
Читайте в матеріалі:
- Скільки коштували холодильники, телевізори та інша побутова техніка в СРСР
- Які прилади були найдорожчими для радянських сімей
- Коли холодильники, пилососи й пральні машини стали масово з’являтися у квартирах
У перші десятиліття існування Радянського Союзу побутова техніка була не просто зручністю, а справжнім символом достатку. Її ціна часто перевищувала кілька середніх зарплат, а виробництво розгорталося повільно. Тому навіть після появи перших серійних моделей більшість приладів залишалися дефіцитними або надто дорогими для пересічних громадян, пише Главред з посиланням на Oboz.ua.
Радіоприймачі та гучномовці
Першими масовими пристроями стали репродуктори. У середині 1920-х років стартував випуск відомої тарілки "Рекорд", яка вже на початку наступного десятиліття з’явилася в більшості міських квартир. Ціна поступово знизилася з 20 до 7 карбованців. Повноцінні лампові приймачі у 1930-х роках залишалися дорогими й складними, але ситуація змінилася після появи "народного" приймача "Москвич-В" у 1949 році. З 1952-го його можна було придбати за 180–212 карбованців, що зробило радіо доступнішим.
Холодильники
Перші компресійні холодильники "ЗИС-Москва" з’явилися лише у 1951 році. Найвідомішою маркою став "Саратов", який до грошової реформи 1961 року коштував близько 1,5 тисячі карбованців, а після неї - близько 150. У 1962 році холодильники мали лише 5% радянських сімей.
Лише у 1970-х роках ситуація покращилася: моделі "ЗІЛ-Москва" та "Мінськ" за ціною 330–370 карбованців дозволили забезпечити приладами вже 43% міських родин.
Пилососи
Серійне виробництво пилососів стартувало у 1952 році з моделей "Піонер" та "Дніпро". У 1960-х роках їхня ціна становила 40–50 карбованців при середній зарплаті 80–110. Наприклад, "Вихор" у 1968 році коштував 40 карбованців. Завдяки швидкому зростанню виробництва рівень забезпеченості пилососами зріс з 16% у 1970 році до 37% у 1980-му.
Телевізори
Перший механічний телевізор Б-2 з екраном 3×4 см випустили у 1932 році, але він був недоступним для масового покупця. Справжнім проривом став КВН-49, виробництво якого почалося у 1949 році. У післяреформені роки телевізори коштували 900–1200 карбованців при середній зарплаті 600–800. Попри високу ціну, до 1970 року телевізори вже були у 61% міських родин.
Магнітофони
Катушкові магнітофони почали випускати наприкінці 1940-х у Києві під маркою "Дніпро". У 1960-х найдоступнішим став "Романтик" за 160 карбованців, тоді як інші моделі коштували 180–200 і більше при середній зарплаті близько 90. До початку 1980-х магнітофони мали лише 30% міських сімей.
Пральні машини
Масове виробництво стартувало у 1950-х на Ризькому електромеханічному заводі з моделі ЕАЯ. Перші машини були примітивними: без підігріву води, з ручним заповненням і зливом. Їхня ціна становила близько 600 карбованців - приблизно середньомісячну зарплату. Проте вже до 1970 року пральні машини мали 64% міських родин.
Читайте також:
- Вони "вижили" і повертаються: які 3 питомі українські слова хотіли стерти в СРСР
- Ядерний монстр: під Вінницею знайшли підземну фортецю СРСР, що там ховали
- Легендарні соки в 3-літрових банках часів СРСР: чи дійсно вони були натуральними
Про джерело: Обозреватель
"Обозреватель" (стилізована назва - Oboz.ua) - українське інтернет-видання соціально-політичної спрямованості. Засноване 2001 року. Належить українському політику і підприємцю Михайлу Бродському. У виданні він обіймає посаду голови редакційної ради "Обозревателя". Шеф-редактор - Орест Сохар.
Видання висвітлює соціально-політичні, культурні та інші важливі новини України та світу.
Наші стандарти: Редакційна політика сайту Главред
