриття насосних станцій резервним живленням.
І ще одне питання - Бортницька станція аерації. Наскільки вона вразлива до російських ударів, і чи може її пошкодження створити критичну ситуацію для Києва?
У Бортничах можна "втопити" сотні "Іскандерів" і тисячі дронів - і нічого не буде. Зрозуміло, що в очисної станції є певні вразливі елементи, але їхнє ураження не призведе до якогось суперапокаліпсису.
Для Києва ключова історія - це саме живлення каналізаційних насосів, які доставляють усе до Бортничів. Оце важливо. І над резервуванням їхньої роботи теж серйозно працювали, тому що каналізація - це критично важлива інфраструктура.
А коли все вже потрапило на територію Бортничів, де розташований величезний, без перебільшення, масив споруд, то туди можна спрямувати величезну кількість ракет - місто цього практично не помітить.
Про персону: Олександр Харченко
Директор Центру досліджень енергетики. Експерт з питань енергетики. Публікує аналізи та прогнози розвитку ситуації в енергетичній сфері в ряді провідних ЗМІ України.
Наші стандарти: Редакційна політика сайту Главред
