Володимир Парасюк

Це - страшний сон Петра Порошенка і його корупційного оточення. :)

Знаю його тепер уже давно, бо від Майдану пройшло 4 роки. разом були у батальйоні Дніпро-1. Чому я вирішив взяти його на поруки? Я б, напевно, кожного, кого звинуватили в подібній справі, взяв би на поруки, знаючи чи не знаючи цю особу.

Це позиція ГПУ, яка неофіційно блукає в кулуарах Верховної ради, серед журналістів. Кому вигідно? Зараз у розслідуванні справ Майдану хочуть змінити напрямок. На п"ятому році після всіх цих подій чинна влада не дала відповіді на питання - хто вбивав людей. Вона і не дасть відповіді на ці питання. Бо більшість із тих, хто розстрілював Небесну сотню і далі працюють у правоохоронних органах. Тому і вибрали проросійську версію, що "Майдан сам себе розстріляв", і звинуватити хочуть у тому людей, які взяли до рук зброю для власного захисту і застосували, коли вже склалася критична ситуація, і на Майдані було більше 20-ти вбитих.

Звичайно. Будь-яка влада боїться втратити владу. А коли взагалі йде мова про загрозу життю, тоді реально можна побачити страхи тих людей, які приходять у ВР заради власного збагачення чи якихось інших меркантильних цілей.

Хочуть. Я думаю, що це скоро відбудеться. Як не крути, Україна - не Росія. У нас, можливо, не все добре в економічному плані, але у бажанні самовиразити себе тут заборон ніяких немає. Таку незалежність ми маємо не рік, не два і не три. Це взагалі одне з наших досягнень. А питання Порошенка - це тільки питання розвитку нашої свідомості і нашої відповідальності.

Корупціонери, які заробляють на цій війні і за допомогою цієї війни тримають суспільство в страху. Але українці не лякливі.

І на Заході, і на Сході. Цілком погоджуюся з вашою думкою, і більше тут немає чого додати. Можливо, тільки одне - Порошенко вміє спекулювати на національних досягненнях.

Путін шукає безболісний вихід із цього конфлікту. Але йому так легко це не вдасться. Адже українське суспільство не хоче миру з Росією. Воно хоче перемоги над Росією.

Думаю... Думаю...

Про розклади будемо говорити, коли всі охочі подадуть свої кандидатури на посаду президента.

Людське життя - безцінне. А чи переміг Майдан? Я вважаю, що переміг. Ми стали більш вільними і почали розвиватися як громадянське суспільство. Якщо говорити про конкретику, то це створення "соціальних ліфтів" і потрапляння дійсно чесних людей у владу.

Порошенко дуже боїться втратити владу. Він прокидається з думкою "як ще раз обдурити людей" і з цією думкою засинає. І коли суспільство вважає, що владі плювати на людей, то це неправда. Вони вас бояться.
Бували випадки, що я бачив, як у ВР якийсь політик читав коментарі під своїм постом, і на його очах було видно, що йому страшно. Бо дія, яку він зробив, обурила суспільство.

Бійки - це не мій метод боротьби, а реакція на те, що в країні немає справедливості. На Майдані ми захищали свою гідність, кидаючи "коктейлі Молотова" і бруківку. Тепер я свою гідність захищаю так. І коли приходить крайня межа, я далі зриваю бруківку і кидаю "коктейлі Молотова". 

1) Я можу бачити, я можу чути, я можу говорити, я можу бігати, я можу, я можу, я можу... Я - щаслива людина.
2) Вільний. Найбільше в жінках я ціную розуміння і щирість.
3) Я фанатично люблю футбол.

Всім нам - успіху.

Позитивно відношуся до цієї ідеї. Напевно, візьму в ній участь. Взагалі, в Україні треба знайти нові бачення і можливості вибирання президента чи парламенту. Бо та модель, яка існує зараз, досить корумпована і не відображає об"єктивного бажання людей.

Після останніх подій, які відбувалися в державі, я зрозумів, що нового Майдану не буде - буде завершення Революції Гідності. На даний момент боротьба триває, а коли вона закінчиться - залежить від нашої активності.

Коли в Росії зміниться політичний клас. Коли росіяни будуть уміти відстоювати свою гідність так, як це вміють робити українці чи будь-яка інша європейська нація.

Тепер уже - ні.

У глобальному сенсі - нічого. Щоб ви всі розуміли, на носі вибори, і Порошенкові потрібно надавати відповідь на питання - "що ти робиш, щоб завершилася війна?". От він і придумав. На цьому він буде будувати свою передвиборчу агітацію. А чи повірять у це люди? Я особисто сумніваюся. 

Коли йшов у ВР, пропонували гроші. Коли вже став депутатом, теж пропонували. Тепер не пропонують. Бо я їм сказав: я візьму ці гроші, викладу на трибуну Верховної Ради і дам відповідь всьому суспільству, де знаходяться їхні гроші, які в них вкрали.

Взагалі я не можу сам себе судити. Я думаю, що людські якості не помінялися. Звичайно, я став жорсткішим, бо, на жаль, в українському політикумі без стійкості далеко не зайдеш.

Бо це війна. У війні немає перемир"їв. Є активна фаза, а є
менш активна. А про фейковість Мінських перемовин, я думаю, говорити зайве. Путін грається з безхребетністю нашого гаранта і загального керівництва держави. Він розуміє, що вони - боягузи.

Немає. І вони не здатні зупинити війну. Це - план Путіна грати в дві руки: в одній - він агресор, в другій - "миротворець". Дуже шкода, що українська влада цього не розуміє або розуміє і тим самим йому підігрує. Путіну не потрібна повномасштабна війна і не потрібна розвинута європейська держава біля своїх кордонів. Тому він вибрав план, який зараз є. Реалізовує він його через корупціонерів, проросійський олігархат, який є в Україні, і знову ж повторюся, через боягузливість провладної більшості.

У попередньому питанні ви знайдете відповідь.

Я вважаю, що Надія Савченко зв"язалася не з тими людьми, з якими потрібно, і перейшла ті межі, які переходити не варто. Як буде надалі? Думаю, знову ж будуть її використовувати. Чи в це будуть вірити українці? Не від мене залежить.

Питання корупції - тимчасове. Я вірю в те, що гроші не будуть розчинятися в повітрі. А Донбас, звичайно, повернеться, це відбудеться скоріше, ніж ми собі можемо уявити. Треба боротися з причинами, а не вічно вмирати від наслідків. Одну з таких причин ми вже побороли - це торгівля на крові. Далі боремося з іншими причинами. Їх не так багато.

Частково так. Якщо ми говоримо про США, то вони більше зацікавлені в економічно сильній Україні. І навіть якщо вони використовують своїх агентів впливу в боротьбі з корупцією в Україні, то я тут нічого поганого не бачу.

Приємне - я побачив велику кількість людей, які не продаються. А вразило те, що частина з них взяла і продалася. І саме приміщення ВР - "совок" рідкісний.

Крим буде українським. Сумнівів не маю. Коли це станеться? Відповідь, на жаль, дати не можу. Але те, що наше покоління побачить це, є беззаперечним фактом.

Якщо говорити про те, що скаже світова спільнота, то, аналізуючи останні події, які відбуваються на нашій планеті, то зараз нікого нічим не здивуєш. Думаю, всі дуже добре розуміють, що Україна і весь цивілізований світ у стані війни з Російською Федерацією.

Різниця між Москвою і Києвом у тому, що в Москві в це вірять, а в Києві - ні, і люди далі виходять на протести.

Зараз важко дати відповідь. Я думаю, що існує "третя сторона", яка за допомогою таких конфліктів хоче знищити дійсно незалежні антикорупційні органи. Час покаже.

Ми не повинні допустити, щоб хоч один майданівець за те, що він був на Майдані. був кинутий за грати. Все.

Я думаю, що їх не буде. Не за горами чергові вибори і президента, і парламенту. Порошенко буде готовий йти на вибори, коли відчуватиме, що хоч теоретично зможе втриматися при владі.

На Донбасі потрібні незалежні проєвропейські миротворчі місії, в першу чергу, щоб унеможливлювати жертви серед цивільного населення. І це треба було зробити ще у 2014 році. І в цьому контингенті не можуть бути представники країн, афільовані з Росією.

Хто думає, що за один день можна перемогти корупційний вірус в Україні, той, напевно, дуже наївний. Ця боротьба триває. У чомусь ми перемагаємо, у чомусь - програємо. Але це точно рух вперед. Зараз основне завдання - захисти незалежні антикорупційні органи, захисти електронне декларування, а основне - стати перед дзеркалом і пообіцяти собі, що боротьбу з корупцією я починаю з себе.

Про що думає Надія Савченко, напевно, треба запитати у неї самої. Що я можу тут сказати. Я їй десятки разів говорив, щоб вона була обережною, бо її можуть використати.

Будь-які протестні дії в країні, які покликані вимагати у влади прозорості і чесності, я сприймаю позитивно. Але якщо ці акції покликані використати людей для того, щоб хтось прийшов до влади, то я - проти. Як розрізнити? В першу чергу, керуватися внутрішніми відчуттями, а по-друге, аналізувати, хто всіх цих людей веде вперед. Коли ви на секундочку зупинитеся і задумаєтеся, я переконаний, ви відповідь знайдете.

Я сам чекаю, коли нам оголосять повний список. І про мій вибір буде знати тільки одна людина - це Володимир Парасюк. Ми самі повинні визначатися, хто нам подобається, а хто - ні. А принцип "стадного інстинкту" не повинен бути притаманний для країни, яка хоче демократично розвиватися.

Націоналізм - це стан душі. Націоналіст - це патріот, який, окрім декларування любові до своєї держави, ще щось робить, щоб ця держава була сильною і незалежною. А чи скористаються погані люди цими щирими бажаннями - це залежить від нас самих.

Я вже сто разів відповідав: мені - 30. Хочу чи не хочу - це дуже згубне відчуття. Я більш прихильник - потрібно або не потрібно. Час покаже. Зараз потрібно багато вчитися і багато читати.

Оптимістична відповідь: скоро. Повірте мені на слово.

Плані свої я озвучувати не буду. Бо якщо мій ворог буде знати про них, автоматично я програю. Але "дорожню карту" по реалізації цієї цілі я вже написав. Маю надію, вона буде ефективною. Бійтеся. :)

На Майдані була зброя. Люди її застосували в самому крайньому випадку. Щоб ви розуміли, коли відбувся перший постріл зі сторони мітингувальників, на той час вже загинули люди від куль "Беркуту". Всю цю ситуацію треба розглядати в комплексі, а не так, як нам хочуть нав"язати: мовляв, це окремий епізод. Країна сприйняла цей період як особливий, і було прийнято політичне рішення, в якому захистили всіх учасників Майдану, але комусь зараз цікаво змінити відношення суспільства до цих всіх подій. Думаю, цей план точно пишуть не в Україні. Будьте розумними.

Звичайно. Але для цього треба багато працювати. Сидячи на дивані, максимум, що ви заробите - це цилюліт або збільшення власної ваги.

Я вже говорив: я - за.

Я свою освіту здобував 12 років. Звичайно, були періоди, коли доводилося кидати навчання, бо потрібно було працювати. Але я дійшов до логічного завершення і отримав диплом. Захищав я його відкрито за присутності журналістів і всіх охочих. Захистив на "чотири". Вважаю, заслужено. Щоб розставити всі крапки над "і", мій батько у дуже хороших стосунках з Іваном Олександровичем Вакарчуком, і, щоб ви розуміли, ні разу ніхто не підходив до нього за якимись привілеями або з якимись проханнями.

Появилися нові політики і появилися нові партії. Тільки навчіться їм довіряти, і ситуація обов"язково в країні зміниться. Повірте, процес розвитку нашої держави є невідворотнім. У 2014 році ми стали на старт, зараз ми готуємося, а завтра почнемо бігти. Слава Україні!