Країна-агресорка Росія планомірно занурюється в зону турбулентності. Володимир Путін втрачає монополію на владу, здатність контролювати баланс сил у Кремлі і вплив на власне оточення. Вперше за довгі роки перебування Путіна при владі Москва зіткнулася не просто зі спробою військового заколоту, а нездатністю реагувати на виклики, пов'язані з безпекою своєї держави.
В інтерв'ю Главреду російський політтехнолог, публіцист Марат Гельман розповів, як діятиме Путін після заколоту Пригожина, назвав сценарії бунту в Росії, зробив прогноз про звільнення Криму Україною і подальше падіння режиму Путіна і оцінив сценарій походу армії Чечні на Москву.
Начальник Головного управління розвідки Кирило Буданов днями заявив, що Росія на межі громадянської війни. За даними ГУР, заколот Пригожина підтримали 17 регіонів РФ, і це вказує на розкол країни на дві частини. За словами Буданова, для посилення конфлікту "потрібна маленька внутрішня справа". На вашу думку, які ознаки можуть вказувати на реальні передумови до громадянської війни у Росії?
Заколот Пригожина показав, що, якщо почнеться громадянська війна, російське населення не захищатиме Путіна. Воно інфантильне, і війна йому вже набридла. Пригожин показав, що кінець режиму неминучий, і якась частина номенклатури, не менше половини, почала думати над тим, як звалити. У зв'язку з цим почалися чистки і перевірки.
Мені здається, слабким місцем Путіна стала підозрілість. Намагаючись передбачити майбутній бунт, він буде ловити нелояльних, які почнуть доносити один на одного. І атмосфера всередині номенклатури загостриться настільки, що будь-хто, хто порве на собі сорочку, зможе запустити бунт.
На мій погляд, зараз зріє не громадянська війна, а номенклатурний саботаж. Вся надія на Путіна - підозрілість і недовіра до свого оточення повинні зіграти з ним злий жарт. Репресії Сталіна починалися так само, він намагався попередити громадянську непокору. Тому подивимося, як надалі розгортатимуться події.
Дивіться відео, в якому Марат Гельман розповів, коли буде бунт в Росії проти Путіна:
Путін вдасться до контрреволюції зверху у відповідь на протистояння з номенклатурою?
Я думаю, що так і буде.
Справа в тому, що з листопада 2021 року ніхто не завдав такої шкоди путінській владі, як сам Володимир Путін. Якби він не почав шантажувати НАТО, то правив би Росією ще 20 років. (У листопаді Путін почав вимагати від Заходу "гарантії безпеки", а вже у середині грудня Росія висунула Альянсу ультимативну вимогу, яка передбачала фактичне виведення військ зі Східної Європи. При цьому Москва зажадала від НАТО і подальшого нерозширення блоку на Схід –, ред.)
Гаррі Каспаров, який ще з 2015 року організовував форуми у Вільнюсі, неодноразово попереджав європейців, що Путін – це війна, співпрацювати з ним не можна і небезпечно. Але в Європі відмахувалися від таких слів і вважали, що Каспаров – просто невдалий політик, який капає на свого опонента.
І співпраця з Путіним тривала, доки він не висунув ультиматум. До 24 лютого 2022 року з ним серйозно вели перемовини і готові були піти на поступки. Проте, Путін зробив інший вибір - почати повномасштабну війну з Україною і показав свою слабкість. Підтримка в суспільстві теж ослабла після того, як він провів минулорічну осінню мобілізацію.
Звичайно, я відношу себе до опозиції, але, на жаль, повинен сказати, що крах Путіна буде пов'язаний не з нашою діяльністю, а з його подальшими помилками.
Буданов говорив про "маленьку справу", якої буде достатньо, щоб запустити руйнівні процеси в Росії. Як ви вважаєте, що під цим малося на увазі? Протиріччя в системі влади Путіна можуть накластися на певні події, в результаті чого відбудуться зіткнення?
Думаю, що у Росії почнуться якісь арешти. Недовіра Путіна до свого оточення і прагнення до контролю призведе до створення особливої структури, якоїсь нової опричнини.
Недовіра призведе до того, що хтось, рятуючи свою шкуру, буде змушений підняти бунт. Пригожин теж виступив після того, як зрозумів, що є загроза його життю. В іншому випадку він зберігав би лояльність Путіну.
Коли у Росії міг би статися бунт? Хто реально здатен його очолити?
Насправді список людей, які могли б взяти участь в таких подіях, не такий вже й великий. Сподіваюся, що з ними вже працюють. Це приблизно 2 000 осіб, які мають у своєму розпорядженні можливості – номенклатура, яка сьогодні чітко розуміє, що вона піде на дно разом з Путіним. Але наразі не йдеться про ті 30 фігур, які безпосередньо пов'язані з Путіним та яким діватися вже нікуди.
Бунт можуть підняти люди, які розраховують, що якщо вони принесуть владу Путіна на блюдечку, то отримають поблажливість. Я кажу про номенклатуру з доступом до певних важелів влади. Бажано, щоб була близькість до силових ресурсів, але це не обов'язково.
Це може бути і будь-який губернатор. Уявімо собі наступну картину: влада слабка і якийсь губернатор саботує рішення Путіна, внаслідок чого Путін намагається відправити війська для того, щоб його втихомирити. І раптом з'ясується, що війська не хочуть йти проти власного народу і не виконають наказ. Це приклад, подібних сюжетів може бути з десяток.
Що стосується того, коли відбудеться бунт, я б назвав стовідсотковий варіант, про який сказав Каспаров на засіданні НАТО – прапор України над Севастополем. Це означатиме, що Путін слабкий, і його можна не боятися. Путін сам асоціював себе з Кримом і надав йому сакральний статус і тому момент стане вирішальним.
Крім того, можуть бути й інші причини для бунту. Наприклад, поява загороджувальних загонів, які будуть заважати регулярним військам відступати з Криму.
Я вважаю, що події відбудуться на початку вересня. Сигнал про те, що час валити, стосується, в першу чергу, людей, які сидять у Раді Федерації і Держдумі. Можливо, вони нічого і не вирішують, але формально ухвалюють всі людожерські закони. Їм треба рятуватися. У вересні буде осіння сесія обох палат парламенту, і тоді має все відбутися.
Повернення Криму в Україну призведе до падіння режиму Путіна, проте до громадянської війни і розпаду Росії буде ще далеко?
Для початку має відбутися падіння режиму. У Росії склалася негативна економічна ситуація і все це навантаження з федерального центру перерозподілено на регіони. Губернаторам стало важко.
І хто б не прийшов у Кремль, він буде слабкішим за Путіна. Припустимо, відбувається наступне: центральна влада без Путіна ослаблена, нема чого боятися. Можна зібрати свій умовний Курултай, відокремитися і вийти з-під санкцій. Наприклад, на нафту у Казані, яка зараз під санкціями, будуть вибудовуватися черги.
Деструктивні процеси у Росії почнуться тільки після ослаблення федерального центру. Шанси на федералізацію або конфедералізацію, про що говорять Михайло Ходорковський або Олексій Навальний, невисокі. У момент кризи при владі будуть люди з іншим світоглядом – вони спробують утримати панування Москви, але їм не вдасться це зробити.
Рано чи пізно все це розвалиться, проте говорити про це швидше передчасно. Однак після того як Кремль втратить сили, процес звільнення регіонів від влади Москви стане незворотнім. Події матимуть позитивний характер.
Як у разі можливого бунту діятимуть ФСБ і Міноборони? Вони братимуть участь у подіях? Або ж до бунту докладуть руку лише окремі групи впливу обох відомств, які підуть своїм шляхом?
Тут слід згадати також про Росгвардію і ФСО. Є ГРУ, яке завжди вважалося найбільш інтелектуально підкованою частиною всіх силовиків. І силовики розуміють, що на наступному етапі така організація, як ФСБ, буде розформована.
Все, що відбувається сьогодні, закладено ще в 1990-і роки. У 1991 році Єльцин не провів люстрацію для працівників ЦК КПРС і КДБ. Бурбуліс (Геннадій Бурбуліс - колишній заступник Голови Уряду РФ, один з найближчих соратників Єльцина –, ред.) казав, що укази були на столі Єльцина, проте він цього не зробив, бо сам був вихідцем з КПРС. У той момент була закладена бомба, яка призвела до вибуху в 2014 році, а в 2022 вже до повномасштабної війни з Україною.
Один з найважливіших уроків для громадян Росії полягає в тому, що не можна щось будувати на старому фундаменті. Спочатку потрібно зруйнувати старе, а потім побудувати нове. Це стосується всіх інститутів, які будуть у Росії або країнах, на території яких вони з'являться. Путінські інститути треба демонтувати і починати все спочатку.
У поточній ситуації одна частина ФСБшників постарається просто розчинитися, друга – спробує залишити організацію, а третя все-таки спробує перешкоджати бунтам.
Ми часто чуємо, що в Росії вже близько 40, так званих, ПВК. Яка їхня роль? Вони діятимуть в інтересах регіонів або застосовуватимуться з метою утримання режиму Кремля?
По-перше, нинішня влада - злодії, і війна для них це бізнес, як для того ж Пригожина. Раніше були локальні війни, такі, як у Сирії та Африці. Тут – велика війна, ринок збільшився. Почали з'являтися конкуренти та інші організації, які кажуть: ми теж хочемо на цьому робити бізнес. Дуже легкі гроші, один раз натиснув на кнопку – мільйон в кишені. І для різних злодіїв війна виявилася хорошим способом перетворити державні гроші на власні кошти.
По-друге, Путін фактично скасував будь-які закони. Раніше ми скаржилися, що Росія – поліцейська держава і там все під контролем. Однак все скінчилося. Пригожин показав, що можна демонстративно вбивати, потім дарувати знаряддя вбивства в якості сувеніра, і тобі за це нічого не буде. Своїм прикладом Пригожин продемонстрував: Росія вже не є поліцейською державою. Закони не працюють, можна робити все.
Почалося будівництво приватних армій. Уявіть, що я голова державної компанії і розумію, що закони не працюють. У певний момент до мене можуть прийти люди з кувалдою і мені потрібно, щоб була своя армія для захисту від таких кувалд.
По-третє, Путін схвалив небезпечний прецедент. Ще під час епідемії коронавірусної інфекції він переніс відповідальність за профілактичні заходи на регіони, а тепер доручив губернаторам проведення мобілізації. У Радянській армії забороняли тримати військові частини, в яких люди були з одного міста, щоб не було земляцтв. У Росії ж з'явилися регіональні армії з подвійною лояльністю. Вони лояльні не тільки Путіну під час війни з Україною, але і своєму регіону на випадок міжусобиць. І легко можна уявити ситуацію, коли такий полк разом зі зброєю вийде із зони бойових дій і відправиться до себе у регіон для розв'язання будь-яких завдань.
Навіть думати не хочеться про те, що коли закінчиться війна, почнеться вся ця вольниця, і тоді мало не здасться. Будуть важкі випробування для людей, які живуть у цих регіонах. Вони зіткнуться з абсолютним беззаконням і безмежною владою людини вже навіть не з рушницею, а з яким-небудь ППО або літаком. Все це чекає попереду. Зараз головне, щоб Росія зазнала поразки у війні з Україною, тому ми сприймаємо деструктивні сигнали у Росії лише зі знаком плюс.
Бунт Пригожина для Росії жахливий, але ми говоримо, що це добре, оскільки послаблює Путіна. Сподіваюся, деструктивний потенціал приватних армій на початку зіграє позитивну роль, проте потім з цим усім доведеться розбиратися.
Виходить, декілька приватних військових кампаній можуть взяти і піти на Москву?
В першу чергу, на це здатна чеченська армія, якій все одно, куди йти. Так званий "русский мир" мало кому цікавий і вже точно він не цікавить мусульман. Для них головне – особиста відданість, інших мотивів немає. Причому віддані вони Кадирову, а не Путіну. Як тільки всередині Росії щось зміниться, вони тут же будуть готові діяти. Чеченці вже показали свої наміри, коли був скандал з будівництвом мечеті у Москві. Вони одразу заявили, що в разі чого піднімуться і вже завтра будуть в столиці.
І тут примітно, що у Путіна, який вже не довіряє нікому, раптом перейнялися правами людини у Чечні після побиття журналістів. Це результат пригожинського вояжу - всі люди, які здавалися йому найближчими і лояльними, тепер під підозрою. Маніячна підозрілість - одне зі слабких місць Путіна.
Скільки ще Путін може втриматися при владі? Особливо в ситуації, коли режим у Росії поступово став хитатися.
Все залежить від близькості України до Севастополя. Треба питати у тих, хто планує військові операції.
Так, є й інші варіанти, які включають бунт номенклатури. Дуже складно прогнозувати за термінами, оскільки все залежить навіть більше від Путіна, ніж від цих людей. Конкретно від того, коли він вирішить прибрати фігуру, яку в чомусь підозрює.
Наприклад, якщо говорити про ситуацію з Суровікіним, найімовірніша причина його арешту – невиконання наказу Шойгу стріляти по пригожинським. Відмова Суровікіна стала логічним для нього кроком і підставою для арешту.
А наскільки впливовий Суровікін?
Напевно, зараз Суровікін втратив свій вплив. Дії Пригожина і Суровікіна росіяни подавали в своєму інформаційному просторі як успіх: перший взяв Бахмут, другий – побудував лінію оборони.
Тепер виходить, що обидва персонажі опинилися під підозрою. Суровікін має певну популярність в армії, і відмова наносити удари по своїх додала йому бали.
В цілому, ситуація, в яку потрапили Пригожин і Суровікін – передумова до майбутнього демонтажу влади.
Яким ви бачите сценарій завершення війни Росії проти України?
Сценаріїв багато. Я перебуваю під враженням від результатів саміту НАТО, вивчаю їх і дотримуюсь наступної версії. Уявіть собі, що терорист захопив кінотеатр, де 200 осіб, серед яких діти. Ведуться перемовини з терористом, йому кажуть: звільни людей, здайся. Однак розуміють, що у терориста в руках людські життя, його не можна лякати.
Паралельно йдуть інші процеси, в рамках яких шукають його родичів, щоб вони стали посередниками, або навіть риють підкоп під кінотеатр.
Я думаю, що саме так працюють і з Путіним. Я не вірю, що керівництво НАТО не бачить загрози від Путіна в ситуації із заморозкою війни. Якщо буде заморожування конфлікту, за деякий час ми отримаємо ще більшу проблему.
Ймовірно, вже за декілька років.
Так.
Тому моя гіпотеза полягає в тому, що Захід діє з Путіним як в ситуації з тим же терористом. Наше з вами розчарування результатами саміту НАТО може бути частиною гри. І Путін теж бачить, що з ним ведуться перемовини.
Проте, я дуже сподіваюся, що зараз десь ведеться перевірка 2000 представників номенклатури, про яких я говорив вище. Кожного з них, до кого є ключик. Повинна вестися прихована робота на необхідний результат.
Якщо це дійсно так, тоді фінал війни передбачає, припустимо, вихід українських військ до Криму і запуск програми, про яку зараз ми нічого не знаємо. У такому випадку демонтаж влади Путіна буде як удар ножем – гострою, тонкою і хірургічною дією.
Дії країн Заходу на саміті НАТО трохи нагадують декорацію. Причому декорацію, яка повинна заспокоїти не Зеленського, а Путіна. Можливо, заяви Зеленського - це теж частина гри, щоб послати Путіну сигнал. А водночас у рамках поставленої мети діють спеціально навчені західні фахівці.
Ключові події чекають на нас вже восени?
На мій погляд, так. Ситуація виглядає наступним чином: останнім часом були докладені великі зусилля, пов'язані з постачанням озброєнь Україні. Очевидно, що всім гравцям важливий результат. Зброя повинна зіграти свою роль. Після цього почнуться вже інші процеси.
Хто такий Марат Гельман
Марат Гельман - російський політтехнолог, публіцист, галерист, колекціонер і арт-менеджер. Колишній директор Пермського музей сучасного мистецтва PERMM. У період з червня 2002 по лютий 2004 року був заступником генерального директора Першого каналу. Один з творців Фонду ефективної політики.
Керівник Європейського культурного центру Чорногорії.
Наші стандарти: Редакційна політика сайту Главред
Читати Главред в Telegram
Главред на YouTube
