Переможець президентських виборів у Сполучених Штатах Дональд Трамп продовжує формувати свою команду. Новий господар Білого дому, який у рамках передвиборчої риторики робив неоднозначні заяви, оточує себе "яструбами" - представниками Республіканської партії, що виступають за жорстку політику щодо геополітичних супротивників американської держави.
Одне з важливих рішень Трампа - призначення Кіта Келлога на посаду представника по Україні та Росії. Нещодавно в інтерв'ю Келлог позитивно оцінив рішення Байдена дозволити Україні завдавати ударів американською зброєю вглиб російської території і підкреслив, що такий крок – посилення президентських позицій Трампа.
Перші контури політики адміністрації Трампа щодо війни в Україні стануть зрозумілі вже за декілька тижнів, після інавгурації президента. Республіканці говорять про необхідність дипломатії, однак агресорка Росія продовжує свій повзучий наступ і всіляко демонструє Вашингтону відсутність намірів вести конструктивні перемовини.
В інтерв'ю Главреду керівник Центру громадської аналітики "Вежа", голова Благодійного фонду "Нова дорога" Валерій Клочок розповів, якою буде політика Трампа на посаді президента США, пояснив, чим займатиметься Кіт Келлог на своїй посаді, назвав план нової адміністрації щодо російсько-української війни, сказав, чим відповість Трамп, якщо Путін скаже "ні" його мирним ініціативам, проаналізував можливий курс Трампа щодо Китаю та оцінив імовірність посилення Пекіном підтримки Росії.
Новообраний президент США Дональд Трамп призначив на посаду спецпредставника по Україні та Росії генерала у відставці Кіта Келлога. Ми пам'ятаємо, як він пропонував план щодо завершення війни, згідно з яким Київ та Москва повинні розпочати перемовини, а сама війна може бути фактично заморожена. Як ви оцінюєте це призначення? Чого очікувати від політики Штатів щодо України?
Дональд Трамп підбирає у свою команду військових, які будуть готові чітко і без обговорень виконувати його накази. Кіт Келлог і Майкл Волц, призначений Трампом на посаду радника з питань нацбезпеки – це два кадрових військових, які побудували доволі-таки успішну кар'єру в американській армії. Волц взагалі є єдиним представником "зелених беретів" у Конгресі. Призначення демонструють, що команда Трампа має консолідовану позицію щодо встановлення миру шляхом сили. Наприклад Волц, який у новій адміністрації обійме посаду Саллівана, в попередні роки різко вимагав збільшення військової допомоги Україні. Він критикував Байдена за те, що президент такий вайлуватий.
Волц і Келлог в адміністрації Трампа – холодний душ для Кремля. І під час розмови Трампа з Путіним, яка, на мою думку, все-таки відбулась, Путін отримав чіткий меседж про те, що так, як він хоче, не буде. Путін все чудово усвідомлює, тому його армія намагається захопити якомога більше територій для того, щоб отримати аргумент у перемовинах з Трампом. Росія формує свою переговорну позицію на східному фронті, а Україна – в Курській області.
Також я вважаю, що базовим механізмом адміністрації Трампа для завершення війни в Україні стане саме план Келлога, який він ще в квітні цього року запропонував у своїй статті для інституту America First. Трамп цю позицію певним чином врахував. План передбачає замороження війни, але не відмову України від територій: там чітко сформульовано, що жодних територіальних поступок не вимагається.
Наразі вже є чітке розуміння того, як буде діяти команда Трампа у складі Келлога, Волца і самого американського президента: всі троє займатимуться питаннями безпеки за концепцією "мир за допомогою сили". Цей принцип, закладений Трампом, вже активно використовують в своїх дописах його соратники. Концепція "мир через силу" застосовуватиметься командою Трампа не лише у розмовах з Путіним, але й з іншими лідерами країн, у тому числі, з лідером КНДР Кім Чен Ином та главою Китаю Сі Цзіньпіном. Зараз багато говорять про те, що у Сі чудові відносини з адміністрацією Байдена, але як буде за часів Трампа – питання відкрите. Свого часу Трамп дуже прихильно ставився до Сі і зараз пропонуватиме йому саме конкуренцію, а не війну.
Поки що складно сказати, як виглядатиме курс Трампа, але вочевидь він налаштований використати наявний військовий потенціал для досягнення своїх цілей. Трамп це вже демонстрував під час попередньої каденції, наприклад, у Сирії. Тоді його донька Іванка була обурена хімічною атакою в Сирії, вплинула на батька, і Трамп дослухався. Не моргнувши оком, він завдав удару по САР, знищивши там частину ПВК Вагнер. Тоді американці серйозно забили на сполох: є навіть документальні свідчення про те, що коли була надана команда атакувати ракетами Tomahawk військову базу в Сирії, керівництво в Пентагоні боялося реакції росіян. Проте Трампу було байдуже.
Трамп взагалі рішуча людина і має в цьому перевагу. Але також він дуже любить і лестощі – хоче, щоб його хвалили. Йому до вподоби заслуги, перемоги та демонстрація переваги над іншими. В геополітиці Трамп прагне показати себе миротворцем, тому навряд чи зовнішня політика буде для нього на другому місці. Навіть припинення вогню на Близькому Сході у команді Трампа вирішили пояснити його перемогою на виборах у США. До речі, це важливий регіон для Трампа – недарма питаннями Близького Сходу під час попередньої каденції займався його зять Джаред Кушнер. І найближчим майбутнім Трамп працюватиме і над цим кейсом.
Цікаво, що честолюбство Трампа оцінили і в Україні. В Слузі народу вже висунули його кандидатуру на здобуття Нобелівської премії миру. І це гарний крок, треба використовувати подібні моменти задля державних інтересів.
На вашу думку, коли можуть розпочатися перемовини України та Росії? Як вони могли б виглядати у контексті курсу Трампа "мир шляхом сили"?
Трамп під час свого президентства намагатиметься сприяти перемовинам, щоб зменшити рівень ескалації війни в Україні. Але він може вдатися і до загострення ситуації для того, щоб отримати потрібний для себе результат. На мій погляд, перемовини фактично вже почалися. Умови висунуті. Трамп уже може висувати Путіну конкретні умови, про які ми дізнаємося від нього після того, як політик офіційно обійме посаду президента США.
Проте вже незабаром ми почуємо заяви від Келлога. Вони будуть схожі на його першу заяву про мир шляхом сили, але вже в більш категоричній формі. Також я не виключаю, що Келлог поїде з візитом до Європи, яка теж є учасником цих процесів. Ба більше, ще до вступу Трампа на посаду президента будуть поїздки Келлога до Росії та України.
Таким чином, формальних перемовин поки що немає, але контакти вже встановлюються.
Росія продовжує загострювати ситуацію у війні і після обрання Трампа. Як розгортатимуться події, якщо Путін скаже Трампу "ні" у відповідь на його мирні ініціативи?
Путін що завгодно може говорити у публічній площині, але є фактори зброї і сили, які Трамп насправді може використати. Історії з Касемом Сулеймані (генерал-лейтенант із Ірану, який командував елітним підрозділом Корпусу вартових Ісламської революції, призначеним для здійснення спецоперацій за межами Ірану, був убитий ударом ВПС США 3 січня 2020 року за особистого розпорядження Трампа, - ред.), ударом ракетами Tomahawk по Сирії і припиненням місії США у Південній Кореї (тоді теж усі стояли на вухах) є дуже показовими. Трамп – непередбачувана і рішуча людина. Для Путіна він незручна фігура.
І якщо Путін скаже "ні", на Росію чекатиме відповідь. Якою вона буде? Подивимося. Навряд чи це будуть Томагавки, але можливі серйозні рішення від Вашингтону.
Днями у The Washington Post вийшла стаття про те, що Україна в обмін на подальшу підтримку з боку США може запропонувати Трампу доступ для американського бізнесу до родовищ українського газу та літію. Подібні тези ми чули і від сенатора-республіканця Ліндсі Грема. Чи можлива реалізація такої стратегії?
Американці вже давно придивляються до України і ця ідея не є чимось новим. Впродовж останнього року в нашій країні на посаді спеціального представника США з питань економічного відновлення працювала Пенні Пріцкер. Це колишня очільниця американського Міністерства економіки часів президентства Барака Обами і член дуже заможної родини мільярдерів, власників мережі готелів Hyatt. Один з таких готелів в нас у центрі Києва.
Пані Пріцкер має українське коріння і працювала в рамках місії, мета якої – вивчення можливостей інвестування в українську економіку. Складно сказати, які конкретно галузі вивчалися у межах цієї програми, але можна припустити, що йшлося про розробку корисних копалин та інвестування у сферу, де можна отримати гарні дивіденди. Втім, на певному етапі, коли стало зрозуміло, що демократи можуть програти вибори, Пріцкер відмовилася від місії і вся ця історія згорнулася.
Демократи і республіканці насправді розглядають Україну як потенційну країну для інвестування. За законами економіки будь-яка країна після війни є найпривабливішою з точки зору вкладання грошей. Тому Україна буде цікавою не лише для американців, а й для інших держав та інвесторів. Історія з пропозицією США інвестувати в Україну – дуже правильна. Єдина проблема полягає у тому, як захистити ці інвестиції. Пріцкер під час своєї роботи публічних заяв щодо цього не робила, але напевно знає, що історія непроста.
Присутність вагомого американського бізнесу в Україні могла б стати запобіжником від нової агресії Росії. У такій ситуація росіяни декілька разів подумали б перед тим, як напасти.
Звичайно. Пам'ятаю, як ще до початку російського повномасштабного вторгнення в Україну обговорювався варіант про те, що відкриття нашого ринку для величезних інвестицій могло б стати фактором, який утримав би Росію від військової агресії.
Наскільки я розумію, Трамп готується до нової торговельної війни з Китаєм. Як протистояння Вашингтона та Пекіна може позначитися на російсько-українській війні? Особливо в ситуації, коли РФ стала настільки залежною від КНР.
Економічна модель розвитку світу сьогодні працює так, що Сполучені Штати Америки втрачають свої лідируючі позиції. Приблизно до 2050 року першою і найпотужнішою економікою світу стане Китай. На другому місці опиниться Індія. На третьому місці, можливо, будуть США, але це не точно. Не дуже далека перспектива, тому що навіть 20 років для світу не дуже багато.
Трамп намагатиметься змінити цю ситуацію за допомогою запуску абсолютно іншої економічної моделі, що передбачає підвищення мита для обмеження можливості поширення товарів, які виготовлює дешева робоча сила. В тому числі, і в Китаї. Ідея Трампа може мати перспективи, проте складно сказати, як насправді це працюватиме. Можливо, виникнуть не дуже приємні наслідки для економіки США, як уже було за часів першого президентства Трампа, коли фіксувалися економічні проблеми. Але Америка дійсно потребує ухвалення неординарних рішень. Я критично ставлюся до ініціативи Трампа, проте не виключаю, що вона може призвести до позитиву.
Також тут треба згадати про один дуже небезпечний варіант – скасування санкцій проти Росії. Трамп це згадував, і не хотілося б реалізації подібного сценарію. Тому що сьогодні скасування обмежень відкриють для Росії великі можливості.
Крім того, можливо, Трамп запустить демпінг сировини – нафти, скрапленого газу, що стане ударом по РФ – не меншим, ніж санкції. Посилить позиції США на ринку новими обсягами нафти і газу, досягне домовленостей із Саудівською Аравією. Або виведе на ринок нафти Венесуелу, де багато нафтових покладів. Це все може призвести до суттєвого дисбалансу існуючого ринку. Не виключаю, що така політика матиме певний успішний ефект, але тут не варто поспішати з висновками. Практика сучасної економіки подібного досвіду немає, і як відреагує ринок – сказати важко. Китай тоді може отримати як додаткові стимули стосовно стримування економіки, так і мотивацію для її розвитку.
Загалом ініціатива Трампа дійсно є непересічною. Він уже анонсував мито в 10% на товари з Китаю і 25% на продукцію з Канади і Мексики. Які це товари, стане відомо пізніше. Але в будь-якому разі це буде серйозним ударом по економіці Канади, Мексики і Китаю. Пекіну Трамп пропонуватиме конкуренцію, яка навряд чи буде прозорою. Хоча КНР сама вдається до непрозорої конкуренції, коли дотує збиткове автомобілебудування, що створює значний дисбаланс на європейському ринку автомобілів. Також ми не знаємо, якою буде економічна політика Трампа щодо Європі, тому що він їй теж обіцяє мита.
Така от буде історія торговельної війни. Цікаво, як Трамп збирається розірвати зв'язок Росії і Китаю – як на мене, це малоймовірний сценарій. На тлі санкцій економіки цих країн дуже серйозно зрослися, і не можна швидко їх розірвати. Для цього КНР потрібно відкривати інші ринки, тоді як Пекін їх навпаки закриває.
Ми спостерігаємо за ситуацією, де одне суперечить іншому. В будь-якому випадку економіка – живий організм, який шукатиме для себе стабільності. Економіка сама себе балансуватиме. І до чого все це призведе – прогнозувати важко.
Чи може Китай ризикнути і на піку торговельної війни із США значно посилити підтримку Росії?
Все можливо. Але у Китаю є інша проблема – майже 1,5 мільярди населення, яке треба годувати. Наразі Китай зіштовхнувся з процесами дефляції, і економічна ситуація там дуже несприятлива. Недарма говорять про таргетування інфляції, тому що за допомогою цього можна регулювати синусоїду економіки: робити її більш плавної чи крутою, та розтягувати у часі період зростання економіки країни, забезпечуючи довготривалість стабільності. У КНР зараз все навпаки, а через дефляцію впав попит на товари, які вона виробляє.
Товари подешевшали, економічна обстановка складна. Причому Китай має кризу на тлі зростання спроможностей Індії, якій, до речі, надають можливість для розвитку. Індії дозволяють торгувати з Росією і не впроваджують проти Нью-Делі санкції. Тому що світ зацікавлений у тому, щоб Індія стримувала розвиток Китаю.
Чи може Китай піти на ризик та посилити підтримку Росії? Сценарій можливий, я цього не виключаю. Є думки про те, що сьогодні Китай має найсприятливіші умови для початку великої війни. Втім, питання у тому, чи готовий Китай разом із Росією та Південною Кореєю воювати проти всього світу. Росія виснажена війною, до того ж вона залишається імпортозалежною країною – так само, як і сам Китай.
Китайська і російська держави не переорієнтували свої економіки на режим незалежності від імпорту. Економіка Росії орієнтована на експорт на рівні 19-20%. Москва не змогла повністю реалізувати імпортозаміщення, про яке говорив Путін, це взагалі нереально зробити. Якщо б вони вийшли на показники 8-9%, ще можна було б про щось говорити. Але до 20% - це багато. Росії банально потрібно десь брати компоненти для того, щоб виробляти ракети чи модернізувати старі радянські танки. За обмеженого імпорту це складно зробити.
У Китаю, безумовно, є багато нових сучасних технологій, серед яких і виробництво чипів. Проте існують серйозні проблеми з фінансовим аспектом. З'являються чутки про те, що нібито Глобальний Південь готовий надати КНР фінансову допомогу, проте я в цьому дуже сумніваюсь. Потрібні трильйони доларів інвестицій. Зовнішній борг Китаю, за різними даними, складає від 50 до 100 трильйонів доларів. Це космічна цифра.
Хто такий Валерій Клочок
Валерій Клочок - громадський та політичний діяч, магістр державної служби.
З 2017 року активно займається політичною та економічною аналітикою. З 2022 року – керівник Центру громадської аналітики "Вежа", голова благодійного фонду "Нова дорога". З 2020 по 2022 рік співпрацював з незалежною неурядовою організацією Growford Institute (Think Tank), яка здійснює стратегічні глобальні дослідження у сфері економіки та фінансів, оцінює системні ризики та розробляє оптимальні моделі економічного розвитку для країн, регіонів і світу в цілому. З 2016 по 2018 рік – голова центрального виконавчого комітету всеукраїнської партії. З 2006 по 2016 рік – керівник прес-служби народного депутата, керівник прес-служби всеукраїнської партії. З 2010 року – дотепер – засновник, директор приватного підприємства. З 2005 по 2006 рік – головний консультант секретаріату депутатської фракції у Верховній Раді України ІV скликання. 2005 рік (з березня по жовтень) – начальник відділу з питань взаємодії із засобами масової інформації та зв’язків з громадськістю (прес-служба) Державної митної служби України, радник митної служби ІІІ рангу. З 2004 по 2005 роки – прес-секретар депутатської групи у Верховній Раді України ІV скликання. З 2003 по 2004 роки – інспектор відділу освіти районної державної адміністрації.
Наші стандарти: Редакційна політика сайту Главред
Читати Главред в Telegram
Главред на YouTube
