Віталій Бала

Я не дивився трансляцію і не збирався її дивитися. Адже я сьогодні у редакції "Главреда". Тому коментувати те, що не бачив і не чув, вважаю недоречним.

Я не вважаю Ватутіна героєм, а Шухевича — фашистом. По одній простій причині: у Росії зараз нас усіх називають "фашистами". Як правильно колись казали, "майбутні фашисти будуть називати інших фашистами".

Таке враження, що питання ставилося після перегляду чергової порції російської пропаганди на російському ТБ. Можна подумати, що ми маємо виводити свої війська зі своєї території, бо військово-політичні іноземні бази, які називають себе «ЛНР» і «ДНР», ніби є суб’єктами міждержавних стосунків. Насправді вже давно час усвідомити, що Росія як країна-агресор спочатку окупувала і анексувала Крим, а зараз за допомогою своїх військових, найманців, як російських, так і місцевих, окупувала частину Донбасу. І до того часу, як вона звільнить ці території, говорити про припинення війни між Росією і Україною нема сенсу.

Санкції діють. Як би російські правителі не заявляли з пафосом про зворотне, кожна реакція на продовження або введення додаткових санкцій з боку Росії говорить сама про себе. Але санкції є тільки складовою із комплексу заходів, які необхідно здійснювати для примусу Росії до миру. Одним із важливих чинників має бути сильна вмотивована озброєна високотехнологічною зброєю українська армія. Тільки тоді, коли Росія буде розуміти, наскільки велику ціну вона може заплатити за військові дії проти України, можна буде говорити про варіант, коли вона від нас відчепиться.

Цікаве питання. Я не думаю, що є велика різниця, бо Путін все рівно вважає, що ми є, як він сказав, "практично єдиним народом". Тут проблема набагато глибша, і я не виключаю, що дефініція "народи-родичі" — це підготовка до гіршого варіанту російської ситуації з історичним минулим. Маю на увазі крадіжку ними української історії, української релігії і спроби позиціонувати себе як спадкоємців Київської Русі. Фактично без слов’ян-українців говорити про росіян як окремий народ смішно. Без Київської Русі, на яку претендує сьогодні Росія, росіян як таких не було б, і вони це прекрасно розуміють, бо вони є нащадками, на мою думку, за виключенням території Новгорода колишнього Володимиро-Суздальського князівства, Золотої Орди.

Вважаю, доречно.
Почуття гумору, на мою думку, є одним із найважливіших засобів розповсюдження необхідної інформації. І, взагалі, людина без почуття гумору — просто зануда. :)

Щоб вирішити будь-яку проблему, в першу чергу, необхідно хотіти її вирішити. В другу чергу, необхідно знати, як її вирішити. І в третю чергу, що є найважливіше, необхідно мати людей, які здатні це зробити. Все це в Україні є. Чому це не роблять? Пояснити, навіть із точки зору здорового глузду, дуже важко. Це при тому, що система, яка зараз існує і преференціями якої більшість політиків користується, не хоче таких дій.

На мою думку, це питання виживання сьогоднішньої Росії, фактично останньої імперії у світі. Як я сказав уже вище, тут питання історичної ідентичності, культури, віри і претензії на "собєратєля славянскіх зємєль".

"Мінськ" себе не вичерпав і не вичерпає до того моменту, поки учасники "нормандського формату", а, можливо, і більше коло країн, не домовляться про створення нового майданчика, на якому буде прийнято рішення примусу до миру Російської Федерації.

Питання непросте. Як я зазначив, це питання виживання Росії. Тому рішення про активізацію військових дій на Донбасі буде залежати від розуміння Кремлем, допоможе це їм чи ні. На мою думку, ми повинні дбати про те, щоб ми могли адекватно відповісти на найгірший розвиток ситуації. А для цього необхідно здійснювати швидкі зміни в Україні, збудувати сильну економіки, без якої не може бути сильної армії.

Росія використовує Донбас як засіб тиску на Україну і шантажу міжнародної спільноти для вирішення своїх задач у контексті виключного права впливу на країни колишнього Радянського Союзу. Поки існує РФ у нинішньому стані, вона завжди буде загрожувати Україні. Але , в першу чергу, ми повинні перестати вважати питання Росії головними у нашому внутрішньому житті.
А стосовно комітету, він особисто мене не цікавить. І раджу Вам менше цікавитися Росією. Чим менше ми будемо цікавитися Росією, тим скоріше станемо успішними.

Наскільки я розумію, варіант договору з Росією сьогодні — це визнання її інтересів в Україні. Мова йде про російський Крим, особливий статус Донбасу, федеративний устрій, російську мову як державну або офіційну. Це, на мою думку, неприйнятно, бо призведе у майбутньому до нашого нерадісного минулого.

Боюся, що у нас не буде варіанту "замороженого конфлікту". Пострілювати будуть завжди, а це означає, що будуть жертви серед військових і мирних жителів. Тому необхідно вирішувати питання не перемир’я, а примусу Росії до миру.

"Мінськ" не вирішить питання миру. Після "Мінська" ми маємо ситуацію, яку я визначаю як "мир і війна водночас". Нам необхідно знайти і вийти на інший вищий рівень переговорного процесу, який призведе до миру.

На мою думку, виходячи з історії Російської імперії, це, скоріше за все, може бути бунт.

Не залежно від того, хто буде новим правителем РФ, жоден із них не матиме бажання повернути Крим. А це означає, що сподіватися "дружнього керівника" Росії, нема сенсу.

Не бачу я логіки. Пояснення, що пішохід, збитий на швидкості 50 км/год, має більше шансів вижити, — це не серйозно. Треба дотримуватися правил, впроваджувати культуру водіння.

Я є прихильником права громадян на володіння зброєю. Але це має бути комплексне рішення. 1) Жорсткий контроль, бо фактично при наявності більше мільйона одиниць незареєстрованої зброї дасть можливість цю зброю інвентаризувати. 2) Варто подумати над обов’язковим курсом навчання володінню зброєю, і тільки після його закінчення давати дозвіл на володіння зброєю. 3) Я вважаю, що це має бути у контексті захисту не тільки родини, але країни від агресора. Тобто має бути патріотична складова у володінні зброєю.

А ви хіба не бачите і не чуєте, як агітатори у Росії, що називають себе експертами, журналістами, політиками, закликають Україну до позаблокового статусу та нейтралітету? Ми уже мали нейтралітет. Мінус Крим, мінус частина Донбасу. Це — не наш шлях.

Всі розмови про можливий імпічмент Трампа, на мою думку, нагадують відомий вислів "чутки про мою смерть були трохи перебільшені". Поки що зарано про це говорити.

Так це ж добре. Я взагалі вважаю, що можливість для українців вільно пересуватися світом — один із головних запобіжників повернення України до "Російської імперії". Це по-перше. А, по-друге, це стимул для самореалізації кожного громадянина країни. Сподіваюся, що Японія, яка почала розглядати варіант безвізу, не буде останньою країною.

Це чіткий сигнал для наших партнерів на Заході і громадян України. На мою думку, Україна може вступити до НАТО скоріше, ніж до ЄС. Більше того, я вважаю, що тут головне — процес, а не результат. Запровадження стандартів НАТО у ЗСУ, тісна співпраця, не тільки у військовій сфері, посилюють Україну загалом.

Стосовно етнічного складу в Криму, Росія це робить не вперше. Після виселення кримських татар у 1944 році кількісний склад росіян у Криму від близько 50% збільшився до 75%. Так, як вони вважають, зможуть у випадку нового референдуму підтвердити належність Криму до Росії. І з точки зору національних інтересів Росії, вони все роблять технологічно правильно.

Ви самі відповіли на своє питання. На мою думку, все це дійсно виглядає як політтехнологічний проект демонстрації на майбутніх президентських виборах їх уявної демократії та конкуренції, щоб не було звинувачень у диктатурі Путіна.

Я не бачу на сьогоднішній день, в який спосіб можна реалізувати заяву пана Турчинова. Він все правильно сказав — цього хоче більшість громадян країни, але це потрібно було робити три роки тому. Взагалі, у політиці все необхідно робити вчасно. В іншому випадку проблема переросте у кризу, і вирішити її вчорашніми засобами буде вже неможливо. Трохи вище я висловив свою думку стосовно того, в який спосіб можливо прийти до миру в Україні.

Я не є фахівцем у цій сфері. І було би смішно і непрофесійно, якби я почав щось коментувати.

Ви знову зачіпає тему нафти та газу. Хоча тут ще й питання міжнародного тероризму.

Все залежить від бажання і контролю відповідних спеціальних служб. Сподіваюся, що вони не дадуть можливість розвитку ситуації у подібному напрямку.

Трамп обіцяв під час виборів повернути робочі місця американцям. Навіть його заява про вихід з Паризької кліматичної угоди ґрунтується на тому, що в разі її виконання Америка втратить 2,7 мільйонів робочих місць.

Це компетенція СБУ.