Олександр Сугоняко

Без постановки центральної стратегічної мети — зіскочити з гачка МВФ — обговорення цього питання є безтолковим копирсанням у нечистотах.

Наміри не обговорюємо.

Яскраве майбутнє. :) Але сумне. Сумне, можливо, не тільки для людей, але і для деяких країн.

В умовах системної руйнації економіки, яку здійснює влада, такі дії допоможуть цьому процесу.

Адаптивна свідомість пересічного українця, і Ваша зокрема, готова копирсатися в цій багнюці замість того, щоб діяти в думках і в реальності як вільні люди, гідні громадяни.

«Мощь» російської економіки — це, безумовно, круто сказано. Вона сидить на нафтогазовій трубі, ця "мощь". Але мене турбує наша "мощь", а не Росії чи Польщі, чи Китаю...

У вас ще є сумніви, на чию це користь? Підвищення ціни на газ, на комунальні послуги, намір забрати землю і віддати, щоби наші клептократи нею торгували, реформа банківської системи, медична реформа — це вам на користь? На користь?

Потрібно, щоб почала розвиватися економіка. А для цього потрібне творче адекватне мислення, яке б продукувало, яке б бачило, мало б візію розвитку економіки. І ці люди мають опинитися у владі. І потрібно, щоб банківська еліта мала узгоджену візію всебічного сприяння економічному розвитку.

Вона мені нагадує реформу медичної, банківської, освітньої сфер. І в цілому вона схожа на руйнацію суспільно-державних інституцій в Україні за зовнішньою стратегією. Руками наших можновладців.

Ні. Я вже три роки не бачу ніякого сенсу взаємодіяти із персоніфікаторами мертвої свідомості, яка часом буде знесена так, як була знесена свідомість попередніх. Їх неможливо переробити. Я живу в іншій Україні, і цю нову Україну треба творити спочатку в голові. Тут потрібне героїчне мислення, тому що проблеми, які існують в Україні — це сконцентровані проблеми людства. Тож треба мати мужність, щоб братися за це мислення.

В межах старої економічної парадигми економічну кризу подолати неможливо. Криза 2008 року ще не завершилася, шановні. І ті фондові індекси, які є, ціни на золото, ціни на нафту, показник ВВП — це все настільки далеке від реальності, як економічна політика українського уряду.
Я тут тільки зроблю посилання на ювілейну доповідь Римського клубу Common, де говориться про фундаментальну кризу капіталізму, кризу домінуючого світогляду людства, необхідність зміни ролі держави в регулюванні економічних процесів. Я просто радив би всім, хто справді хоче знати об’єктивний стан світової економіки, ознайомитися із цією доповіддю.

4 квітня 2014 року Яценюк заявив про те, що попередники за 2013 рік вкрали 252 мільярди гривень (здається). В кінці 2014 року я запитував, куди ділися ці 252 мільярди, не розкрадені урядом Яценюка, які мали би бути… Гроші пропали в "чорній дірі". А "чорна діра" — в головах української влади та її кишенях.

Ой... Обкрадання у минулому році — це в тисячі і тисячі разів менше, ніж крадіжка коштів клієнтів, яка відбулася за 2014-2016 роки.

Обслуговування боргу в цьому році, погашення його і сплата відсотків, справді по року складає більше 7 мільярдів доларів. І це є проблемою для бюджету. Безболісно без отримання зовнішніх позик це зробити неможливо.

Арбузов своєю монетарною і регуляторною політикою накопичив проблеми в банківській системі та економіці, штучно утримуючи стабільним курс гривні. Продаж золотовалютних резервів за період їхньої влади вилучив з економіки близько 160 мільярдів гривень, штучно створив дефіцит гривні, трималася штучно низька інфляція. В умовах дефіциту гривні банки змушені були на депозитному ринку залучати під 20% і вище депозити в умовах різкого гальмування кредитування. Таким чином, банки накопичили проблеми. А, крім того, їхні клієнти в умовах дефіциту гривні банкрутували, ставали неплатоспроможними і погано повертали кредити.
По суті, Арбузов і Соркін вибудували "дамбу", яка утримувала таким чином курс стабільним, хоча його реально треба було девальвувати.
Коли прийшла Гонтарєва, вона одним рухом зруйнувала цю "дамбу", обваливши курс майже в 2,5 рази, що, по суті, "змило" й ліквідність та платоспроможність і банків, і економіки. Це увігнало в ступор і банки, і економіку. А треба було поступово «відкривати шлюзи», спускати проблеми банків в координації з урядом і проблемами економіки. А цього вони принципово не робили.
Це — два чоботи пара.

Системні ризики — це «заморожена» економіка, безтолково жорстка монетарна політика, відсутність економічної стратегії розвитку, а також залишається ризик системної світової кризи. Ці ризики — серйозні, оскільки не дозволяють банкам реалізувати стратегію покращення якості кредитних портфелів в умовах гальмування кредитування.

Це — війна проти вашої банківської системи, українці. Війна, в якій ми навіть не брали участі, не змогли захищати її так само, як і Крим від Росії. Думайте...

Тезка і далекий родич.

Дефолт — імовірний. Він небезпечний тим, що відсутня влада, яка має активну свідомість, яка здатна вивести країну з зовнішніх залежностей, спираючись на внутрішній потенціал. Як давньогрецький герой, який стоїть проти хвилі, яка на нього йде… А він знає, що немає сили поза ним, яка б дозволила йому вистояти проти цих зовнішніх проблем. Нам потрібні люди, що мислять саме так, які мають мужність спиратися на власні сили, і які мають ці сили.
Якби були такі люди, дефолт для України міг би бути благом. Відсутність дефолту у 2014-2015 роках не захистила українців від збідніння, як мінімум, у три-чотири рази.

Надзвичайно фінансово слабка українська частина банківської системи. Державні банки мають дуже погані баланси, а ті малі й середні банки, які залишилися з українським капіталом, складають дуже малу частину в активах. Тут можна навести приклад — як здійснювалося зовнішнє управління в банківській "реформі"... Спочатку позбавлена активного творчого мислення коаліція Верховної Ради України приймає коаліційну угоду, в якій записує таку мету банківської "реформи": інтегрувати українську фінансову систему в міжнародний ринок капіталів. Тобто, по суті, це означає, що українську банківську систему треба відірвати як підсистему економічної системи і приєднати її до міжнародного ринку капіталів. Хоча і першокурсник економічного факультету розуміє, що грошово-кредитна система — це невід’ємна частина економіки. Це все рівно, що всім цим "реформаторам" повідривати їхні печінки і інтегрувати їх у загальну людську печінку... А Гонтарєва виконала цю стратегічну задачу. Вона знищила банки з українським капіталом, залишила банки з іноземним капіталом і напівдохлі державні банки, які нас зобов’язують продати іноземним інвесторам.
Таким чином, ми вже "інтегровані", а економіка — без грошово-кредитної підтримки.
Це — результат відсутності публічної чесної і відкритої розмови про ключові проблеми життя українського суспільства.

Обвалу гривні не може не бути при цій владі. 1,8 гривні за долар, 5 гривень за долар, 8 гривень за долар, 30 гривень за долар — це падіння курсу гривні з 1996 року по теперішній час. Це — відображення структури української економіки, її платіжного балансу, над чим уряди України не працювали.
Я говорив про "пилу" платіжного балансу, точніше його поточного рахунку. У 2005-2008 роках відбулося зростання поточного рахунку приблизно з 1 мільярда до 12 мільярдів доларів, а потім — обвал у 2008 році.
Друга "пила" — 2009-2013 роки — тоді відбулося зростання дефіциту поточного рахунку з 1 мільярду до 16 мільярдів доларів і обвал на початку 2014 року.
І зараз, з 2015 року, формується третя "пила". Слідкуйте за поточним рахунком платіжного балансу...

Виграли зовнішні стратеги і місцеві дрібні та крупні клептомани.

Ресурс йому треба... А на людей ніхто не звертає уваги.

Пересічний українець живе від зарплати до зарплати. А якщо ви — не пересічний, то ви і без моєї поради знаєте, що робити з грошима.

Обговорення цих речей є на 100% деструктивним. Тут потрібна дія, чи точніше — суспільна подія як наслідок усвідомлення необхідності реалізації власної монетарної політики і повного позбавлення зовнішнього тиску на НБУ. Руйнівники довіри у валютній сфері небезпечні, як розповсюджувачі смертельної зарази.

Ну, так. Вони не залишать в історії ніякої події історичної ваги. Це — бруд, який буде змитий рікою часу.

Та не слухайте того, що говорять люди, яким вірити не можна!

Авгієві стайні, як і в давній Греції, можуть почистити тільки Герої...

Підвищення облікової ставки призводить до збільшення процентів по ощадним сертифікатам банкам, які залишені Гонтарєвою і Ко живими. І це якраз ті, що інтегровані в міжнародний ринок капіталу. На стан кредитного ринку, на ціну на гривню це практично не вплине. Але уряд збільшить проценти по ОВДП, у тому числі і Національному банку, який є найбільшим їх тримачем.

При цій владі надії нема.

Сьогодні не тільки гривня, але і світові валюти, які відірвані від золотого стандарту, давно вже в якійсь мірі є фейками грошей. Біткоїн — це новина, це фейк фейків. Це — проявлення руйнування свідомості учасників міжнародних фінансових ринків. Це — продукт інформаційної війни, можливо, фінансового капіталу з країнами і їхніми економіками. І як такий ніякою валютою він бути не може.

Раз прожили без голови, значить, голови й не було. Було щось інше.
Маю надію, що Яків Смолій — жива людина і розуміє, що з такою грошово-кредитною системою і політикою, яка була останні три роки, руйнування буде продовжуватися. А, отже, мусить показувати іншу свідомість — активну, іншу монетарну політику — сприятливу для економічного зростання.

Ну, це ж не новина... Таке твориться вже 25 років. Це — матеріалізація нашої суспільної свідомості. Від нас вимагається інша поведінка, яка б виключала саму можливість наявності таких людей. І не лише у владі.

Мене цікавить, скільки людей розуміють, що обговорення цієї гидкої слизької медузної смердючої події не рухає нас до справжнього добра. Чи є люди, які це розуміють?

"Подарунок" українцям боргу власників "Приватбанку" в сумі майже 150 мільярдів гривень на обслуговування українському платнику податків якраз до Дня Святого Миколая — символічний.

Без сильної національної валюти і без суверенного Національного банку України не буде. Цим треба займатися.

Україні доведеться відбудовувати. Наведемо лад з економікою — наведемо лад у Криму та на Донбасі.

Девальвація гривні є відображенням стану української економіки. А зруйнована українська економіка є відображенням зруйнованої свідомості представників влади, зруйнованого людського матеріалу у владі.

Що означає "країна знаходиться під зовнішнім управлінням"? Це означає, що стратегія для країни пишеться за її межами, а місцевий уряд, влада виконує ту стратегію, написану десь за межами країни.
Тому можна впевнено сказати, що Україна без зовнішнього управління не була. Це стосується не тільки ХХ століття, але й останніх 400 років, а можна брати й глибше — аж до 1240 року…
Чиє воно, це зовнішнє управління? Яких сфер воно торкається? І чи міняються суб’єкти зовнішнього управління? Після проголошення незалежності, ми випали з обіймів метрополії, і всі зв’язки, крім адміністративних, залишилися. Маю на увазі зв’язки ментальні, церковні, політичні… Тож відбувався військово-політичний вплив, плюс — внутрішня безпека та силові структури. Це проявлялося в тому, що в керівництві силових структур були прямі агенти ФСБ. Політичний вплив через колишній партійно-господарський актив так само зберігався.
Паралельно посилювався вплив транснаціональних корпорацій і міжнародних фінансових структур на економіку і фінанси країни, і цей вплив особливо посилився після 2013 року. Йшли прямі вказівки МВФ щодо цілей економічної, фінансової і банківської політики.
Думаю, за ці чотири роки економічна шкода, нанесена українському суспільству і економіці країни, не менше, ніж від окупації Криму та війни на Донбасі.
Тож це питання має сенс, і я його прописав.
Але для мене важливо з’ясувати — чому з нами так відбувається? Чому у нас відсутня стратегія — наша, українська, націлена на наші внутрішні інтереси? В загальному вигляді відповідь одна — проблеми з нашою свідомістю. А це означає, що наші українські філософи не донесли суспільству адекватне бачення того, що саме відбулося зі свідомістю, що треба в ній змінити, щоб мати позитивний розвиток. Ясно, що ми не можемо змінити поведінку МВФ, РФ та США. Це й не треба. Але ми можемо і повинні змінити власну поведінку. І ця зміна буде за зміною свідомості.
Тож якщо говорити про ключову ваду нашої свідомості, то це для того, щоб люди почали думати, як її позбутися. Такою ключовою вадою є адаптивна свідомість, пасивна, не активна, яка домінує вже майже 800 років. Її можна висловити такими словами: "я не можу", "я не мислю", а це означає, що "я не існую". Превалює фактологічне мислення, тобто не існуюче, мертве мислення. Тому що справжнє мислення — це те, яке дорівнює буттю. Не вистачає героїчного мислення. Україні героїзм потрібен не тільки на фронті, але й у Міністерстві охорони здоров’я — щоб назвати речі своїми іменами, у банківській системі. Запитання — чому банківське співтовариство допустило руйнацію банківської системи? Чому був відсутній суспільний дискурс обговорення банківської "реформи", яка завдала непоправної шкоди банківській справі, малому і середньому бізнесу, яка вимірюється не менше ніж у півтрильйони гривень? Відповідь така: банкіри, керівні банківські працівники, як залежні люди, "натреновані" януковичами і жорсткою позицією Гонтарєвої (МВФ), налякані. Боялися бути самими собою. Говорячи філософською мовою, вони були відсутні, хоча були присутні на якихось нарадах. Вони говорили те, що хотіло почути від них начальство, а не те, що вони в дійсності думали. Тобто вони були присутні на нарадах, але, по суті, відсутні. Їх немає. І ось відсутність справжнього мислення, яке потребує зусиль, відсутність носіїв такого мислення, домінування фактологічного та імітаційно-адаптивного мислення констатує руйнацію суспільної свідомості в Україні, яка матеріалізується в зовнішньому управлінні.

Сьогодні і окремі країни, і об’єднання країн, в тому числі ЄС, проходять дуже складний період історії. Криза моралі, криза політики, криза економіки, криза екології діють дестабілізуюче на такі об’єднання, і тренд до розпаду єврозони і Євросоюзу є. І вихід Великобританії — тому підтвердження. Як і не входження до єврозони Польщі і Чехії.