Активний чат
35
19 квітня 2011, 13:00
Ірен Роздобудько
запитання:
Прекрасна, Ірен!!! Наснаги Вам в творчій праці. Творіть для нас, а ми будемо Вами пишатися!!! Дуже пишатися!!!
запитання:
Фільм було знято за 18 днів? (!!!!!) Це щось.... Власне, так я й познайомилася з Вашою, Ірено, творчістю. В титрах побачила ваше ім"я і почала перечитувати всі твори з "грифом Роздобудько". Дякую. Дуже дякую за вашу роботу... І "Дві хвилини правди" теж глибоко всілося в голові і серці...
відповідь:
Дякую! Тримаймося!
запитання:
Вам сподобалася екранізація "Гудзика"? Мені - дуже...
відповідь:
Це не зовсім екранізація. Але робота Володі Тихого -- режисера, мені сподобалась. Уявіть собі, фільм було знято за... 18 днів. Такі у нас зараз умови в кіно. Вийшло , як на мене, "не мильно", з гарною оператрською роботою, музикою і, не зважаючи на мову фільму -- з українськими реаліями. Наше кіно зараз -- це боротьба...
запитання:
Дорога Ірен, вітання з Донецька! Чи плянуєте Ви нарешті якісь зустрічі з читачами на малій батьківщині? Дякую.
відповідь:
Вітаю! Так! В середині травня маю "тур" (кумедне поняття): Маріупіль-Горлівка-Донецьк. А в Донецьку вже була двічі -- в бібліотеці і на ф-ті філології. І була приємно вражена. Чудові і розумні читачі, багато молоді. Навіть на душі полегшало: з моїм Донецьком все в пор*ядку!
запитання:
Доброго Дня! У своїх романах ви пишете про себе? Чи все ж таки всі герої, емоції та переживання вигадані?
відповідь:
Доброго! Емоції і переживання не вигадані, але я ніколи не пишу про себе -- це не цікаво. Є такий вислів: поганий письменник пише про себе, добрий -- про інших. Я б хотіла бути в другій категорії.
запитання:
Уважаемая Ирэн,получила истинное удовольствие читая ваши книги.Живо, свежо . не приторно. Скажите, а кто ваш кумир в литературе? Как вы относитесь к Л.Улицкой?
відповідь:
Дякую на доброму слові! По-перше, я впевнена, що створювати собі кумирів -- гріх. але це довго пояснювати. але маю дуже багато улюбленних письменників, Уліцька є в тому списку. А також Діна Рубіна, Олессандро Барріко, Салман Рушді, Луї де Берньєр. Всі вони мені дуже близькі за світосприйняттям.
запитання:
Пані Ірена, чи відвідуєте Ви бібліотеку, як читач? Яку?
відповідь:
Як читач -- ні, бо маю купу книжок, купую їх і користуюся електронною бібліотекою. АЛЕ я дуже часто відвідую бібліотеки для зустрічв з читачами. І де б не була -- в києві чи в інших містах україни, бачу, що в бібліотеках наших працюють святі люди -- я їм дуже вдячна за їх просвітницьку роботу.
запитання:
Ви часто змінюєте колір волосся. Що для Вас означає така зміна іміджу?
відповідь:
Оксамитко, приємно Вас чути. До речі, тиждень тому знову змінила колір, бо люблю змінювати свій імідж.
запитання:
Чи діє, на Ваш погляд, сьогодні цензура? Ви якось це відчуваєте, як журналіст?
відповідь:
Я не працюю в суспільно-політичних виданнях, тому не відчувала тиску. Але, виступаючи в інтернетвиданнях (таких, як "Буквоїд" та ін) з досить дражливими темами, цього тиску не відчувала.
запитання:
Як розпочалася Ваша журналістська діяльність? Чи плануєте Ви і надалі реалізовуватисяв цій сфері? Як саме?
відповідь:
В журналістиці я з 17 років, адже -- заочниця і одразу почала працювати. Починала в Донецькому відділенні РАТАУ, де працювала телетайпісткою і п паралельно друкувалась в місцевій пресі. потім була купа інших видань -- була і репортером, і оглядачем. Нині я на редакторській посаді і займаюсь редагуванням. Але, звісно, пишу статті і зараз. Хоча, більше все ж таки, час присвячую написанню книжок.
запитання:
Пані Ірено, як Ви оцінюєте якість української журналістики? Чого, на Ваш погляд, їй бракує? Дякую за відповідь.
відповідь:
На жаль, критично. Серйозну журналістику витісняють розважальні видання, де журналістська майстерність не порібна. Жахає часом рівень молодих журналістів, які беруть фактаж з Інтенету. Часом проводжу з ними імпровізовані "майстер-класи". Це ж серйозна професія!
запитання:
На кого з письменників - чи то українських, чи то зарубіжних - Ви орієнтуєтесь у своїй творчості? Чи вважаєте, що у Вас є свій власний стиль?
відповідь:
Мої орієнтири не стосуються літератури. А швидше за все -- особистості в літературі. А такою особистістю для мене є Ліна Василівна Костенко, яка ні за яких умов не стане "флюгером". А про стиль... Не знаю. Читачі кажуть, що впізнають за першими ж рядками. Мене це тішить.
запитання:
Ви багато що спробували з різних національних кухонь. Що Вас найбільш вразило?
відповідь:
В новій книзі, яка вийшла на тому тижні --"Мандрівки без сенсу і моралі", я якраз і даю ті рецепти національних кухонь, які мене вразили. Цікаво було б зробити Шведський біфштекс, куди крім м*яса додається... свіжа риба.
запитання:
Ваша донька ілюструвала Вашу дебютну в дитячій літературі книгу "Коли оживають ляльки". Чи не плануєте ви з донькою знову виступити як творчий тандем? Можливо, Ви з неї робили ще якісь спільні проекти?
відповідь:
Навряд чи це повториться. Донька сама прокладає собі дорогу -- досить важку, бо вона скульптор. І не хоче бути в тандемі. Страшно не любить, коли її поважають лише через те, що у нас однакові прізвища.
запитання:
У видавництві "Грані-Т" Ви написали книгу про життя видатних дітей, обравши Блеза Паскаля, Вольфі Моцарта, Ганса Андерсена, Катрусю Білокур та Чарлі Чапліна? Чому саме їх? Чим їхнє дитинство Вас так зацікавило і про кого б ще хотіли написати?
відповідь:
Песонажів обирала сама, адже люблю їх всіх. а дитинство зацікавило парадоксальним відкриттям: всі талановиті діти йдуть до своєї мети через... спротив батькам і оточенню! Ця позиція мені дуже близька, тому і написала саме про них. А певно, більше писати в цю серію не буду -- то вже буде "робота на замовлення". А я намагаюсь цього уникати.
запитання:
Кажуть, що для дітей писати важче, ніж для дорослих. А що з цього приводу думаєте Ви? В чому полягає суттєва різниця в роботі над книгами для дорослої аудиторії і для дитячої? Чи плануєте найближчим часом порадувати малюків новим твором?
відповідь:
Важче. Тут варто не перейти межу з заграванням і "сюсюканням". Діти це одразу відчувають. Зараз я ишу книжку для підлітків. Теж відчуваю складність, бо не можна їм брехати! Писати про те, чого сам не відчуваєш.
запитання:
Кого з колег Ви читаєте регулярно, що сподобалось останнім часом з сучасної української літератури?
відповідь:
Читаю -- хоча по діагоналі -- всіх. Особливо своїх друзів, яких просто не хотілося б зараз називати, бо можу когось забути. А книга, яка дуже сподобалась -- "Записки українського самашедшего".
запитання:
Ви не лише письменниця, а й журналістка. Наскільки чітко Ви розділяєте ці дві професії - наприклад, чи описуєте Ви реальних людей і події в художніх книгах, чи художня творчість - це суто фантазія? Тобто, чи є реальні прототипи героїв Ваших книг? Як журналістський досвід допомагає Вам у письменництві?
відповідь:
Я намагаюсь дуже сильно розводити ці професії в собі "по різних кутках". Маю впевненість: змальовувати себе, своє оточенні і ситуації -- не є ознакою літературної майстерності! Це надто просто. Втілитись в інших і потрапити в "больову точку" багатьох -- цікавіше.
запитання:
Коли письменник може сказати, що він популярний - коли його впізнають читачі, коли його тиражі перевищили конкрету цифру, наприклад, сто тисяч проданих екземплярів, коли більшість видаців його охоче видають, чи коли? Чи вважаєте Ви себе популярним автором?
відповідь:
Коли його люблять читачі. Інше -- байдуже.
запитання:
Як на Вашу думку, пишучи книгу, письменник повинен завжди тримати в полі зору свою аудиторію, знати і усвідомлювати, для кого саме він пише, памятати про свого читача, чи автор повинен просто писати, не задумуючись про те, на кого розрахований цей твір, хто його буде читати тощо? чому?
відповідь:
Відверто кажучи, після десятої книжки починаєш відчувати відповідальність перед читачем. Це складно і не дуже приємно. Але необхідно.
запитання:
Пані Ірен, наскільки мені відомо, Ви неодноразово брали участь у літературному конкурсі "Коронація слова". Наскільки важливо для письменника брати участь в літературних конкурсах, які тут є переваги, а які недоліки і чи не простіше відразу віднести рукопис до якогось видавництва? Дякую.
відповідь:
Мені дуже допоміг цей конкурс. Адже його плюс в тому, що не треба оббивати пороги видавництв (я не дуже комунікабельна людина). Запакуй свою 2нєтлєнку2 в конверт, напиши псевдонім -- і на цьому все. Мене це влаштовувало. Я не можу і не люблю пропонувати себе.
запитання:
Дякую за чудові книжки!!! Дуже їх люблю, читаю ночами на прольот, так легко і гарно написано, а місцями до сліз (над Гудзиком наплакалася). Ваші книжки чудова альтернатива дешевим любовним романам. А хто Ви за знаком зодіака і чи вірите в гороскопи?
відповідь:
Дякую!!! Я -- "Скорпіон". Дуже люблю цей знак. В ньому -- моя повна характеристика, хоча деякі неправильно вважають, що то суворий знак. Але він суворий по відношенню до себе.
запитання:
Ваша нова книжка зовсім і зовсім непогана. Але обкладинка... ну вибачте, але жах. Як ви на таке погодилися? :(
відповідь:
Малено, якраз я тут не можу погодитись -- я хотіла аби ця обкладинка була веселою і відповідала змісту.
запитання:
А яка Ваша рідна мова? Чому пишете української, коли тільки всі й кричать, що це фінансово не так вигідно як російською?
відповідь:
))) Я ніколи про фінансову користь не думала. Пишу українською з почуття любові і... спротиву. А він зараз просто необхідний!
запитання:
Чи впливає музика на Вашу творчість? І взагалі яку музику Ви полюбляєте слухати?
відповідь:
Моцарт, Легран, Альбіноні і багато іншої класики. Але коли сумно, ставлю диски Ігоря Жука, які полюбила ще не знаючи його особисто. Обожнюю Едіт Піаф. Багато їх...
запитання:
Ваша книжечка "Мандрівки без сенсу і моралі" просто дивовижна) експеримент мандрівної книжки вдався. Чи збираєтесь Ви писати далі щось подібне?
відповідь:
Дякую. Бо це не "суспільно-значущий твір" і я в ній сумнівалась. Гадаю, що це перший і останній експеримент. Далі писатиму щось інше.
запитання:
Скільки приблизно часу Ви пишете одну книжку? Пишеться з натхнення чи певна кількість знаків чи сторінок в день?
відповідь:
Натхнення -- це відмовка для... лінивих. А я пишу тому, що... не можу не писати. Як казав Портос в "Трьох мушкетерах" : "Я б*юся тому, що я б*юся!" "Мадрівки" написала за пару місяців. Але питання часу написання -- не суттєве, головне, було б про що писати.
запитання:
Какая красивая женщина!!! Но боюсь, боюсь стать персонажем "Ескорт у смерть". А что Вы сейчас пишете, милая Ирен?
відповідь:
Ого! Бачу, що читали про обрізання волосся! ))) Дякую! Зараз редагую новий роман, що має назву "Якби", дописую роман в новелах (ще без назви) і дуже хочу нарешті закінчити книжку для підлітків.
запитання:
Скільки в Вашому доробку кіносценаріїв? Чи працюєте зараз над новими сценаріями?
відповідь:
Фільмів, що вийшли -- 4, сценаріїв і синопсисів -- багато. Питання болюче. Реалізація вже затверджених і написаних залежить не від мене. Я чекаю, коли щось зрушиться. На жаль, режисерам чекати складніше...
запитання:
Коли і як Ви відчули прагнення писати? Чи пам’ятаєте свій перший твір? Чи не боялися Ви, коли вперше представляли свою книгу широкому загалу?
відповідь:
Все просто: пишу з 6 років, бо було шалене бажання на те: фантазувати і все записувати. А страху не було. Я взагалі вважаю, що якщо чогось боїшся -- то не варто і починати: програєш! Боюся одного: мідних труб і впасти через них в неадекватність. Але , сподіваюсь, цього не станеться, адже я надто іронічно ставлюсь до себе!
запитання:
Чи плануєте найближчим часом зустрічі із читачами? Якщо так, то де, в якому місті, коли?
відповідь:
На Донбасі. В Києві вже все відбулося. Ой, ні: завтра в 12-00 в музеї літератури презентація моєї дитячої книжки "Пригоди на острові Клаварен".
запитання:
Если бы вы небыли писательницей и журналисткой то кем?
відповідь:
Я б збожеволіла... Не знайти себе -- це жахливо. Швидше шукайте. колись мене дідусь і батьки хотіли віддати в будівельне училище, адже ніякого іншого змісту в мені не бачили. Якби я не попручалась, то була б будівельником...
запитання:
Ирен какое у вас хобби?
відповідь:
Вишиваю бісером ікони. Малюю чорним по білому - графіка. Намагаюсь знімати анімацію. Читаю, читаю, читаю. І -- пишу, бо це теж хоббі!
запитання:
А як Ви поставляєтеся до таких "митців" як С.Жадан, І. Карпа і В. Шкляр? Невже вони мають якесь відношення до літератури?!!! Чому у нас неможливо купити томік справжніх митців А. Пушкина, М. Лермонтова, Б. Акуннина и прочих итсинно великих авторов?
відповідь:
Ви жартуєте? Мені серйозно відповісти? Ну, по-перше перелічених вами наших письменників не можна ставити в один ряд, вони всі різні... А Пушкіна і Акуніна (теж дивовижний ряд!) можна купити в будь-якій книгарні.
запитання:
Здравствуйте! Без злости и подковырки. Я понимаю что Ваше имя (Ирэн) возможно вписано в паспорт. Однако во время общения с другими, а тем более на публике Вас наверняка называют Ира, Ирина.... Но коль Вы публичный человек, при этом должно быть хоть маленькое соответствие имени и фамилии. Иначе всё выглядит как "Стелла Свисс или Степанида Свистунова" (из Необыкновенного концерта) Не уподобайтесь липовой искусственно надуваемой "звезды" В. Галушко (Брежнева), больше похожей на стандартную особу мужского пола из Туманного Альбиона. Лучше чтобы было всё таки "Ирина," а не имя претедующее на некую гламурность или богемность. Петрович
відповідь:
А ви б відмовились від імені, яке вам дали ваші батьки? Я -- ні. Тим більше, що для них моє ім*я мало велике значення. Ірою мене не називають ніколи... я дуже люблю це поєднання саме тому, що воно -- незвичне і -- моє, за паспортом і... історією моєї родини.
