Дмитро Ступка і Поліна Логунова

:))))

Полина Логунова: Не зовут. Из-за политики. Из-за этого мне приходится выбирать - покупать платье, оплачивать коммуналку или купить мужу подштанники. Понизили ЗП, повысили коммуналку — "спасибо", очень "приятно" развивать искусство, сидя на вермишели быстрого приготовления.

Полина Логунова: Глупость вообще. Политику смешивать с культурой и артистами — это абсолютная глупость и очень обидное мероприятие. Причем тут артисты к вашим валютно-обменным отношениям? Страдают не те, кто заварухи воротит, а те, кто не имеет к этому отношения.

Полина Логунова: Очень высокая коммуналка. Когда мы услышали от хозяйки квартиры, сколько должны за полтора месяца, опешили. Дима спросил, почему так много. У нас небольшая однокомнатная квартира. Это не очень приятно. Думают, что артисты зарабатывают много, но это не так. В общем-то, коммуналка стоит как новое платье.

Дмитрий Ступка: Таких згадок багато. Добре пам’ятаю, як ми з ним їздили до Польщі на зйомки "Вогнем і Мечем".
Порад він мені не давав, але я відчував, що він хотів, аби я продовжив акторську династію. Адже я завжди був закулісною дитиною. Потім мене віддали в Дитячу академію мистецтв, де я пройшов потужну театральну школу. Діти після цієї академії були більше підготовлені, ніж наші однолітки, які вступали до Карпенка-Карого.
Так само склалося, що я став актором. Живу в акторській сім’ї, бачу всі вистави, репетиції, зйомки. Мені цікаво. І я завжди мріяв зніматися в кіно, де є погоні, вибухи, екшн, а не в банальних серіалах.

Дмитрий Ступка: Мені пощастило працювати і з Любомиром Левицьким. і з Олексієм Шапарєвим. Це дуже талановиті режисери. Вони дуже спокійні, ніколи не підвищують голос на акторів, дуже лояльно до них ставляться. Мені пощастило працювати з добрими режисерами (бо, зазвичай, режисери можуть покричати, гиркнути). Тож вони обидва для мене талановиті і цікаві режисери, з ким хочеться спілкуватися й співпрацювати далі.

Полина Логунова: В таких условиях работать некомфортно. Навешивание ярлыков — это человеческие заблуждения и тупость. Получается, что в большинстве своем люди либо глупые, либо хотят таковыми казаться. Вообще, после этого требовать к себе человеческого отношения не стоит, потому что люди делят друг друга на классы, а эти классы потом еще на прослойки. И не важно, кто ты, что делаешь, что из себя представляешь, потому что в итоге ты все равно получаешься го*нюком.

Дмитрий Ступка: Різні митці по-різному виявляють власну громадянську позицію. Я вважаю, що треба знімати українське кіно, бо на наших фільмах виростатиме нове покоління. Тож треба знімати фільми про українську історію, українські легенди для дітей, щоб вони на цих сюжетах училися. Якщо не буде українського кіно та культури, не буде і нашої нації. У нас має бути своя пропаганда, а не чужа. Адже зараз нам усе навіюють і нав’язують з-за кордону, різноманітні чужі думки. А Україна — потужна перспективна держава з талановитими людьми, тож ми повинні мати свій кульутрний продукт.
Полина Логунова: Человек — прямоходящий и здравомыслящий, ему невозможно что-то навязать, у него есть его собственная позиция, точка зрения, основанная на жизненном опыте. Что касается профессионалов в сфере культуре, которые сейчас кричат о том, что нужно развивать и воспитывать патриотизм, то у меня к ним один вопрос — а чем они занимались все время до войны? Они плевали на вышиванки, на украинское кино, на патриотизм. А когда «петух клюнул», вдруг вспомнили, что в Украине интересная и культура, и история. Но из всего этого и из патриотических настроений сделали бизнес, и это обидно. Так что наши «митці» — это те, кто делает бизнес на происходящем сейчас в стране.

Полина Логунова: Абсолютно правильно. Все кричат в один голос, что нужно развивать украинское. Но даже одежда у нас делается плохо, она рассчитана на лохов. Делать пятирублевое пальто, а продавать его за 300 евро — это смешено.
Относительно всего остального, Украина как любила «Крепкий орешек» с историей любви «бранджелины», так и любит. А у нас если актер сыграет отрицательного героя, то уважаемые соотечественники сожгут его дом или квартиру, потому что воспринимают роль актера как его реальную жизнь.
Получается, надо петлять из Украины, давать возможность другой стране зарабатывать на твоем таланте, и только потом в Украине скажут: «Так это же наш человек!». А до этого момента в Украине ты — лох.

Дмитрий Ступка: Встигаємо. Роботи багато, чимало корпоративів та різних заходів. Все одно знаходимо хвилинку для відпочинку, і в своїй маленькій нірці відпочиваємо від суєти. Тож не скаржимося і знаходимо час для себе.

Дмитрий Ступка: Амбіції є. Але зараз така ситуація між країнами, що навіть не знаю, як відповісти.
Щодо ближнього зарубіжжя, то поки що ні, туди не збираємося. А якщо говорити про дальнє зарубіжжя — мені вистачає друзів там, талановитих акторів, які давно там живуть. Там можна грати другорядні епізодичні ролі. Але, якщо говорити про Голдівуд, то там треба народитися і жити змалку, гарно спілкуватися англійською, мати тамтешній менталітет. У мене є знайомий, який там живе, так от він пройшов проби, але йому сказали: «Вибач, але не відчуваю в тобі каліфорнійця».
Тож амбіції є, хотілося б зніматися, як дідусь, популяризувати Україну. Але нинішні події стали причиною того, що роботи стало менше.

Дмитрий Ступка: Я знаю Олексія Шапарєва давно. В картині «Правило бою» ми працювали з ним не вперше, тож для мене проб не було. (Взагалі, не розумію, як можна робити проби, коли знімаєш актора не в першій своїй картині, коли всі один одного знають. До того ж, є безліч фільмів, які режисер може подивитися і придивитися собі актора.) З Шапарєвим завжди приємно працювати. Перед початком роботи над фільмом він просто сказав мені, що в нього є для мене роль.
На роль моєї подружки хотіли запросити одну актрису, але вона запросила такий гонорар... Моя Полінка — теж талановита. Проби пройшли нормально, тож її затвердили на роль. Мені було приємно, що працюватимемо в одному проекті.

Дмитрий Ступка: Готи, панки, емо — це щось нове. А коли я був малим, то я був репером. Мені тоді було років 12. Тоді ще був неоновлений Майдан, і там каталися на роликах і скейтах. Захоплення репом переросло в створення команди — ми з друзями зробили гурт. Петро Чорний познайомив нас із Потапом, і ми почали робити перші кроки, знімати кліпи, випускати альбом. Отже, був я і репером, і скінхедом. Мені цікаво було подивитися на цю субкульутру. Ким ми тільки не були... Тож дитинство було цікаве, різноманітне. Зараз все це в минулому, тому в мене дім, сім’я і робота.

Полина Логунова: Я занимаюсь кроссфитом, и Димка тоже. Боксом я занималась, чтобы поддерживать форму. Это очень изнурительное занятие, но скучнее, чем кроссфит.

Полина Логунова: Когда мы деремся, стараемся не бить друг друга в лицо. :) Чтобы было чем работать. :)

Полина Логунова: Мне нравится один из актеров в нашем фильме «Правило боя» — Станислав Боклан. Интересный, опытный актер... Как человек, он всегда веселый. Все свои роли исполняет потрясающе. Это старая гвардия, достойная внимания.
Из молодого поколения актеров — муж, муж и только муж.

Дмитрий Ступка: Воно і допомагає, і не допомагає. Є і плюси, і мінуси.

Дмитрий Ступка: Робота в кожному фільмі — тяжка праця. Якісь фільми знімаються «в експедиції», коли живеш на свіжому повітрі, коли відбуваються тривалі нічні зйомки, коли знімальна доба триває по 40 годин. Це дуже складно. А ще якщо зйомки відбуваються десь на природі — комарі, болота... Тож акторська робота — складна. На все це потрібне здоров’я. Тому важко сказати, чим відрізняється робота над картинами. Вона може відрізнятися погодними умовами (мені краще, щоб був медіум, не спекотно, і не холодно). Робота є робота, і там, і там складно. Якщо щось легко, то це якась авантюра, фігня. Якщо треба робити якісний продукт, він виснажує. Тож треба більше відпочивати і набиратися сил.

Дмитрий Ступка: 1. Ми хотіли б «прокатати» наш фільм всюди. Тому Польща, Грузія, Азербайджан будуть стовідсотково. Де ще — про це спілкуються наші продюсери.
2. Вона буде більш розширена. Наші герої теж будуть більш розширені, буде більше зрозуміла кожна лінія.
3. В 2017 році я зніматимуся в усіх перелічених фільмах та ще в кількох проектах. Але нехай спочатку відбудуться, а потім говоритимемо.
Полина Логунова: Снималась когда-то.

Полина Логунова: Хотела бы сыграть комедийного персонажа. Гопника у меня слабо получается играть — не могу бить людей арматурой по голове. Играть сексуальную диву меня уже «запарило» — не считаю себя секс-символом, чтобы тыкать во все места это амплуа. А вот поработать над комедийной ролью я только за. Если не воспринимать жизнь с юмором, можно только вешаться.

Дмитрий Ступка: Я б ніколи не знімався в труні — неприємно. Заздалегідь не хочеться там побувати. А так, жодних табу.
Полина Логунова: А я не снимусь в порно-сцене. К тому же, по профессии я — не актриса. Вероятно, мой дебют станет в кино первым и последним. Основная профессия у меня — телевидение. А еще я могу стать критиком, потому что всех люблю называть лохами. :)

Дмитрий Ступка:Для мене — відрощувати вуса. А так, нічого. Роль не така велика. Я ж там не грав якогось короля, коли треба було суттєво перевтілюватися.
Полина Логунова: А мне сложнее всего было ходить в минусовую температуру с голой *опой — я замерзала. Это был такой ужас.

Дмитрий Ступка: В кіно ми вперше працювали разом. Коли Поліна працювала ведучою на телебаченні, я приходив до неї як гість на ефіри — і на М1, і на НЛО TV. Також ми разом брали участь у різних заходах. В принципі, нічого не заважає роботі, скоріше, навпаки.

Дмитрий Ступка: Наскільки мені відомо, прем’єру перенесли, бо домовлялися зробити всесвітню прем’єру та допрацьовували деякі моменти, щоб усе вийшло якісно. Тож фільм покажуть не тільки в Україні.

Дмитрий Ступка: Перший — як Поліна кілька разів не могла потрапити арматурою Олексію Горбунову по голові. Один раз навіть впала.
Другий — коли я випадково зачепив Пашиніна, зачепив йому обличчя...