Віталій Калініченко

Якраз на днях вели перемовини з одеськими клубами, але оскільки це нічим не закінчилося, то поки до осені не плануємо.
Всім дякую! Побачимося на концертах! Слідкуйте за новинами, скоро багато презентацій.  vk.com/veremiy

Вже багато місяців альбом існує. На нашій студії. :) Його назва — "Доки є крила". Він був ексклюзивно презентований у листопаді минулого року. І, як я казав в одній із попередніх відповідей, його вихід незабаром, після кліпу "Холодна вода".
Попередні альбоми базувалися виключно на історії, міфах, легендах. Новий альбом буде про актуальні проблеми сьогодення, про питання, які турбують нас із вами щодня, про любов, а також на соціальну проблематику. У мережі є частина цього альбому, вона оприлюднена, тому можете ознайомитися з нею і зробити для себе висновки.

Як творча людина, я маю один важливий страх — не розповідати про ці страхи, тому що якщо озвучити словами якусь річ, то вона обов’язково здійсниться.
Напевно, моє основне табу в творчості — не робити те, що мені не подобається.

"Веремій" погодився б виступити у Москві за умови припинення війни. За всіх інших умов до подібних виступів ставлюся негативно.
Я про них не думаю, — про тих артистів, про яких йдеться в цьому запитанні. Я не підтримую подібні виступи взагалі.

В Україні можна прожити музикою. Мені це далеко не завжди вдається, тому я маю якісь додаткові джерела заробітку.

Неохоче. Це дуже глибоке питання, яке потребує значно більшого часу, і це окрема тема для розмови. Справа в тому, що у нас немає як такої школи експертів в музичній сфері, немає такого виховання, тому будь-які тематичні ЗМІ, будь-які музичні радіостанції мають суб’єктивну думку, або просто їхні рішення з приводу ефірів і ротації продиктовані музичними редакторами, в компетенції яких я теж не завжди впевнений. Але часто основним опором у просуванні українських колективів на «велику сцену» та в ефіри є сам колектив. Часто якийсь артист може написати композицію і подумати, що вона хорошої якості, хітова, при цьому не радиться з музичними саунд-продюсерами про свій продукт. Через це дуже часто приносять на радіостанції дуже сирий матеріал. Тому тут найбільше побажання виконавцям — працювати над собою і частіше дослухатися до думки саунд-продюсерів. Як свідчить практика, тоді проблеми з ефірами і ротаціями на радіо не буде.

Так, я вірю у виховну функцію музики. Дуже багато артистів займаються саме культурно-просвітницькою діяльністю на сцені. Багато сучасних українських виконавців звертається до теми історії, традицій. Саме тому часто вдається зацікавити молодь у прочитанні нової для неї літератури чи змусити дізнатися про новий для неї історичний факт. Це я навів лише приклад.
Чи здатна музика викорінювати хвороби суспільства? Спочатку треба зрозуміти, про які "хвороби суспільства" йдеться, бо моє бачення може відрізнятися від бачення автора запитання. Якщо, наприклад, розглядати як "хворобу суспільства" мовну проблему, тоді відповідь — так, здатна. Українська музика зокрема, та й взагалі музика, це певний інструмент впливу на свідомість людей. Якщо цей вектор спрямований правильно, тоді багато чого поганого можна вилікувати і викорінити.

Однозначно музика лікує від поганого емоційного стану, від депресії. Це теж свого роду лікування. Одного разу я бачив науковий фільм, здається, про воду, де ставили стакан води і просто включали різну музику. В залежності від характеру музики з водою відбувалися різні біологічні зрушення, процеси, і це було візуально видно. Тому я думаю, що такий самий вплив музика має на організм людини і може лікувати.

Так, запланували дуже активну програму, і вона ще в процесі формування. Зокрема, вже оголошені кілька фестивалів: «Атласвікенд», «Файне місто», «Бандерштат». А про деякі ми оголосимо незабаром.

Мені не подобається російське бачення такого стилю музики як шансон. Справа в тім, що взагалі історія шансону дуже глибока, має французьке коріння. Це доволі елітна музика. Те, що відбулася підміна понять у пострадянському просторі, особливо в Росії, дуже дивує, тому що природа таких "перевтілень" абсолютно не зрозуміла. В першу чергу, тут йдеться про кримінальну тематику і підґрунтя пісень. Ось це мені не близьке і антипатичне.

Тут спрацював стопроцентний плагіат "Тартака" у прямому і переносному сенсі цієї фрази. Колись, у 1999 чи 2000 році, я заліз на сайт "Тартака" і знайшов інформацію, як Сашко Положинський вигадав назву для свого гурту. Я далеко не йшов і просто зробив те саме. Я взяв словник української мови і просто знайшов слово, яке мені сподобалося. Кількість значень і про глибину самого слова я дізнався значно пізніше. Тоді я вже дізнався легенди про дракона, про тактику ведення бойових дій у козаків, а також про те, що це тотожність хаосу і т.д.

В Україні часто спрацьовує саме друга частина цього слова — бізнес. Взагалі, тема дуже глибока і потребує багато часу для обговорення. Але можу сказати єдине — за 25 років тільки зараз починаються якісь зрушення через небайдужість артистів.

Моє музичне життя починалося з шести років, коли мене насильно віддали до класу скрипки в музичній школі, яку я не закінчив. І десь у четвертому класі музичної школи я прогулював заняття. Потім мама дізналася про те, що я кинув музичну школу. Через десять років я знайшов вдома стару чернігівську гітара, і моє музичне життя відновилося.
Перший виступ я не пам’ятаю точно, але, здається, це був гуртожиток якогось вузу, де ми в три акустичні гітари грали якісь ліричні пісні. Одна гітара була підключена просто в бумбокс, і зараз би це виглядало дуже дивно і смішно.
Якби не музика, я б, напевно, займався ушу. Я маю дорослий розряд із цього виду єдиноборства і колись подумував з приводу тренерської діяльності.

Я не погоджуюся з автором запитання, тому що, на мою думку, українське надзвичайно модне, і його настільки багато — хорошого і якісного, що часто не вистачає місця в плеєрі.

На мою думку, депутатам не вигідно приймати цей закон з кількох причин. Одна з них — депутатство в нашій країні тотожне веденню бізнесу. Багато радіостанцій є джерелом цього бізнесу. І ризикувати, змінювати схеми ведення бізнесу їм просто не хочеться. Взагалі, я підтримую квоти. Це все.

До російського року я ставлюся так само, як і до всієї іншої музики цього світу. Хочу зазначити, що я взагалі не розрізняю такого поняття як "російський рок". Але, без сумніву, багато рок-виконавців цієї держави мали на мене великий вплив в дитинстві по тій причині, що ця музика лунала всюди, і дуже було мало української музики в ефірах. На мене великий вплив мали такі виконавці, як "Кіно", "Наутилус", ДДТ та Земфіра.

Все, що людина робить щиро, все справжнє. Навіть якщо сам продукт виходить не настільки професійним та якісним. Український рок нічим не відрізняється від року будь-якої іншої країни. Відмінності є лише в мові виконання і часто в локальній тематиці композицій.
Також я дуже чітко розрізняю україномовний рок та український рок. Людина-артист, яка мислить як українець, має абсолютно іншу енергетику в подачі матеріалу, в мелодиці пісень, у підборі певного словника текстів пісень.

Їм не вистачає професійних продюсерів. Пострадянський простір взагалі наповнений часто людьми, які не знаються на своїй справі, особливо в роботі з рок-музикантами. Багато хто не вміє, багато хто боїться ризикувати працювати з такими артистами. Тому нам знову-таки не вистачає музичного виховання, певної школи для українських музичних продюсерів, а рок-музикантам часто просто не вистачає віри в себе.

У Вінниці ми плануємо виступити восени, не раніше. Бо літо — це фестивальний період, після якого можна робити хороший тур, в який Вінниця обов’язково увійде.
Як народжуються такі чудові пісні? Як діти. Вони дуже довго часто виношуються. Інколи з ними дуже важко, інколи — дуже легко. Маю на увазі, що вони інколи народжуються дуже просто, інколи — дуже складно. Але все залежить від любові до цих дітей-пісень.

Виступ у Львові планується також восени в межах туру.
Новий кліп на пісню "Холодна вода" буде дуже скоро. Вся затримка насправді в мені по тій причині, що я взяв на себе сміливість вперше в житті робити кліп сам. І часто через брак досвіду чи часу у мене це виходить не дуже швидко. Але він уже на підході. Після чого буде новий альбом.

Останнім часом, на жаль, я слухаю менше українських гуртів, ніж раніше. Але достатньо подивитися на список учасників будь-яких фестивалів в Україні — більшість із них я слухаю, і вони є в моєму плей-листі.
Ті, хто представляє країну на міжнародній арені вже, роблять це дуже достойно. Але мені чомусь бракує Хливнюка за кордоном. Я бачив лише дуже хороший його виступ у Лондоні, і все. Можливо, були ще якісь країни, але мені цього не вистачає. Хотілося б, щоб стрічка новин була заповнена постами "Бумбоксу" з-за кордону.

Сашко, привіт. На жаль, я не робив якусь винну статистику гурту "Веремій", тож можу сказати лише за себе. Я віддаю перевагу грузинським винам. Дуже люблю напівсолодкі "Кіндзмараулі" або "Алазанська долина". Загалом, тонізуючі напої та інші засоби є джерелами натхнення як для творчості, так і всяких інших речей. Але, слава Богу, мені поки що це не відомо на 100%. :) Це лише припущення.

Колись у нас в планах було бажання долучити кобзу і ліру. Але ми порахували кількість учасників нашого колективу і прийшли до висновку, що - досить. :) Можливо, у записах.

Дуже хотілося б подивитися ваші вироби зі шкіри, які були створені під час прослуховування нашої музики.
Натхнення приходить, коли його не чекаєш. Раніше джерелом натхнення були мої наукові дослідження в сфері міфології, традицій та, взагалі, української культури. Зараз це може бути просто будь-який емоційний стан, хороший чи поганий, це можуть бути емоцій від хороших друзів, хороших подорожей, хорошого сексу, хорошої погоди — будь-що.
Сергію, послухайте, будь ласка, наші перші два альбоми. Більшість композицій написані саме на основні міфів і легенд.

Надовго. Поки я відчуваю, що я на своєму місці, відчуваю гармонію. Хочу скучити за Києвом.
Місто привабило привабливістю, атмосферою, історією, людьми.
Так, мотаюся до Києва регулярно.

Воу-воу-воу... Всі наші альбоми є веремієвськими, тому що їх пишемо ми. І ми ніколи не казали, що не отримуємо кайфу від того, що ми робимо. Питання дуже дискусійне, і я з радістю викладу колись детальну інформацію у соціальних мережах, ніж ламати зараз голову над відповіддю. Скажу зараз кілька речей коротко.
Це нормально, що будь-який музичний колектив, який відданий своїй справі, не стоїть на місці і розвивається, рухається. І це не стосується тільки музики. Сьогодні ми любимо одну книгу, а завтра — іншу, але це не відходження від попередньої книги, це просто рух вперед, набування нового досвіду. Сучасний світ дуже динамічний, швидкий і мобільний. Відповідно меседжі мають бути дуже швидкі, конкретні і короткі, щоб достукатися до сучасного слухача. Тому — так, нам не завжди цікаво грати пісні часто, які тривають більше семи хвилин, як у старі добрі часи хеві-металу. Але від коренів при цьому, на нашу думку, ми не відходимо. Нам дуже приємно, що ми змогли виховати власного слухача, який любить нас за щось конкретне, але нам дуже прикро, що часто наші слухачі дуже прив’язуються до чогось одного і не підтримують розвиток гурту. Тому розвиваєтеся разом із нами! :)