Активний чат
26 жовтня 2011, 14:00
Ірен Роздобудько
запитання:
Вам більше до вподоби життя у великому мегаполісі чи тихому селі? Чи водити Ви машину?
відповідь:
Я, на жаль, «дитя асфальту». Але люблю бувати і в селі. Щодо машини, я – «далекобійник»: воджу лише на трасі, а по місту їздити боюся.
запитання:
Чи любити Ви гуляти на свіжому повітрі і чи є це обов"язковою частиною Вашого дня?
відповідь:
Соромно казати, але я ще й «мишка-норушка»: люблю сидіти вдома, коли це вдається. Якщо стоїть питання – пройтися по повітрю чи почитати, обираю друге. На жаль. Але частіше буває так, що я весь день десь бігаю – по необхідності.
запитання:
Чи займаєтесь Ви якимось спортом, щоб підтримувати себе у хорошій формі? Чи дотримуєтесь якихось дієт?
відповідь:
Знову «прокол» і, певно, розчарування: не займаюсь і дієт не дотримуюсь. Хоча люблю крутити обруч – можу його крутити безкінечно. Дуже люблю плавати. Але це все спонтанно.
запитання:
Ирен, Вы очень часто меняетесь и всегда хорошо выглядите. Как считаете, насколько важно для женщины менять что-то в своей внешности?
відповідь:
Дякую. Я люблю змінюватись, експериментувати, особливо з кольором волосся. Можливо, це тому, що люблю дивувати людей. Думаю, що жінці це необхідно. Французи кажуть, якщо тобі не подобається твоє життя – зміни зачіску!
запитання:
Доброго дня! Пані Ірен, чи згодні Ви з тим, що свідомість визначає життя-буття? Що головне - вірити в успіх (кохання, зцілення), щоб досягти мети? До слова, чи дивилися фільм "Секрет", якщо так - Ваші думки на цю тему. Дякую! Найращі сонячні побажання з міста Суми!
відповідь:
Цілком згодна. Фільм дивилась – хочу, щоб його подивилося якомога більше людей. А віра – це взагалі рушійна сила всього. Люблю Суми! Сподіваюся бути там у квітні на фестивалі!
запитання:
Доброго дня! Яку порадите цікаву книгу серед останніх Вами прочитаних? Над чим зараз працюєте? Дякую!
відповідь:
Книгу, яку можу порадити і яка мене вразила до глибини душі – Кадзуо Ісігуро «Не відпускай мене». Це японський письменник, що живе в Британії. Щодо мене, за цей рік я «напрацювала» ще два нових твори: роман «Якби...», він має вийти на початку нового року, і дитячу книжку «Арсен». Тепер пишу роман, у якого вже є назва і... 15 сторінок – «Той, хто не стріляв».
запитання:
Вам, Ірено, тільки найкращі побажання. Спасибі Вам за тексти, що змушують думати, любити себе і змінювати життя.
відповідь:
Безмежно вдячна.
запитання:
Как вы относитесь к конструктивной критике? Как - к неадекватным комментаторам? Что, по-вашему, движет такими людьми?
відповідь:
До конструктивної – чудово, з вдячністю. До аналітики взагалі ставлюся з повагою. Але зараз в критиці в моді лише «стьоб». А щодо до «неадекватних коментаторів»... Це інший світ – світ тролів. Вони маленькі, злі, незадоволені перш за все своїм життям. Раджу і вам не зважати на них ані в транспорті, ані в чергах, ані в Інтернеті. Вони живуть, щоб провокувати, сіяти зло і незадоволеність. Спілкуватися можна лише з рівними. Зараз я спілкуюся з Вами. Дякую.
запитання:
Правда ли, что скоро в Парламентской библиотеке Киева состоится выставка ваших графических картин. Можно ли рассказать об этом подробнее?
відповідь:
В цю пригоду мене втягнула моя приятелька письменниця Лада Лузіна. У неї самої чудові картини, і вона запропонувала зробити виставку на двох. Якщо бібліотека нас прийме, зі страхом і приємністю покажу там свої недбалі малюнки. Це така собі трохи дивна графіка, швидше за все, «думки на папері». Коли я щось пишу, тоді починаю малювати. Що з того виходить – побачите. Буду рада!
запитання:
Чим Вас найбільше здивував або вразив наш Президент?=)
відповідь:
Він дивує нас майже щоденно. Але найбільше я була здивована розмовою президента і Віталія Коротича. Місцями навіть перемикала телевізор, бо було ніяково.
запитання:
Пані Ірено, яку книжку, казку ви найбільше любили в дитинстві?))
відповідь:
«Пурпурові вітрила» О. Гріна.
запитання:
Чи вдається вам писати, якщо немає натхнення?))
відповідь:
Я не раз казала: натхнення – відмовка для лінивих. Відверто кажучи, я не знаю, що це таке. Я не можу не писати, власне, для мене це означає «не думати» на папері.
запитання:
Ірен, як вважаєте, чи залишиться в Україні якісна журналістика? Чи її повністю витіснять розважальні, "жовті" матеріали та поверхові статті? Як взагалі оцінюєте якість журналістики нашої? І як гадаєте, кому вигідний непрофесіоналізм журналістів?
відповідь:
Будь-який непрофесіоналізм вигідний тим, хто хоче керувати людьми. Зробити з них стадо. З професіоналом важко боротися. А рівень журналістики у нас різний: є гарні видання, а є – розважальні. Не дуже хочу судити своїх колег-журналістів.
запитання:
Наскільки об"єктивним ви вважаєте конкурс "Коронація слова"? Що б хотіли змінити у його правилах?
відповідь:
Завдяки цьому конкурсу у мене з’явилися перша книжка. Я вважаю, що цей конкурс – шанс для дуже багатьох людей у всіх куточках України (і не тільки) бути почутими. Не знаю, що там треба змінювати.
запитання:
Що вам дала участь у конкурсі "Коронація слова"? Хто надихнув вас взяти участь у ньому, або як прийшла така ідея?
відповідь:
Я брала участь в найпершій «Коронації». Побачила об’яву в газеті і надіслала рукопис. Сама себе надихнула, адже до того часу нічого подібного у нас ще не було. І надрукватися було дуже важко.
запитання:
Яка нагорода є найважливішою для письменника? Яку літературну нагороду ви мрієте отримати?
відповідь:
Я її вже маю: це – мої читачі, їхні очі, слова, розуміння. І... їхня кількість. Жодна премія з цим не зрівнється. Але в цьому році я хочу «не зіскочити» з номінації Літакценту «Золота білька». Страшенно хочу отримати ще й такий диплом! Це буде весело!
запитання:
Ірено, чи ніколи ви не шкодували, що займаєтеся саме письменництвом та журналістикою? Чи хотіли б себе реалізувати ще в якійсь сфері?
відповідь:
Я просто перерахую інші свої професії. Я була офіціанткою, кухарем, шпрехшталмейстером в цирку, методистом у кінотеатрі, диктором у заводській радіогазеті. Зараз, крім журналістики, є викладачем в університеті ім. Карпенко-Карого. Гадаю, що далі буде.
запитання:
Який найдивніший подарунок вам доводилося отримувати в житті?))
відповідь:
Якось Лариса Денисенко десь дістала пляшку того рідкісного канадійського вина, про яке я писала в книзі «Амулет Паскаля»: винорад на нього збирають лише при особливій температурі і лише один день десь в канадійських горах. Ось це був чарівний подарунок. І смак у того вина був надзвичайним. Ну і важливим було те, що його пила моя героїня... А я до того лише чула про це вино!
запитання:
Коли плануєте зустріч із читачами? Взагалі, що письменнику дає живе спілкування з читачем?
відповідь:
Нещодавно ми були у Вінниці. Наступна зустріч буде в Тернополі-Львові 18-19 листопада. Мрію дістатися до луганчан. Маю бути в Луцьку навесні. А най-найближча зустріч, звісно, на Медвіні 10 листопада.
запитання:
Майбутнє української літератури - яке воно?
відповідь:
Бути б мені Вангою... Важко сказати. В ній буде все, як в будь-якій іншій літературі
запитання:
Ірен, доброго дня. Наскільки уважно ви стежите за політичним життям країни? Як гадаєте, чи можливо у нашій країні абстрагуватися від політики і жити, не зважаючи на неї?
відповідь:
Звісно, я намагаюся стежити за подіями і... абстрагуватися від них, щоб не збожеволіти. Абстрагуватися все ж таки, варто вміти – слухати гарну музику, читати розумні книжки, ходити на виставки. І не дати себе зазомбувати!
запитання:
Пані Ірен, що останнім часом Вас найбільше вразило в людях, світоустрої? :) Коли і чому Ви востаннє сміялися до сліз? :) Що з нещодавно прочитаного та побаченого в кіно Вам найбільше запам*яталося? Дякую.
відповідь:
Перше питання – ох, яке складне для короткої відповіді. Можливо, вона є в новому романі «Я знаю, що ти знаєш...», адже все, що мене вражає, намагаюся реалізувати в текстах. А до сліз мене смішить мій чоловік – щоденно. Про прочитану книжку я вже казала. Кіно дивлюся часто і різне. Вразив фільм «Дорога назад». Голівудське кіно про втікачів із сибірських таборів. Раджу подивитись.
запитання:
Вы - верующий человек? Какую роль в Вашей жизни играет религия, вера?
відповідь:
Так. Величезну роль.
запитання:
Верите ли вы то, что в следующем году случится конец света? Да или нет - объясните, пожалуйста, почему? Вообще, верите ли предсказаниям астрологов? Читаете ли гороскопы, какое значение им придаете?
відповідь:
На жаль, ми вже перейшли межу апокаліпсису. І... живемо далі, кожен, як уміє. З астрологом якось спілкувалася і була вражена тими передбаченнями, які відбуваються зі мною зараз. Так що це небезпечні, але цілком реальні речі. Не хотілося б давати свою оцінку тому, чого не знаю.
запитання:
Ирен Витальевна, скажите, почему Вы пишете на украинском языке? Часто ли переходите на русский? Насколько я знаю, Вы родом из региона, где в основном говорят на русском языке. И более глобальный вопрос в этом контексте. Как Вы считаете, насколько действительно назрела языковая проблема? Или она лишь способ манипуляции, к которому часто прибегают политики? И не создают ли они, политики, сами эту проблему, спекулируя на данной теме, т.е. искусственно? Что думаете по этому поводу? Спасибо за ответ.
відповідь:
Пишу українською, бо люблю цю мову. І люблю цю землю і людей, яким випало жити тут. Питання мови – дійсно, манипулятивне. А ще це питання інтелігентності і культури. Ви, до речі, і самі чудово відповіли на це запитання.
запитання:
Чи вважаєте Ви себе екстримальною людиною? Що найризикованіше Ви зробили у своєму житті? А що хотіли б зробити?
відповідь:
Раніше була дуже екстремальною, а тепер швидше – «екс-стримана». Адже стала більш відповідальною щодо свого життя, від якого залежить ще кілька життів – людей, яких люблю. Колись стрибнула з височенного пірса в море, «на спор».
запитання:
Як Ви ставитеся до електронної книги? Чи у Вас особисто вже є букрідер? Яка Ваша позиція в дискусії електронні книжки vs паперові?
відповідь:
У мене є електронна книга. Я нею користуюсь, тому знаю напевно: ніколи електронна книга не витіснить паперову! Вони будуть існувати рівноправно. Після електронних літерок мене тягне доторкнутися до паперових сторінок. Це як компакт-диск і живий концерт.
запитання:
Які Ваші улюблені місця в Україні? Де любите відпочивати?
відповідь:
Я люблю бувати скрізь – не знаю, що обрати, щоб перелічити. А відпочивати не люблю і не вмію: одразу стає нудно.
запитання:
Пані Ірено, Ви багато подорожуєте Україною, бували у Львові і Донецьку. Так от питання: чи спавді люди в різних куточках України такі різні, як це намагається подати влада, чи таки є щось що всіх об"єднує? Яке ваше бачення?
відповідь:
Не правда! І навіть брехня! Люди у нас скрізь чудові, нормальні та прагнуть добра і щастя. Звісно, є і «тролі», про яких я вже говорила.
запитання:
Як Вам цьогорічний львівський форум? Чи є якісь зміни у порівнянні з попередніми роками? Що найбільше запам"яталося? Що можливо не сподобалося?
відповідь:
Львівський форум – явище в Україні унікальне. Навіть якщо там величезні натовпи, різні накладки і по 60-70 заходів на день, це – свято і культурний шок. От я там і перебуваю, в тому шоці, хоч крім своїх автограф-сесій чи зустрічей із читачами майже нічого не бачу і нікуди не потрапляю. Але те, що відбуається там зі мною – теж свято.
Останні новини
Реклама
Реклама
Реклама